02 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 203/4519/25
провадження № 51-3433 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року,
установив:
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 31 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022041660000624 від 14 жовтня 2022 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, адвокат ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду, який ухвалою від 06 серпня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Перевіривши копію судового рішення, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Як слідує зі змісту ухвали апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд керувався положеннями статті 309 КПК, якою не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, постановленої в порядку статті 174 КПК.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь- яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами частини третьої статті 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
У частині першій та другій статті 309 цього Кодексу наведено перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.
Згідно з пунктом 9 частиною першою статті 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна, або відмову в ньому, тобто судові рішення, які були постановлені в порядку статті 173 КПК.
При цьому можливості оскарження ухвал слідчого судді, які прийняті в порядку статті 174 КПК, зокрема про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 (провадження № 51 - 3208 кмо 23) зробила висновок про те, що ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна чи відмову в такому скасуванні, постановлена за правилами статті 174 КПК апеляційному оскарженню не підлягає.
Отже, суддя апеляційного суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження дотримуючись вимог статті 309, частини четвертої статті 399 КПК правильно дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді про залишення без задоволення клопотання заявника про скасування арешту на майно не підлягає перегляду в апеляційному порядку, з огляду на що відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною адвоката ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 діяв відповідно до вимог закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3