11 липня 2025 року
м. Київ
справа № 2-4709/2011
провадження № 61-8111ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О., у справі за поданням Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про видачу дублікату виконавчого листа, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у грудні 2024 року Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дніпровський ВДВС у м. Києві) звернувся з поданням, в якому просив видати дублікат виконавчого листа № 2-4709 від 26 жовтня 2012 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») заборгованості за кредитним договором у розмірі 89 986,34 грн.
Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у Дніпровському ВДВС у м. Києві знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4709, оригінал якого було втрачено, що викликало потребу в отриманні дубліката виконавчого документу.
УхвалоюДніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, заяву Дніпровського ВДВС у м. Києві, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), про видачу дублікату виконавчого листа задоволено повністю. Видано дублікат виконавчого листа № 2-4709 від 26 жовтня 2012 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 89 986,34 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що:
державний виконавець звернувся з заявою про видачу дублікату виконавчого документа до закінчення строку, встановленого для його пред'явлення до виконання;
згідно з довідкою Дніпровського ВДВС у м. Києві оригінал виконавчого документа втрачений;
з огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципу верховенства права щодо юридичної визначеності, зробив висновок про задоволення заяви.
Апеляційний суд зазначив, що:
виконавчий лист втрачений під час його перебування на примусовому виконанні в органі ДВС, а відтак Дніпровський ВДВС у м. Києві звернувся до суду із заявою про видачу його дублікату;
державним виконавцем зазначено достатніх підстав та надано належних доказів на підтвердження обставин втрати оригіналу виконавчого документу та неможливості встановити його місцезнаходження;
посилання боржника на відсутність підстав для видачі дублікату виконавчого листа через пропуск стягувачем строку пред'явлення його до виконання, апеляційний суд відхилив, оскільки дублікат виконавчого документу необхідний заявнику не для його повторного пред'явлення до примусового виконання, а для долучення до матеріалів виконавчого провадження, яке здійснюється органом ДВС та не є закінченим;
на час звернення Дніпровського ВДВС у м. Києві до суду із поданням про видачу дублікату виконавчого листа (у грудні 2024 року) виконавче провадження № НОМЕР_1 продовжує здійснюватися і відомостей про оскарження боржником рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо поновлення вчинення виконавчих дій (відновлення виконавчого провадження) матеріали справи не містять, тому подання про видачу дублікату виконавчого листа вважається таким, що подане у межах строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;
відповідно до матеріалів справи, у червні 2024 року ОСОБА_1 зверталась з заявою про визнання виконавчого листа від 26 жовтня 2012 року таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що державний виконавець 25 липня 2019 року поновив виконавче провадження поза межами визначеного законом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та без вирішення питання щодо поновлення цього процесуального строку. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, у задоволенні вказаної заяви боржника відмовлено.
У червні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд в оскарженому судовому рішенні застосував норму права (підпункт 17.4 пункту 17 перехідних положень ЦПК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року по справі № 241/773/15 (провадження № 61-14059ск23), від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009, від 22 березня 2024 року у справі № 235/1299/20, від 06 травня 2024 року у справі № 235/1298/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10, від 26 червня 2019 року у справі № 0907/2-3576/2011 (провадження № 61-13332св18), від 29 серпня 2023 року у справі № 750/13697/21 (провадження № 61-12152ск22), від 08 квітня 2019 року у справі № 2-1118/09 (провадження № 61-36561св18);
суди не встановили дійсних обставин справи, а саме того, що виконавчий лист було повернуто без виконання 18 лютого 2016 року (форма завершення виконавчого провадження), а виконавче провадження з виконання спірного виконавчого листа було поновлено 25 липня 2019 року, тобто з пропуском строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, що є порушенням частини першої статті 433 ЦПК України та статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»;
суд апеляційної інстанції невірно витлумачив положення підпункту 17.4 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України, яке не дає право суду не застосовувати одну з обов'язкових умов (подання заяви в межах строку пред'явлення виконавчого листа до виконання) при ухваленні рішення про видачу дублікату виконавчого листа в залежності від мети подальшого використання такого дублікату - подання до примусового виконання, долучення до матеріалів відкритого виконавчого провадження, тощо;
суди не надали належної правової оцінки тій обставині, що заявником не було надано докази втрати оригіналу виконавчого документа. Заявником до матеріалів справи була надана довідка без дати, номера, за підписом начальника ВДВС, яка не підтверджує сам факт втрати документа відповідно до статті 47 Закону «Про виконавче провадження», а отже державним виконавцем не доведено наявності поважних причин для видачі дублікату виконавчого документу;
суди залишили поза увагою, що у виконавчому провадження (щодо якого ставиться питання про видачу дублікату виконавчого листа) здійснюються виконавчі дії, зокрема, постановою виконавця було оголошено в розшук майно боржника, вказана виконавча дія була проведена 25 липня 2019 року, що свідчить про безпідставність заявлених вимог державною виконавчою службою про видачу дубліката виконавчого листа.
У червні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в яких зазначила, що суди не застосували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2025 року в справі № 2034/11082/2012.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Суди встановили, що 26 жовтня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 2/2604/360/2012 на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсалбанк» заборгованості за кредитним договором.
09 листопада 2012 року головним державним виконавцем органу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
18 лютого 2016 року головним державним виконавцем Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
25 липня 2019 року заступником начальника Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року замінено сторону у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а саме: стягувача ПАТ «Універсал Банк» на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Згідно довідки Дніпровського ВДВС у м. Києві оригінал виконавчого документу № 2-4709 від 26 жовтня 2012 року втрачено.
На час звернення Дніпровського ВДВС у м. Києві до суду із поданням про видачу дублікату виконавчого листа (у грудні 2024 року) виконавче провадження № НОМЕР_1 продовжує здійснюватися, відомостей про оскарження боржником рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо поновлення вчинення виконавчих дій (відновлення виконавчого провадження) матеріали справи не містять.
У червні 2024 року ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про визнання виконавчого листа від 26 жовтня 2012 року таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що державний виконавець 25 липня 2019 року поновив виконавче провадження поза межами, визначеного законом, строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та без вирішення питання щодо поновлення цього процесуального строку.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, у задоволенні вказаної заяви боржника відмовлено.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що «після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується».
Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».
У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що:
«53. Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.
54. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
55. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
56. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання.Тобто якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви».
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що:
«стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року у справі № 442/3849/13-ц (провадження № 61-2600св24) зазначено, що: «колегія суддів враховує, що на відміну від обставин, встановлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у справі, що переглядається, банк звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа в межах строку його пред'явлення до виконання; тому суди зробили помилковий висновок про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого документа».
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частини четверта, п'ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Встановивши, що виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби, втрачений, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення подання державного виконавця про видачу дублікату виконавчого листа.
Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа був пропущений стягувачем, тому державний виконавець не мав права поновлювати виконавче провадження, оскільки вказані аргументи спростовуються обставинами, встановленими у судових рішеннях у справі № 2-4709/2011 під час розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський ВДВС у м. Києві, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, скасування заходів примусового виконання, зняття арешту та розшуку з майна, які, у урахуванням частини четвертої статті 82 ЦПК України, не доказуються у цій справі. Крім того, предметом розгляду у справі, що переглядається є видача дубліката виконавчого листа в межах відкритого виконавчого провадження. ОСОБА_1 постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яка була прийнята після винесення постанови від 18 лютого 2016 року головним державним виконавцем Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» не оскаржувала.
Доводи касаційної скарги про безпідставність заявлених вимог державною виконавчою службою про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки постановою виконавця було оголошено в розшук майно боржника, вказана виконавча дія була проведена 25 липня 2019 року, не впливають на законність ухвалення оскаржених рішень, оскільки предметом спору у цій справі є видача дублікату виконавчого листа, а не дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 у справі за поданням Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про видачу дубліката виконавчого листа, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат