02 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 307/2349/24
провадження № 61-9525ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 червня 2025 року у справі за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та витребування майна із чужого незаконного володіння,
У червні 2024 року Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області
в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (далі - Буштинська селищна рада) звернулася до суду
з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд:
- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії
І-ЗК № 007468, виданий 12 травня 2003 року на підставі рішення сесії Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 27 березня 1998 року, ОСОБА_1 на земельні ділянки, площею 0,91 га, розташовані на території АДРЕСА_2, для ведення особистого селянського господарства та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 60,
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,23 га, за кадастровим номером: 2124485000:04:004:0024, розташованої
у АДРЕСА_2, для ведення особистого селянського господарства, вартістю 43 056,00 грн, та земельну ділянку, площею 0, 68 га, за кадастровим номером: 2124485000:04:004:0028, розташованої у АДРЕСА_2, для ведення особистого селянського господарства, вартістю 127 296,00 грн,
- повернути вказані земельні ділянки у комунальну власність Буштинської селищної ради.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада
2024 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду
від 19 червня 2025 року, позов Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 007468, виданий 12 травня 2003 року на підставі рішення сесії Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 27 березня 1998 року, ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , на земельні ділянки, площею 0,91 га, розташовані на території АДРЕСА_2, для ведення особистого селянського господарства та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 60.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,23 га, за кадастровим номером: 2124485000:04:004:0024, розташовану
в АДРЕСА_2, для ведення особистого селянського господарства, вартістю 43 056,00 грн, та повернуто вказану земельну ділянку у комунальну власність Буштинської селищної ради.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,68 га, за кадастровим номером: 2124485000:04:004:0028, розташовану
в АДРЕСА_2, для ведення особистого селянського господарства, вартістю 127 296,00 грн, та повернуто вказану земельну ділянку у комунальну власність Буштинської селищної ради.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 9 084,00 грн.
21 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 червня 2025 року (надійшла до суду 24 липня 2025 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про залишення позовних вимог без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано: надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; вірно вказати назву суду до якого подається касаційна скарга; зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
18 серпня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшло клопотання про усунення недоліків та уточнена редакція касаційної скарги.
В уточненій касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме, що суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Верховний Суд не бере до уваги дане посилання, так як воно є загальним, оскільки жодного обґрунтування того, що докази є недопустимими, заявником не надано.
Також, Верховний Суд не може взяти до уваги посилання заявника на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, оскільки заявник не наводить обов'язкові підстави, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України (хоча про умову їх обґрунтування прямо вказано в пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Всі доводи уточненої касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не дослідив або частково не дослідив зібрані у справі докази.
За своїм змістом уточнена касаційна скарга є аналогічною до касаційної скарги, поданої 24 липня 2025 року.
Крім того, уточнена касаційна скарга, як і касаційна скарга, яка надійшла 24 липня 2025 року, подана до Верховного Суду України, хоча в ухвалі від 01 серпня 2025 року заявнику роз'яснювалося, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Отже, станом на 02 вересня 2025 року вимоги, викладені в ухвалі Верховного Суду
від 01 серпня 2025 року, не виконані, що перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга
ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України
у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 червня 2025 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць