Справа № 487/703/25
Провадження № 1-кп/487/443/25
02 вересня 2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю
секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024152020001557 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,-
за участю сторін судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5
В провадженні Заводського районного суду міста Миколаєва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024152020001557 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки не зникли ризики, які враховані під час застосування до обвинувачених вказаного запобіжного заходу станом на теперішній час не відпали і не зменшилися.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою його підзахисного, посилаючись на його необґрунтованість. Разом з тим, він звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно його підзахисного з тримання під вартою на домашній арешт за місцем його регестрації, посилаючись на недоведеність вказаних прокурором ризиків, стан здоров'я обвинуваченого, наявність в нього постійного місця проживання, та те, що він не має мети переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 08.07.2025 дію запобіжного заходу продовжено до 05.09.2025 року (включно).
Так, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 суд не приймає до уваги доводи сторони обвинувачення щодо наявності у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки прокурором не надано в розпорядження будь-яких доказів на підтвердження наявності у даному кримінальному провадженні обґрунтованих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також на підтвердження того, що більш м'який запобіжний захід, окрім такого виняткового як тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Разом з тим, вирішуючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, оцінивши в сукупності відповідно до вимог ст.178 КПК України, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, що з урахуванням тривалості тримання обвинуваченого під вартою, суттєво зменшує ризики, вчинення нових кримінальних правопорушень та переховування від суду, на підставі яких було застосовано запобіжний захід.
При цьому, суд враховує, що тримання обвинуваченого під вартою не можна обумовлюватися обставинами вчинення певних дій до застосування до нього запобіжного заходу, що з урахуванням досліджених судом обставин, щодо особи обвинуваченого, тривалого тримання його під вартою у вказаному кримінальному провадженні, настільки зменшує вірогідність виникнення зазначених ризиків, що не дає підстав вважати їх значними на момент прийняття рішення щодо запобіжного заходу.
Крім того, наявність таких ризиків не може обумовлюватися тільки тяжкістю злочину, на що неодноразово вказано у рішеннях Європейського суду з прав людини, з урахуванням практики якого застосовується кримінальне процесуальне законодавство України, відповідно до вимог ст..9 КПК України, зокрема у рішеннях "В. проти Швейцарії" від 26.01.1993, "Мамедова проти росії" від 01.06.06, виходячи з яких наявність ризиків переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів не можна оцінювати залежно від суворості можливого покарання, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Їх треба визначати з врахуванням низки інших ревалентних факторів, які можуть або підтвердити наявність такого ризику, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою, якими є характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, та тримання під вартою не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.
Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини "Адам'як проти Польщі" від 19.12.2006, доводи щодо наявності ризиків та тяжкість злочину можуть бути достатніми для виправдання позбавлення волі, на початку цих доводів. Однак, з плином часу вони неминуче втрачають свою ревалентність, і лише справді виняткові доводи здатні переконати Суд в тому, що тривале позбавлення волі, може бути виправдане з огляду на п. 3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що в даному випадку має бути прийнято судом до уваги з врахуванням тривалого тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, суд надходить до висновку про необхідність у відповідності з вимогами ст. ст. 181,331 КПК України відмовити у задоволенні клопотаня прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та задоволення клопотання сторони захисту та зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт, із забороною останньому в певний час залишати місце свого проживання із одночасним покладенням на нього обов'язків, встановлених ст. 194 КПК України, а саме - прибувати до суду за кожною вимогою, не відлучатися із населеного пункту, у якому він проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватись від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Приймаючи таке рішення, суд також враховує неможливість розгляду кримінального провадження у розумні строки через значне навантаження на суддів.
Керуючись ст.ст. 177,178,181, 331,372 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 запобіжного заходу відносно його підзахисного з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.
Змінити ОСОБА_3 запобіжний захід - тримання під вартою - на домашній арешт, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.
Заборонити ОСОБА_3 залишати житло за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 20-00 год. до 08-00 год. наступного дня ( крім часу дії повітряної тривоги).
На підставі ст.194 ч.5 КПК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
-прибувати до суду за кожною вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
-утримуватись від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі невиконання яких, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_3 що відповідно до ст.181 ч.5 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю у разі його застосування.
Визначити дію ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту на строк, який не перевищує 2 місяців, тобто до 02.11.2025 року включно.
Ухвалу направити на виконання до МРУП ГУНП в Миколаївській області, для постановки обвинуваченого на облік, про що негайно повідомити суд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1