8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1875/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м.Харків
до Споживчого кооперативу "Престиж", м.Харків
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
позивача - Бенденжук Л.О. (самопредставництво);
відповідача - Михайлова В.О. (адвокат, ордер АХ № 128340 від 11.08.2025 року).
29.05.2025 року позивач - Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Споживчого кооперативу "Престиж", в якому просить суд зобов'язати Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» привести нежитлову будівлю літ. «А-2»- стаціонарну АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м. Харкові у відповідність до Державних будівельних норм ДБН В. 1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», Державних будівельних норм ДБН В. 1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», Державних будівельних норм ДБН В. 1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.
06.06.2025 року позивач надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№313481).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2025 року відкрито провадження у справі 922/1875/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.07.2025 року.
30.06.2025 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№15324).
30.06.2025 року представник позивача надав до суду письмові пояснення (вх.№15298), в яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Позивач зазначає, що невиконання Споживчим кооперативом «ПРЕСТИЖ» свого обов'язку по утриманню, збереженню, своєчасному обстеженню, попередженню руйнації нежитлової будівлі літ. «А-2» - стаціонарної АЗС з офісом та магазином, загальною площею 98,0 кв. м, яка в подальшому поділена на групи нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-6 та 2-го поверху № 7-:-11 по вул. Холодногірській, 16-Б у м. Харкові створює небезпеку для третіх осіб, жителів територіальної громади м. Харкова та захаращення земельної ділянки комунальної власності. За твердженнями позивача, саме власник нежитлової будівлі літ. «А-2» - стаціонарної АЗС з офісом та магазином- Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» є носієм тягаря утримання такого майна.
01.07.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№15416), в якому заперечує проти позову в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що норми ДБН, які визначені позивачем в позовній заяві, не містять обов'язку для відповідача як для власника нежитлових приміщень за вказаною адресою приводити нежитлову будівлю у їх відповідність, адже всі зазначені Державні будівельні норми є саме будівельними нормами та встановлюють обов'язки саме для забудовників і підрядників, які здійснюють будівництво будівель і споруд.
За твердженнями відповідача, останній не здійснює будівництво нежитлової будівлі літ. «А-2» по вул. Холодногірській, 16-Б у м. Харкові, а є лише власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-6 та 2-го поверху № 7-:-11 у цій нежитловій будівлі, отже зазначені положення ДБН не розповсюджуються на відповідача.
Таким чином, на думку відповідача, визначені позивачем у поданій позовній заяві у цій справі Державні будівельні норми не містять обов'язку для відповідача як для власника нежитлових приміщень у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: вул.Холодногірська, 16-Б у м.Харкові приводити цю нежитлову будівлю у їх відповідність.
Крім того, відповідач вважає, що всі визначені позивачем Державні будівельні норми, які набрали чинності у 2019, у 2022 роках відповідно, не підлягають застосуванню до нежитлової будівлі літ. «А-2» за адресою: вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові, яка була побудована та введена в експлуатацію у 2003 році, тобто задовго до того, як з'явилися та набрали чинності ці ДБН
На думку відповідача, позивачем не доведено право на земельну ділянку, що є прибудинковою територією до нежитлової будівлі літ. «А-2» за адресою: вул.Холодногірська, 16-Б у м. Харкові, оскільки у поданій позовній заяві відсутні будь-які документи, які би підтверджували право позивача на цю земельну ділянку, не визначений ані кадастровий номер цієї земельної ділянки, ані план її розташування, ані розмір.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зауважує, що не має ніякого відношення до майна, яке розташоване біля нежитлової будівлі літ. «А-2» за адресою: вул.Холодногірська, 16-Б у м. Харкові, а саме до вказаних в позовній заяві резервуарів та металевих труб, які розміщуються по вул. Холодногірська, 16-Б у м.Харкові.
