Справа № 490/7053/25
нп 2-н/490/1773/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
02 вересня 2025 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши заяву Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз» про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 9255,32 грн,
28.08.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз», в якій представниця заявника просить видати судовий наказ про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 9255,32 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
28.08.2025 року матеріали справи було передано на розгляд судді.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, встановлено наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_3 є співвласницею кв. АДРЕСА_1 з розміром частки - , при цьому, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітньою особою, а отже не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Можливістю здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом наділені не малолітні, а неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов'язків, зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства", дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Неповнолітня особа - це фізична особа у віці від 14 до 18 років.
Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно та договору укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки (усиновлювачі), піклувальники (стаття 33 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
При цьому, в пункті 1 частини першої статті 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 є неповнолітньою особою, а отже не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому з урахуванням положень пункту 4 частини першої статті 165 та пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, беручи до уваги особливості наказного провадження, що передбачені цивільним процесуальним законодавством України, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу в частині вимог до ОСОБА_3 .
Крім того, як вбачається з відповіді №1720116 від 01.09.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру та витягу №9.19-54121-2025 від 01.09.2025 року з реєстру територіальної громади м. Миколаєва, боржник ОСОБА_2 , за вказаними параметрами особу не знайдено, інформація щодо зареєстрованої особи в реєстрі територіальної громади відсутня.
Таким чином, у відповідності до ч. 9 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника ОСОБА_2 , суд відмовляє у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлової послуги, в частині вимог до ОСОБА_2 .
Згідно із ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 163-167, 258-261 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз» про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 9255,32 грн, в частині вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Саламатін