490/1842/25 02.09.2025
нп 1-кп/490/1251/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/1842/25
29 серпня 2025 року м.Миколаїв
Колегія Центрального районного суду м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
під час проведення закритого судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152020001384 від 22 жовтня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.1 ст.263 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152020001384 від 22 жовтня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.1 ст.263 КК України.
В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були враховані при обранні та продовженні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, на цей час об'єктивно наявні та не зменшились. Зокрема, запобігання спробам з боку обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, виявляється недостатнім, так як не зможе забезпечити його належну поведінку та запобігти вищевказаним ризикам. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які за своєю природою та об'єктом спрямування спрямовані проти статевої свободи та статевої недоторканості, які належать до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі. Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української держави та Українського народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення. Крім того, усвідомлення покарання, передбаченого за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, відсутність постійного місця мешкання, міцних соціальних зв'язків, на думку сторони обвинувачення, свідчить, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Прокурор подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 подане клопотання прокурора підтримав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, колегія суддів приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 жовтня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 02 липня 2025 року до 30 серпня 2025 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку колегії суддів, обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_8 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.
Так, колегія суддів вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_5 , зокрема, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.6 ст.152 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити спробу для виїзду до інших областей, за кордон або на непідконтрольні на даний час Україні території. Крім того, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, у зв'язку з тим, що він обізнаний про місце перебування останніх. Протягом тривалого часу проживав зі свідком ОСОБА_9 та її малолітньою донькою - потерпілою ОСОБА_10 спільним побутом, а тому, шляхом залякування, погроз та іншими способами може впливати на них з метою зміни їх показів. Крім цього, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_5 у 2014 році був засуджений за вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи до семи років позбавлення волі, за яке у 2018 році був звільнений умовно-достроково, однак належних висновків для себе так і не зробив, а тому може й надалі продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_5 розлучений, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, що вказує на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, є військовослужбовцем по мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а також враховує стан його здоров'я (відсутність даних щодо неможливості перебування в умовах ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" за станом здоров'я).
За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 27 жовтня 2025 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3