Відповідач стверджує, що він є власником нежитлових приміщень у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові, а не власником нежитлової будівлі та зазначає, що згідно з Договором купівлі-продажу від 20.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрованого в реєстрі за №956, та згідно із висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 24.06.2020 №10062020/6, виготовленого TOB «Сітітехгруп», які були додані Позивачем до позовної заяви та містяться у матеріалах цієї справи, Відповідач є власником лише нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-6 та 2-го поверху № 7-:-11 у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові. Звертає увагу суду, що ніякого іншого майна, окрім вказаних у договорі нежитлових приміщень, відповідач не придбавав, у зв'язку із чим відповідач не має ніякого відношення до будь-яких резервуарів та металевих труб, які розміщуються по вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові.
Відповідач вважає, що твердження позивача про те, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. «А-2» за адресою: вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові є помилковим, оскільки як свідчать документи, що наявні в матеріалах цієї справи, відповідач є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-6 та 2-го поверху № 7-:-11 у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: вул.Холодногірська, 16-Б у м.Харкові, а не власником нежитлової будівлі.
Враховуючи викладене, на думку відповідача, у останнього відсутній обов'язок перед позивачем по приведенню нежитлової будівлі літ. «А-2» - стаціонарної АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м. Харкові у відповідність до Державних будівельних норм ДБН В. 1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», Державних будівельних норм ДБН В. 1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», Державних будівельних норм ДБН В. 1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля», у зв'язку із чим позовні вимоги є повністю безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підтверджені належними доказами у цій справі.
Також разом із відзивом, представник відповідача надав до суду клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Протокольною ухвалою суду від 01.07.2025 року відкладено підготовче засідання на 22.07.2025 року.
08.07.2025 року представник позивача надав до суду заперечення на клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх.№15958).
08.07.2025 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№15963), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд» встановлюють загальні принципи забезпечення надійності і конструктивної безпеки будівель і споруд і розповсюджуються на вишукування, проектування, будівництво та ліквідацію будівель і споруд незалежно від їхнього призначення, а також встановлюють положення щодо дотримання функціональних параметрів об'єкта під час його експлуатації.
ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації» поширюються на будівлі та споруди у цілому та їх частини (конструктивні та інженерні системи) під час проектування та будівництва, а також встановлюють положення щодо дотримання функціональних параметрів об'єкта під час його експлуатації.
ДБН В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля» поширюються на будівлі та споруди у цілому та їх частини (конструктивні та інженерні системи) під час проектування та будівництва, а також встановлюють положення щодо дотримання функціональних параметрів об'єкта під час його експлуатації.
Також ці норми визначають основні положення основної вимоги щодо забезпечення безпеки і доступності, забезпечення гігієни, здоров'я та захисту довкілля при експлуатації будівель і споруд відповідно до Закону України «Про будівельні норми».
Відповідно до приписів статті 7-2 Закону України «Про державні будівельні норми» під час проектування, будівництва та експлуатації об'єктів повинно бути забезпечено дотримання основних вимог до будівель і споруд з урахуванням їх функціонального призначення. Будівлі і споруди у цілому та їх окремі частини повинні бути придатними для використання за призначенням з урахуванням, зокрема, безпеки для здоров'я людей, які задіяні протягом усього життєвого циклу споруди. При належному технічному обслуговуванні будівлі і споруди мають відповідати основним вимогам протягом їх економічно обґрунтованого строку експлуатації.
Зазначає, що з моменту набуття права власності відповідачем на нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином, загальною площею 98,0кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 16-Б, споживчий кооператив «Престиж» зобов'язаний утримувати майно, що йому належить та, дотримуватись чинних норм законодавства щодо забезпечення безпечної експлуатації об'єкту нерухомого майна.
В даному випадку, ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», ДБН В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля» визначають саме вимоги, яким повинна відповідати безпечна експлуатація вищезазначеного об'єкту нерухомого майна, а обов'язок приведення її у відповідність покладений на власника статтею 13 Конституції України та статтями 319, 322 Цивільного кодексу України.
Окрім цього, позивач зазначає, що право комунальної власності на земельну ділянку, за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 16-Б, на якій розташована нежитлова будівля літ. «А-2» - стаціонарна АЗС з офісом та магазином підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Харкова.
14.07.2025 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№16405), в яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що п. 3.16 Державних будівельних норм В. 1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.08.2018 № 198, чітко встановлює, що нормальна експлуатація об'єкта - це експлуатація об'єкта, здійснювана відповідно до вимог, передбачених у проектній документації саме для цього об'єкта. Враховуючи, що спірна нежитлова будівля літ.«А-2» по вул. Холодногорській, 16-Б у м. Харкові була побудована до введення в експлуатацію у 2003 році, то відповідно до вказаної вище законодавчої норми, експлуатація цієї будівлі повинна здійснюватися відповідно до вимог, передбачених в проектній документації саме цієї будівлі.
Хоча договір купівлі-продажу від 20.04.2017 містить посилання щодо придбання відповідачем стаціонарної АЗС, вважає, що предметом договору були виключно нежитлові приміщення зазначеної нежитлової будівлі, загальною площею 98 кв.м.
Крім того, разом із запереченнями на відповідь на відзив представник відповідача надав до суду документи для долучення до матеріалів справи, а саме копії технічних паспортів, які не були надані до суду разом із відзивом на позовну заяву.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Статтею 77 ГПК України «Допустимість доказів» встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.3 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини четверта, п'ята цієї статті).
Усі докази, які підтверджують заперечення, мають бути подані відповідачем одночасно з відзивом, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена відповідачем до суду та належним чином обґрунтована.
Норми ГПК України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, повинні існувати на момент подання відзиву, і саме на відповідача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно із відзивом.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Суд звертає увагу, що відповідачем разом із запереченнями на відповідь на відзив надано додаткові докази, які не були надані до суду разом із відзивом.
Проте, відповідачем жодним чином не обґрунтовано причини неподання цих доказів разом із відзивом, а також не заявлено клопотання про поновлення строку для долучення цих доказів.
Згідно з ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи викладене, суд прийняв до розгляду заперечення на відповідь на відзив, однак, залишив без розгляду докази, які надані разом із запереченнями на відповідь на відзив.
Отже суд не приймає до розгляду в якості доказів документи, які не було надано відповідачем разом з відзивом на позовну заяву.
В судовому засіданні 22.07.2025 року було оголошено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, керуючись ч. 5 ст. 233, ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, прийняв відзив на позовну заяву до розгляду та долучив до матеріалів справи. Також, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, проте докази надані разом з заперечення судом до розгляду не прийняв, у зв'язку з порушенням строку на їх подання.
Також, протокольною ухвалою суду від 22.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2025 року, яке було відкладено на 26.08.2025 року.
Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2025 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.08.2025 року проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 956 Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» набув право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином, загальною площею 98,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул.Холодногірська (колишня назва вул. Єлізарова), 16-Б (номер запису про право власності: 20067312, дата державної реєстрації 20.04.2017).
У подальшому, на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 24.06.2020 № 10062020/6, виготовленого ТОВ «Сітітехгруп» нежитлова будівля літ. «А-2» - стаціонарна АЗС з офісом та магазином, загальною площею 98,0 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 16-Б, поділена на групи нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:- 6 загальною площею 47,5 кв.м та нежитлових приміщень 2-го поверху № 7-:-11 загальною площею 47,4кв.м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.05.2025 № 427291380.
Відповідно до листа Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради від 29.05.2025 № 4050/0/226-25 в реєстрі будівельної діяльності розміщеному у вільному доступі на офіційному порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який доступний за посиланням: e-construction.gov.ua, який містить відомості про документи, що надають право на виконання будівельних робіт, з травня 2011, відсутня інформація щодо об'єкта будівництва: реконструкція нежитлової будівлі літ. «А-2» - стаціонарної АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б зі зміною функціонального призначення.
Відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради (лист від 28.05.2025 № 1381/0/605-25) земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 16-Б, згідно з графічною частиною, розташована: згідно з матеріалами генерального плану м. Харкова - частково на території багатоквартирної житлової забудови, частково в межах території транспортної інфраструктури; згідно з матеріалами зонування території м. Харкова - частково в зоні багатоквартирної житлової забудови, підзона Ж-4, Ж-5, частково в зоні транспортної інфраструктури, підзона ТР-2; земельна ділянка розташована частково в межах червоних ліній вул. Холодногірської.
Зона багатоквартирної житлової забудови, підзона: Ж-4, Ж-5 призначена для розміщення багатоквартирних житлових будинків від 5 до 16 поверхів, супутніх об'єктів повсякденного обслуговування, комунальних об'єктів, а також окремих об'єктів загальноміського та районного значення. Домінуюче функціональне використання території - житлова функція з включенням функцій громадського, спортивно-оздоровчого призначення.
Зона транспортної інфраструктури, підзона: ТР-2, відноситься до територій вулиць, майданів (в межах червоних ліній), доріг.
20.05.2025 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С., у порядку ч.2 ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки по вул. Холодногірській, 16-Б у м. Харкові.
За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул.Холодногірська, 16-Б, знаходиться нежитлова будівля літ. «А-2», земельна ділянка не огороджена, територія довкола захаращена.
Нежитлова будівля літ. «А-2» перебуває в занедбаному стані. Вхідні пройми не мають дверей та луток (бокові частини віконних та дверної рами), нежитлова будівля не має ані вікон, ані підвіконня. Карниз над другим поверхом частково зруйнований, його складові руйнуються та падають на земельну ділянку під будівлею. На другому поверсі будівлі відкритий доступ всередину, а також до карнизу. Стіни будівлі знаходяться в аварійному стані, візуально конструктивні елементи будівлі мають численні тріщини та ознаки руйнування. Відсутнє внутрішнє оздоблення приміщення, перестінки частково зруйновані, зі стін та стелі стирчать фрагменти арматури та металеві конструкції. Сходові марші в будівлі не мають поручнів. Доступ до будівлі - вільний, сигнальні або інші попередження щодо обмеження входу до будівлі відсутні. Біля нежитлової будівлі, під землею, розташовані резервуари для палива. З поверхні землі виступають металеві труби, які є елементом паливних резервуарів, краї яких нерівно зрізані.
Біля нежитлової будівлі літ. «А-2» під землею розташовані резервуари для палива. З поверхні землі виступають металеві труби, які є небезпечними, з огляду на те, що краї останніх нерівно зрізані.
Знаходження стаціонарної АЗС у аварійному та занедбаному стані, на думку позивача, свідчать про порушення прав територіальної громади в особі Харківської міської ради, та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.
Предметом позову у цій справі є зобов'язання Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» привести нежитлову будівлю літ. «А-2»- стаціонарну АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м. Харкові у відповідність до Державних будівельних норм ДБН В. 1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», Державних будівельних норм ДБН В. 1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», Державних будівельних норм ДБН В. 1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стаціонарна АЗС знаходиться у аварійному та занедбаному стані, що на думку позивача, свідчать про порушення прав територіальної громади, в особі Харківської міської ради, та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про будівельні норми» передбачено, що застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудування. Будівельні норми, правила іноземних держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону сфера застосування будівельних норм визначається у кожному нормативному акті, з урахуванням особливостей об'єкта нормування. Будівельні норми встановлюють обов'язкові вимоги до об'єкта нормування, що застосовуються при плануванні і забудові територій, проектуванні і будівництві. Будівельні норми мають містити положення щодо забезпечення виконання основних вимог до споруд та дотримання функціональних параметрів об'єкта нормування під час його експлуатації.
Таким чином, державні будівельні норми поширюються на всіх власників об'єктів нерухомого майна, в тому числі щодо можливості використання (експлуатації).
Державні будівельні норми ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд» встановлюють загальні принципи забезпечення надійності і конструктивної безпеки будівель і споруд і розповсюджуються на вишукування, проектування, будівництво та ліквідацію будівель і споруд незалежно від їхнього призначення, а також встановлюють положення щодо дотримання функціональних параметрів об'єкта під час його експлуатації.
