29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"01" вересня 2025 р. Справа №924/591/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., за участю секретаря судового засідання Люкової Л.С., розглянувши заяву щодо розподілу судових витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката у справі
за позовом приватного підприємства "Фенікс агро"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край"
про стягнення 1036988,53 грн
представники сторін не з'явились
В засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткове рішення.
встановив: рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2025 позов приватного підприємства "Фенікс агро" до товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край" про стягнення 1036988,53 грн задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край" на користь приватного підприємства "Фенікс агро" 399160,30 грн основного боргу, 22331,66 грн 3% річних, 65991,22 грн інфляційних втрат, 113121,55 грн пені, 242815,60 грн відсотків за користування товарним кредитом, 11478,50 грн витрат зі сплати судового збору, в решті позову відмовлено, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край" на користь приватного підприємства "Фенікс агро" 56000,00 грн основного боргу закрито.
22.08.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява щодо розподілу судових витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката (від 22.08.2025), в якій, посилаючись, зокрема на положення ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, просить суд задовольнити заяву щодо відшкодування витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41800,00 грн.
Ухвалою суду від 25.08.2025 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.09.2025.
Сторони повноважних представників в засідання суду не направили. Позивач у заяві від 22.08.2025 просить суд розгляд заяви проводити за відсутності його представника.
Розглядаючи заяву відповідача про розподіл судових витрат пов'язаних з правничою допомогою судом враховується таке.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Позивач у позові зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу становить 30000,00 грн.
У заяві щодо розподілу судових витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката (від 22.08.2025) позивач просить стягнути з відповідача 41800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору №09.06/25 про надання правової допомоги від 09.06.2025, укладеного між адвокатом Джуган М.В. та ПП "Фенікс агро", як клієнтом (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити надання такої правової допомоги (гонорар) та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Пунктом 8 Договору визначено, що клієнт, зокрема, протягом 30-х днів після складання/отримання акту прийому-передачі наданої правової допомоги сплачує гонорар та вартість виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); без зволікання приймає все виконане за Договором, а при відмові у прийняті протягом 2-х днів після повідомлення про виконання або складання/отримання акту прийому-передачі наданої правової допомоги, письмово мотивує таку відмову; відшкодовує адвокату фактично понесені витрати, пов'язані з виконання Договору і які були необхідні для його належного виконання, та які підтверджуються витратними документами (проїзні квитки, квитанції, чеки т.п.).
Згідно з п. 10 Договору, виплати за цим Договором складаються з суми гонорару, що виплачується клієнтом адвокату та сум, що виплачуються клієнтом адвокату як покриття фактичних видатків (компенсації), пов'язаних з наданням правової допомоги за цим Договором.
Гонорар виплачується адвокату за розцінками узгодженими сторонами за фактично виконану роботу, на підставі звіту про виконання договору чи окремих доручень та/або підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги. Розмір гонорару може бути встановлений в додатку до цього договору або складатись з вартості фактично наданої правової допомоги. До складу фактичних видатків, пов'язаних із наданням правової допомоги за цим договором, відносяться підтверджені документально: видатки на оплату висновків фахівців, якщо такі висновки запитуються адвокатом, та попередньо письмово узгоджені з клієнтом; видатки на оплату нотаріального посвідчення документів та перекладів; видатки на проживання (у випадку відряджень); транспортні видатки, пов'язані з виконанням доручення в іншому адміністративно-територіальному пункті ніж м. Київ; інші видатки, які необхідні для належного надання правової допомоги клієнту (п. 11 Договору).
В пункті 13 Договору, зокрема, визначено, що строк його дії складає три роки з дня його укладення, а в разі необхідності - до виконання всіх зобов'язань за Договором.
До матеріалів заяви долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Джуганом Максимом Валерійовичем та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №924/591/25, яка розглядалася Господарським судом Хмельницької області, згідно Договору про надання правничої допомоги №09.06/25 від 09.06.2025 року.
В детальному описі відображено, що адвокат Джуган М.В. надав послуги (виконав роботи) на загальну суму 41800,00 грн, а саме:
1. Правовий аналіз Договору поставки №ПЗ-253 від 06 січня 2025 року, специфікацій, додатків до нього, платіжних доручень, видаткових накладних, угоди про зарахування спірних правовідносин - 1 год., 3000,00 грн;
2. Підготовка та формування необхідних документів (додатків) для написання позовної заяви; складання (написання) позовної заяви та оформлення додатків; розрахунок розміру штрафних санкцій, відсотків за користування товарним кредитом; направлення позовної заяви іншим учасникам, складання (написання) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; направлення заяви іншим учасникам та до суду - 5 год., 15000,00 грн;
3. Участь у судовому засіданні, відеоконференція №4789148 - 22 хв., 1100,00 грн;
4. Погодження умов та підготовка проекту мирової - 30 хв., 1500,00 грн;
5. Участь у судовому засіданні відеоконференція №4877739 - 27 хв., 1350,00 грн;
6. Підготовка та направлення до суду заяви про зменшення позовних вимог - 1 год., 3000,00 грн;
7. Участь у судовому засіданні, відеоконференція №4908915 - 45 хв., 2250,00 грн;
8. Участь у судовому засіданні, відеоконференція №4908915 - 1 год. 51 хв., 5500,00 грн;
9. Підготовка та направлення до суду додаткових пояснень з приводу розміру позовних вимог - 30 хв., 1500,00 грн;
10. Участь у судовому засіданні, відеоконференція № 5008739 - 2 год. 31 хв., 7750,00 грн.
Також між адвокатом Джуганом М.В. та ПП "Фенікс агро" 22.08.2025 складено та підписано акт приймання-передачі послуг до Договору про надання правової допомоги №09.06/25 від 09.06.2025, відповідно до якого адвокатом надано клієнту- ПП "Фенікс Агро" вищеперелічені послуги у справі №924/591/25 на загальну суму 41800,00 грн.
Надання адвокатом Джуганом Максимом Валерійовичем правничої допомоги відповідачу при розгляді справи №924/591/25 у Господарському суді Хмельницької області також підтверджується ордером серії АІ №1920399 від 09.06.2025 та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №7537/10 від 14.03.2019.
Разом з тим, суд бере до уваги, що позовна заява, клопотання та заяви у справі, підписані адвокатом Джуганом М.В., адвокат Джуган М.В. надавав до матеріалів справи докази, брав участь у судових засіданнях як представник позивача.
Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/591/25 у Господарському суді Хмельницької області.
Водночас, судом враховується, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, якою передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №910/3337/21, від 01.12.2022 у справі №910/10404/21, від 06.12.2022 у справі №910/15998/20).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд в тому числі і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України (позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
Також Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Разом з тим, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Так, здійснюючи оцінку витрат відповідача на професійну правничу допомогу, судом зауважується, що згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) від 22.08.2025 та актом приймання-передачі послуг від 22.08.2025, в межах справи №924/591/25 позивачеві були надані послуги адвоката з надання правової допомоги клієнту на суму 41800,00 грн, яка і заявлена позивачем до стягнення.
Оцінивши та проаналізувавши, зокрема, матеріали справи, надані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу вищенаведені докази, суд зазначає, що спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом; спірні правовідносини регулюються, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню та судової практики для підготовки правової позиції у справі; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час; розрахунки нарахувань 3% річних, інфляційних втрат, пені, відсотків за користування товарним кредитом охоплені незначним періодом; правовий аналіз Договору поставки №ПЗ-253 від 06 січня 2025 року, специфікацій, додатків до нього, платіжних доручень, видаткових накладних, угоди про зарахування спірних правовідносин підготовка та формування необхідних документів (додатків) для написання позовної заяви; складання (написання) позовної заяви та оформлення додатків; розрахунок розміру штрафних санкцій, відсотків за користування товарним кредитом; направлення позовної заяви іншим учасникам є складовими єдиного процесу щодо підготовки, складання та подання позовної заяви. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази про погодження та підготовку проекту мирової угоди, про що зазначено в акті виконаних робіт.
Щодо розміру гонорару адвоката в частині представництва позивача в судових засіданнях у справі №924/591/24 в Господарському суді Хмельницької області в сумі 17950,00 грн за 5 судових засідань, які були проведені в режимі відеоконференцзв'язку, підготовки на направлення заяви про зменшенні розміру позовних вимог, підготовки та направлення додаткових пояснень з приводу розміру позовних вимог (повідомлення про оплату боргу здійснену до прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог), суд вважає, що такий розмір не є співмірний та обґрунтований розумною необхідністю для цієї справи.
Отже, з огляду на вищенаведене у сукупності, обставини справи, надавши оцінку наявним у справі доказам, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність розміру витрат на професійну правову допомогу для даної справи, з урахуванням тривалості розгляду (в тому числі кількості засідань) та складності справи, обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених представником позивача процесуальних документів, значення справи для сторін у спірних правовідносинах, які існують між ними, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу у цій справі до 20000 грн.
В решті вимог позивача слід відмовити як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.
Водночас суд застосовує загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України та часткове задоволення позову в даній справі, за винятком зменшення судом розміру заявленої до стягнення пені та з врахуванням закриття провадження в частині стягнення 56000,00 грн основного боргу.
Як наслідок, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 19501,59 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву приватного підприємства "Фенікс агро" щодо розподілу судових витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край" (29025, вул. Романа Шухевича, 8/7-В, м. Хмельницький, Хмельницька обл., код 43617830) на користь приватного підприємства "Фенікс агро" (20302, вул Гонти, 3, м. Умань, Черкаська обл., код 36780586) 19528,51 грн (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім гривень 51 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
В решті заяви відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 02.09.2025.
Суддя В.В. Виноградова