58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
02 вересня 2025 року Справа № 926/2333/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участю секретаря судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Улашина Олександра Петровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК"
про стягнення заборгованості за транспортні послуги в сумі 80991,36 грн
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
І. Стислий виклад позовних вимог.
Фізична особа-підприємець Улашин О.П. звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК" про стягнення заборгованості за транспортні послуги в сумі 80991,36 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, відповідачем не виконанні зобов'язання за договором-заявкою № 1-11/07/24 від 11.07.2024 року в частині оплати послуг з перевезення вантажу надання яких підтверджується товаро-транспортною накладною (CMR) від 13.07.2024 року.
ІI. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 року позовну заяву передано на розгляд судді Швецю М.В.
Ухвалою суду від 14.07.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 29.07.2025 року о 12:00 год.
Ухвалою суду від 29.07.2025 року розгляд справи по суті відкладено на 02.09.2025 року о 12:00 год.
02.09.2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява вх. № 3521, в якій зазначає, що станом на даний час відповідачем заборгованість не погашена, просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання 02.09.2025 року не забезпечив про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами.
III. Фактичні обставини справи встановлені судом.
11.07.2024 року між ФОП Улашин О.П. (Перевізник) та ТОВ "ЛІЛАК" (Замовник) укладено договір-заявку № 1-11/07/24 на транспортно-експедиторське обслуговування в міжнародному сполученні.
Згідно договору-заявки сторони узгодили маршрут перевезення: с. Глибока, Чернівецька обл. (Україна) - м. Прага (Чехія), найменування вантажу, масу, кількість перевезення, адресу завантаження, час подачі автотранспорту, адресу замитнення, адресу розмитнення, строк доставки та інші необхідні умови перевезення вантажу. Перевезення здійснювалось транспортним засобом VOLVO НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
Вартість послуг по перевезенню сторони узгодили в сумі 1800 Євро, в гривні, по курсу НБУ на день розвантаження. Оплата по оригіналам протягом 14 календарних днів.
Договір-заявка № 1-11/07/24 підписана сторонам та скріплена їх печатками, що належним чином підтверджує узгодження між сторонами всіх необхідних умов перевезення.
Відповідач свої зобов'язання за заявкою-договором виконав, належним чином, вантаж доставив 23.07.2024 року, що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товаротранспортною накладною CMR.
Станом на дату одержання товару 23.07.2024 року, 1800 Євро згідно курсу НБУ (23.07.2024 року ) становило 80991,36 грн.
09.08.2024 року позивач направив відповідачу документи для оплати послуг з перевезення, а саме рахунок на оплату № У1127 від 23.07.2024 року, акт здачі-приймання послуг № У1134 від 23.07.2024 року, CMR - які отримано 11.08.2024 року, що підтверджується накладною Нова Пошта №59001200382894.
17.03.2025 року позивачем засобами поштового зв'язку на юридичну адресу відповідача була направлена претензія із вимогою сплатити заборгованості в сумі 80991,36 грн, що підтверджується поштовою квитанцією, накладною та описом вкладення. Разом з претензією повторно направлено документи по перевезенню. Проте від відповідача відповідь на претензію не надходила.
Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання по наданню послуг з перевезення вантажу, проте відповідач порушив договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 80991,36 грн.
IV. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
В частині 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Так, відповідно до частин 11, 12 зазначеної статті перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів", який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.
Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).
За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.
Згідно статті 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.
Стаття 4 Конвенції передбачає, що Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення.
Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, надана позивачем міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) є належними та допустимими доказами надання ним послуг з перевезення вантажу, що підтверджує виконання з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу в обумовленому місці вивантаження.
Враховуючи вище викладене, та беручи до уваги, що на день розгляду справи, відповідач наявну заборгованість не спростував, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості в сумі 80991,36 грн є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
V. Щодо розподілу судових витрат.
Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача.
Керуючись статтями ст. ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК" (58005, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, місто Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, буд. 7А; код 40220106) на користь фізичної особи-підприємця Улашина Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_3 ) заборгованість за перевезення вантажів у розмірі 80991,36 грн та судовий збір в сумі 3028 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.09.2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.В. Швець