Під експлуатацією об'єкта розуміється використання об'єкта за функціональним призначенням (з проведенням необхідних заходів щодо збереження заданого технічного стану конструкцій), за яким він спроможний виконувати задані функції, зберігаючи значення параметрів, встановлені вимогами проектної документації.
Відповідно до пункту 4.1.3 ДБН В.1.2-14:2018 основною вимогою, яка визначає надійність об'єкта, є його відповідність призначенню й здатність зберігати необхідні експлуатаційні якості протягом розрахункового строку експлуатації. До них, зокрема, належать:
- безпека для здоров'я і життя людей, майна та довкілля;
- збереження цілісності об'єкта та його основних частин і виконання інших вимог, які забезпечують можливість використання об'єкта
за призначенням і нормального функціонування технологічного процесу, включаючи вимоги до жорсткості будівельних конструкцій і основ, тепло і звукоізоляційних властивостей огороджень, їх герметичності, акустичних характеристик.
Пунктами 4.1.5 - 4.1.7 ДБН В.1.2-14:2018 встановлено, що вимоги до функціональних характеристик ставляться до об'єкта в цілому. Вимоги до окремих частин і підсистем об'єкта, які забезпечують функціонування об'єкта, повинні встановлюватися і реалізовуватися сумісно (наприклад, вимога до температури повітря в приміщенні забезпечується шляхом узгодження параметрів систем опалення і вентиляції з теплоізоляційними властивостями огороджувальних конструкцій).
Будівельні конструкції й основи повинні відповідати таким вимогам:
- сприймати без руйнувань і недопустимих деформацій впливи,
що виникають під час їх зведення і протягом встановленого строку експлуатації;
- мати достатню працездатність в умовах нормальної експлуатації протягом усього розрахункового строку експлуатації, а саме: їх експлуатаційні параметри (переміщення, вібрації) із заданою імовірністю не повинні виходити за встановлені нормативною або проектною документацією межі,
а їх довговічність повинна бути такою, щоб погіршення властивостей матеріалів і конструкцій внаслідок гниття, корозії, стирання та інших форм фізичного зношування не призводило до недопустимо високої ймовірності відмови (під відмовою ДБН вважають подію, що полягає в переході об'єкта, його частини або елемента через один із граничних станів (реалізація позаграничного стану);
- мати достатню живучість по відношенню до локальних руйнувань
і передбачених нормами аварійних впливів (пожеж, вибухів, наїздів транспортних засобів), виключаючи при цьому явища непропорційного руйнування, коли загальні пошкодження виявляються значно більшими ніж первісне збурення, що їх викликало.
Надійність, у тому числі довговічність і живучість, забезпечуються одночасним виконанням вимог, які висуваються до вибору матеріалів, конструктивних і об'ємно-планувальних рішень, до методів розрахунку, проектування та контролю якості робіт при виготовленні конструкцій та їх зведенні, а також дотриманням правил технічної експлуатації.
ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації» поширюються на будівлі та споруди у цілому та їх частини (конструктивні та інженерні системи) під час проектування та будівництва, а також встановлюють положення щодо дотримання функціональних параметрів об'єкта під час його експлуатації.
Відповідно до п. 2.2 Державних будівельних норм ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації» основна вимога щодо забезпечення безпеки і доступності при експлуатації стосується унеможливлення та/або зведення до мінімуму можливості виникнення нещасних випадків або ушкоджень людини під час проектування, будівництва, експлуатації та ліквідації об'єктів, які можуть мати місце внаслідок дії наступних небезпечних факторів:
- ковзання, спотикання, падіння;
- удар, зіткнення;
- опіки;
- ураження електричним струмом;
- ураження вибухом;
- обмежена доступність для маломобільних груп населення;
- несанкціонований доступ сторонніх осіб.
ДБН В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля» поширюються на будівлі та споруди у цілому та їх частини (конструктивні та інженерні системи) під час проектування та будівництва, а також встановлюють положення щодо дотримання функціональних параметрів об'єкта під час його експлуатації.
Також ці норми визначають основні положення основної вимоги щодо забезпечення безпеки і доступності, забезпечення гігієни, здоров'я та захисту довкілля при експлуатації будівель і споруд відповідно до Закону України «Про будівельні норми».
Відповідно до пп. 2.1, 2.2 Державних будівельних норм В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля» будівлі і споруди повинні бути придатними для використання за призначенням з урахуванням, зокрема, безпеки для здоров'я людей, які задіяні протягом усього життєвого циклу об'єкта.
Основна вимога щодо забезпечення гігієни, здоров'я та захисту довкілля полягає у тому, що об'єкти під час їх проектування, будівництва, експлуатації та ліквідації не повинні бути загрозою гігієні, здоров'ю та безпеці людей, що перебувають всередині або ззовні об'єкта, та не повинні мати значний вплив на якість довкілля або на клімат.
Як встановлено судом, та не заперечувалось відповідачем, нежитлова будівля літ. «А-2» по вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові знаходиться у аварійному та занедбаному стані.
Відповідно до пп. 1.1, 1.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.04.2017 в порядку та на умовах визначених цим договором, продавець передає у власність покупцю нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарна - ЗС з офісом та магазином площею 98 кв.м, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Холодногірська, будинок 16-Б, надалі - нежитлова будівля, а покупець приймає та оплачує вартість нежитлової будівлі за ціною та у порядку, що передбачені договором. Вищезазначена нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310137200:04:054:0003.
Суд вважає, що існуючий стан будівлі та наявність занедбаних паливних резервуарів становлять реальну загрозу для життя і здоров'я мешканців м. Харкова. Зазначені обставини свідчать про порушення відповідачем вимог ДБН В.1.2-14:2018, ДБН В.1.2-14:2018 та ДБН В.1.2-9:2021, які спрямовані на забезпечення надійності та безпеки об'єктів.
Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» несе прямий обов'язок утримувати належне йому майно. Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що будівля знаходиться в аварійному та занедбаному стані. Відсутність вікон, дверей, зруйновані карнизи, тріщини в стінах та вільний доступ до об'єкта є беззаперечними фактами неналежного утримання.
Руйнування конструктивних елементів, що візуально зафіксовані (обсипання фасаду, арматура, що стирчить, обвалення стін), може призвести до травмування людей, які знаходяться поблизу. Відсутність огорожі, дверей та попереджувальних знаків дозволяє стороннім особам, включно з дітьми, вільно заходити на територію та всередину небезпечного об'єкта, що багатократно збільшує ризик нещасних випадків.
Ухвалюючи судове рішення у справі, суд враховує, що перебування у нежитловій будівлі літ. «А-2» сторонніх осіб не для мети використання нежитлової будівлі за її функціональним призначенням, відсутність контролю власника щодо її користування сторонніми особами без відповідних прав, аварійний стан, що робить ї використання небезпечним, сприяє розвитку криміногенної ситуації в межах територіальної громади м. Харкова. Розташування нежитлової будівлі літ. «А-2» на земельній ділянці комунальної форми власності в житловій зоні, враховуючи її аварійний стан та поступове руйнування, порушує права та інтереси членів територіальної громади м. Харкова тим, що становить безпосередню загрозу їх життю та здоров'ю, а також суспільним інтересам територіальної громади в цілому.
Розташування та перебування паливних резервуарів, що залишились, на земельній ділянці потребують дотримання правил безпеки, яких не дотримується відповідач. Розташування об'єкта поблизу житлової забудови покладало на власника обов'язок провести позапланове обстеження відповідно до ДБН В.1.2-14:2018. Відсутність такого обстеження свідчить про безвідповідальне ставлення відповідача до безпеки об'єкта.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Посилання відповідача на пункт 3.16 Державних будівельних норм В.2 1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», як підставу для відмови у задоволені позовних вимог, є помилковим.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського міськвиконкому від 29.01.2003 № 96 затверджено акт Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 26.12.2002, відповідно до якого прийнято в експлуатацію стаціонарну АЗС з офісом та магазином.
