65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2476/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Шпарук А.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ( 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676 )
до відповідача Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Зелена Гірка" Міністерства охорони здоров'я України" ( 65038, м.Одеса, вул.Дача Ковалевського, буд.89, код ЄДРПОУ 20995456)
про стягнення 84 779,63 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відповідача Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Зелена Гірка" Міністерства охорони здоров'я України" про стягнення 84779,63 грн., у тому числі: основний боргу 76 081,66 грн; пеня 6390,86 грн; три проценти річних 625,33 грн; інфляційні втрати 1 681,78 грн., суму судового збору за подання позову 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням Відповідачем умов укладеного сторонами договору № 14-7479/24-БО-Т постачання природного газу від 28.10.2024р. в частині оплати переданого у власність Відповідача природного газу на виконання умов Договору, у період з листопада 2024 по грудень 2024р., на загальну суму 91 542,99 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.
Керуючись ст.ст.12,165,166,167,176,234,247,250,251,252 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до розгляду та відкрити провадження у справі № 916/2476/25, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду
Суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву.
Суд встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Суд роз'яснив сторонам можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.
10.07.2025 до Електронного кабінету ЄСІТС Позивача найшов відзив на позовну заяву.
На підставі частини першої статті 166 ГПК України, з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору у даній справі ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надав суду Відповідь на відзив про наступне.
Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, Відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.226 ГПУ України.
Вказані аргументи Відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, з огляду на наступне.
Підставою для звернення із позовною заявою до суду у справі № 916/2476/25 є несвоєчасні розрахунки Відповідача за поставлений природний газ за Договором від 28.10.2025 № № 14-7479/24-БО-Т (далі - Договір) а предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений природний газ за Договором у період з листопада по грудень 2024, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 91 542,99 грн.
На підтвердження заявлених позовних вимог у справі № 916/2476/25 Позивачем надано суду: Копію Договору від 28.10.2025 № № 14-7479/24-БО-Т, який підтверджує факт наявності договірних відносин між Позивачем та Відповідачем; Копії актів приймання-передачі природного газу, які підтверджують факт постачання Позивачем природного газу Відповідачу протягом листопада-грудня 2024 на загальну суму 91 542,99 грн.
Тобто, Позивачем повідомлено суд про всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та надано всі докази, які підтверджують такі обставини.
Відповідач у своєму відзиві на позов зазначає «…Повідомляємо Суду, що Господарським судом Одеської області, Ухвалою від 04.06.2025р., вже відкрито провадження у справі № 916/2116/25 за господарським позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Зелена Гірка" Міністерства охорони здоров'я України" про стягнення заборгованості за договором № 14-7479/24-БО-Т постачання природного газу від 28.10.2024р., в частині оплати переданого у власність Відповідача природного газу у період з листопада 2024 по грудень 2024р.
Таким чином, у провадженні суду вже є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав…»
Так, дійсно Господарським судом Одеської області розглядається справа № 916/2116/25 за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до ДЕРЖАВНОГО ЗАКЛАДУ «ДИТЯЧИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ (СПЕЦІАЛЬНИЙ) САНАТОРІЙ» ЗЕЛЕНА ГІРКА «МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ» про стягнення 85872,17грн за договором постачання природного газу № 14-5479/24-БО Т від 24.01.2024.
Підставою для звернення із позовною заявою до суду у справі № 916/2116/25 є несвоєчасні розрахунки Відповідача за поставлений природний газ за Договором від 24.01.2024 № 14-5479/24-БО-Т (далі - Договір) а предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений природний газ за Договором у період з січня 2024 по квітень 2024.
Таким чином, твердження Відповідача, що в Господарському суді Одеської область, вже розглядається справа з тим самим предметом та з тих самих підстав є помилковим.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 42, 73, 74, 75, 76-79, 91, 166 Господарського процесуального кодексу України, Позивач просить суд врахувати при розгляді справи № 916/2476/25 дану Відповідь на відзив, Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити в повному обсязі.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач, Постачальник) та ДЕРЖАВНИМ ЗАКЛАДОМ «ДИТЯЧИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ (СПЕЦІАЛЬНИЙ) САНАТОРІЙ» ЗЕЛЕНА ГІРКА «МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ» (далі -Відповідач, Споживач) 28.10.2024 укладено договір №14-7479/24-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір).
На виконання умов Договору, з листопада 2024 по грудень 2024 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 91 542,99 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: Акт приймання-передачі природного газу від 12.12.2024р. за листопад 2024р. на суму 15 461,33 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 13.01.2025 р. за грудень 2024 року на суму 76 081,66 грн.
Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 - 3.6 Договору.
Згідно з п.3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору, передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника.
Відповідно до підпункту 3.5.3. пункту 3.5. Договору, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з підпунктом 3.5.4. пункту 3.5. Договору, у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця,наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
На виконання підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Договору, Позивачем направлявся Відповідачу примірник акту приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2024 року, підписані уповноваженим представником Позивача та скріплені печаткою підприємства.
Проте, станом на дату складання позовної заяви, Відповідач не повернув Позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу.
В той же час, вмотивованої відмови від підписання актів у письмовій формі на виконання вимог підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Договору на адресу Позивача не надходило.
Об'єм (обсяг) спожитий Споживачем підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо остаточної алокації відборів Споживача, які відображають обсяг природного газу, що був поставлений Споживачу, за листопад грудень 2024 р. з ресурсу Позивача.
На запит позивача Оператором ГТС України - Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» листом № ТОВВИХ-25-8865 від 04.06.2025 надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за ЕІС-кодом 56ХS0000KRNCO00Q, який зазначений у договорі між сторонами, вбачається, що у листопаді 2024 року Відповідачем спожито природний газ з ресурсу Позивача в обсязі 934,00 куб. м, у грудні 2024 в обсязі 4 596,00 куб. м, що відповідає обсягам, зазначеним Позивачем в актах приймання-передачі природного газу за період листопад- грудень 2024 р., які не підписано з боку Відповідача.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Пунктом 5.1 Договору, встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Як зазначалось вище, у період з листопада 2024 р. по грудень 2024 р. Відповідач спожив природний газ на загальну суму 91 542,99 грн.
При цьому, оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 15 461,33 грн (часткове погашення заборгованості підтверджується відповідними доказами, що додаються до цієї позовної заяви), чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1. Договору.
Отже, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ складає 76 081,66 грн (детальний розрахунок основної заборгованості додається).
Згідно з вимогами ч.2 ст.193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст.230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору,
Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст.232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 6 390,86 грн., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.
Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст.625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 625,33грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.
Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.
Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а
дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.
Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 1 681,78 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.
Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 84 779,63 грн (детальний розрахунок додається).
Згідно з ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року (надалі Конвенція), кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
З огляду на приписи ст.9 Конституції України, ст.3 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Відповідно до приписів ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України, спосіб захисту прав повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Застосування судом будь якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
За наведеного, положення ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Реалізуючи право на судовий захист, Позивач обрав наступні передбачені законом способи захисту порушеного права: присудження до виконання обов'язку в натурі (щодо стягнення основного боргу); застосування штрафних санкцій (щодо стягнення пені); відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Своїми діями Відповідач порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», що підлягають захисту у судовому порядку, на підставі наведеного, ст.ст.20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, ст.ст.11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 20, 42, 46, 162-164, 171, 172 ГПК України.
Відповідно до ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Позивачем розрахунок позовних вимог додано до позовної заяви (а.с.39-42).
Відповідач заборгованість не сплатив, викладеного позивачем не спростував.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.
Згідно зі ст.526, ст.530 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено, що сторони уклали договір постачання природного газу. Позивач поставив природний газ, який відповідачем був прийнятий без заперечень. Відповідачем зобов'язання по оплаті природного газу не виконано, чим порушено умови договору, а також вищезазначені норми матеріального права.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права озивача, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за обов'язаннями у період з листопада 2024р. по грудень 2024р. на загальну суму 91 542,99 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до ДЕРЖАВНОГО ЗАКЛАДУ «ДИТЯЧИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ (СПЕЦІАЛЬНИЙ) САНАТОРІЙ» ЗЕЛЕНА ГІРКА «МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ» про стягнення 84 779,63 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ЗАКЛАДУ «ДИТЯЧИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ (СПЕЦІАЛЬНИЙ) САНАТОРІЙ» ЗЕЛЕНА ГІРКА «МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ» (65038, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Дача Ковалевського, будинок, 89; код ЄДРПОУ: 20995456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) борг у загальній сумі 84 779 (Вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дев"ять)грн. 63коп. у тому числі:
- основний боргу у сумі 76 081,66 грн;
- пеня у сумі 6 390,86 грн;
- три проценти річних у сумі 625,33 грн;
- інфляційні втрати у сумі 1 681,78 грн.
а також суму сплаченого судового збору за подання цього позову в розмірі 2 422 ( Дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення буде складено та підписано 02.09.2025р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна