Справа № 489/7048/25
Провадження № 1-кс/489/2386/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
іменем України
02 вересня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , ознайомившись з клопотанням адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України,
встановив:
До слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України про звільнення останнього з ІНФОРМАЦІЯ_1 , де останній незаконно утримується.
Ознайомившись зі скаргою та доданими до неї матеріалами, слідчий суддя дійшов таких висновків.
У ч. 1 ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Мельник проти України» зазначив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
У Главі 26 КПК України передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, передбачений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Виходячи із диспозитивності, як загальної засади кримінального провадження, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК України).
За положеннями ст. 206 КПК України, на правову підставу якої звернення до слідчого судді з даною скаргою посилається заявник, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
З матеріалів клопотання вбачається, що адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням про звільнення ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_1 , де останній незаконно утримується з 30.08.2025, будучи незаконно позбавленим свободи, та вважає, що вказані обставини містять в діях працівників ТЦК ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК України, у зв'язку з чим ним було подано відповідну заяву про вчинення вказаного кримінального правопорушення до органу Національної поліції.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку з вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального-процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких, як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення», слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержуватися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Відповідно до п. 18 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Системний аналіз вказаних положень кримінального процесуального законодавства України вказує на те, що до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю в порядку ст. 206 КПК України за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб лише у випадку, коли особа тримається під вартою в межах територіальної юрисдикції відповідного слідчого судді.
При цьому, здійснюючи повноваження в порядку ст. 206 КПК України, слідчий суддя вправі вирішувати питання щодо наявності підстав утримання особи під вартою під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні, нагляд за дотриманням прав та свобод у якому належить до компетенції слідчого судді, та лише у випадках, коли особа поміщена та перебуває саме під вартою, тобто утримується відповідними правоохоронними органами, яким надано право затримувати особу та поміщувати її під варту.
Натомість зі змісту поданого адвокатом клопотання вбачається, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку з розслідуваним ними кримінального правопорушення у межах жодного порушеного кримінального провадження.
У зв'язку з викладеним, до повноважень слідчого судді не належить вирішення питань щодо звільнення осіб, які фактично викрадені та незаконно позбавлені свободи шляхом вчинення діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, зокрема представниками відповідних державних органів, до компетенції яких не належить право затримувати осіб та поміщувати їх під варту у порядку та спосіб, визначений КПК України та ЗУ «Про попереднє ув'язнення».
В даному випадку, якщо особа, яка вважає, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинили відносно ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, пов'язане з його незаконним позбавленням свободи, вона вправі звернутися до відповідних правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом викрадення та позбавлення свободи, що власне і було зроблено адвокатом шляхом подачі відповідної заяви до органу Національної поліції, посадові особи якого, у свою чергу, реагуючи на таку заяву, зобов'язані внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після чого, в ході здійснення досудового розслідування у такому провадженні, мають припинити вчинення протиправного діяння, за яким здійснюється досудове розслідування, що полягає у незаконному позбавленні волі особи.
Крім того, слідчому судді не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 на даний час незаконно тримається на території Інгульського району міста Миколаєва саме під вартою уповноваженими на це посадовими особами правоохоронних органів, які відповідно до положень вищевказаних нормативних актів мають право затримувати та тримати під вартою осіб в межах кримінального провадження, що уповноважувало б слідчого суддю Інгульського районного суду міста Миколаєва вирішувати питання в порядку ст. 206 КПК України щодо зобов'язання забезпечити додержання прав особи, яка тримається під вартою, а не фактично викрадена та позбавлена волі, про що свідчить зміст даного клопотання.
Навпаки, як вбачається з клопотання, що ОСОБА_3 на даний час перебуває не під вартою, а з 30.08.2025, за твердженням адвоката, незаконно утримується ІНФОРМАЦІЯ_2 , посадові особи якого, як зазначено вище, не уповноважені здійснювати затримання осіб та поміщувати їх під варту в передбаченому КПК України порядку.
Крім того, скарга не містить відомостей про те, що фактичне позбавлення свободи ОСОБА_3 здійснювалося саме в межах відповідного кримінального провадження, що надавало б право слідчому судді здійснювати відповідні повноваження, відповідно до п. 18 ст. 3 КПК України, у такому кримінальному провадженні, оскільки в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази на підтвердження вказаного факту.
У зв'язку з викладеним, за обставин даного клопотання вбачається, що до повноважень слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва не належить вирішення питань щодо звільнення ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки розгляд такого питання не належить до його компетенції.
При цьому, з клопотання слідує, що порушене у ньому питання стосується порядку призову та проходження військової служби ОСОБА_3 , вирішення якого врегульоване не положеннями кримінального процесуального законодавства, а підлягає вирішенню в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України шляхом звернення з відповідним позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду.
На підставі вище викладеного, правомірність вказаних в клопотанні дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягає вирішенню слідчим суддею в порядку ст. 206 КПК України, оскільки вирішення вказаного питання не передбачене положеннями КПК України, у зв'язку з чим не належить до компетенції слідчого судді.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
При цьому, положеннями КПК України не передбачено наслідків неналежного звернення до слідчого судді з клопотанням щодо захисту прав людини в порядку ст. 206 КПК України.
Натомість, відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Проаналізувавши вище викладене, слідчий суддя вважає, що відсутні законні підстави для відкриття провадження за даним клопотанням, яке не підлягає вирішенню слідчим суддею, тому вказане свідчить про необхідність відповідно до загальних засад кримінального провадження відмовити у відкритті провадження за даним клопотанням.
Керуючись статтями 9, 26, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України про звільнення останнього з ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1