01 вересня 2025 рокуСправа №160/27180/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.,
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідача 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) № 047050028476 від 26.08.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період її навчання з 01.09.1991 по 26.04.1994 згідно диплому НОМЕР_2 від 29.04.1994;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу її роботи за Списком № 2 періоди з 19.07.1993 по 06.10.1993, з 13.05.1994 по 09.07.2019 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п. б) ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 19.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 2 та досягла необхідного пенсійного віку.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 19.08.2024 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надала необхідні документи. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 26.08.2024 № 047050028476 було відмовлено позивачці у призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та необхідного пільгового стажу роботи. У вказаному рішенні зазначено про те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1991 по 26.04.1994, згідно диплому НОМЕР_2 29.04.1994, оскільки відсутні дані перейменування Дніпроджержинського металургійного технікуму у Дніпроджержинський металургійний коледж, а також до пільгового стажу роботи позивача не зараховано період роботи з 13.05.1994 по 03.07.2019, згідно архівної довідки № П-21/2-09/999 від 08.07.2024, оскільки пільговий стаж потребує підтвердження рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, які діють при Головних управліннях Пенсійного фонду України. Позивач уважає зазначене рішення протиправним, у зв'язку з чим, звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано 18.10.2024 представниками відповідачів 1, 2, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
01 листопада 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 19.08.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 26.08.2024 № 047050028476 було відмовлено позивачці в призначенні пенсії з посиланням на те, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (19.08.2024) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла 50 років 2 місяці 14 днів. Згідно з рішенням про відмову у призначенні пенсії від 26.08.2024, страховий стаж позивачки становить 25 років 05 місяців 07 днів, пільговий стаж - не підтверджено. На підставі викладеного, право на виплату пенсії позивач набуде з 06.06.2037, відповідно до статті 26 Закону №1058. Станом на дату звернення (19.08.2024) право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивачки відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах Закону №1058 (пункту 2 частини 2 статті 114), яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки у віці 55 років. Тому, посилання позивача на рішення Конституційного Суду України №1-p/2020 від 23.01.2020 і положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» є безпідставними. Також відповідач-1 у своєму відзиві зазначає про безпідставне не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1991 по 26.04.1994 та не зарахування до пільгового стажу період роботи з 13.05.1994 по 03.07.2019. Так, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, при розгляді заяви про призначення пенсії позивачу до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1991 по 26.04.1994, згідно диплому НОМЕР_2 від 29.04.1994, оскільки відсутні дані перейменування Дніпроджержинського металургійного технікуму у Дніпроджержинський металургійний коледж, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 13.05.1994 по 03.07.2019, згідно архівної довідки № П-21/2-09/999 від 08.07.2024, оскільки пільговий стаж потребує підтвердження рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, які діють при Головних управліннях Пенсійного фонду України.
Правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений термін відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не скористався.
Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем-2 відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.08.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2024 № 047050028476 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, зайнятим, повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік заявника 50 років 2 місяці 14 днів. Страховий стаж особи становить 25 років 05 місяців 07 днів. Пільговий стаж особи не підтверджено. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період навчання з 01.09.1991 по 26.04.1994, згідно диплому НОМЕР_2 від 29.04.1994, оскільки відсутні дані перейменування Дніпроджержинського металургійного технікуму у Дніпроджержинський металургійний коледж. До пільгового стажу роботи також не зараховано: період роботи з 13.05.1994 по 03.07.2019, згідно архівної довідки № П-21/2-09/999 від 08.07.2024, оскільки пільговий стаж потребує підтвердження рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, які діють при Головних управліннях Пенсійного фонду України. Право на виплату пенсії позивач набуде з 06.06.2037 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з відмовою відповідача-1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також не зарахуванні до страхового стажу періоду її навчання з 01.09.1991 по 26.04.1994 згідно диплому НОМЕР_2 від 29.04.1994 та не зарахуванні періоду роботи з 19.07.1993 по 06.10.1993, з 13.05.1994 по 09.07.2019 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до пільгового стажу за Списком № 2, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
02 березня 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII, яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Отже, у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII було встановлено пенсійний вік - досягнення жінкою 50 років, а також, страховий стаж роботи для жінок не менше 20 років, з них не менше 10 років пільговий стаж.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-IV.
Окрім цього суд зазначає, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що: національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Судом установлено, що на час звернення за призначенням пенсії (19.08.2024) ОСОБА_1 досягла віку 50 років, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області в оскаржуваному рішенні від 26.08.2024 № 04705002847 зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 05 місяців 07 днів, пільговий стаж (робота за списком №2) - не підтверджено.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1991 по 26.04.1994 згідно диплому НОМЕР_2 від 29.04.1994, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Отже, чинним законодавством передбачено зарахування до страхового стажу перебування періоду навчання за денною формою здобуття освіти.
Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Ст.17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що професійнотехнічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено типи професійно-технічних навчальних закладів, зокрема, до професійно-технічних навчальних закладів належить в т.ч. заклади освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Так, згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відомості про навчання було внесено до трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 , а саме (мовою трудової книжки):
- 01.09.1991 - 26.04.1994 - учеба в Днепродзержинском металлургийном коледже (диплом НОМЕР_2 от 29.04.1994).
Також в матеріалах справи міститься диплом позивача НОМЕР_2 від 29.04.1994, з якого видно, що ОСОБА_1 в 1991 році вступила до Дніпродзержинського металургійного технікуму і в 1994 році закінчила повний курс Дніпродзержинського металургійного коледжу по спеціальності: експлуатація тепло-технічного устаткування та систем теплопостачання; присвоєно кваліфікацію техніка-теплотехніка.
Диплом містить підписи уповноважених осіб та реєстраційний № 3950.
В оскаржуваному рішенні орган пенсійного фонду повідомив, що за наданими документами до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1991 по 26.04.1994, оскільки відсутні дані перейменування Дніпродзержинського металургійного технікуму у Дніпродзержинський металургійний коледж.
При цьому, суд зазначає, що матеріали справи містять довідку від 02.10.2024 № 83, про те, що позивач дійсно навчалась у Дніпродзержинському металургійному коледжі на денному відділенні з 01.09.1991, закінчила коледж 29.04.1994 та отримала диплом НОМЕР_2 , реєстраційний номер 3950.
Також у вказаній довідці зазначено, що у відповідності з наказом Міністерства металургії СРСР від 19.04.1991 № 275 Дніпродзержинський металургійний технікум перетворений у Дніпродзержинський металургійний коледж.
Таким чином, період навчання позивача у Дніпродзержинському металургійному коледжі з 01.09.1991 по 26.04.1994 має бути зарахований до її страхового стажу.
Щодо наявності у позивача пільгового стажу за Списком №2 відповідач - 1 в оскаржуваному рішенні вказав, що пільговий стаж особи не підтверджено; до пільгового стажу роботи не зараховано: період роботи з 13.05.1994 по 03.07.2019, згідно архівної довідки № П-21/2-09/999 від 08.07.2024, оскільки пільговий стаж потребує підтвердження рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, які діють при Головних управліннях Пенсійного фонду України.
У свою чергу позивач зазначає, що до її стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, мають бути зараховані періоди її роботи з 19.07.1993 по 06.10.1993, з 13.05.1994 по 09.07.2019.
Щодо вказаних вище доводів, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.
Так, трудова книжка ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , містить, з-поміж інших, такі записи про роботу позивача (мовою ориг. - рос.):
1) 19.07.1993 принята в Днепровский металлургический комбинат им. Ф.Э. Дзержинского в огнеупорный цех сушильщиком помольно-дробильного отделения 1 разряда на производственную практику (розпоряд. № 431 від 14.07.1993 - запис № 1);
2) 06.10.1993 уволена в связи с окончанием производственной практики (розпоряд. Об увольн. № 431 від 11.10.1993 - запис № 2);
4) 13.05.1994 принята на Днепровский металлургический комбинат им. Ф.Э. Дзержинского в цех теплоэлектроцентраль машинистом-обходчиком по турбинному оборудованию турбинного цеха (розпоряд. Про прийом № 266 від 29.04.1994 - запис № 4);
5) Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського з 28.02.1997 перейменований у Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (запис № 5);
6) 04.02.2005 переведена там же машинистом газотурбинных установок турбинного цеха (розпоряд. по цеху № 123 від 04.02.2005 - запис № 6) ;
7) рабочее место аттестовано (пост. 992 від 29.12.2000 - запис № 7);
8) Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з 23.05.2011 перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (запис № 7);
9) рабочее место аттестовано по списку № 2 раздел ХІІІ позиция 13 е, утвержденному постановлением КМУ от 16.01.2003 № 36 (запис № 9);
10) Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з 25.01.2017 перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (запис № 10);
11) рабочее место аттестовано за Списком № 2 разд. ХІІІ (пост. № 33 від26.12.2017 - запис № 11);
12) 03.07.2019 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (розпор. Про звільн. № 767 від 03.07.2019 - запис № 12).
Отже, трудова книжка позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, свідчить про те, що позивач працювала у спірний період на роботах, за посадами, що передбачені Списком № 2, підтверджені записами у трудовій книжці із зазначенням атестацій робочого місця за Списком № 2.
Крім цього, до матеріалів справи надані архівні довідки від 08.07.2024 № П-21/2-09/999, від 08.07.2024 № П-21/2-09/1000, від 08.07.2024 № П-21/2-09/1001, а також історична довідка від 08.07.2024 № П-21/2-09/1001/1, які видані Архівним управлінням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області.
Зазначені довідки були сформовані на підставі документів з особового складу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», які були прийняті на довгострокове зберігання без додаткових умов до архівного управління Кам'янської міської ради на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 № 904/2104/19, наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 № 904/2104/19 та відповідного акту приймання-передавання документів від 23.08.2023 № 05.
В архівній довідці від 08.07.2024 № П-21/2-09/999, виданій Пархоменко Вікторії Вікторівні, вказано про те, що наказом (розпорядженням) від 14 липня 1993 року № 431 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського «Вакула Виктория Викторовна» (так у документі), 05.06.1974 р.н., прийнята сушильником 1чм1 розряду помольно-дробильного відділення вогнетривкого цеху для проходження виробничої практики з 19 липня 1993 року. Наказом (розпорядженням) від 11 жовтня 1993 року № 431 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського «Вакула Виктория Викторовна» (так у документі) звільнена в зв?язку з закінченням виробничої практики з 06 жовтня 1993 року. Наказом (розпорядженням) від 29 квітня 1994 року № 266 Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського «Вакула Виктория Викторовна» (так у документі), 05.06.1974 р.н., прийнята машиністом-обхідником з турбінного устаткування турбінного цеху теплоелектроцентралі з 13 травня 1994 року. Розпорядженням від 04 лютого 2005 року № 123 по цеху «Пархоменко Виктория Викторовна» (так у документі) переведена машиністом газотурбінних установок турбінного цеху теплоелектроцентралі з 04 лютого 2005 року. Наказом (розпорядженням) від 03 липня 2019 року № 767 по Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат» ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України з 03 липня 2019 року.
В архівній довідці від 08.07.2024 № П-21/2-09/1000, виданій ОСОБА_1 зазначено, що в архівному фонді «Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (раніше: Дніпровський ордена Леніна металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського») у розрахункових відомостях нарахування заробітної плати на машинних носіях працівників вогнетривкого цеху (цех № 60), теплоелектроцентралі (цех № 32) за період 1993-2000 рр. під таб. №№ 46747, 17117 значиться « ОСОБА_2 », «Пархоменко В.В.».
Архівна довідка від 08.07.2024 № П-21/2-09/1001, видана ОСОБА_1 містить інформацію щодо архівного фонду «Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (раніше: Дніпровський ордена Леніна металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, у розрахункових відомостях нарахування заробітної плати на машинних носіях працівників вогнетривкого цеху (цех № 60), теплоелектроцентралі (цех № 32) за період 1993-2000 рр. під таб. № 46747, 17117 значиться « ОСОБА_2 », « ОСОБА_1 »
Історична довідка від 08.07.2024 № П-21/2-09/1001/1 Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» містить інформацію щодо перенайменувань підприємства.
Суд зазначає, що надані довідки кореспондуються з даними, що є в трудовій книжці позивача, та містять уточнюючі відомості про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка, тобто довідка складена відповідно до пункту 20 Порядку №637.
Відповідно до п.23 Порядку №637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Зазначені вище довідки містять підписи посадових осіб та печатки підприємств. До того ж, довідки є чинними, доказів їх недійсності не надано.
Також суд звертає увагу на те, що з метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Суд зазначає, що в період з 11.03.1994 по 16.01.2003 діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
У період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
З 24.06.2016 діє постанова КМУ № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Перелічені вище постанови були чинні у вказані спірні періоди роботи позивача і в цих постановах, до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, віднесено професії «сушильники» та «машиністи всіх найменувань».
Таким чином, установленими обставинами та наданими доказами підтверджено те, що періоди роботи позивача за вказаними професіями з 19.07.1993 по 06.10.1993 та з 13.05.1994 по 03.07.2019 є такими, що дають право позивачу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, тому ці періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047050028476 від 26.08.2024 підлягає скасуванню в повному обсязі.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб'єктом владних повноважень дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов'язання відповідача - 1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунку пенсії від 19.08.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Поряд з цим, відповідно до п.1.1 розділу І постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», серед інших заяв, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1. Порядку №22-1).
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (4.2. Порядку №22-1).
Згідно з п.4.10. Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З огляду на викладене, оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії позивачці скасовано рішенням суду, зобов'язання щодо повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом №213-VІІ від 02.03.2015, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №2-р/2020 та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, слід покласти саме на - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Також, з огляду на викладене, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській област зарахувати до страхового стажу позивача період її навчання з 01.09.1991 по 26.04.1994 згідно диплому НОМЕР_2 від 29.04.1994 та зарахувати до пільгового стажу її роботи за Списком № 2 періоди з 19.07.1993 по 06.10.1993, з 13.05.1994 по 09.07.2019 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
За викладених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 257 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2024 № 047050028476 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період її навчання з 01.09.1991 по 26.04.1994 згідно диплому НОМЕР_2 від 29.04.1994.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди її роботи з 19.07.1993 по 06.10.1993, з 13.05.1994 по 09.07.2019 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом №213-VІІ від 02.03.2015, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №2-р/2020 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривен 60коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева