65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 904/1520/25
За позовом: Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, буд.103, код ЄДРПОУ 04803492)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Е-ВЕНДОР» (65078, м. Одеса, вул.Космонавтів, буд.32, код ЄДРПОУ - 43696781)
про зобовязання вчинити певані дії
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Олефіренко О.О.
Представники сторін:
Від позивача: Сандуляк П.І. - в порядку самопредставництва;
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач - Державна установа (далі -ДУ) «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі- ТОВ) “Е-ВЕНДОР» про зобов'язання виконати взяті на себе зобов'язання по Договору №2812/23-Е постачання бланків -дозволів від 15.12.2023р. належним чином, пролонгувавши термін дії невикористаних талонів, які видані по даному договору, в кількості 553 талони на 5530 л дизельного палива.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2024р. матеріали справи №904/1520/25 передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025р. матеріали справи для розгляду передано судді Рога Н.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2025р. позовну заяву залишено без руху. 09 травня 2025р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13.05.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/1520/25, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2025р. Ухвалою суду від 29.05.2025р. відкладено підготовче засідання на 10.07.2025р.Ухвалою суду від 10.07.2025р. закрито підготовче провадження у справі №904/1520/25 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 05.08.2025р. Ухвалою суду від 05.08.2025р. відкладено розгляд справи по суті на 22.08.2025р.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, що надійшла до суду 22.05.2025р.
Відповідач - ТОВ “Е-ВЕНДОР», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 21.05.2025р.
Позивач у справі зазначає, що між ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (Покупець) та ТОВ «Е-ВЕНДОР» (Постачальник) 15.12.2023р. був укладений Договір постачання бланків-дозволів № 2812/23-Е, згідно умов п.1.1 якого Постачальник, в порядку та на умовах визначених цим Договором, зобов'язується організувати та забезпечувати заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати відпущені паливно-мастильні матеріали (6030 л), згідно коду ДК 021:2015-0913000-9 Нафта і дистиляти (Класифікатор ДК 021:2015:0913200-9 Дизельне паливо (талони)).
Відповідно до п. 1.2 Договору Товарами є: дизельне паливо; кількість, л - 6030; ціна, грн з ПДВ - 48,72; вартість, грн з ПДВ - 293 781,60.
Пунктом 1.3 Договору передбачені наступні технічні характеристики Товару: дизельне паливо - талони; літраж талонів - 10 л або 20 л; термін дії талонів - безстрокові або термін дії талонів повинен бути не менше одного року з дати підписання видаткової накладної з обов'язковою умовою пролонгації терміну дії невикористаних талонів за вимогою Покупця.
Покупець здійснює оплату товару протягом 5 робочих днів після пред'явлення Постачальником видаткової накладної. Ціна товару вказується у видатковій накладній. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника. Якщо оплата товару здійсниться Покупцем пізніше встановленого строку, Постачальник залишає за собою право анулювати видаткову накладу та повернути сплачені Покупцем кошти (пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору).
Як зазначив позивач, загальна сума Договору становить 293 781 грн 60 коп., в тому числі ПДВ 20% 48 963 грн 60 коп.
Підпунктом 2.1.8. п. 2.1. Договору визначено, що ціни, зазначені в цьому Договорі, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього Договору закінчується 31 грудня 2023 року. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 6.3 розділу 6 Договору).
Позивач зазначає, що на підставі отриманої від Постачальника видаткової накладної від 20.12.2023р. № 593, 21.12.2023р. здійснив повну оплату товару по Договору, що підтверджується платіжною інструкцією №2639 з відміткою УДКСУ у Подільському районі від 23.12.2023 р. про оплату. Отже, свої зобов'язання за договором Покупець виконав в повному обсязі.
Також, позивач зазначив, що з 603 талонів на дизельне паливо, що становлять 6030 л дизельного палива, на момент подачі позовної заяви ним було використано 50 талонів, тобто 500 л. Залишок невикористаних талонів на дизельне паливо по 10 л становить 553 талони на 5530 л дизельного палива.
Закупівля дизельного палива з індентифікатором UA-2023-12-06-019723-a була здійснена в кінці 2023 року у зв'язку із отриманням додаткових цільових коштів на паливо, саме для забезпечення безперервної роботи дизель генераторів. Використати дане паливо для інших потреб позивач не має права.
У зв'язку із тим, що потреба у підключенні генераторів до кінця 2023 року була мінімальною, даний факт і спричинив економію придбаного дизельного палива.
При цьому, позивач зазначає, що проведення закупівлі в певному році не зобов'язує позивача використати в тому ж році придбаний товар та ніяк не впливає на обов'язок відповідача виконати взяті на себе Договором зобов'язання.
Крім того, позивач зауважив, що кошторисом встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Тобто кошторис є фінансовим документом, який не визначає обсяги витрат товару позивача.
Зважаючи на те, що ним отримані саме строкові талони на дизельне паливо з терміном дії до 18.12.2024 р., 30.12.2024 р. позивач направив Постачальнику звернення № 42.1/09/1531 про пролонгацію термінів дії невикористаних талонів на дизельне паливо на новий строк, але, як зазначає позивач, станом на 11.03.2025 р. (дату пред'явлення претензії) відповіді на звернення не отримано, пролонгації строку дії талонів не відбулось, а Інститутом нові талони не отримані, у зв'язку із чим Інститутом була направлена Постачальнику претензія № 05/09/290.
Таким чином, позивач вважає, що Постачальником був порушений абз. 3 п. 1.2 Договору в частині відмови від пролонгації талонів.
Позивач зазначає. що бездіяльність відповідача спричинила відсутність дизельного палива у позивача, оскільки ТОВ «Е-ВЕНДОР» є єдиним його Постачальником.
Викладену у відповіді на претензію пропозицію відповідача щодо повернення коштів за протерміновані талони або здійснення обміну талонів з перерахунком вартості, з огляду на середньоринкові ціни на дизельне паливо на сьогоднішній день, позивач вважає такою, яка не відповідає умовам Договору, його цілям та меті проведення відповідної закупівлі та заключення Договору. Адже, при поверненні коштів Покупець не отримає відповідний товар, буде змушений провести нову процедуру закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що, в свою чергу, є довготриваючим процесом, в період якого Покупець буде позбавлений можливості заправити свої автомобілі та (або) використати дизельне паливо для заправлення дизельних генераторів при відсутності електроенергії.
Обмін талонів з перерахунком вартості, з огляду на середньоринкові ціни на дизельне паливо на сьогоднішній день, на думку позивача, призведе до завдання збитків Інституту, як державній установі, яка фінансується з Державного бюджету, на відповідну різницю вартості.
Також, позивач зазначив, що Постачальником по Договору виступає саме ТОВ «Е-ВЕНДОР», а не «UKRNAFTA». Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, відмова емітента від виконання зобов'язань є власним ризиком відповідача, а не позивача. У позивача відсутні будь-які договірні відносини із «UKRNAFTA». При цьому, позивач не виключав можливість внесення змін до Договору в частині заміни емітента талонів, при тому що відповідач продовжує вести діяльність в цій же сфері, тобто у нього наявні договори з іншими емітентами, про що свідчать дані з відкритих джерел, в тому числі із Електронної системи публічних закупівель Prozorro.
В обгрунтування позову позивач посилається на положення Цивільного та Господарського кодексів України щодо виникнення та виконання зобовязань, зокрема, на ст. 664 Цивільного кодексу України, згідно якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно пп. 3 п. 1.2. Договору термін дії талонів - безстрокові або термін дії талонів повинен бути не менше одного року з дати підписання видаткової накладної, з обов'язковою умовою пролонгації терміну дії невикористаних талонів за вимогою Покупця.
Водночас, як зазначає відповідач, зі змісту даного Договору вбачається, що його положеннями не передбачено можливості обміну, повернення чи поновлення талонів, строк дії яких закінчився, на нові з аналогічним номіналом. Зазначений пункт Договору містить обов'язок пролонгації невикористаних талонів без вказівки на зобов'язання Постачальника здійснювати заміну талонів, термін дії яких сплинув. Отже, Постачальник мав здійснити обмін невикористаних талонів, згідно підписаного між сторонами Договору до закінчення їх терміну дії.
У зв'язку із цим відповідач вважає, що у нього жодних зобов'язань щодо заміни талонів на ту саму кількість та той самий літраж немає.
Також, відповідач звернув увагу на те, що ним було виконано зобов'язання по Договору №2812/23-Е від 15 грудня 2023 р., а саме: поставлено талони на дизельне паливо у кількості 6030 л, терміном дії на 12 місяців (до 18 грудня 2024 р.). Проте, Покупець за весь час не використав талони, хоча мав таку можливість.
Відповідач вважає, що в даному випадку, не отримавши паливо по талонах в зазначений термін, Покупець порушив свої зобов'язання щодо фактично приймання дизельного палива на АЗС, що передбачено п. 1.1. Договору, а також вчасно не звернувся до Постачальника з метою їх пролонгації, оскільки звернення стосовно продовження терміну дії талонів надійшло на електронну пошту ТОВ «Е-ВЕНДОР» задовго після їх спливу, а саме: 30 грудня 2024 року.
Відповідач також зазначає, що у листі №1701 від 17.01.2025 р. він повідомив Покупця про те, що емітент талонів «UKRNAFTA» в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань, передбачених договором, зокрема, від пролонгації неотоварених талонів, термін дії яких сплив та запропонував повернути кошти за протерміновані талони. Однак, повернення талонів ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» не здійснила та не надала відповідь на дану пропозицію. Натомість, 11.03. 2025 р. ТОВ «Е-ВЕНДОР» отримало претензію від позивача з вимогою пролонгації терміну дії невикористаних талонів у кількості 553 талони на 5530 л дизельного палива. У відповідь на претензію ТОВ «Е-ВЕНДОР» повторно повідомило про неможливість пролонгації даних талонів та запропонувало повернути кошти за протеміновані талони або здійснити обмін талонів з перерахунком вартості, з огляду на актуальні середньоринкові ціни на дизельне паливо.
Проте, ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» всі пропозиції ТОВ «Е-ВЕНДОР» проігноровано.
Також, відповідач зазначає, що він немає ні технічної, ні юридичної можливості для пролонгації талонів ТМ «УКРНАФТА», оскільки 04.07. 2024 р. без юридично значущих причин та пояснень його Постачальником - ТОВ «УКРНАФТА-ПОСТАЧ» було направлено лист про односторонню відмову від Договору.
Крім того, відповідач зауважив, що дана закупівля, по якій було підписано Договір №2812/23-Е від 15.12.2023 р., була передбачена річним планом закупівлі на 2023 р., з плановою датою процедури на грудень 2023 р. (план закупівлі розміщено електронній системі публічних закупівель Prozorro, ідентифікатор плану закупівлі:UA-P-2023-12-06-011143-a). Тобто, в кінці 2023 року Покупець здійснював закупівлю по потребам на 2024 р., однак майже весь обсяг товару Покупець не використав.
В ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що відповідно до чинного законодавства України бюджетні установи здійснюють закупівлі згідно із затвердженим кошторисом та планують їх відповідно до потреб на поточний рік. Тобто, усі витрати бюджетних установ повинні бути заплановані відповідно до їхніх потреб на один календарний рік. Враховуючи, що Покупцем протягом року було використано лише 500 літрів із загального обсягу дизельного пального в 6030 літрів, відповідач дійшов висновку, що придбаний обсяг товару перевищував потреби одного бюджетного періоду, що свідчить про порушення норм бюджетного законодавства.
Враховуючи все викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України».
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд дійшов наступного висновку.
За змістом ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права ( постанова Верховного Суду від 02.02.2022 р. у справі № 910/18962/20).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Крім того, звертаючись до суду з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити, а також зазначити у позовній заяві, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 Цивільного кодексу України, а також міститься у ст. 20 Господарського кодексу України, і цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у вказаних статтях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц ).
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2023р. між ТОВ “Е-ВЕНДОР» (Постачальник) та ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (Покупець) був укладений Договір №2812/23-Е постачання бланків-дозволів (талонів), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту Покупця, а Покупець забов'язується приймати та оплачувати відпущені паливно-мастильні матеріали (ПММ), згідно коду ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти ( Класифікатор ДК 021:2015:09134200-9 Дизельне паливо (талони).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини щодо поставки ( купівлі-продажу) товару.
Згідно п.2.1 Договору Покупець здійснює оплату товару протягом 5 робочих днів після пред'явлення Постачальником видаткової накладної. Ціна товару вказується у видатковій накладній. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника. Якщо оплата товару здійсниться Покупцем пізніше встановленого строку Постачальник залишає за собою право анулювати видаткову накладну та повернути сплачені Покупцем кошти.
Загальна сума Договору становить 293 781 грн 60 коп. в тому числі ПДВ 20% 48 963 грн 60 коп.
За матеріалами справи платіжною інструкцією №2639 від 21.12.2023р. ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» перерахувала ТОВ “Е-ВЕНДОР» 293 781 грн 60 коп. із призначенням платежу «оплата за дизельне пальне для генераторів зг.договору №2812/23-Е від 15.12.2023р., вид.накл.№593 від 20.12.2023р. В т.ч. ПДВ -48963, 60».
Відповідач факт отримання коштів не заперечує.
Відповідно до п.2.1.12 Договору Постачальник на підтвердження свого обов'язку, що випливає з цього Договору, видає Покупцеві протягом 5 календарних днів з моменту підписання Договору бланки-дозволу відповідного номіналу, марки на всю кількість ПММ згідно з видатковою накладною Бланки -дозволу, у розумінні цього Договору, є разовими. Бланки -дозволу після отримання ПММ за цим Договором вважаються погашеними та, відповідно, є недійсними.
Договором також встановлений порядок отримання товару з доставкою «Новою Поштою».
Позивач у справі не заперечує факту отримання Бланків -дозволу на всю суму здійсненої ним оплати.
Згідно п.2.4 Договору під час видачі Бланків-дозволу Постачальник видає Покупцю видаткову накладну.
Суд також звертає увагу на те, що за умовами п.2.5 Договору право власності на ПММ переходить до Покупця в момент передачі Покупцю накладної та Бланків-дозволу.
Після передачі Покупцю накладної та Бланків-дозволу на ПММ відповідна кількість ПММ вважається прийнятою Постачальником на зберігання до його витребування Покупцем за пред'явленням Бланків-дозволу. Ризик випадкового знищення (псування) ПММ до моменту їх отримання Покупцем несе Постачальник.
Судом встановлено, що предметом спору у справі № 904/1520/25 є позовна вимога про зобов'язання ТОВ “Е-ВЕНДОР» виконати взяті на себе зобов'язання по Договору №2812/23-Е постачання бланків -дозволів від 15.12.2023р. належним чином, пролонгувавши термін дії невикористаних талонів, які видані по даному договору, в кількості 553 талони на 5530 л дизельного палива.
Як на підстави позову позивач послався на те, що відповідач не виконав свої передбачені договором зобов'язання, та не пролонгував термін дії невикористаних позивачем талонів на пальне.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у цій справі спірні правовідносини сторін виникли із Договору №2812/23-Е постачання бланків -дозволів від 15.12.2023р.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України закріплено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Суд звертає увагу на те, що Договір №2812/23-Е постачання бланків-дозволів (талонів) від 15.12.2023р. містить по два пункти 1.2 та 1.3 різного змісту, у зв'язку із чим у позовній заяві та відзиві на позовну заяву нумерація одного й того самого пункту Договору відрізняється.
Для зручності суд вважає за можливе об'єднати у п.1.2 всі умови, що містяться у обох пунктах 1.2, та об'єднати у п.1.3 всі умови, що містяться у обох пунктах 1.3. Договору.
Таким чином, згідно п.1.2 Договору товарами за цим Договором є дизельне паливо (талони) у кількості 6030 л, за ціною 48 грн 72 коп. за 1 л з ПДВ, загальною вартістю 293 781 грн 60 коп. з ПДВ. *Включає вартість зберігання товарів. Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ наведені у специфікації (додаток№1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.1.3 Договору Технічні характеристики товару: 1). Дизельне паливо-талони; 2). Літраж талонів -10л або 20л; 3). Термін дії талонів- безстрокові або термін дії талонів повинен бути не менше одного року з дати підписання видаткової накладної з обов'язковою умовою пролонгації терміну дії невикористаних талонів за вимогою Покупця. Відпуск ПММ здійснюється у мережі автозаправних станцій Постачальника (мережа АЗС). Мережа АЗС- автозаправні станції, що працюють під брендом «УКРНАФТА».
За умовами п.1.4 Договору розрахунки за відпущені через роздрібну мережу АЗС ПММ за цим Договором здійснюються виключно у безготівковій формі із застосуванням бланків-дозволу (талонів/скетч-карток).
У п.1.5 Договору сторони домовилися, що Бланк -дозволу (талон/скретч-картка) - спеціальний документ, який має встановлену Постачальником форму, зміст, ступінь захисту, серійний/порядковий номер, тощо, та дозволяє його пред'явнику отримувати на АЗС Постачальника ПММ відповідного найменування, марки та у кількості, що зазначені у ньому. Бланк-дозвіл видається Постачальником на умовах, передбачених цим Договором. Бланк-дозвіл за цим Договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою) у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», призначений виключно для підтвердження повноважень представників Покупця на отримання ПММ за цим Договором, є засобом одноразового використання, що забезпечує систему безготівкового відпуску ПММ в мережі АЗС та є власністю Постачальника ( товар).
Отже, за умовами Договору поставки передача товару Покупцю здійснюється поступово (певними частинами), підставою передачі товару Постачальником Покупцю є товаро-розпорядчий документ на товар - Бланк -дозволу (талон/скретч-картка) на пальне. Інших умов щодо передачі товару (пального) Покупцю Договір не містить.
При цьому, умови Договору передбачають як обов'язок Постачальника видати Покупцю Бланки -дозволу (талони/скретч-картки) на пальне (п.1.2.12), так і обов'язок щодо пролонгації терміну дії невикористаних талонів за вимогою Покупця (пп.3 п.1.3 Договору).
З умов Договору також вбачається, що обов'язок Постачальника передати товар Покупцю залежить від іншого обов'язку Постачальника: надати Покупцю Бланки -дозволу (талони/скретч-картки) на пальне, а у разі закінчення строку їх дії - пролонгувати термін дії невикористаних талонів за вимогою Покупця.
Таким чином, спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли з підстав невиконання відповідачем як постачальником своїх договірних зобов'язань щодо пролонгації терміну дії невикористаних талонів за вимогою покупця і метою заявленого позову (зобов'язання виконати умови договору поставки) є спонукання відповідача до виконання цього передбаченого договором обов'язку, від якого залежить і виконання Постачальником свого основного зобов'язання - передати Покупцю товар в повному обсязі, передбаченому договором, який є оплаченим та належить на праві власності позивачу, однак, зберігається у відповідача.
Суд звертає увагу на те, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань однією із сторін договору закономірно має своїм наслідком порушення як майнових, так і немайнових інтересів іншої сторони за договором.
У спірних правовідносинах невиконання відповідачем як постачальником умов договору щодо пролонгації терміну дії невикористаних талонів за вимогою покупця унеможливлює для позивача фактичне отримання такого товару у повному обсязі та, як наслідок, порушує майнові права та інтереси позивача.
Тобто порушене право позивача полягає у позбавленні його можливості реалізувати право на отримання свого уже оплаченого товару за договором у повному обсязі та у порушенні права власності на майно (товар).
Отже, заявлені позовні вимоги направлені саме на захист порушених майнових прав та інтересів позивача на товар, право власності на який належить позивачу.
Суд зазначає, що положення ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі. Цей спосіб захисту застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Зокрема, цей спосіб захисту може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги за відповідним договором. Обов'язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.
Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування п. 5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України стосовно такого способу захисту як примусове виконання обов'язку в натурі викладені у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 910/9167/19, від 10.02.2021 р. у справі № 910/18950/19, від 06.04.2023р. у спаві №908/507/22.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на викладене суд вважає, що заявлена позивачем вимога про зобов'язання ТОВ “Е-ВЕНДОР» виконати умови Договору № 2812/23-Е постачання бланків-дозволів ( талонів) від 15.12.2023р., а саме: пролонгувати термін дії невикористаних талонів, які видані по даному договору, в кількості 553 талони на 5530 л дизельного палива, у даному випадку є належним способом захисту порушеного права, що узгоджується з таким способом захисту, як примусове виконання зобов'язання в натурі, оскільки ця позовна вимога безпосередньо стосується договірного зобов'язання, застосована позивачем саме у зобов'язальних правовідносинах, в яких відповідач відмовляється від виконання свого договірного обов'язку.
Верховний Суд у постанові від 06.04.2023р. у справі №908/507/22 зазначив, що такий спосіб захисту відповідає змісту порушеного права позивача та забезпечить поновлення порушеного права позивача, оскільки заявлена позивачем вимога направлена на спонукання відповідача виконати умови договору, виконання яких надасть позивачу можливість реалізувати право на отримання свого уже оплаченого товару за договором у повному обсязі та у порядку, встановленому у договорі.
Крім того, норми чинного законодавства, зокрема положення, закріплені у ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», передбачають можливість виконання судового рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії у примусовому порядку.
З огляду на це, обраний позивачем у спірних зобов'язально-правових відносинах, що склалися у цій справі № 916/1520/25, спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є тим належним та ефективним (у розумінні положень статті 13 Конвенції) способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне поновлення його порушених прав, оскільки обов'язок відповідача здійснити пролонгацію терміну дії невикористаних талонів на пальне, які були видані на підставі договору поставки та строк дії яких закінчився, був передбачений договором поставки і відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання цього обов'язку, а спонукання відповідача до виконання цього передбаченого договором обов'язку, на що направлені позовні вимоги у цій справі, є належним способом захисту у разі порушення відповідачем цього зобов'язання.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Щодо посилання відповідача на відсутність технічної можливості заправки автомобілів позивача на заправках «УКРНАФТА» у звязку із односторонньою відмовою ТОВ «УКРНАФТА-ПОСТАЧ» від Договору, суд зазначає наступне.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
За таких обставин, розрив договірних відносин між ТОВ “Е-ВЕНДОР» та ТОВ «УКРНАФТА-ПОСТАЧ» жодним чином не свідчить про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати свої договірні зобов'язання перед позивачем.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Е-ВЕНДОР» про зобов'язання належним чином виконати взяті на себе зобов'язання по Договору №2812/23-Е постачання бланків -дозволів від 15.12.2023р., пролонгувавши термін дії невикористаних талонів, які видані по даному Договору, в кількості 553 талони на 5530 л дизельного палива - задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Е-ВЕНДОР» (65078, м. Одеса, вул.Космонавтів, буд.32, код ЄДРПОУ - 43696781) належним чином виконати взяті на себе зобов'язання по Договору №2812/23-Е постачання бланків -дозволів від 15.12.2023р., пролонгувавши термін дії невикористаних талонів, які видані Державній установі «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» на підставі даного Договору, в кількості 553 талони на 5530 л дизельного палива.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Е-ВЕНДОР» (65078, м. Одеса, вул.Космонавтів, буд.32, код ЄДРПОУ - 43696781) на користь Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, буд.103, код ЄДРПОУ 04803492) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 02 вересня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога