01 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 274/1964/25
провадження № 51-2547зр25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 03 липня 2025 року,
встановив:
Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 липня 2025 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 травня 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2025 року, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із заявою про роз'яснення указаного вище судового рішення, де, посилаючись на положення статей 8, 22, 55 Конституції України, статей 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 214 КПК, просить надати йому роз'яснення:
- чи не означає факт відмови судами України у внесенні до ЄРДР відомостей про злочин згідно його повідомлення від 14 березня 2025 року у розумінні частин 2, 3 ст. 214 КПК, - забороною Бердичівському РВП розпочати та здійснювати досудове розслідування за його повідомленням про злочин від 14 березня 2025 року;
- чи не створюють ухвали судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій фактичної заборони Бердичівському РВП щодо внесення у відповідності до ст. 214 КПК відомостей про злочин до ЄРДР та проведення досудового розслідування;
- чи не створює для нього, як для заявника про злочин, відмова у внесенні відомостей до ЄРДР, яка унеможливлює початок досудового розслідування (ч. 2 ст. 214 КПК) та його здійснення (ч. 3 ст. 214 КПК), підстави відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення відповідно ст. 383 Кримінального кодексу України.
Крім того, у заяві ОСОБА_4 вказує, що ухвали судової системи України в цій справі створюють, на його переконання, невизначеність правових наслідків щодо здійснення досудового розслідування правопорушення, про яке він зазначав у своїй заяві про злочин, вважає, що порушено права людини, передбачені статтями 8, 22, 55 Конституції України, статтями 6, 13 Конвенції та ст. 214 КПК, з огляду на що просить суд касаційної інстанції направити до Конституційного Суду України звернення, оскільки він як громадянин України та судова система мають різні розуміння і трактування положень ст. 214 КПК.
Заявник був належним чином повідомлений про дату та час розгляду його заяви, проте в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду не подавав, що, відповідно до ч. 2 ст. 380 КПК, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення
рішення.
Перевіривши наявні у Суду матеріали провадження та доводи, викладені у заяві про роз'яснення судового рішення, колегія суддів виходить з такого.
За приписами ч. 1 ст. 380 КПК, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості роз'яснювати судові рішення, які було ухвалено не Верховним Судом, а слідчими суддями та судами інших інстанцій. Таким чином, в частині роз'яснення ухвали слідчого судді та ухвали суду апеляційної інстанції заява ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 03 липня 2025 року, то така не підлягає задоволенню.
Роз'ясненням рішення є викладення більш зрозуміло тих його частин, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду, в такий спосіб, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
За послідовною практикою Верховного Суду, підставою для роз'яснення судового рішення, як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта, є його неясність, невизначеність, нечіткість. Однак, якщо фактично порушується питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних чи про пояснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Колегія суддів доходить висновку, що вступна, мотивувальна та резолютивна частини ухвали Верховного Суду від 03 липня 2025 року викладені зрозумілими реченнями і не містять труднощів для розуміння їх точного змісту. В ухвалі чітко зазначені мотиви, з яких виходив Верховний Суд під час її постановлення, й положення закону, якими він керувався.
Натомість ОСОБА_4 фактично просить роз'яснити ухвалу суду касаційної інстанції з тих підстав, що він інакше розуміє положення ст. 214 КПК, ніж про це йдеться в оскаржених ним рішеннях слідчого судді та апеляційного суду щодо мотивів і підстав їх постановлення, що, як він зазначає у своїй заяві, створило правову невизначеність у цій справі у вирішенні питання про початок та здійснення досудового розслідування за його заявою про вчинення злочину, просить надати юридичну оцінку правовим наслідкам постановлених судових рішень у справі № 274/1964/25 в тих аспектах, які не можуть бути предметом касаційного розгляду в порядку ст. 380 КПК.
Враховуючи висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2019 року (справа № 367/3068/17, провадження
№ 51-8936кмо18) про те, що згідно з ч. 1 ст. 380 КПК суд роз'яснює судове рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду, колегія суддів вбачає, що в задоволенні заяви
ОСОБА_4 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 03 липня 2025 року необхідно відмовити.
Що стосується вимоги про звернення до Конституційного Суду України з тих підстав, що ОСОБА_4 як громадянин України та судова система мають різні розуміння і трактування положень ст. 214 КПК, що, на переконання заявника, створило стан невизначеності правових наслідків у цьому провадженні щодо початку та здійснення досудового розслідування в цій справі, то вона не ґрунтується на законі, оскільки кримінальний процесуальний закон не містить підґрунтя до звернення Верховного Суду до Конституційного Суду України з приводу тлумачення приписів ст. 214 КПК в провадженні, яке здійснювалось в порядку ст. 380 цього Кодексу, за відсутності підстав до роз'яснення судового рішення, постановленого Верховним Судом на підставі ч. 4 ст. 424, п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись статтями 380, 441 КПК, Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 в роз'ясненні ухвали Верховного Суду від 03 липня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3