02.09.25 справа № 133/1923/19
провадження № 2/133/104/25
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі головуючого судді Пєтухової Н.О., розглянувши заяву від 25.08.2025 представника позивача - адвоката Молявчика Олексія Валерійовича про відвід судді Петухової Н.О., подану у справі №133/1923/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, -
До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надійшла вказана позовна заява.
29.07.2019 року ухвалою суду у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
23.12.2019 року ухвалою суду у справі закрито підготовче провадження та праву призначено до судового розгляду.
04.03.2021 року ухвалою суду справа прийнята до провадження судді Кучерук І.М.
02.09.2025 року ухвалою суду справа прийнята до провадження судді Пєтухової Н.О.
25.08.2025 через Електронний суд надійшла заява представника позивача - адвоката Молявчика Олексія Валерійовича про відвід судді Пєтухової Н.О.
Заяву мотивовано тим, що справа у складі судді Пєтухової Н.О. не розглядається, з 11.09.2024 по 25.08.2025 суддею не призначено по справі підготовче засідання і взагалі не визначено в якому порядку буде здійснюватись розгляд справи. Також зазначив, що позивач заявляє про недовіру судді, та ця обставина може перешкоджати та затягувати розгляд справи по суті. Вказав що заява про відвід підлягає до задоволення з метою недопущення сумнівів з боку позивача в об'єктивності прийнятих судом рішень та забезпечення дотримання строків розгляду справи.
Враховуючи наведене, заявляє відвід судді Пєтуховій Н.О. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
За змістом ч. 7-8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про відвід, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 ЦПК України, суддя зобов'язаний заявити самовідвід, або йому може бути заявлено відвід учасниками справи.
Заявник у своїй заяві про відвід судді посилається на обставини, що відносяться до п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України - інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997; (далі Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
На питання неупередженості суду звертає увагу Європейський суд з прав людини і у рішенні Суду від 10.12.2009 в справі «Мироненко і Мартенко проти України», де було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб'єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об'єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П'єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).
В руслі суб'єктивної складової поняття безсторонності ЄСПЛ притримується позиції, що не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Така позиція викладена у рішеннях Суду по справам «Хаушильд проти Данії» та «Ветштайн проти Швеції». Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу.
Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.
З огляду на зазначене вище, ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Згідно пунктів 1, 2 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Як було вказано судом, справа №133/1923/19 перебуває у провадженні судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухової Н.О.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18), не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. Таким чином, доводи заяви про відвід судді загалом є надуманими, та не вказують на упередженість або необ'єктивність суду.
Отже, оскільки заявлений відвід судді не містить викладу обставин, підтверджених відповідними та належними доказами, які б достовірно свідчили про наявність підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, та обґрунтованих доводів про упередженість судді Пєтухової Н.О., суд приходить до висновку, що заява про відвід судді є безпідставною.
Враховуючи те, що заява представника позивача - адвоката Молявчика Олексія Валерійовича про відвід судді Пєтухової Н.О. надійшла до суду 25.08.2025, а судове засідання ще не призначене, тобто, за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40 ЦПК України, суддя,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молявчика Олексія Валерійовича від 25.08.2025 про відвід судді Пєтухової Н.О. від розгляду позовної заяви (справа № 133/1923/19) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, визнати необґрунтованою.
Передати заяву на розгляд іншого судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 02.09.25