ДБН В.1.2-14:2018 затверджено наказом Мінрегіону від 29.05.2018 № 135 і є чинними станом на дату ухвалення судового рішення. ДБН встановлюють загальні принципи забезпечення надійності і конструктивної безпеки будівель і споруд і розповсюджуються на вишукування, проектування, будівництво та ліквідацію будівель і споруд незалежно від їхнього призначення, а також встановлюють положення щодо дотримання функціональних параметрів об'єкта під час його експлуатації.
Фактичні обставини свідчать, що будівля не відповідає нормальній експлуатації за п. 3.16, оскільки: аварійний стан (тріщини, відсутність вікон/дверей, зруйнований карниз) порушує вимоги міцності/надійності (п. 4.1.5-4.1.7 ДБН); вільний доступ і захаращення створюють ризики травм (п. 4.1.3 - безпека для людей); паливні резервуари без належного контролю підвищують ризик вибухів (п. 4.1.6 ДБН В.1.2-9:2021, що доповнює В.1.2-14:2018); відсутність обстежень/паспортизації (ст. 39-2 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності») вказує на невідповідність проектним вимогам.
Норми ДБН В.1.2-14:2018 підлягають застосуванню до експлуатації всіх об'єктів, включаючи побудованих у 2002 році, якщо вони стосуються безпеки/надійності під час експлуатації.
Суд враховує, що ДБН 2018 року не може вимагати від будівлі 2002 року повної відповідності сучасним стандартам проектування/будівництва, якщо вони не діяли у 2002 році (наприклад, нові вимоги до матеріалів). Але вимоги безпеки/експлуатації (п.3.16, п.4.1.3-4.1.7) універсальні та застосовні, оскільки аварійність створює загрозу (ст. 322 ЦК, ст. 11 Закону «Про будівельні норми»).
Таким чином, ДБН В.1.2-14:2018 застосовні до спірних відносин у частині експлуатаційних вимог (безпека, обстеження, усунення ризиків).
Пунктом 9.1.1 ДБН В.1.2-14:2018 визначено, що на всіх етапах життєвого циклу об'єкта (в тому числі проектування, будівництва, експлуатації, ліквідації) об'єктів повинно бути забезпечено дотримання основних вимог до будівель і споруд з урахуванням їх функціонального призначення, що досягається завдяки здійсненню комплексу заходів щодо контролю відповідності фактичних характеристик об'єкта та його складових частин встановленим вимогам щодо надійності та безпеки (далі - комплекс заходів контролю).
Відповідно до пунктів 9.3.1 - 9.3.3 ДБН В.1.2-14:2018 контроль відповідності фактичних характеристик об'єкта вимогам надійності та безпеки під час експлуатації здійснюється шляхом періодичних (планових) та позапланових обстежень та визначення на їх підставі технічного стану об'єкта. Строк проведення першого (після прийняття в експлуатацію об'єкта) обстеження та періодичність проведення планових обстежень визначається проектувальником у проектній документації на будівництво об'єкта з урахуванням особливості застосованих конструктивних рішень та досвіду експлуатації аналогічних об'єктів, наявності систем даних систем технічної діагностики (зокрема АСМУ), умов експлуатації (агресивності середовища, інженерно-геологічних та техногенних умов, інших факторів, що впливають на надійність та конструктивну безпеку об'єкта), але не пізніше ніж закінчення гарантійного строку, визначеного відповідно до статті 884 Цивільного кодексу України.
Позапланові обстеження слід виконувати:
- після закінчення встановленого у проектній документації терміну експлуатації;
- перед виконанням робіт з реконструкції, капітального ремонту - у складі передпроектних робіт відповідно ДБН А.2.2-3.
- після реалізації аварійних впливів (пожежі, землетрусу, нерівномірних деформацій основи, вибухів тощо);
- у разі пошкоджень елементів конструкцій під час (внаслідок невідповідної) експлуатації;
- у разі, якщо об'єкт будівництва знаходиться у зоні впливу нового будівництва.
З урахуванням вищезазначеного, суд відхиляє твердження відповідача, що останній не здійснював будівництво стаціонарної АЗС з офісом та магазином, внаслідок чого на спірні правовідносини не поширюється дія Державних будівельних норм В.2 1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд».
