вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
28 серпня 2025 рокуСправа № 912/1700/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУС СІДС" (вулиця Січових Стрільців, будинок 8, кабінет 1, місто Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСЬАГРО" (вулиця Зарічна, будинок 29, місто Мала Виска, Маловисківський р-н, Кіровоградська обл., 26200)
про стягнення 129 600,00 грн.
секретар судового засідання - Коваленко Т.А.,
представники сторін участі в судовому засіданні не брали,
у судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення, без проголошення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУС СІДС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСЬАГРО" про стягнення 129 600,00 грн. з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОУС СІДС" зазначило, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору поставки № 17/05-2 від 17.05.2024 в частині вчасного виконання грошових зобов'язань з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСЬАГРО" підлягає стягненню зазначена заборгованість.
Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 08.07.2025.
08.07.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2025.
27.08.2025 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі представника.
Представник позивача та відповідача участі в судовому засіданні не брали, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відзив на позов відповідач не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 10.12.2024 за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 28.08.2025 досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.
Між ТОВ "ГРОУ СІДС" та ТОВ "ВИСЬАГРО" укладено Договір поставки № 17/05-2 від 17.05.2024 року (далі - Договір) (а.с. 7-10).
Відповідно до п. 1 Договору у строки, передбачені цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива та/або інший товар, погоджений Сторонами у специфікаціях до даного Договору), визначений Сторонами у специфікаціях до даного Договору (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього). Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у Специфікаціях, підписаних Постачальником та Покупцем, які є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складання.
Ціна Товару, що є предметом даного Договору, вказується у Специфікаціях до даного Договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість Товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США та ЄВРО) (п. 3.1 Договору).
Загальна сума Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору (п. 3.2 Договору).
Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України - гривні, з визначенням її еквіваленту у доларах США та ЄВРО за курсом, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу долара США. Розрахунки за Товар за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі. Відсутність виписаного Постачальником рахунку-фактури не звільняє Покупця від оплати за Товар та не являється простроченням кредитора. У такому випадку Покупець зобов'язується здійснити оплату на підставі даного Договору (п. 5.1- 5.2 Договору).
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, Покупець на першу письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.
Згідно з п. 7.8. Договору у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості Товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.
Пунктом 7.9. Договору передбачено наступне: відповідно до ст. 259 ЦК України, Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості Товару, а також вимог, пов'язаних з несвоєчасною оплатою Товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п'ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 до Договору Сторони визначили та погодили наступні порядок та строк оплати Товару: 2 000,00 грн - оплачується Покупцем в строк до 17.05.2024, 68 256,28 грн - оплачується Покупцем в строк до 01.10.2024 (а.с. 10 з об.).
ТОВ "ГРОУ СІДС", відповідно до видаткової накладної №398 від 18.05.2024, поставлено ТОВ "ВИСЬАГРО" насіння гібриду соняшника у кількості 13 шт загальною вартістю з ПДВ 70 256,28 грн (а.с. 11) .
17.05.2024 постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню № К00000380 від 17.05.2024 на оплату товару у розмірі 70 256,28 грн (а.с. 12).
Свої зобов'язання щодо здійснення оплати за товар ТОВ "ВИСЬАГРО" належним чином не виконало, грошові кошти за Товар не сплатило, що стало підставою для звернення до суду.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.
У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав, поставив відповідачу товар, термін оплати якого настав, що підтверджується видатковою накладною №398 від 18.05.2024.
Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 до Договору Сторони визначили та погодили наступні порядок та строк оплати Товару: 2 000,00 грн - оплачується Покупцем в строк до 17.05.2024, 68 256,28 грн - оплачується Покупцем в строк до 01.10.2024.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого (прийнятого) товару не виконав у сумі 70 256,28 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявними у справі доказами підтверджується існування основного боргу в сумі 70 256,28 грн.
З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечив, факти, викладені в позовній заяві, не спростував, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 70 256,28 грн.
За положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.4. Договору у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, Покупець на першу письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Позивач нарахував пеню на загальну суму 14 818,06 грн у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 2000,00 грн за період 18.05.2024 по 01.10.2024 та на суму 70 256,28 грн 02.10.2024 по 23.06.2025.
Господарським судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Оскільки, відповідач не здійснив оплати за отриманий товар у строк понад десять календарних днів позивач правомірно нарахував штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару 70 256,28 грн х 30% = 21 076,88 грн.
Господарським судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано інфляціні втрати за період з 18.05.2024 по 01.10.2024 на суму 2000,00 грн - 124,68 грн та за період з 02.10.2024 по 23.06.2025 на суму 70 256,28 грн - 7 921,66 грн.
Господарським судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним.
Пунктом 7.8. Договору, встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов'язань розділом 3 цього Договору покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 30 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Позивач нарахував 30 % річних у розмірі 225,21 грн на суму 2000,00 грн за період з 18.05.2024 по 01.10.2024 та у розмірі 15 527,61 грн на суму 70 256,28 грн за період з 02.10.2024 по 23.06.2025.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив неправильність розрахунку 30 % річних та зробив власний розрахунок 30 % річних:
за період з 18.05.2024 по 01.10.2024 на суму 2 000,00 грн - 224,59 грн (2 000,00 x 30 % x 137 : 366 : 100 = 224,59 грн);
за період з 02.10.2024 по 23.06.2025 на суму 70 256,28 грн:
з 02.10.2024 до 31.12.2024 - 70 256,28 грн x 30 % x 91 : 366 : 100 = 5 240,43 грн;
з 01.01.2025 до 23.06.2025 - 70 256,28 грн x 30 % x 174 : 365 : 100= 10 047,61 грн.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростовують вимоги позивача чи підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати основної заборгованості та штрафних санкцій.
Також відповідачем не подано до суду заяви про зменшення розміру штрафних санкцій.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме про стягнення з відповідача 70 256,28 грн основного боргу, 7 921,66 грн інфляційних втрат, 15 512,63 грн 30 % річних та 14 818,06 грн пені, 21 076,88 штрафу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 247-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСЬАГРО" (вулиця Зарічна, будинок 29, місто Мала Виска, Маловисківський р-н, Кіровоградська обл., 26200, ідентифікаційний код 40318553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУС СІДС" (вулиця Січових Стрільців, будинок 8, кабінет 1, місто Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100, ідентифікаційний код 40884934) 70 256,28 грн основного боргу, 7 921,66 грн інфляційних втрат, 15 512,63 грн 30 % річних та 14 818,06 грн пені, 21 076,88 штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу та відповідачу через систему "Електронний суд".
Повний текст рішення складено 02.09.2025.
Суддя М.С. Глушков