адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
02.09.2025 Справа № 917/959/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/959/25
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2а, м. Полтава, 36008
до відповідача фізичної особи - підприємця Циганцової Ірини Андріївни, АДРЕСА_1
про стягнення 41 027,16 грн заборгованості
Без виклику учасників справи
13.05.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача фізичної особи - підприємця Циганцової Ірини Андріївни про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №4528 у розмірі 283 083,80 грн, з яких: 242 056,64 грн - основна заборгованість, 896,87 грн - пеня, 9550,81 грн - 3% річних, 30 579,48 грн - інфляційні втрати (вх. № 991/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 року справу № 917/959/25 розподілено судді Тимощенко О. М.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було надати суду відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; сплатити судовий збір в сумі 369,01 грн та надати суду докази його сплати.
21.05.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками (вх. №6745) на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2025 року про залишення позовної заяви без руху.
Також 23.05.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками (вх. №6864) на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2025 року про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до поданих заяв (з додатками) позивач виконав усі вимоги, зазначені в ухвалі суду від 20.05.2025 року.
Суд ухвалою від 28.05.2025 року відкрив провадження у справі № 917/959/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). У даній ухвалі встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Копія ухвали від 28.05.2025 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 28.05.2025 року, що підтверджується довідкою Господарського суду про доставку електронного листа (т. 1 а. с. 211).
Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
29.05.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №917/959/25 у зв'язку з відсутністю на момент відкриття провадження предмету спору (вх. № 7147, т. 1 а. с. 213, 214).
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказав, що платіжною інструкцією № 1.99991061.1 від 28.02.2025 згідно рахунку № 14528 від 31.01.2025 сплачено 30 000, 00 грн; платіжною інструкцією № 2.141775189.1 від 20.05.2025 за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період 01.11.2022 по 31.12.2024 сплачено 150 000,00 грн; платіжною інструкцією № 2780 від 21.05.2025 за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період 01.11.2022 по 31.12.2024 сплачено 72 100,00 грн. Отже, загалом за спожиту теплову енергію сплачено 252 100,00 грн. Дана сума сплачена до відкриття провадження у справі.
02.06.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 242 056,64 грн (вх. №7288, т. 1 а. с. 219, 220), в якій зазначено, що відповідач станом на 02.06.2025 року провів повну оплату заборгованості в сумі 242 056,64 грн. При цьому в прохальній частині заяви зазначено про закриття провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 242 056,64 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
27.08.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх. №11097), відповідно до якої просив вважати заяву, подану до суду 02.06.2025 року (вх. №7288), як заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 ГПК України).
Дослідивши надану позивачем заяву (вх. №7288 від 02.06.2025 року), суд визнає її як таку, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, керуючись ч. 3 ст. 46 ГПК України, приймає до розгляду та визначає ціну позову з її урахуванням.
Отже, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №4528 у розмірі 41 027,16 грн, з яких: 896,87 грн - пеня, 9 550,81 грн - 3% річних, 30 579,48 грн - інфляційні втрати.
З огляду на те, що основна заборгованість у розмірі 242 056,64 грн не є предметом позовної заяви, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості.
09.06.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло 2 ідентичних клопотання (вх. №7652 та вх. № 7657, т. 1 а. с. 226, 227, 240 - 242) про відмову ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» у стягненні з ФОП Циганцової І. А. 3% річних, втрат від інфляційних процесів та пені. Обґрунтовуючи дане клопотання відповідач зазначив, що суму заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії було сплачено до відкриття провадження у справі, а тому на момент відкриття провадження у справі був відсутній предмет спору. Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних, інфляційних трат та пені, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки сума боргу, на яку вони нараховані, сплачена.
Також відповідач зазначив, що він починаючи з 2023 року неодноразово направляв на адресу ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» запити про надання детального розрахунку використання теплової енергії на опалення будинків по вул. Свободи, 132/2 та проспекту Лесі Українки, 40 що у м. Кременчуці Полтавської області. Лише 25 грудня 2024 року було отримано відповідь на мої запити, з якої було встановлено невідповідність розрахункових нежитлових приміщень. ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» некоректно проводило нарахування за послуги з постачання теплової енергії та навмисно затягувало відповіді на запити. Інформація у відповіді ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відносно того, що приміщення має підключення до централізованої системи опалення будинку з 2019 року не відповідає дійсності, оскільки 22.02.2022 року представниками ТОВ “Кременчуцька ТЕЦ» проведено перевірку щодо підключення приміщення до централізованої системи опалення будинку, в ході якої встановлено, що приміщення відключено від будинкової системи опалення та має свій вузол обліку. З моменту визнання ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії у місті Кременчуці, підприємством не було проведено аудит приміщення на наявність підключень до централізованої системи опалення будинку. Вимога ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» щодо стягнення з мене 3% річних, інфляційних втрат та пені є безпідставними, оскільки саме надавач послуг порушував мої права як споживача щодо невчасного надання відповіді на мої запити.
28.08.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх. № 11149), де зазначено, що у тексті позовної заяви та поясненнях щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення відповідача за адресою просп. Лесі Українки, 40 у м. Кременчуці,а саме було помилково зазначено, що житловий будинок не оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії. Разом з цим, до позовної заяви позивачем було долучено докази, що підтверджують оснащення житлового будинку АДРЕСА_2 вузлом комерційного обліку теплової енергії. Зокрема, долучено акти зняття показників приладів обліку теплової енергії в житловому будинку за спірний період; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, що встановлений у житловому будинку.
З огляду на викладене, позивач просив врахувати, що розрахунок заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії у нежитлових приміщеннях відповідача позивачем проведено вірно, а саме з урахуванням показників вузла комерційного обліку теплової енергії, що встановлені у житлових будинках.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець Циганцова Ірина Андріївна (далі - відповідач, споживач, ФОП Циганцова І. А.) є власником нежитлових приміщень:
- магазин промислових товарів, загальною площею 200, 8 кв.м., що розташований за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, проспект Лесі Українки (50-річчя Жовтня), будинок 40, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №426505968 від 12.05.2025 року (т. 1 а. с. 32);
- вбудований магазин промислових товарів, загальною площею 51,1 кв.м., що розташований за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, проспект Свободи (60-річчя Жовтня), будинок 132/2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №426480491 від 12.05.2025 року (т. 1 а. с. 33).
Отже, вказані нежитлові приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлових багатоквартирних будинків.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру Циганцова Ірина Андріївна (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа - підприємець (06.06.1995року - дата проведення державної реєстрації) (т. 1 а. с. 16).
Позивач стверджує, що спірні нежитлові приміщення (магазин промислових товарів, загальною площею 200, 8 кв.м., що розташований за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, проспект Лесі Українки, будинок 40 та вбудований магазин промислових товарів, загальною площею 51,1 кв.м., що розташований за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, проспект Свободи (60-річчя Жовтня), будинок 132/2) мають зовнішнє підключення до систем опалення відповідних будинків, які оснащено вузлами комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, виконавець) визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерел Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідальних обов'язків згідно з законодавством.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та є виконавцем послуги з постачання теплової енергії у м. Кременчуці.
Ліцензії позивача на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії переоформлені на безстрокові, згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.
01.10.2021 набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України № 1022 та № 1023 від 08.09.2021, якими затверджено типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуг з постачання гарячої води.
Відповідно до приписів частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
На офіційному вебсайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" за посиланням: http://te.pl.ua позивач опублікував Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 та порядок його укладення.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Зокрема, відповідно до Акту про пуск теплоносія від 08 листопада 2022 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2022/2023 подано теплоносій до житлового будинку за адресою: м. Кременчук, проспект Лесі Українки, 40, в т.ч. нежитлового приміщення боржника (т. 1 а. с. 17). Відповідно до Акту перевірки системи теплопостачання від 31 березня 2023 року, у зв'язку із закінченням опалювального періоду 2022/2023 з припинено подачу теплоносія до вказаного житлового будинку 31 березня 2023 року (т. 1 а. с. 18).
Відповідно до Акту №1433 підключення до системи теплопостачання від 01 листопада 2023 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2023/2024 теплоносій подано до житлового будинку за адресою: м. Кременчук, проспект Лесі Українки, 40, в т.ч. нежитлового приміщення боржника (т. 1 а. с. 19). Відповідно до Акту/1744 перевірки системи теплопостачання від 28 березня 2024 року, у зв'язку із закінченням опалювального періоду 2023/2024 припинено подачу теплоносія до вказаного житлового будинку 28 березня 2024 року (т. 1 а. с. 20).
Відповідно до Акту/579 підключення до системи теплопостачання від 05 листопада 2024 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2024/2025 теплоносій подано до житлового будинку за адресою: м. Кременчук, проспект Лесі Українки, 40, в т.ч. нежитлового приміщення боржника, 05 листопада 2024 року (т. 1 а. с. 21).
Також, відповідно до Акту про пуск теплоносія від 28.10.2022 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2022/2023 подано теплоносій до житлового будинку за адресою: м. Кременчук, проспект Свободи, будинок 132/2, в т.ч. нежитлового приміщення боржника (т. 1 а. с. 34). Відповідно до Акту перевірки системи теплопостачання від 31 березня 2023 року, у зв'язку із закінченням опалювального періоду 2022/2023 з припинено подачу теплоносія до вказаного житлового будинку 31 березня 2023 року (т. 1 а. с. 35).
Відповідно до Акту №1475 підключення до системи теплопостачання від 31 жовтня 2023 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2023/2024 теплоносій подано до житлового будинку за адресою: м. Кременчук, м. Кременчук, проспект Свободи, будинок 132/2, в т.ч. нежитлового приміщення боржника (т. 1 а. с. 36). Відповідно до Акту1723 перевірки системи теплопостачання від 28 березня 2024 року, у зв'язку із закінченням опалювального періоду 2023/2024 припинено подачу теплоносія до вказаного житлового будинку 28 березня 2024 року (т. 1 а. с. 37).
Відповідно до Акту 598 підключення до системи теплопостачання від 05 листопада 2024 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2024/2025 теплоносій подано до житлового будинку за адресою: м. Кременчук, м. Кременчук, проспект Свободи, будинок 132/2, в т.ч. нежитлового приміщення боржника, 05 листопада 2024 року (т. 1 а. с. 38).
Станом на 01.11.2022 (початок спірного періоду) співвласники багатоквартирних будинків за адресою: м. Кременчук, м. Кременчук, проспект Свободи, будинок 132/2 та м. Кременчук, проспект Лесі Українки, 40, не повідомили ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про прийняття рішення щодо вибору моделі договірних відносин і не уклали з підприємством відповідні договори на послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води.
01.11.2022 року відповідач звернулась до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» із заявою про укладення договору на користування тепловою енергією відносно нежитлових приміщень, що розташовані за адресами: проспект Свободи, 132/2 та проспект Л. Українки, 40 у м. Кременчуці (магазин «Новий дім») (вх. № 12 від 02.01.2022 року, т. 1 а. с. 15).
Виходячи з викладеного, взаємовідносини між співвласниками багатоквартирних будинків за спірними адресами, в тому числі і з боржником ФО-П Циганцовою І. А., як власником спірних не житлових приміщень, з 01.11.2022 врегульовано Індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і опубліковані на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Отже, відповідач є суб'єктом користування послугою постачання теплової енергії (споживачем), яка надається ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Індивідуальному договору, укладеному з відповідачем, присвоєно №4528 від 01.11.2022 (а. с. 11 - 12).
За умовами п.1 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р., він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 Індивідуального договору він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуального договору).
Пунктом 5 Індивідуального договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно пункту 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Відповідно до умов п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 Індивідуального договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 Індивідуального договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 Індивідуального договору).
Пунктами 51, 52, 54, 55 Індивідуального договору врегульовано, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.
Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради:
- № 477 від 30 вересня 2022 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго";
- № 669 від 28 липня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- № 687 від 26 вересня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- № 854 від 30 серпня 2024 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ", далі "Тарифи для потреб інших споживачів" (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb- nshih-spozhivachv/).
З матеріалів справи вбачається, що будинки за адресами: Полтавська область, місто Кременчук, проспект Лесі Українки, будинок 40 та Полтавська область, місто Кременчук, проспект Свободи, будинок 132/2, де знаходяться належні нежитлові приміщення, оснащені приладами комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.
За таких обставин, обсяг наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії розраховано позивачем з застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (зі змінами в редакції наказу Міністерства розвитку громад на території України від 28.12.2021 року №358) (далі - Методика 315). На підставі вказаної Методики ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" з 01.11.2022 року проводить розрахунок обсягів наданих комунальних послуг на виконання Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 №830, в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022.
Так, загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення визначається за показаннями ВКО Т/Е у кожному розрахунковому періоді і розподіляється між усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано - прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) у відповідності до Методики.
З 01.11.2022, відповідно до п. 2 розділу II Методики, загальний обсяг, спожитої у будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на:
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.) (визначається спрощено та складає 25% від загального обсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики, (ст. 7) та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (Sзбл.буд.) (ст. 4), (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (ст. 3), згідно п. 12, розділу IV Методики;
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (Qприм) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії (Qоп.буд) та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень (Qдон.пр), обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл) та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.), (ст. 11 = ст. 6 - ст 8 - ст.10 -ст. 7); розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО (ст. 5), пропорційно до площі кожного приміщення.
Також відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води). Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії у розрахунку на одного абонента (з урахування витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку) становить 29,38 грн/міс (з ПДВ).
Протягом періоду 01.11.2022 по 30.11.2024 на адресу відповідача направлялися рахунки на оплату наданих послуг на загальну суму. Доказів у спростування викладеного суду не надано.
Позивач вказує, що на дату звернення до суду за відповідачем рахувалась основна заборгованість у розмірі 242 056,64 грн.
З наданих відповідачем платіжних інструкцій вбачається, що:
- 28.02.2025 року було сплачено на рахунок відповідача 30 000,00 грн ( №1.99991061.1, т. 1 а. с. 216) - призначення платежу «оплата зг. рах 14528 від 31.01.2025 р. дог 4528 від 01.11.2022р, платник ФОП Циганцова Ірина Андріївна»;
- 20.05.2025 року було сплачено на рахунок відповідача 150 000,00 грн (№2.141775189.1, т. 1 а. с. 217) - призначення платежу «за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.12.2024, ФОП Циганцова Ірина Андріївна, платіж за власні кошти»;
- 21.05.2025 року було сплачено на рахунок позивача 72 100,00 грн (№2780, т. 1 а. с. 215) - призначення платежу «… за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 р по 31.12.2024 р».
Дану інформацію також підтверджує позивач, надавши відповідну довідку (т. 1 а. с. 222).
З огляду із зазначеним позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 896,87 грн пені, 9550,81 грн 3% річних та 30 579,48 грн інфляційних втрат у зв'язку з порушення умов договору, щодо строку оплати за надані послуги з постачання теплової енергії у спірний період.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Предметом спору у цій справі є вимоги ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про стягнення пені, інфляційних та 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року.
Розглянувши матеріали даної справи, господарський суд приходить до висновку про те, що взаємовідносини між сторонами спору регулюються Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року №4528, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 № 2189 "Про житлово-комунальні послуги" (надалі - Закон).
Відповідно до статей 5, 12 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такий договорів вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (ч. 5 ст. 13 Закону).
Згідно з умовами Індивідуального договору, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу.
Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті http:lubnyteplo.com/ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті http://te.pl.ua/, (п. 1., п. 2, Індивідуального Договору).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, в тому числі, шляхом розміщення інформації чи документу у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).
Отже, враховуючи факт опублікування позивачем тексту договору на власному офіційному веб-сайті, суд приходить до висновку, що позивач зробив офіційну пропозицію про укладення Індивідуального договору.
Водночас, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).
В свою чергу, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуального Договору).
Таке ж положення містить п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022).
Отже, належними обставинами на підтвердження укладення відповідного договору мають бути будь-які з перелічених дій: підписана споживачем (боржником) заява-приєднання, сплата рахунку за надані послуги чи факт отримання послуги.
Матеріали справи містять заяву - приєднання до умов спірного договору, підписану відповідачем (т. 1 а. с. 15), докази сплати рахунків за надані послуги у спірний період (платіжні інструкції №1.99991061.1 від 28.02.2025 року, №2.141775189.1 від 20.05.2025 року та №2780 від 21.05.2025 року, т. 1 а. с. 215 - 217), а також докази отримання послуги - акти підключення житлових будинків по проспекту Л. Українки, 40 та проспекту Свободи, 132/2 у м. Кременчуці до системи постачання теплоенергії у 2022-2025 роках, якими зафіксований факт подачі та припинення подачі теплоносія позивачем до житлових будинків, в яких знаходяться спірні нежитлові приміщення; актами перевірки системи теплопостачання про початок та закінчення опалювальних періодів у спірному періоді, суд приходить до висновку, що факт приєднання відповідачем до Індивідуального договору підтверджується фактом підписання заяви-приєднання, сплата рахунків та отримання ним послуги від позивача, що свідчить про укладення між сторонами спору Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Отже, як встановлено судом, обсяг наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії підлягає нарахуванню з застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.
На підтвердження обґрунтованості вартості послуг позивачем надано суду акти зняття показників приладів обліку теплової енергії в житлових будинках за адресами: просп. Л. Українки, 40 та просп. Свободи, 132/2 у м. Кременчуці (т. 1 а. с. 23 - 28, 41 - 43) , інформацію щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення ФОП Циганцова І. А. за вищезазначеними адресами за період 11/2022-01/2024 (т. 1 а. с. 31, 46), інформацію про розмір опалювальних площ спірних житлових будинків (т. 1 а. с. 47, 48), детальні розрахунки відповідно до площі спірного приміщення (а. с. 13 - 17).
Згідно з пояснень позивача щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення спірних нежитлових приміщень відповідача, доданих до позовної заяви додаткових пояснень позивача стосовно проведених підприємством нарахувань за спірний період (т. 1 а. с. 29, 30,0 44, 45), нежитлові приміщення Фізичної особи-підприємця Циганцової І. А. мають підключення до централізованих систем опалення житлових будинків, які оснащено вузлами комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ) (тепловий лічильник MULTICAL UF DN 40 зав. № 4735825/2004 та тепловий лічильник MULTICAL 302 зав. № 6743494, т. 1 а. с. 22, 39).
Відповідно до статті 13, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.12.2021 щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води).
Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії у розрахунку на одного абонента (з урахування витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку) становить 29,38 грн/міс (з ПДВ).
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Пунктом 12 розділом 4 Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення - вказане приміщення є опалювальним. Також матеріали справи не містять доказів того, що спірні нежитлові приміщення мають свої вузли обліку.
Також позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії за укладеним між сторонами індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії (а. с. 49 63).
Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування ( умовно - змінна та умовно - постійна частини двоставкового тарифу, плата за абонентське обслуговування).
Вказані вище рахунки підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).
Водночас, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч.1 ст. 901 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
З урахуванням приписів п. 34 Індивідуального договору, строк оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року, є таким, що настав.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За порушення умов Індивідуального договору позивач нарахував відповідачу: 896,87 грн пені за загальний період з 01.03.2024 по31.12.2024; 9 550,81 грн 3% річних за загальний період з 02.01.2023 по 31.12.2024 та 30 579,48 грн інфляційних витрат за період з грудня 2023 року по грудень 2024 року.
Цивільний кодекс України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611).
Відповідно до умов Індивідуального договору споживач зобов'язаний, зокрема: оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором; у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу - сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором (підпункти 3, 6, пункту 41 Індивідуального договору).
Пунктами 44, 45 Індивідуального договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
Щодо вимоги відповідача відмовити ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з тим, що на момент відкриття провадження у справі був відсутній предмет спору, а також того, що саме позивач порушив права споживача щодо несвоєчасного надання відповіді на запити суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2025 року ФОП Циганцова І. А. повідомила суд, що до дати звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1.99991061.1 від 28.02.2025 року (т. 1 а. с. 216).
Таким чином, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача існувала основна заборгованість за Індивідуальним договором №4528 від 01.11.2022 у розмірі 212 056,64 грн.
Також судом встановлено, що позивач звернувся до суду через систему "Електронний суд" з даною позовної заявою - 13.05.2025 року (вх. № 991/25). Тобто лише після звернення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенрего" до суду, відповідач погасив основну заборгованість в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями - №2.141775189.1 від 20.05.2025 на суму 150 000,00 грн (т. 1 а. с. 217) та №2780 від 21.05.2025 на суму 72 100,00 грн (т. 1 а. с. 215).
Отже на момент звернення позивача з позовною заявою до суду предмет спору - основна заборгованість у розмірі 212 056,64 грн існувала.
При цьому, врахувавши вищезазначені проплати відповідачем, позивач скористався своїм право на подачу заяви про зменшення розміру позовних вимог на суму основної заборгованості - 242 056,64 грн (вх. №7288 від 02.06.2025 року).
Як зазначалось вище, суд визнав її як таку, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, керуючись ч. 3 ст. 46 ГПК України, прийняв до розгляду та визначав ціну позову з її урахуванням (судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №4528 у розмірі 41 027,16 грн, з яких: 896,87 грн - пеня, 9 550,81 грн - 3% річних, 30 579,48 грн - інфляційні втрати).
Суд зазначає, що як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання, і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами ст. ст. 611, 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних суд звертає увагу на наступне.
Перевірка правильності розрахунку 3 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 Індивідуального договору).
З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість:
- за листопад 2022 року - з 02.01.2023 року, однак оскільки 31.12.2022 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.01.2023року;
- за березень 2023 року - з 01.05.2023 року, однак оскільки 30.03.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.05.2023 року;
- за серпень 2023 року - з 02.10.2023 року, однак оскільки 30.09.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.10.2023 року;
- за листопад 2023 року - з 01.01.2024 року, однак оскільки 31.12.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.01.2024 року;
- за лютий 2024 року - з 01.04.2024 року, однак оскільки 31.03.2024 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.04.2024 року;
- за травень 2024 року - з 01.07.2024 року, однак оскільки 30.06.2024 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.07.2024 року;
- за липень 2024 року - з 01.09.2024 року, однак оскільки 31.08.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.09.2024 року;
- за жовтень 2024 року - з 02.12.2024 року, однак оскільки 30.11.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.12.2024 року.
Крім того, позивач помилково нараховує відповідачу за період з 31.12.2024 року по 31.12.2024 року на суму 0,71 грн 3% річних на заборгованість листопада 2024 року, оскільки прострочення платежу за надану послугу у листопаді 2024 року починається з 01.01.2025 року.
Таким чином, позивачем невірно вказано початки нарахувань 3% річних на заборгованість за листопад 2022 р., березень 2023 р., серпень 2023 р., листопад 2023 р., лютий 2024 р., травень 2024 р., липень 2024 р., жовтень 2024 та листопад 2024, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.
За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 9 543,93 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних (6,88 грн) суд відмовляє.
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат суд звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 30 605,79 грн, тоді як позивач просить стягнути - 30 579,48 грн.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (30 579,48 грн) підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (п. 45 Індивідуального договору).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що позивач допустив аналогічні помилки при визначені початку прострочення заборгованості, що і в розрахунках 3% річних.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню наданої послуги, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019р. у справі №906/696/18.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені, за зобов'язанням квітня 2024 року він був зроблений за період з 03.06.2024 року по 02.12.2024 року, що не відповідає нормам законодавства, адже початок нарахування пені має починатися з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
Суд зазначає, що відповідач мав був здійснити оплату за отримані послуги у квітні 2024 року не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, тобто - до 31.05.2024 року включно. Отже, 01.06.2024 року - перший день прострочення, від якого мають відраховуватися 6 місяців, за який може бути стягнути пеня.
Тобто, кінцевою датою нарахування пені на заборгованість за квітень 2024 року є 30.11.2024 року, а не 02.12.2024 року, як зазначає позивач.
Разом з тим, суд зауважує, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.
Отже, за розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 892,85 грн пені. В іншій частині вимог про стягнення пені (4,02 грн) суд відмовляє.
Встановлені вище обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 892,85 грн пені, 9 543,93 грн 3 % річних та 30 579,48 грн втрат від інфляційних процесів підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 6,88 грн 3 % річних та 4,02 грн пені).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Циганцової Ірини Андріївни ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2А, код ЄДРПОУ 03338030, НОМЕР_2 АБ "Укргазбанк" МФО 320478) 892,85 грн пені; 9 543,93 грн 3% річних та 30 579,48 грн інфляційних втрат та 2 421,76 грн судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.
Рішення підписане 02.09.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко