Центральний районний суд м. Миколаєва
54607, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua
490/6508/25
нп 1-кс/490/3513/2025
27 серпня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 про арешт майна, -
Слідчий звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з погодженим із прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході проведеного 14.08.2025 року особистого обшуку ОСОБА_5 , майно.
В обґрунтування клопотання вказав, що в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025150000000472 від 13.06.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Також вказав, що вказане майно має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні та бути використане як доказ.
В судове засідання слідчий не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, в якій вказав, що клопотання підтримує та просить задовольнити.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, приходжу до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025150000000472 від 13.06.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи умисел направлений на незаконне придбання, носіння, зберігання та збут вибухових пристроїв, з метою власного незаконного збагачення, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що ручні гранати типу «Ф-1» з підривачами типу «УЗРГМ-2», являються вибухонебезпечними предметами, діючи в порушення вищезазначених норм законодавства України, більш точної дати і часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 14.08.2025, при невстановлених в ході слідства обставинах, придбав корпуси ручних гранат типу «Ф-1» з підривачами типу «УЗРГМ-2» у кількості 4-х кожного, які в подальшому перемістив за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав з метою подальшого збуту.
Надалі, упродовж серпня місяця у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_5 запропонував придбати ОСОБА_6 особисті дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні», ручні гранати типу Ф-1 з уніфікованими запалами дистанційної дії УЗРГМ-2.
14.08.2025, ОСОБА_5 прибувши у денний час доби на алею між дорогами на перехресті вулиць Садової та Погранична у місті Миколаєві, попередньо узгодивши умови продажу вибухових пристроїв, зустрівся з ОСОБА_6 .
Так, в ході зустрічі 14.08.2025 перебуваючи у зазначеному місці, ОСОБА_5 , незаконно, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх умисних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, збув вибухові пристрої, а саме: корпуси оборонних осколкових ручних гранат типу Ф-1 у кількості 4 та уніфіковані запали дистанційної дії УЗРГМ-2 у кількості 4, які відноситься до бойових припасів основного призначення, отримавши від ОСОБА_6 , раніше обумовлену винагороду у вигляді грошових коштів у сумі 16500 гривень, в якості оплати за придбані боєприпаси, після чого о 15 годині 07 хвилин був затриманий працівниками правоохоронних органів.
В ході затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України, було проведено особистий обшук останнього, у результаті якого було виявлено та вилучено мобільний телефон, яким користувався ОСОБА_5 , а саме: Nokia 6303ci, який упаковано до сейф-пакету CRI1228639.
15.08.2025 постановою старшого слідчого в СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , вилучене майно визнано речовим доказом.
З урахуванням того, що вилучене під час проведення особистого обшуку майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення їх збереження, вважаю необхідним клопотання прокурора задовольнити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене в ході проведеного 14.08.2025 року особистого обшуку ОСОБА_5 , майно, а саме: Nokia 6303ci, який упаковано до сейф-пакету CRI1228639.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7