Справа № 489/5303/25
Провадження № 2/489/2772/25
Іменем України
02 вересня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судових засідань Тищенко Д.О.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
встановив:
В липні 2025 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» із застосуванням системи «Електронний суд» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку інфляційні витрати і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що разом становить 289 425,17 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА» 07.0.2008 укладено кредитний договір № 08/08/2008/840-К1493, на підставі якого ВАТ КБ «НАДРА» надало відповідачу кредитні кошти на суму 100 000,00 дол. США. Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, було укладено договір поруки між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 . У зв'язку з невиконанням відповідачами своїх зобов'язань рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2010 у справі № 2-8984/10 стягнено з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 935 599,68 грн., 1 700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на ІТЗ. 21.07.2020 між ВАТ КБ «НАДРА» та позивачем ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення права вимоги до позичальників, іпотекодавців та поручителів, в тому числі і до відповідачів. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.01.2024 у справі № 761/23006/21 замінено сторону стягувача з ВАТ «КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Оскільки рішення суду про стягнення з боржників коштів до теперішнього часу не виконано, враховуючи, що прострочення виконання зобов'язання є триваючим, кредитор - позивач вправі вимагати стягнення з боржників (відповідачів) в судовому порядку інфляційні втрати та 3 % річних. Згідно наданого позивачем розрахунку за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 розмір нарахованих інфляційних втрат в 3 % річних на суму боргу становить 289 425,17 грн., що складається з: інфляційне збільшення - 204 980,35 грн., 3 % річних - 84 444,82 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 08.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
14.07.2025 на адресу суду від позивача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надійшла заява про стягнення з відповідачів в рівних частках витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн.
Представник позивача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином. 08.07.2025 від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Повідомлення відповідачів про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та доданих до неї документів, та додатково шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади. Направлена на їх адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.
Відповідачі правом на подання відзиву на позов не скористались.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, наданих разом із матеріалами позову, з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, постановленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
07.08.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08/08/2008/840-К1493, відповідно до умов якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти в сумі 100 000,00 доларів США. Строк надання кредиту - до 07.08.2023(а.с. 12-13).
07.08.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань згідно кредитного договору № 08/08/2008/840-К1493 від 07.08.2008, в тому числі повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, інших платежів, передбачених кредитним договором. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 договору) (а.с. 14).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2010 у справі № 2-8984/10 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» суму у розмірі 935 599,68 грн. (заборгованість за кредитним договором № 08/08/2008/840-К1493 від 07.08.2008), судовий збір у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 120,00 грн. (а.с. 22).
Відповідно до договору № GL48N718070_I_4 про відступлення права вимоги, ПАТ КБ «Надра» відступило новому кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів. За цим договором ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набув усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати сплати процентів та сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України (індексуу інфляції, 3 % річних), та ін. (а.с. 15-19).
Згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23.01.2024 по справі № 761/23006/21 замінено сторону стягувача у справі № 2-8984/10 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» суми заборгованості за кредитним договором № 08/08/2008/840-К-1493, укладеним 07.08.2008, та договором поруки, укладеним 07.08.2008, а саме з ВАТ КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (а.с. 23-24).
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не виконали вищевказане рішення суду, а тому просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку кошти, нараховані згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно наданого ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» розрахунку за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 сума трьох відсотків річних за невиконання боржниками грошових зобов'язань за кредитним договором № 08/08/2008/840-К-1493 від 07.08.2008 становить 84 444,82 грн., сума інфляційних втрат - 204 980,35 грн., що разом складає 289 425,17 грн. (а.с. 14).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припинив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Шевченківським районним судом м. Києва 14.07.2010 постановлено рішення по справі № 2-8984/10 про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп») заборгованості в загальному розмірі 935 599,68 грн., судового збору та витрат на ІТЗ.
Суд уважає, що враховуючи той факт, що виконання рішення суду повинно відбуватись саме в національній валюті, то з дати ухвалення рішення, вищевказана сума суттєво знецінилась, що є підставою для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки внаслідок невиконання боржниками грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Вказана у рішенні суду заборгованість за кредитним договором № 08/08/2008/840-К1493 від 07.08.2008 в національній валюті не погашена, то позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц.
Разом з тим, визначаючи розмір належних до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми, суд враховує наступне.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і станом а час розгляду даної справи.
Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 наступного змісту:
«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
На підставі викладеного з відповідачів на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» підлягає стягненню заборгованість за ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором за період, визначений позивачем, а саме з 23.02.2019 по 23.02.2022 включно. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 473,11 грн. - по 1 736,46 грн. з кожного.
При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію договору про надання правничої допомоги № 02/01-24 від 02.01.2024; копію акту про надання правничої допомоги від 08.07.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію ордеру на надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що розмір витрат ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на оплату професійної правничої допомоги у даній справі становить 8 500,00 грн., що підтверджується вищепереліченими доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі обґрунтовані та підлягають задоволенню - з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 4 250,00 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 258-259, 263-265, 268, 280- 283 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 08/08/2008/840-К1493 від 07.08.2008 за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в розмірі 84 444,82 грн., а також інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в розмірі 204 980,35 грн., що разом складає 289 425,17 грн. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять гривень 17 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частках на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн., по 4 250,00 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) з кожного.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частках на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судовий збір в розмірі 3 473,11 грн., по 1 736,56 грн. (одна тисяча сімсот тридцять шість гривень 56 копійок) з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ЄДРПОУ 40696815, адреса: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 02.09.2025.
Суддя Г.А. Микульшина