29 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 707/3294/24
провадження № 61-10842ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року в справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Мошнівська громада, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 49 895, 20 грн таморальну (немайнову) шкоду, що спричинила страждання душевного характеру, яких зазнав позивач при пошкодженнічи знищенні його майна, в сумі 40 000, 00 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 10 000, 00 грн.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року та додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року залишено без змін.
18 серпня 2025 року ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 травня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року.
Однак з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення у справі № 707/3294/24 було ухвалено Черкаським районним судом Черкаської області 29 квітня 2025 року, а 02 травня 2025 року було складено повне судове рішення у цій справі. Тобто можна зробити висновок, що у касаційній скарзі допущено описку, а ОСОБА_4 оскаржується в касаційному порядку саме рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
Ціна позову в цій справі становить 89 895, 20 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028, 00 грн * 250 = 757 000, 00 грн).
У касаційній скарзі заявник вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а саме: щодо правильного визначення виду провадження та дотримання процесуальних прав сторін.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте у касаційній скарзі не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання заявника про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, а також про зупинення виконання додаткового рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року в справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Мошнівська громада, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко