01 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 991/1956/24
провадження № 51 - 4755 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 квітня 2025 року та від 15 серпня 2025 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 серпня 2024 року скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 21 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні № 52016000000000380.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 03 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20 жовтня 2016 року.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 квітня 2025 року за клопотанням захисника ОСОБА_7 матеріали судового провадження № 991/12451/24 постановлено передати до колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі суддів: ОСОБА_8 (головуючий), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 для вирішення питання щодо об'єднання зі справою № 991/1956/24 у кримінальному провадженні № 52016000000000380. У випадку відмови в об'єднанні справи № 991/12451/24 зі справою № 991/1956/24 розгляд апеляційних скарг продовжити о 13 годині 00 хвилин 05 травня 2025 року, з визначенням резервних дати і часу судового засідання - о 09 годині 00 хвилин 13 травня 2025 року.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 квітня 2025 року матеріали судових проваджень у справах № 991/1956/24 та № 991/12451/24 об'єднані в одне провадження. Розгляд апеляційних скарг в об'єднаному провадженні призначено на 09 годину 30 хвилин 23 травня 2025 року.
Не погоджуючись з ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20 серпня 2024 року, прокурор та захисники ОСОБА_4 звернулись з апеляційними скаргами на цю ухвалу слідчого судді. Також захисники ОСОБА_4 подали апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2025 року.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 серпня 2025 року апеляційну скаргу прокурора САП ОСОБА_11 задоволено, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 серпня 2024 року скасовано.
Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20 жовтня 2016 року.
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_4 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 серпня 2024 року залишено без задоволення.
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_4 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2025 року залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку ухвал апеляційного суду від 18 квітня 2025 року та від 15 серпня 2025 року у касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував,
що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ
до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення.
Відповідно до ст. 424 ч. 4 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду
в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Обмеження права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду за результатом такого перегляду визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Згідно зі ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана
на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
З наявних матеріалів провадження вбачається, що захисник ОСОБА_5 у касаційній скарзі оскаржує ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 серпня 2025 року, якою за результатами розгляду апеляційних скарг постановлено нову ухвалу.
Крім того, у касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 квітня 2025 року, якою матеріали судових проваджень у справах № 991/1956/24 та № 991/12451/24 об'єднані в одне провадження.
Таким чином, ухвала апеляційного суду від 15 серпня 2025 року постановлена за результатами розгляду апеляцій на ухвали слідчого судді, а ухвала від 18 квітня 2025 року - під час апеляційного розгляду апеляційних скарг у цьому кримінальному провадженні, яка не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а тому вони відповідно до вимог ст. 424 КПК України не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення відповідно до ст. 424 ч. 4 КПК України не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 квітня 2025 року та від 15 серпня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3