01 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2177/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Піранья-Тех» (далі - ТОВ «Піранья-Тех», скаржник)
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025
у справі за позовом Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піранья-Тех»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство «Екран-Сервіс»
про стягнення безпідставно включеного ПДВ в сумі 333 333,33 грн,
ТОВ «Піранья-Тех» 20.08.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 (повний текст складено 05.08.2025) скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2025 у справі №914/2177/24 залишити без змін. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просить зупинити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі №914/2177/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №914/2177/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі №911/2177/24 є стягнення 333 333,33 грн, а отже, ціна позову у цій справі безумовно не перевищує та є меншою п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік - 1 514 000,00 грн).
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
ТОВ «Піранья-Тех» у касаційній скарзі з посиланням на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, зокрема, що:
ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питання щодо умов та порядку застосування пільги з ПДВ, передбаченої підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, зокрема, щодо достатності документального підтвердження та статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах, оскільки аналогічні правовідносини виникають у численних договорах закупівлі, питання про включення ПДВ до вартості товару при наявності пільги має принципове значення для уніфікації правозастосування;
у Господарському суді Львівської області та Західному апеляційному господарському суді перебували, або ще перебувають на розгляді, мінімум 10 аналогічних справ з такими ж предметами та підставами позову, з яких 8 до одного й того ж відповідача (ТОВ «Піранья тех»). Спірне питання порушує принцип правової визначеності у сфері застосування пільгових режимів оподаткування, що потребує тлумачення Верховного Суду з метою формування сталої практики. Наявність численних аналогічних спорів свідчить про системну проблему та нагальну потребу у формуванні єдиного підходу Верховним Судом;
вирішення цієї справи впливає не лише на сторони спору, а й на ширше коло суспільно важливих питань, а отже, на думку скаржника, становить значний суспільний інтерес. Справу не можна розглядати лише як приватно-правовий спір, оскільки вона стосується правомірності витрачання коштів місцевого бюджету в умовах воєнного стану на закупівлю засобів оборонного призначення, а це питання має ознаки значного суспільного інтересу, оскільки стосується забезпечення правової визначеності для суб'єктів господарювання, які є постачальниками товарів для потреб оборони, та захисту їхніх прав від необґрунтованих претензій. Запровадження пільгового режиму ПДВ мало на меті здешевлення поставок для задоволення військових потреб. Проте, механізм його реалізації виявився недосконалим, що мало наслідком розбіжності у правозастосуванні та судові спори між державою та бізнесом;
оскаржуване рішення має виняткове значення для відповідача, оскільки фактичне покладення на нього відповідальності за спірну суму без належного врахування специфіки податкового регулювання під час воєнного стану створює істотні загрози для подальшого функціонування підприємства, його ділової репутації та участі в критично важливих тендерах. Рішення суду апеляційної інстанції фактично покладає на ТОВ «Піранья Тех» обов'язок повернути бюджетні кошти, сплачені як частина погодженої ціни, включаючи ПДВ, незважаючи на те, що на момент поставки товару, за відсутності документів, що підтверджували право на пільгу, відповідач був зобов'язаний нарахувати та сплатити ПДВ до бюджету. Нездійснення цього могло б бути розцінене податковими органами як порушення податкового законодавства з відповідними штрафними санкціями. Це свідчить про те, що включення ПДВ до ціни було не спробою постачальника отримати додаткову вигоду, а виконанням прямого обов'язку, встановленого Податковим кодексом за обставин, що склалися на той момент.
Наведені скаржником і зазначені у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваного судового рішення у цій справі не є очевидно неприйнятними щодо наявності випадків передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 278 ГПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
ТОВ «Піранья-Тех» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції визначену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, на його думку, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №910/8235/24 та від 22.07.2025 у справі №925/696/24, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц, посилаючися, зокрема, на підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, статті 217, 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги щодо підстав не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанови, ураховуючи дату складання її повного тексту в цій справі.
Зважаючи на зміст частини тринадцятої статті 8 та частини четвертої статті 301 ГПК України, перегляд оскаржених рішень має здійснюватися без повідомлення/виклику учасників справи у порядку письмового провадження.
Щодо клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення у цій справі до закінчення його перегляду в касаційному порядку, яке мотивовано тим, що наказом Мінстратегпрому №223-КВ від 11.02.2025 підтверджено ТОВ «Піранья-Тех» статус важливого для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу. Вчинення виконавчих дій з примусового виконанню судових рішень призведе до блокування операцій по банківських рахунках відповідача та настання наслідків у вигляді неможливості своєчасного виконання зобов'язань за державними контрактами.
З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджене належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасоване.
Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.
Так, навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Саме по собі твердження скаржника, що воно є важливим для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та критично важливе для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу не свідчить про автоматичну необхідність його зупинення, оскільки: основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 2 ГПК України); правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин (статті 7 ГПК України). Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.
Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Суд враховує, що у заяві скаржника про зупинення виконання судових рішень не наведені аргументовані та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення його виконання.
При цьому Суд виходить з того, що твердження скаржника, що вчинення виконавчих дій з примусового виконанню судових рішень призведе до блокування операцій по банківських рахунках відповідача та настання наслідків у вигляді неможливості своєчасного виконання зобов'язань за державними контрактами є декларативними припущеннями та не є такими, що є підставою для зупинення, адже відсутні будь-які докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваного судового рішення та не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення, оскільки аргументовано не свідчать про таку необхідність, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасовано.
Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №914/2177/24, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 234, 235, 294, 301, 314, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №914/2177/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Піранья-Тех» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
2. Інші учасники справи мають право подати відзив на касаційну скаргу до 17 вересня 2025 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через Електронний суд. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Піранья-Тех» у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
4. Витребувати матеріали справи №914/2177/24 Господарського суду Львівської області за позовом Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піранья-Тех», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство «Екран-Сервіс» про стягнення безпідставно включеного ПДВ в сумі 333 333,33 грн.
5. Копії ухвали надіслати до Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос