8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/467/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Черновою В.О.
та за участю:
пр-ка АТ КБ "ПриватБанк" : Труфанова О.С. (в режимі відеоконференції), довіреність №8296-К-Н-О від 10.08.2023, свідоцтво №1571 від 19.06.2006
розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2025 по справі №922/467/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Тищенко О.І.; попереднє засідання господарського суду призначено на 20.05.2025.
На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 27.03.2025 опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання неплатоспроможним надійшла заява АТ КБ "ПриватБанк" (вх. № 10477/25 від "29" квітня 2025) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 на суму 4 508 942,39 грн, з яких: 2 583 979,59 грн - вимоги другої черги задоволення, 1 924 962,80 грн (пеня) - вимоги третьої черги задоволення, та судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2025 року заяву АТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника прийнято та призначено до розгляду в попередньому засіданні господарського суду.
09.05.2025 року до суду від керуючого реструктуризацією надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк", в якому зазначено, що ним та боржником були розглянуті та визнані у повному обсязі заявлені грошові вимоги банку.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, попереднє засідання у справі відкладено на 19.06.2025 року та зобов'язано АТ КБ "ПриватБанк" надати до суду розрахунки заборгованості боржника.
Проте в зв'язку з відпусткою судді, судове засідання призначене на 19.06.2025 не відбулось. Ухвалою суду від 01.07.2025 року учасників справи було повідомлено, що наступний розгляд справи в попередньому засіданні суду відбудеться 17.07.2025 року.
17.07.2025 року від представника АТ КБ "Приватбанк" надійшли додаткові письмові пояснення до заяви з конкурсними вимогами до боржника.
В судовому засіданні 17.07.2025 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення попереднього засідання у справі на 14.08.2025 року; зобов'язано АТ КБ "ПриватБанк" надати суду обґрунтовані пояснення та розрахунки щодо нарахування заборгованості.
14.08.2025 року від представника АТ КБ "Приватбанк" надійшли письмові пояснення з питання обґрунтування і розрахунків грошових вимог кредитора АТ КБ “ПриватБанк» до боржника за Договором поруки №38156947LGP/DP від 02.09.2015, укладеним між ОСОБА_1 , як поручителем, та АТ КБ “ПриватБанк», як кредитором в забезпечення зобов'язань ТОВ "Арілл" за договором від 06.08.2014 за послугою "Гарантований платіж".
Ухвалою суду від 14.08.2025 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення попереднього засідання у справі на 26.08.2025 року.
Присутня в режимі відеоконференції представниця АТ КБ "ПриватБанк" підтримала подану заяву з грошовими вимогами у повному обсязі, просила суд задовольнити її.
Керуючий реструктуризації та боржник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи та приймаючи до уваги, що наданих документів достатньо для розгляду поданої заяви АТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника, суд вважає за можливе розглянути її в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заяву АТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , надані суду документи, вислухавши пояснення представника заявника, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).
Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.
Як вже було зазначено, до суду надійшла заява АТ КБ "Приватбанк" з грошовими вимогами до боржника (з урахуванням уточнень), відповідно до якої заявник просить суд визнати вимоги на загальну суму 4 508 942, 39 грн, з яких:
- за договором б/н, укладеного між АТ КБ “ПриватБанк» як банком та ОСОБА_1 як позичальником шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 31.07.2012 (далі - договір №1), тобто який є договором приєднання в сумі 3218,56 грн (з яких 2519,18 грн - заборгованість за кредитом; 699,38 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом).
- за договором б/н, укладеного між АТ КБ “ПриватБанк» як банком та ОСОБА_1 як Позичальником шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.01.2019 (далі - договір №2), тобто який є договором приєднання в сумі 3840,51 грн (з яких 2505,54 грн - заборгованість за кредитом; 82,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1252,77 грн - пеня)
- за договором поруки №38156947LGP/DP від 02.09.2015, укладеного між ОСОБА_1 , як поручителем, та АТ КБ “ПриватБанк», як кредитором в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Арілл" за договором від 06.08.2014 за послугою "Гарантований платіж" у розмірі 4 501 883, 32 грн, з яких 982 248,57 грн - заборгованість за кредитом, що підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі № 922/2988/18; 1 573 811,71 грн - заборгованість за процентами (в сумі 1 137 256,79 грн - за рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі № 922/2988/18 та 436 554,92 грн донараховані проценти (за період з 20.10.2018 по 26.06.2019); 1 923 710,03 грн - пеня (831 562,28 грн - за рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі № 922/2988/18 та 1 092 147,75 грн донарахована пеня (за період з 20.10.2018 по 12.03.2020), а також 22113,01 грн - судовий збір по справі № 922/2988/18.
Щодо правовідносин за ДОГОВІРОМ №1
Як було зазначено вище,31.07.2012 року між АТ КБ “Приват Банк» як банком та боржником ОСОБА_1 як позичальником був підписаний кредитний договір шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Як підтверджується доданими випискою за договором №1, розрахунком заборгованості, довідкою про видані картки та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_1 з 31.07.2012 користується кредитним лімітом картки “Універсальна» (раніше - Gold credit, Универсальная GOLD, ОСОБА_2 ), та через невиконання його зобов'язань з повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом, - станом на 26.03.2025 (дату, що передує даті відкриття провадження справі №922/467/25) заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором перед банком складає 3218,56 грн:
- 2519,18 грн - заборгованість за кредитом;
- 699,38 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01.01.2020 по 31.07.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 зобов'язання за договором №1 не виконав, внаслідок чого заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" становить 3218,56 грн, що визнається боржником та керуючим реструктуризацією.
Враховуючи, що заявлені грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в сумі 3218,56 грн з яких 2519,18 грн - заборгованість за кредитом та 699,38 грн- відсотки за користування кредитом за договором №1 від 31.07.2012 року підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість цих вимог.
Щодо правовідносин за ДОГОВОРОМ №2
29.01.2019 року між АТ КБ “ПриватБанк» як банком та ОСОБА_1 як позичальником був підписаний договір шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Заявник зазначає, що ОСОБА_1 з 15.11.2019 користується кредитним лімітом картки Internet card, й через невиконання його зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, - станом на 26.03.2025 (дату, що передує даті відкриття провадження справі №922/467/25) заборгованість ОСОБА_1 за цим Договором складає 3 840,51 грн:
- 2505,54 грн - заборгованість за кредитом;
- 82,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 04.12.2019 по 31.12.2021;
- 1252,77 грн - пеня.
В поданій заяві АТ КБ “ПриватБанк» стверджує, що вищевказана заборгованість АТ КБ “ПриватБанк» підтверджується випискою за Договором №1, розрахунком заборгованості, довідкою про видані картки та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Суд, дослідивши матеріали заяви та доданих до неї документів, дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог АТ КБ “ПриватБанк» до боржника за договором №2 у загальному розмірі 2587,74 грн, в частині з яких 2505,54 грн - заборгованість за кредитом та 82,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Щодо нарахованої пені у розмірі 1252,77 грн, суд зазначає наступне.
Згідно наданих АТ КБ "Приватбанк" до суду письмових пояснень від 17.07.2025 року, загальна сума заборгованості станом на 01.06.2023 становила 4657,96 грн, жодних донарахувань ( у тому числі пені) з дати 31.12.2021 банком не здійснювалося, сума 4657,96 грн була лише зменшена 11.12.2023 на суму 817,45 грн, оскільки відбулося прощення боргу кредитором відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України. Отже заборгованість за цим договором становить 3 840,51 грн, з яких 2505,54 грн - заборгованість за кредитом; 82,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1252,77 грн - пені.
Крім того, в судовому засіданні 26.08.2025 року представник АТ КБ "Приватбанк" також стверджувала, що пеня була нарахована до 31.12.2021 року.
Проте, дослідивши наданий АТ КБ "Приватбанк" розрахунок заборгованостi за договором № 2, укладеного мiж АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 , станом на 31.05.2023, судом встановлено, що банком за період з 15.11.2019 року по 31.05.2023 року нараховано пені - 0,00 грн, заборгованість за пенею за накопичувальним підсумком за вищевказаний період також становить 0,00 грн. Отже, відповідно до наданого розрахунку жодних нарахувань пені за період з 15.11.2019 року по 31.05.2023 року банком здійснено не здійснено.
Разом із тим, відповідно до розрахунку заборгованостi за договором № 2, укладеного мiж АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , вже станом на 26.03.2025 розмір пені за період з 01.06.2023 року по 26.03.2025 року за накопичувальним підсумком становить 1252,77 грн.
Відповідно до наданих до суду пояснень від 17.07.2025 року боржнику за договором № 2 за період з 04.12.2019 по 31.12.2021 були нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 40,8 % річних у сумі 2152,42 грн, які в подальшому з 01.06.2023 були розділені на : 2152,42 грн = 82,20 грн (відсотки) + 2070,22 грн. (пеня). З наведеного слідує, що нараховані проценти частково трансформувались в пеню у розмірі 1252,77 грн. (2070,22 грн. - 817,45 грн (списання), проте будь-яких обґрунтованих пояснень, яким чином нараховані відсотки стали сумою пені банком не надані.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладених у постановах від 27.06.2023 у справі № 904/5874/19, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15, у разі заявлення у господарській справі (у справі про банкрутство тощо) багатоскладової грошової вимоги (про стягнення, про визнання грошових вимог), тобто вимоги, сума якої має багато складових за підставами виникнення кожної із них: сум заборгованості за кожним зобов'язанням боржника (якщо їх декілька), сум, які підлягають нарахуванню за наслідками невиконання (несвоєчасного виконання - прострочення) кожного із зобов'язань в залежності від їх виду та правової природи (проценти річні, інфляційні втрати, штрафи, пені, неустойки тощо), заявник (у цій справі кредитор), відповідно до покладеного на нього за законом обов'язку, обґрунтовуючи належним чином грошові вимоги та надаючи докази на їх підтвердження має надати, окрім безпосередньо основних доказів (договорів, накладних, актів, інших первинних документів), також обґрунтований розрахунок суми вимоги із зазначенням назви та розміру її складових, обґрунтування для вимог щодо кожної з яких має міститися в позовній заяві (заяві). Цей висновок узгоджується, зокрема, з положеннями пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України.
При розгляді вимог (кредиторських вимог) на суд покладений обов'язок дослідити та оцінити цей розрахунок на рівні з іншими доказами, надавши оцінку обґрунтованості, підставності та доведеності доказами у справі кожної із складових суми вимог, заявленої до стягнення (для визнання у справі про банкрутство), з чітким розмежуванням за наведеним принципом як визнаної, так і відхиленої частини вимог заявника.
При цьому, наданий заявником (стягувачем кредитором) розрахунок має не тільки відповідати наданим у справі доказам, а бути таким чітким та зрозумілим, щоб ні у сторін, ні у судів, що здійснюють перегляд відповідного судового рішення, не виникало сумнівів та/або неоднозначного розуміння щодо: визнаної/відхиленої суми вимог, підстави та правової природи її виникнення, а також підстави для її визнання/відхилення (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №904/5874/19).
Отже, кредитор мав належним чином користуючись своїми процесуальними правами, звертаючись до суду із заявою про визнання кредиторських вимог підготувати усі необхідні докази в обґрунтування своїх вимог і додати їх до заяви з кредиторськими вимогами, або повідомити у заяві про причини неможливості подання доказів у встановлений законом строк.
При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Суд вирішуючи обґрунтованість заявлених грошових вимог у межах справи про банкрутство в частині пені має перевірити правомірність та правильність їх нарахування кредитором, а не здійснити самостійно такий розрахунок.
З наданого до суду розрахунку заборгованості за договором №2 жодних нарахувань пені за період з 15.11.2019 року по 31.05.2023 року банком не здійснено, втім за період з 01.06.2023 року по 26.03.2025 року розмір пені становить 1252,77 грн. Проте, обґрунтованого розрахунку пені матеріали поданої заяви кредитора з вимогами не містять.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі вищенаведеного, оскільки грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в частині нарахування пені за договором №2 від 29.01.2019 у розмірі 1252,77 грн були нараховані у період дії воєнного стану, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та відхиляє вимоги в цій частині.
Щодо правовідносин за ДОГОВОМ ПОРУКИ №38156947LGP/DP від 02.09.2015
26.02.2013 року між Публічним акціонерним товариство комерційний банк «Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "АРІЛЛ" укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) №б/н шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 26.02.2013 року та приєднання остатнього до публічної оферти надання банківських послуг.
06.08.2014 ТОВ "Арілл" звернувся до банку з заявкою №1678 про надання послуг на умовах "Гарантований платіж", що визначений розділом 3.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг й було відкрито поновлювальну кредитну лінію з лімітом 1 000 000 грн. для виконання клієнтом платежів по заявкам на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованим платежам), не переривальним строком повернення кредиту, котрі можуть змінені або відмінені позичальником за згодою отримувача.
Заявки на гарантований платіж разом з умови й правила надання банківських послуг тарифи Банку складають договір за послугою "Гарантований платіж" від 06.08.2014.
Крім того, 02.09.2015 року в забезпечення виконання умов договору від 06.08.2014 року за угодою - приєднанням до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" умов та правил надання банківських послуг" між ПАТ КБ "Приватбанк" та боржником ОСОБА_1 (далі - Поручитель) укладений договір поруки №38156947LGP/DP, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Арілл" зобов'язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" умов та правил надання банківських послуг", далі Угода, по сплаті : процентної ставки за користування кредитом : за період користування згідно п. 3.2.2.2 Угоди - 36% річних та сплати 56% річних у разі порушення строків повернення кредиту; винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, а також кредиту в сумі 740 000 грн.
За умовами п. 1.2. договору поручитель відповідає перед кредитором (банком) за виконання зобов'язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Свої зобов'язання АТ КБ "ПриватБанк" виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих банком, проте ТОВ "Арілл" не повернув отримані кошти в повному обсязі для погашення заборгованості за заявками, здійсненими за період з 17.11.2016 р. по 14.12.2016 р., на проведення гарантованих платежів за рахунок кредитних коштів поновлювальної лінії в загальній сумі 982 248,57 грн., у зв'язку із чим банком нараховано відсотки за користування кредитом, штрафні санкції (пеню) за неналежне виконання зобов'язань.
В подальшому, в зв'язку з невиконанням ТОВ "Арілл" договору від 06.08.2014 року, банк звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Арілл" та ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, як з солідарних боржників.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 року по справі №922/2998/22, яке набрало законної сили, було стягнуто солідарно з ТОВ "Арілл" та фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості за договором від 06.08.2014 за послугою "Гарантований платіж" в розмірі 2951067,64 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 982248,57 грн., заборгованості за відсотками - 1137256,79 грн. та заборгованості по пені - 831562,28 грн. Також з фізичної особи ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ КБ "Приватбанк" 22 113,01 грн. судового збору.
Вищевказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Положення вищевказаної статті визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Доказів погашення ТОВ "Арілл" або боржником вищевказаної заборгованості за рішенням суду №922/2998/22 матеріали справи не містять
Отже, суд вважає обґрунтованими грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до боржника в загальному розмірі 2 973 180,65 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 982 248,57 грн., заборгованості за відсотками - 1 137 256,79 грн. та заборгованості по пені - 831 562,28 грн та боргу зі сплаті судового збору у розмірі 22113,01 грн., яка підтверджена рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2019 року у справі № 922/2998/18 та наданими кредитором суду доказами.
Щодо донарахованих процентів у розмірі 436 554,92 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, після винесення судом рішення банк донарахував проценти боржнику, як поручителю, за кредитним договором від 06.08.2014 за період з 20.10.2018 по 26.06.2019 у загальному розмірі 436 554,92 грн, посилаючись на те, що нараховані проценти є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка визначена у договорі відповідності до положень ст. 625 ЦК України.
Проте суд не погоджується із вищевказаним твердженням АТ КБ "Приватбанк", обґрунтовуючи це наступним.
Так, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наведено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.
У подібних спорах Верховний суд зазначив, що судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Обґрунтовуючи свої грошові вимоги про нарахування процентів в порядку статті 625 ЦК України АТ КБ "Приватбанк" посилався на пункт п. 3.2.2.9.2 Умов та правил банківських послуг за умовами якого згідно зі ст. 212 ЦК у випадку порушення Клієнтом будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п. 3.31 .. 2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6 .. 16 3.2.2.6.17, 3.2.2.7.2, 3.2.2.8.1 цього Договору, Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в п. Заявки.
Проте, з пункту 3.2.2.9.2 Умов та правил банківських послуг не вбачається, що передбачені цим пунктом договору відсотки можуть бути нараховані після припинення дії договору, відповідно до ст. 625 ЦК України, а стосуються зобов'язань Клієнта саме в межах укладених між сторонами договірних відносин, а саме використання кредиту за цільовим призначенням та в порядку, передбаченим договором ( п.3.2.2.6), виконання банком доручення Клієнта зі сплати страхових платежів ( п.3.2.2.6.16), виконання банком доручення Клієнта зі сплати судових витрат (п.3.2.2.6.17), строків повернення кредиту (п. 3.2.2.7.2, 3.2.2.6.3), виплата процентів, винагороди та штрафних санкцій по достроковому поверненню кредиту (п. 3.2.2.8.1)
Крім того, відповідно до 3.2.2.9.3 Умов та правил банківських послуг ВИПЛАТА ПРОЦЕНТІВ ЗА КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТОМ, передбачених п.п. 3.2.2.9.1, 3.2.2.9.2 вищевказаного договору, здійснюється на дату сплати процентів. Дата сплати процентів вказана в Заявці.
Також суд звертає увагу, що умова договору, якою банк обґрунтовує свої вимоги зі сплати процентів, розташована в розділі договору, який регулює правомірну поведінку сторін ("Порядок розрахунків"), а ні в окремій статті договору, що регулює відповідальність позичальника ( 3.2.2.10 - "Відповідальність сторін), що свідчить про неузгодженість сторонами певного розміру відсотків як міри відповідальності за неповернення кредиту після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про стягнення боргу за кредитом.
Отже, при здійсненні правової оцінки умов договору (п.3.2.2.9.2), суд дійшов висновку, що домовленість сторін за цим договір не охоплювала нарахування процентів на підставі частини другої статті 625 ЦК України і умови договору не визначають розміру таких процентів та їх сплату саме, як відповідальність позичальника після спливу визначеного договором строку кредитування.
Фактично АТ КБ "Приватбанк" нарахував починаючи з 20.10.2018 передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом, як за правомірне користування кредитом, безпідставно вважаючи, що положення кредитного договору, а саме п. 3.2.2.9.2, необхідно розглядати як передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України положення "якщо інший розмір процентів не встановлений договором".
Водночас у цій справі, у зв'язку із зверненням з позовом у справі №922/2988/21 про стягнення заборгованості по кредитному договору, припинилося право кредитора - АТ КБ "Приватбанк" нараховувати передбачені договором проценти позичальнику та поручителю (боржнику) за кредитом, а рішення від 20.02.2013 року у вказаній справі, яке набрало законної сили, засвідчило дані обставини.
Зазначене вище не дає підстав для тлумачення нарахованих АТ КБ "Приватбанк" поза межами строку кредитування процентів як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює визнання АТ КБ "ПриватБанк" кредитором боржника в частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.
На підставі вищенаведеного вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в частині нарахованих відсотків за період з 20.10.2018 по 26.06.2019 у загальному розмірі 436554,92 грн не є обґрунтованими.
Щодо донарахованої кредитором суми пені у розмірі 1 092 147,75 грн за період з 20.10.2018 по 12.03.2020.
Як було визначено раніше, рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі № 922/2988/18 стягнуто з ОСОБА_1 , як поручителя, заборгованість ТОВ "Арілл" за послугою "Гарантований платіж" станом на 19.10.2018, що становила 2 951 067,64 грн., з яких заборгованість за кредитом - 982248,57 грн.; 1 137 256,79 грн. - заборгованість по відсотками за користування кредитом, а також 831 562,28 грн. штрафні санкції (пеня)
В подальшому, банком було донараховано пені у розмірі 1 092 147,75 грн за договором № б/н вiд 06.08.2014, укладеним мiж АТ КБ “ПриватБанк» та ТОВ “АРIЛЛ» (поручителем якого є ОСОБА_1 ) за період з 20.10.2018 по 12.03.2020 (до дати початку дії карантину).
Так, відповідно п. 3.2.2.10.1. Умов та Правил надання банківських послуг у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом , передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 5 2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього Договору, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.2.6.5, : 2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з положеннями статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Як вже було зазначено вище, відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Отже, КРЕДИТОДАВЕЦЬ ВТРАЧАЄ ПРАВО НАРАХОВУВАТИ передбачені договором проценти за користування кредитом, а також ОБУМОВЛЕНУ В ДОГОВОРІ НЕУСТОЙКУ у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.
З огляду на зазначене, враховуючи, що станом на день розгляду справи договірне врегулювання питання щодо повернення боргу за кредитним договором між сторонами припинило існування (оскільки з дати винесення судового рішення, дане питання врегульовується саме даним рішенням суду та передбаченим порядком його виконання) нарахування та стягнення пені на підставі договору кредиту є неправомірним, це стосується як позичальника так і поручителя ( ОСОБА_1 ), як солідарних боржників.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених грошових вимог до боржника по пені у розмірі 1 092 147,75 грн за період з 20.10.2018 по 12.03.2020 та відхиляє ці вимоги у повному обсязі.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).
Відхиляючи доводи кредитора частково суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Таким чином, розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" із грошовими вимогами до боржника, дослідивши надані заявником докази на підтвердження поданої заяви, суд вважає вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню судом частково на суму 2 978 986,95 грн та 4844,80 грн судового збору, решту заявлених вимог відхиляє.
Керуючись ст. ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст.1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 74, 79, 86, 233-235 ГПК України,
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника частково в розмірі 2 978 986,95 грн., з яких 2 147 424,67 грн (основний борг - друга черга) та 831 562,28 грн. (пеня - третя черга), а також 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору (позачергово).
Решту грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника у розмірі 1 529 955,44 грн ( пеня та проценти) відхилити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.09.2025.
Суддя Міньковський С.В.