про залишення позовної заяви без руху
01.09.2025 р. Справа № 914/2610/25
Суддя Господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., розглянувши матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця Годзи Михайла Даниловича (адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 );
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя Транслогістика» (81192, Україна, Пустомитівський р-н, Львівська обл., село Бережани, вулиця Шашкевича, будинок, 2 А; поштова адреса: 79005, Львівська область, м. Львів, пл. Петрушевича, 3, офіс 302; код ЄДРПОУ 41494050);
про: стягнення заборгованості у розмірі 431' 752,15 грн,-
До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Годзи Михайла Даниловича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя Транслогістика» про стягнення заборгованості у розмірі 431' 752,15 грн.
Перевіривши позовну заяву на предмет відповідності вимогам закону, суддя встановив наявність підстав для залишення позовної заяви без руху у зв'язку з недотриманням позивачем вимог пункту 2 частини 3 статті 162, пункт 1 частини 1 статті 164, частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України (далі також ГПК України).
Згідно із частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно частини 1, 2 статті 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Згідно з частини 1 статті 10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Відтак, використання української мови у процесі господарського судочинства є не лише правом, а й обов'язком усіх учасників судового процесу.
З системного аналізу вказаних норм законодавства випливає, що при зверненні до суду із позовною заявою або ж поданні відзиву, письмових пояснень, інших процесуальних документів, разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином засвідчені переклади на державну мову.
Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».
Проте, позивачем до позовної заяви долучено докази, викладені іноземною мовою, без належним чином засвідченого перекладу, а саме копію СМR- накладної CТ 2086350.
Окрім того, вказана накладна надана у неналежній якості, що унеможливлює встановлення її змісту та ідентифікацію відомостей, які в ній містяться.
Таким чином, суддя дійшов висновку про необхідність позивачу долучити до матеріалів справи CMR-накладну № СТ 2086350 у належній якості із належним чином (нотаріально) засвідченим перекладом на державну мову.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Суддею встановлено, що на першій сторінці позову позивач зазначає адресу свого місцезнаходження: 90123, Закарпатська область, Хустський район, с. Заріччя, вул. Мічуріна, 10, на підтвердження зазначеної адреси позивачем долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 грудня 2014 року.
Однак, відповідно до даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ФОП Годзи Михайла Даниловича (РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_2 .
Суддя зазначає, що Державна реєстрація фізичної особи - підприємця (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента), проводиться відповідно до норм Закону України від 15 травня 2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755).
Згідно пункту 5 частини 4 статті 9 Закону № 755, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження ФОП (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з ФОП).
З урахуванням наведеного, суддя дійшов висновку, що зазначена у позовній заяві адреса місцезнаходження позивача не відповідає актуальним даним, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, саме відомості ЄДР відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», є офіційним та достовірним джерелом інформації про місцезнаходження фізичної особи - підприємця для використання у правовідносинах.
Відтак, позивачу необхідно належним чином зазначити у позовній заяві свою адресу відповідно до даних ЄДР або надати суду належні пояснення щодо причин наявних розбіжностей.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, у тому числі, направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано докази направлення копії позовної заяви та доданих документів на адресу відповідача: 79005, Львівська область, м. Львів, пл. Петрушевича, 3, офіс 302. В підтвердження направлення подано фіскальний чек, накладну та опис вкладення.
Водночас, згідно з відомостями, що містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 81192, Україна, Львівська область, Пустомитівський район, с. Бережани, вул. Шашкевича, будинок 2А.
Більше того, цю ж адресу (поряд із іншою, на яку було фактично направлено позовну заяву) сам позивач зазначає у позовній заяві. Однак доказів направлення копії позову з доданими документами на адресу відповідача, яка офіційно зареєстрована у ЄДР, позивачем не подано.
Отже, позивачеві необхідно надіслати копію позовної заяви та всіх доданих документів за офіційною адресою відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 1, 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1, 2 статті 174 та статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя,-
1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця Годзи Михайла Даниловича залишити без руху.
2. Встановити фізичній особі-підприємцю Годзі Михайлу Даниловичу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб:
- долучення до матеріалів справи CMR-накладну № СТ 2086350 у належній якості із належним чином (нотаріально) засвідченим перекладом на державну мову;
- зазначення адреси позивача відповідно до даних ЄДР або надання належнних пояснень щодо причин наявних розбіжностей;
- надсилання копії позовної заяви та всіх доданих документів за офіційною адресою відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
3. У випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Бургарт Т.І.