Як вже зазначалось, відповідно до договору купівлі-продажу від 20.04.2017 споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» набув право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином.
При цьому, відповідно до акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 26.12.2002, затвердженого рішенням Харківського міськвиконкому від 29.01.2003 № 96 стаціонарну АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській (колишня назва - вул. Єлізарова), 16 у Холодногірському (колишня назва Ленінському) районі ПП «Ульяна», стаціонарна АЗС має потужність 375 заправлень на добу, та загальну площу приміщень 98,0 кв.м.
Під час судового розгляду справи встановлено, що жодного нового майна не створювалось, а лише було поділено в реєстрі вже існуюче майно. При цьому, створені внаслідок формального поділу об'єкти не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України.
Аналогічні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 29/5005/6381/2011.
Згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 24.06.2020 № 10062020/6, виготовленого ТОВ «Сітітехгруп», відповідач є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-6 та другого поверху № 7-:-11 у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: вул. Холодногоірська, 16-Б у м. Харкові.
Відповідно до інформації Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради (лист від 29.05.2025 № 4050/0/226-25) в реєстрі будівельної діяльності розміщеному у вільному доступі на офіційному порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який доступний за посиланням: e-construction.gov.ua, який містить відомості про документи, що надають право на виконання будівельних робіт, з травня 2011, відсутня інформація щодо об'єкта будівництва: реконструкція нежитлової будівлі літ. «А-2» - стаціонарної АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б зі зміною функціонального призначення.
Суд зауважує, що зміна назви - це технічний наслідок поділу, а не підстава для заперечення права чи договору купівлі-продажу.
Крім того, адреса місцезнаходження майна не змінилась, нові індекси не присвоювались.
Вказане в повному обсязі спростовує твердження представника відповідача, що останній не має жодного відношення до стаціонарної АЗС та відповідно паливних резервуарів з металевими трубами.
Суд відхиляє доводи відповідача, що позивачем не доведено право на земельну ділянку, що є прибудинковою територією до нежитлової будівлі літ. «А-2» за адресою: вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові.
Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Межі міста Харкова встановлені постановою Верховної Ради України від 06.09.2012 № 5215-VI «Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області» (далі - Розпорядження) визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Харківської області. Згідно з додатком до Розпорядження до Харківської міської територіальної громади входить територія міста Харкова.
При цьому, жодних вимог щодо визначення її меж, кадастрового номеру, тощо для віднесення її до земель комунальної власності Земельний кодекс не містить.
За таких підстав Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 по справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України.
У даному випадку право комунальної власності на земельну ділянку, за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 16-Б, на якій розташована нежитлова будівля літ. «А-2» - стаціонарна АЗС з офісом та магазином підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Харкові.
Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка знаходиться у власності інших осіб.
За таких обставин заявлений позивачем позов в частині зобов'язання відповідача привести нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином у відповідність до Державних будівельних норм є законним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, що Харківська міська рада не зареєструвала право власності на земельну ділянку, суд зазначає наступне. Факт реєстрації чи відсутності реєстрації права власності на спірну земельну ділянку жодним чином не спростовує доводів позивача щодо необхідності приведення нежитлової будівлі літ.«А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином, загальною площею 98.0 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (колишня назва вул.Єлізарова), 16-Б до належного стану.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Отже, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання СК «ПРЕСТИЖ» привести нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м.Харкові у відповідність до Державних будівельних норм ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля», є обґрунтованою, та спосіб захисту, обраний позивачем, є належним та ефективним, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Харківської міської ради правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73-80, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» (адреса: 61166, м.Харків, просп.Науки,36, кімната 513; код ЄДРПОУ 34017070) привести нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м.Харкові у відповідність до Державних будівельних норм ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля».
Стягнути зі Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» (адреса: 61166, м.Харків, просп.Науки,36, кімната 513; код ЄДРПОУ 34017070) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.7; код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: р/р UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243) витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "02" вересня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт