27 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 755/2676/24
провадження № 51-1230км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 рокуу кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання його попереднє ув'язнення з 19 листопада 2023 року до дня набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди 600 000 грн та на користь держави -процесуальні витрати за проведення судово-медичної експертизи в розмірі
5339 грн.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду 8 листопада 2023 року близько 23:15 ОСОБА_6 перебував на вул. Анни Ахматової, 35-Б у м. Києві, де розташована автомобільна стоянка, на якій він неофіційно працював охоронцем.
Він викликав таксі за вказаною вище адресою та направився на АДРЕСА_1 , де розташована автомобільна стоянка, на якій неофіційно працювала охоронцем потерпіла ОСОБА_8 .
Прибувши близько 23:30, ОСОБА_6 постукав у двері будівлі охорони автомобільної стоянки і дочекався, поки йому відкриє потерпіла ОСОБА_8 .
На вході до будівлі між ними стався конфлікт на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин. У цей час у ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_8 .
ОСОБА_6 , реалізуючи цей злочинний намір, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, свідомо допускаючи настання тяжких наслідків, витягнув з рюкзака, що був при ньому, розкладний ніж та, тримаючи його в руці, почав заподіювати ОСОБА_8 ножові поранення в тулуб і по кінцівках.
Далі потерпіла відштовхнула ОСОБА_6 , який продовжував завдавати ударів ножем, і вибігла з будівлі охорони з криками про допомогу й побігла в напрямку по вул. Дніпровська набережна. Перехожий викликав швидку медичну допомогу, і потерпілу було госпіталізовано до КПП «КМКЛ ШМД». Отже ОСОБА_6 не довів свого злочинного умислу до кінця у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 стала чинити опір та вибігла з будівлі охорони.
Унаслідок його злочинних дій потерпілій ОСОБА_8 заподіяно такі тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення живота, що належить до тяжкого тілесного ушкодження; наскрізне колото-різане поранення м'яких тканин лівого передпліччя з пересіченнями променевої артерії, що є тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості і спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу; непроникаючі колото-різані поранення грудної клітки справа та зліва, колото-різані поранення лівого передпліччя, колото-різане сліпе поранення м'яких тканин правого стегна, що є легким тілесним ушкодженням, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менше ніж 21 добу; колото-різане наскрізне поранення м'яких тканин правої китиці.
Київський апеляційний суд ухвалою від 06 лютого 2025 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, вважає, що його постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тому просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Стверджує, що, приймаючи рішення у цьому кримінальному провадженні, апеляційний суд не дотримався приписів ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення.
Апеляційний суд не перевірив доводів сторони захисту в частині порушень, допущених місцевим судом, про які було вказано в апеляційній скарзі, що суперечить вимогам статей 404, 405, 419 КПК.
Як зазначає засуджений, в апеляційній скарзі захисник клопотав про повторне дослідження доказів у порядку ст. 404 КПК, оскільки суд першої інстанції не дав їм обґрунтованої правової оцінки. На суд апеляційної інстанції покладається обов'язок перевірити повноту судового розгляду та правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження. Однак суд неумотивовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту, водночас не навів будь-яких обґрунтувань, чим не дотримався приписів статей 22, 26, 350 КПК.
Апеляційний суд безпідставно вказав, що захисник в апеляційній скарзі порушив питання про відсутність у матеріалах кримінального провадження доручення слідчого на проведення оперативними працівниками слідчих та розшукових дій.
Навпаки, сторона захисту наголошувала, що в цих матеріалах немає даних про виконання оперативними підрозділами доручення слідчого вчинити дії з розкриття кримінального правопорушення. На думку касатора, його невиконання ставить під сумнів усі інші докази, на яких ґрунтується обвинувачення, і має наслідки невстановлення місця вчинення злочину.
Вважає, що постанови про призначення групи слідчих та прокурорів, про зміну групи прокурорів, довідка КМП «КМКЛ ШМД» № 7393, протокол огляду місця події від 19 листопада 2023 року огляду гардероба в лікарні не мають доказового значення у кримінальному провадженні.
Докази, на яких ґрунтується обвинувачення, це лише фактичні дані заяви потерпілої ОСОБА_8 про вчинення стосовно неї кримінального правопорушення, відомості протоколів її допиту на досудовому розслідуванні і слідчого експерименту за її та його участю, однак ці докази не можуть бути визнані достовірними, оскільки фактично оперативні працівники не виконали доручення слідчого зі встановлення осіб, причетних до вчинення злочину.
Фактичні дані протоколу слідчого експерименту за участю потерпілої від 06 грудня 2023 року є недопустимими доказами, оскільки він не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, а лише викладено її допит.
Слідчий експеримент, проведений за його участю, не є доказом, оскільки під час досудового розслідування він жодного разу не був допитаний щодо обставин справи. Це свідчить, що він позбавлений можливості спростувати обвинувачення стосовно нього.
Наявність захисника на досудовому слідстві не є безумовним забезпеченням права на захист, якщо його не було забезпечено шляхом реалізації всіх прав підозрюваного, а тому всі отримані під час слідства докази, на думку засудженого є недопустимими.
Також, у ході розгляду справи в суді першої інстанції сторона захисту заявила клопотання про дослідження протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , однак суд відмовив у його задоволенні, чим порушив право на захист. Указаний свідок повідомив, що 18 листопада 2023 року близько 23:15-23:20 потерпіла ОСОБА_8 бігала по дорозі вул. Дніпровська Набережна, 14 із порізаною рукою, що підтверджено також показаннями свідка ОСОБА_10 , а він у цей час був в іншому місці. Суди безпідставно не взяли до уваги свідчення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які спростовують його причетність до вчинення кримінального правопорушення.
Належно не встановлено місце вчинення злочину, адже на АДРЕСА_1 розміщений багатоповерховий будинок і він не стосується приміщення сторожа, розташованого за кілька кілометрів від комплексу «Вище неба». Водночас цю адресу вказала лише потерпіла в заяві про злочин.
Суди належним чином не перевірили його свідчень про те, що в день подій він перебував на великій відстані від місця вчинення злочину.
Поряд із цим суди не проаналізували листування між потерпілою і ним, згідно з якими потерпіла в СМС-повідомленнях погрожувала йому.
Отже на переконання касатора, у нього були відсутні мотиви вчинення стосовно потерпілої кримінального правопорушення. Також на підтвердження цього посилається на висновок судової психіатричної експертизи, згідно з яким психологічних особливостей, які б могли суттєво вплинути на його поведінку у період скоєння кримінального правопорушення, не виявлено.
Засуджений указує на те, що потерпіла ОСОБА_8 неодноразово лікувалася від алкоголізму, вживає наркотичні засоби, за рішенням суду була позбавлена батьківських прав, намагалася вчинити самогубство, має суїцидальні нахили, що свідчить про її невисокі моральні якості, та могла сама собі заподіяти тілесні ушкодження.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Засуджений ОСОБА_6 та захисник підтримали касаційну скаргу, просили суд її задовольнити. Також засуджений просив звернути увагу на те, що не перебував у стані алкогольного сп'яніння в день вчинення кримінального правопорушення, оскільки тривалий час не вживає алкогольні напої.
Прокурор не підтримала доводів засудженого, викладених у касаційній скарзі, і просила суд залишити без зміни судові рішення стосовно ОСОБА_6 .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, вислухавши позицію захисника та прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За частиною 2 цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, зокрема, що предметом перегляду справи в касаційному порядку є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин кримінального провадження, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційних скаргах, у частині установлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, у тому числі отримувати нові докази та досліджувати їх.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону суд першої інстанції дотримався.
У касаційній скарзі засуджений зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою та не перевірив належним чином низку обставин, які впливають на висновок про його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що ці доводи засудженого неприйнятними.
Місцевий суд, установивши фактичні обставини кримінального правопорушення, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення і дав аргументовані відповіді на доводи сторони захисту в частині відсутності належних доказів винуватості ОСОБА_6 .
Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, за апеляційною скаргою сторони захисту, обґрунтовано дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження з дотриманням вимог ст. 370 КПК, винуватість ОСОБА_6 , в незакінченому замаху на вбивство, тобто на умисне заподіяння смерті іншій людині, установлено на підставі об'єктивно з'ясованих фактичних обставин кримінального правопорушення, які підтверджено сукупністю досліджених та перевірених доказів, зокрема показаннями потерпілої, свідків і фактичними даними, що містяться у протоколах слідчих дій та у висновках експертів.
Суд констатував, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 , місцевий суд належним чином умотивував безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, які були детально оцінені за критеріями, визначеними положеннями ст. 94 цього Кодексу, і в сукупності правильно визнані достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Перевіряючи чи дотримано приписи ст. 419 КПК, колегія суддів з'ясувала, що, спростовуючи доводи апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку злочинним діям засудженого. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду.
Даних, які би свідчили про те, що розгляд кримінального провадження апеляційний суд провів з порушенням змагальності судового процесу або порушенням прав засудженого, не встановлено, а в цілому був проведений із дотриманням прав учасників.
Суть доводів касаційної скарги засудженого здебільшого зводиться до того, що показання потерпілої, свідків та фактичні дані протоколів слідчих дій не доводять його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 15, ч. 1 ст. 115КК.
Указані засудженим обставини аналогічні його доводам і доводам захисника, висловленим під час розгляду справи місцевим судом та викладеним в апеляційній скарзі, які переважно були предметом перевірки й оцінки судів попередніх інстанцій.
Оцінюючи дії ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який проаналізував обставини, повідомлені потерпілою, засудженим, свідками, та фактичні дані протоколів слідчих дій і дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії засудженого були спрямовані на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_8 , однак є незакінченими з причин, що не залежали від його волі, і він не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Суд вважає неспроможними доводи засудженого про те, що апеляційний суд безпідставно повторно не дослідив доказів, чим не дотримався приписів ст. 404 КПК.
Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов'язковим для апеляційного суду лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповно або з порушеннями.
Даних, які б свідчили, що місцевий суд дослідив надані йому докази неповно або з порушеннями, матеріали кримінального провадження не містять.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , як уже наголошувалося, належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків. На думку Суду, повторне недослідження апеляційним судом доказів не вплинуло на правильність висновків викладених в ухвалі суду.
З огляду на те, що ОСОБА_6 категорично заперечив причетність до заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 , суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи винуватість засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК,зважили на показання потерпілої, свідків, визнали їх логічними, послідовними, незмінними й такими, що узгоджуються між собою, а також узяли до уваги фактичні дані, які містяться у протоколах проведення слідчих дій і документах.
Так, згідно з показань потерпілої ОСОБА_8 , 18 листопада 2023 року вона перебувала на території стоянки, розташованої на АДРЕСА_1 у м. Києві, де здійснювала її охорону. Близько 23:00 до неї в будку охоронця, зненацька зайшов ОСОБА_6 , з агресією ударив її в голову, від чого вона впала на диван, і, витягнувши ніж, почав ним заподіювати їй тілесні ушкодження в різні частини тіла, при цьому кричав: «Не будеш моя, то не будеш нічия». Від цих ударів, коли вона намагалася ухилятися, постраждала її рука, а також ноутбук, який лежав поряд на стільці. У певний момент вона відштовхнула ОСОБА_6 і встигла втекти від нього в бік дороги, а він вийшов і пішов в іншу сторону. Біля дороги вона побачила двох хлопців, ті викликали швидку допомогу. Указані показання суди попередніх інстанцій, діючи в межах лише їм наданих повноважень, визнали достовірними. Будь-яких обставин, які би свідчили, що потерпіла намагалася оговорити засудженого, не встановлено.
Ці показання потерпілої узгоджуються з фактичними даними протоколу слідчого експерименту проведеного за участю потерпілої ОСОБА_8 , від 06 грудня 2024 року, згідно з якимивона на місці вчинення кримінального правопорушення детально відтворила обставини та механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Переглядом відеозапису слідчого експерименту з'ясовано, що вказану слідчу дію було проведено в присутності понятих, потерпілій детально роз'яснено її права, будь-які зауваження від учасників не надходили. Даних, які би свідчили, що слідчий експеримент відбувся не у формі, притаманній цій слідчій дії, за результатами перегляду відеозапису її проведення не встановлено (т. 1, а. с. 168-171).
Обґрунтованим є висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що слідчий експеримент було проведено у формі, яка містить ознаки відтворення дій, обстановки та обставин події, він не посвідчує виключно проголошення показань, потерпілою, а тому його неможливо розцінювати як допит цієї особи.
Слушним є висновок суду про те, що поставлені потерпілій запитання за своєю суттю і формою відповідали фактичним обставинам, які виникали під час цієї слідчої дії, ці запитання є прийнятними за сутнісним критерієм з огляду на характер обставин, які необхідно було установити в цій справі, а саме детальне, а не загальне уявлення про обставини подій, які відбувалися 18 листопада 2023 року.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи засудженого про те, що слідчий експеримент за участю потерпілої відбувся у формі допиту.
Також суди врахували фактичні дані протоколу огляду мобільного телефону потерпілої від 12 січня 2024 року, у якому в додатку «Телеграм» виявлено повідомлення від ОСОБА_6 образливого характеру, які він у тому числі надсилав 18 листопада 2023 року о 22:25 (т. 1, а. с. 237-239).
Згідно з фактичними даними протоколу огляду мобільного телефону
ОСОБА_6 від 10 січня 2024 на ньому встановлено листування з потерпілою в додатку «Вайбер» від 18 листопада 2023 року, зміст якого має образливий характер
(т. 2, а. с. 235а-236а).
Наявне в месенджерах листування між потерпілою та засудженим за суттю свідчить про неприязні стосунки між ними і ревнощі як мотив вчинення злочину.
Доводи засудженого про те, що суди попередніх інстанцій не врахували образ, висловлених у його бік потерпілою в листуваннях у месенджерах, є безпідставними, оскільки суди оцінили вказане, дійшли переконання, що такі висловлювання мали місце і це в сукупності свідчить про наявність конфлікту між ними. Отже, образливі висловлювання в бік засудженого не спростовують висновків судів про його винуватість.
У частині аргументів засудженого про те, що постанови про призначення групи слідчих та прокурорів, про зміну групи прокурорів, довідка КМП «КМКЛ ШМД» № 7393, протокол огляду місця події (гардероб в лікарні) від 19 листопада 2023 року не мають доказового значення у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Постанови про призначення групи слідчих та прокурорів і про зміну групи прокурорів у розумінні КПК є процесуальними документами, які вказують, що участь у розслідуванні кримінального провадження і в процесуальному керівництві можуть брати лише особи, зазначені в цих постановах.
Довідка КМП «КМКЛ ШМД» № 7393 (т. 1, а. с. 162) підтверджує факт перебування потерпілої в лікарні із численними ножовими пораненнями і проведення оперативного втручання.
Згідно з фактичними даними протоколу огляду місця події від 19 листопада 2023 року, було оглянуто гардероб і маніпуляційну, у лікарні, куди було доставлено потерпілу каретою швидкої медичної допомоги. Під час слідчої дії було оглянуто та вилучено речі потерпілої, у тому числі одежу з плямами крові, які надалі визнано речовими доказами (т. 1, а. с. 213-222).
Тобто кожен з указаних документів за своєю суттю має значення у кримінальному провадженні, про що зазначено вище.
Посилання засудженого на те, що фактичні дані слідчого експерименту, проведеного за його участю, не є доказами, оскільки під час досудового розслідування він жодного разу не був допитаний щодо обставин справи і тим самим був позбавлений права спростувати обвинувачення стосовно нього, є безпідставними, оскільки в касаційній скарзі засуджений не вказує, яким чином він або його захисник були обмежені в реалізації своїх прав і що саме завадило йому збирати в той чи інший спосіб докази на підтвердження невинуватості, у тому числі заявляти клопотання. Поряд із цим засуджений на досудовому розслідуванні був мав професійного захисника, що свідчить про забезпечення належного захисту. Крім того, фактичні дані протоколу слідчого експерименту, проведеного за його участю, є окремим джерелом доказів і суд надав йому оцінку окремо та в сукупності з іншими доказами.
Фактичні дані висновку судово-психіатричного експерта від 06 лютого 2024 року
№ 127 підтверджують той факт, що ОСОБА_6 на будь-який психічний розлад не страждає, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в період коли було скоєно діяння (т.1, а. с. 232, 233). Отже, доводи засудженого про те, що на мотиви вчинення кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_8 впливають висновки вказаної експертизи, є безпідставними, оскільки експертизу проведено виключно з метою встановлення факту осудності або неосудності особи.
Доводи засудженого про те, що потерпіла неодноразово лікувалася від алкоголізму, вживає наркотичні засоби, за рішенням суду була позбавлена батьківських прав, намагалася вчинити самогубство, має суїцидальні нахили, що свідчить про її невисокі моральні якості, та могла сама собі заподіяти тілесні ушкодження, були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, які умотивовано їх відхилили, із чим погоджується і колегія суддів.
Так, суд указав, що згідно з фактичними даними висновку судово-медичної експертизи від 29 січня 2024 року № 042-5-2024 під час первинного звернення 19 листопада 2023 року о 00:08 ОСОБА_8 за медичною допомогою (з урахуванням проведених у подальшому оперативних втручань) та її судово-медичного огляду в неї виявлено численні колото-різані поранення в різних частинах тіла.
Характер і відома морфологія виявлених тілесних ушкоджень, час їх утворення та обставини події вказують на те, що ці поранення утворилися внаслідок десятикратної ударної дії предмета/предметів, якому/яким притаманні колючо-ріжучі властивості, та могли бути спричинені у строк і за обставин, зазначених в описовій частині цієї постанови, тобто 18 листопада 2023 року.
При цьому суд слушно зауважив, що з огляду на характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, дані слідчого експерименту, проведеного за її участю, виявлені в неї тілесні ушкодження могли утворитися за обставин та у спосіб їх нанесення, на які вона вказує, що не суперечить фактичним даним судово-медичної експертизи.
Обставин або даних, на підтвердження того, що потерпіла самостійно спричинила собі тілесні ушкодження, матеріали кримінального провадження не містять, а висновки експертизи чітко розмежовують виявлені тілесні ушкодження за давністю їх утворення, локалізацією і неможливістю, з урахуванням фактичних даних протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілої, самостійно заподіяти такого роду тілесні ушкодження.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що минуле потерпілої, її сімейне життя, особисті стосунки із чоловіками, дітьми, її судимість, а також стан здоров'я не можуть бути виправданням застосування до неї фізичного насильства.
Доводи засудженого про безпідставну відмову суду в задоволенні клопотання сторони захисту про дослідження протоколу допиту свідка ОСОБА_9 є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Тобто фактичні дані, повідомлені свідками під час досудового розслідування, не є доказами, а тому дослідження протоколу допиту свідка не призведе до правових наслідків. Згідно із матеріалами кримінального провадження суд допитав свідка ОСОБА_9 , даних про те, що сторону захисту було позбавлено права ставити запитання свідку, не встановлено. Відмова суду в задоволенні клопотання не є порушенням права на захист у цьому конкретному випадку.
Аргументи засудженого про те, що належним чином не з'ясовано місця вчинення кримінального правопорушення, є неспроможними.
Так, згідно з фактичними обставинами кримінального провадження злочин був скоєний у будівлі охорони автомобільної стоянки за адресою: АДРЕСА_1, в м. Києві.
Відповідно до фактичних даних протоколу огляду місця події від 19 листопада 2023 року та ілюстративної таблиці до нього, об'єктом огляду була земельна ділянка з розташованою на ній автостоянкою та одноповерховою будівлею, яка визначається як приміщення охороною на ній по АДРЕСА_1 у м. Києві. Саме на це місце вчинення злочину вказала потерпіла в заяві й під час слідчого експерименту; за карта виклику швидкої медичної допомоги, саме на цю адресу був виклик. Дійсно, будинок АДРЕСА_1 є житловим, розташований найближче до будівлі охорони стоянки. Даних, які б указували, що автостоянка з будівлею, де сталася подія, присвоєно іншу адресу, матеріали кримінального провадження не містять, і таких доказів не надає сторона захисту. Обставин, які би свідчили про те, що сторона захисту була позбавлена можливості збирати або подавати докази, матеріали кримінального провадження не містять, і про це не вказує засуджений.
У касаційній скарзі засуджений значну увагу приділяє невиконанню доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК оперативними підрозділами і порушує питання про недопустимість зібраних доказів, однак таке твердження є помилковим, оскільки само собою доручення підтверджує повноваження оперативних працівників в кримінальному провадженні на проведення тих чи інших слідчих, розшукових дій. Його невиконання не ставить під сумнів допустимість доказів у кримінальному провадженні. Крім того ,сторона захисту не була позбавлена права збирати ті чи інші докази на спростування обвинувачення, а суд може лише сприяти цьому.
Доводи засудженого про недоведення того, що 18 листопада 2023 року він перебував у стані алкогольного сп'яніння, були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано визнали їх неприйнятними.
При цьому суди взяли до уваги фактичні дані рапортів працівників поліції, згідно з якими вони, здійснюючи патрулювання у складі екіпажу Рубін 252, 19 листопада 2023 року близько 00:10 отримали орієнтування від екіпажів про те, що у Дніпровському районі 18 листопада 2023 року о 23:37 чоловік заподіяв ножові поранення жінці та втік із місця скоєння правопорушення і його можливе місце перебування - вул. А. Ахматової, 35-Б у м. Києві. Прибувши на місце для встановлення та затримання особи за орієнтуванням, було виявлено чоловіка, за прикметами схожого на того, хто завдав тілесних ушкоджень. З'ясовано, що він працює охоронцем, повідомляє неправдиві дані, поводить себе незрозуміло і перебуває в стані алкогольного сп'яніння, нервує та плутається в показаннях, документів не показує. Також було встановлено, що цією особою є ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 157, 158). Крім того, перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння було підтверджено приладом «Драгер», результати якого зафіксовано 19 листопада 2023 року в документі №634 (т. 1, а. с. 231).
Отже, перевіркою матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що в цілому розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 був здійсненний справедливо на засадах змагальності й дотриманням прав учасників судового процесу. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження, діяв відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 419 КПК.
На переконання колегії суддів, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що розвиток подій, які відбувалися 18 листопада 2023 року, достатньою мірою вказує на те, що засуджений цілеспрямовано та усвідомлено заподіював тілесні ушкодження потерпілій з метою вбивства з мотивів особистих неприязних стосунків викликаних ревнощами, однак не довів своїх дій до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли бути безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду,суд касаційної інстанції не виявив.
Інші доводи засудженого стосовно переоцінки фактичних обставин подій, повноти дослідження доказів та їх достовірності Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.
У касаційній скарзі засудженого містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, а тому не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 з наведених у ній мотивів та підстав задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3