02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/3269/24
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 (у складі колегії суддів: Гетьман Р.А. (головуючий), Склярук О.І., Хачатрян В.С.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 (суддя Усата В.В.)
за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова
до: 1. Харківської міської ради.
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
3. ОСОБА_1 .
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов'язання повернути,
19.08.2025 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Харківської міської ради надійшла касаційна скарга на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 (повний текст складено 30.07.2025) та рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 у справі № 922/3269/24.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За змістом підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 установлюється у розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, з урахуванням того, що у першій інстанції позивачем було заявлено 1 вимогу майнового характеру щодо об'єкта нерухомості вартістю 113 686,80 грн та 2 вимоги немайнового характеру, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 14 534,40 грн ((113 686,80 грн*1,5%, але не менше 3028,00 грн)+(3028,00 грн*2)*200%*0,8).
Однак, на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги заявником не додано документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та порядку, що, відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення її без руху.
Натомість, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване наступним. Харківська міська рада є бюджетною організацією та має змогу сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги лише після надходження відповідних коштів на дані потреби, що потребує певного часу. За даними служби бухгалтерського обліку та звітності міської ради, рахунки Харківської міської ради перебувають під арештом у зв'язку із чим кошти з бюджету міста не надходили. Зазначене свідчить, що скаржник позбавлений можливості сплатити судовий збір.
Розглянувши вказане клопотання, Суд зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Отже, з огляду на те, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, доводи клопотання про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору Суд відхиляє.
Близька за змістом правова позиція щодо застосування положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №912/3514/20 та в ухвалах Верховного Суду від 11.06.2021 у справі №906/979/20, від 21.12.2021 у справі №913/104/21, від 20.07.2022 у справі №4/30.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено Господарським процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.
Крім того, скаржник не надав будь-яких доказів, які б свідчили про вжиття останнім всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги.
У зв'язку з цим, скаржнику необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 14 534,40 грн, за наведеними нижче реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код банку отримувача (МФО): 899998
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Окрім цього, зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник в якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження посилається на пункти 1 та 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Щодо обґрунтування пункту 2 скаржник зазначає наступне:
"Харківська міська рада вважає, що наявні всі підстави для необхідності відступлення від висновків Верховного Суду застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Обгрунтування викладено в клопотанні про передачу справи на розгляд Великої палати, що міститься в цій касаційній скарзі та є підставою для касаційного оскарження відповідно до п.2 ч. 2 ст. 287 ГПК України."
Однак ні обґрунтування відступлення від висновків Верховного Суду, ні реквізитів судових рішень Верховного Суду, ні клопотання про передачу на розгляд Великої палати у касаційній скарзі не міститься. Окремого клопотання про передачу на розгляд Великої палати до касаційної скарги додано не було і окремо до Суду не надходило.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
З огляду на це, Суд зазначає про необхідність надати відповідні пояснення з цього приводу у заяві про усунення недоліків та, за необхідності, надіслати нову редакцію касаційної скарги.
При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 922/3269/24, надавши Суду докази такого надіслання.
З огляду на викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити Харківській міській раді в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 у справі № 922/3269/24 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Зуєв