26 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 638/13533/20
провадження № 61-13175св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвали Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2024 року у складі судді Штих Т. В., на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Мальованого Ю. М., на ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Кружиліної О. А., Курила О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Мальованого Ю. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (далі - КП «Житлокомсервіс») звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період із 01 квітня 2014 року до 01 вересня 2020 року у розмірі 12816,47 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій. Однак, на порушення приписів чинного законодавства, свого обов'язку щодо проведення оплати за надані йому послуги не здійснював, унаслідок чого у нього утворилась заборгованість за вказаний період у розмірі 12 816,47 грн.
Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Штих Т. В. Передано заяву про відвід разом із матеріалами справи іншому судді, який не входить до складу суду та визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для розгляду.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Штих Т. В. від розгляду цивільної справи за позовом КП «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2024 року позовні вимоги КП «Жилкомсервіс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період із 01 вересня 2017 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 8 509,41 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, встановивши наявність у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, дійшов висновку про її стягнення у межах позовної давності, про застосування якої до спірних правовідносин просив відповідач.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року повернуто ОСОБА_1 (номер апеляційного провадження № 22-ц/818/3325/24).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року повернуто ОСОБА_1 (номер апеляційного провадження № 22-ц/818/3326/24).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року повернуто ОСОБА_1 (номер апеляційного провадження № 22-ц/818/3327/24).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року визнано необґрунтованим відвід суддів Харківського апеляційного суду Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Мальованого Ю. М. та передано справу на автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів для розгляду заяви про відвід.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Мальованого Ю. М. у цій справі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінено. Компенсовано КП «Жилкомсервіс» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 387,32 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законними та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
З огляду на те, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи та, відповідно до вимог закону, звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд змінив рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат, компенсувавши відповідачу судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
24 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвали Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвал Дзержинського районного суду м. Харкова (номери апеляційного провадження № 22-ц/818/3325/24, № 22-ц/818/3326/24, № 22-ц/818/3327/24, в яких, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить їх скасувати на направити справу на новий апеляційний розгляд.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.
30 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2024 року, ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року, ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 742/3426/21, від 14 грудня 2020 року у справі № 202/1650/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, від 17 вересня 2019 року у справі № 277/599/15-к, від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19, від 27 березня 2023 року у справі № 920/1343/21, від 27 березня 2023 року у справі № 920/1343/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а сам: справу розглянуто неповноважним складом суду; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1,5 частини першої, пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги аргументовані тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про розгляд справи, розглянув справу та прийняв заочне рішення за його відсутності. Матеріали справи не містять доказів про його належне повідомлення про судове засідання на 08 квітня 2024 року. Крім того, позивач неодноразово не з'являвся в судові засідання, проте суд безпідставно не залишив його позов без розгляду.
Апеляційний суд розглянув справу неповноважним складом суду; йому було безпідставно відмовлено у заявлених складу суду відводах.
В оскарженій постанові апеляційного суду не зазначено докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, не надано оцінки кожному аргументу, наведеному учасниками справи.
Крім того, заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом із рішенням суду.
Проте апеляційний суд незаконно виділив із його апеляційної скарги заперечення на ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року, 11 грудня 2023 року та 13 грудня 2023 року й повернув їх. Судове рішення апеляційного суду про повернення цих апеляційних скарг не узгоджується з нормами ЦПК України та іншими нормативно-правовими актами, суперечить принципу правової визначеності щодо передбачуваності застосування норм процесуального законодавства, не надає відповідачу можливість оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення та ставить під загрозу конституційне право особи на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 10 жовтня та 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Витребувано з Харківського апеляційного суду справу № 638/13533/20 за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території.
Зупинено виконання заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2024 року та постанови Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року до закінчення касаційного провадження.
Справа № 638/13533/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2025 року справу № 638/13533/20 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає КП «Жилкомсервіс».
Рішеннями Харківської міської ради встановлені тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова, та визначено виконавців житлово-комунальних послуг, зокрема КП «Жилкомсервіс».
За період із 01 квітня 2014 року до 01 вересня 2020 року сума заборгованості відповідача за отримані ним послуги склала 12 816,47 грн.
Звертаючись до суду із позовом, КП «Жилкомсервіс» посилалося на те, що відповідач не виконує свої обов'язки щодо сплати вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що є підставою для стягнення з нього цієї заборгованості в судовому порядку.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 742/3426/21, від 14 грудня 2020 року у справі № 202/1650/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, від 17 вересня 2019 року у справі № 277/599/15-к, від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19, від 27 березня 2023 року у справі № 920/1343/21, від 27 березня 2023 року у справі № 920/1343/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме справу розглянуто неповноважним складом суду; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1,5 частини першої, пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
За змістом частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частина перша статті 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання; 3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції; 4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (частина п'ята статті 357 ЦПК України).
12 вересня 2018 року Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) прийняв постанову, у якій сформував правовий висновок про те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для оскарження ухвал, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв'язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження таких ухвал підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду вже неодноразово звертала увага на те, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (див., зокрема постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 1909/3089/2012 (провадження № 61-11723сво20), від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21)).
У справі, яка переглядається, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Штих Т. В.; передано заяву про відвід разом із матеріалами справи іншому судді, який не входить до складу суду та визначається у порядку, встановленому частини першої статті 33 ЦПК України, для розгляду.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Штих Т. В. від розгляду цієї цивільної справи відмовлено.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2024 року частково задоволено позов КП «Жилкомсервіс» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період із 01 вересня 2017 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 8 509,41 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку.
Оскарженими ухвалами суду апеляційної інстанції від 26 серпня 2024 року повернуто апеляційні скарги в частині оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року повернуто ОСОБА_1 (номер апеляційного провадження № 22-ц/818/3325/24); в частині оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року повернуто ОСОБА_1 (номер апеляційного провадження № 22-ц/818/3326/24); в частині оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року, із посиланням на те, що такі ухвали в переліку статті 353 ЦПК України відсутні, а тому не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
При цьому, апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідач оскаржив в апеляційному порядку зазначені ухвалу разом із заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2024 року та в одній апеляційній скарзі, як передбачає частина друга статті 353 ЦПК України
Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення апеляційних скарг в частині, у зв'язку з чим оскаржені ухвали апеляційного суду від 26 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвал Дзержинського районного суду м. Харкова (номери апеляційного провадження № 22-ц/818/3325/24, № 22-ц/818/3326/24, № 22-ц/818/3327/24) підлягають скасуванню.
Повернувши апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції в порядку статті 353 ЦПК України, апеляційний суд не врахував, що право на включення до апеляційної скарги на рішення суду заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, прямо передбачено частиною другою статті 353 ЦПК України.
При розгляді апеляційної скарги на рішення суду апеляційний суд не розглянув такі заперечення на ухвали суду першої інстанції, жодних мотивів та висновків щодо таких ухвал рішення апеляційного суду не містить.
Верховний Суд уважає, що доводи касаційних скарг частково знайшли своє підтвердження. Оскаржені ухвали апеляційного суду від 26 серпня 2024 року та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм процесуального права, тому підлягають скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
При цьому, з урахуванням наведеного, Верховний Суд не надає оцінку доводам касаційної скарги, які стосуються вирішення спору по суті, та з приводу ухвал Харківського апеляційного суду від 11 та 17 жовтня 2024 року.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені ухвали апеляційного суду від 26 серпня 2024 року та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвали апеляційного суду від 26 серпня 2024 року та постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року та ухвали Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року, якими повернуто апеляційні скарги ОСОБА_1 , скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов