29 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 203/3243/24
провадження № 61-10662ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2025 року в справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття,
встановив:
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просила суд стягнути з відповідача на її користькомпенсацію заподіяної матеріальної шкоди в сумі 63 539, 40 грн та моральну шкоду в сумі10000, 00 грн.
РішеннямЦентрального районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2025 року в, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію заподіяної матеріальної шкоди в сумі 59 728, 00 грн, компенсацію заподіяної моральної (немайнової) шкоди в сумі 5 000, 00 грн, компенсацію витрат з проведення дослідження в сумі 3 500, 00 грн, компенсацію судових витрат у сумі 5 211, 20 грн, разом - 73 439, 20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
15 серпня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Марченко В. В. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2025 року у вказаній справі.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
Ціна позову в цій справі становить 73 539, 40 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028, 00 грн * 250 = 757 000, 00 грн).
У касаційній скарзі представник заявника зазначає, що справа має для ОСОБА_1 виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки заявник є особою похилого віку (85 років), непрацездатним пенсіонером, який потребує постійної сторонньої допомоги (догляду), яку здійснює його єдиний син (син позбавлений можливості постійного працевлаштування через догляд за батьком). Стверджує, що рішення судів суттєво впливають на базові життєві умови заявника та його сина, що підтверджується медичними довідками про стан здоров'я. Вважає, що ця справа набуває виняткового значення через вразливість заявника та потенційне порушення його конституційних прав.
Оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Крім того, незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останнього внаслідок прийняття таких судових рішень.
Крім того, до суду надійшли додаткові пояснення заявника, у яких зазначено, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується належності та допустимості доказів у цивільному процесі, гарантій справедливого судового розгляду для вразливих категорій осіб, єдності судової практики щодо застосування актів про залиття та медичних документів як доказів. Також наголошується на тому, що Європейський суд з прав людини визнає, що справи, пов'язані з житлом та доступом до правосуддя, становлять суспільний інтерес.
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси широкого кола фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України, тощо.
Проте колегія суддів вважає, що надані заявником додаткові пояснення не містять належного обґрунтування, яке б свідчило про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказувало б на те, що предмет спору в цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко