Рішення від 20.08.2025 по справі 910/19061/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2025Справа № 910/19061/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Глиняної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/19061/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської Фірми "Професіонал" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 55/57, код ЄДРПОУ 31200292)

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ 21602826)

про визнання недійсним в частині та скасування рішення № 60/79-р/к

за участю представників:

від позивача - Петрова О.Є.,

від відповідача - Свириденко А.С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Професіонал" (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - «Відділення АМК, Комітет») про визнання недійсними та скасування пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8 рішення від 23.09.2021 № 60/79-р/к у справі № 865/89-р-02-06-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", тобто в частині, що стосується позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення Відділення АМК в частині, що стосується позивача, прийнято всупереч вимог Закону, Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, оскільки при розгляді справи не враховано, що:

- Товариство та інший учасник торгів не є пов'язаними особами в розумінні Закону України «Про здійснення державних закупівель»;

- зовнішні ознаки в оформленні документів не можуть свідчити самі по собі про те, що між учасниками процедури відбувся обмін інформацією при підготовці конкурсної пропозиції;

- учасниками запропоновано замовнику різні ціни, а останній не був позбавлений можливості обрати іншого переможця або відхилити пропозицію учасників;

- подання учасниками пропозицій в один день є наслідком звичайного співпадіння;

- висновки відповідача про вірогідну узгодженість дій внаслідок використання позивачем та іншим учасником торгів однакових адрес регіональних представництв, зроблені на основі припущень та без врахування факту використання позивачем власних відокремлених приміщень.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2022 у справі № 910/19061/21 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Професіонал".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/19061/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Професіонал" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2022 у справі № 910/19061/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 910/19061/21 задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал", скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/19061/21, а справу № 910/19061/21 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2024 у справі № 910/19061/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Професіонал" відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 910/19061/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Професіонал" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2024 у справі № 910/19061/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 910/19061/21 частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал", скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 910/19061/21, а справу № 910/19061/21 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

2. Стислий виклад пояснень позивача на новому розгляді.

Позивач подав письмові пояснення у справі з урахуванням висновків Верховного Суду, зроблених у постанові від 11.02.2025, згідно з якими позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.

Так, позивач, приєднуючи до матеріалів справи у суді першої інстанції постанову Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №910/19008/21, якою встановлені порушення прав та інтересів обох учасників оспорюваного антимонопольного провадження, на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не повинен доводити знову ті факти, які встановлені у вказаній постанові щодо незаконності рішення Комітету №60/79-р/к, що є предметом розгляду у даній справі.

Враховуючи той факт, що постановою Верховного Суду у справі №910/19008/21 зроблені остаточні висновки щодо протиправних дій відповідача в тих же самих правовідносинах, то при розгляді цієї справи судом першої та апеляційної інстанції невірно зроблені висновки про відмову у задоволенні позовних вимог, і викладені Верховним Судом факти повторному доведенню не підлягають.

Не доведення відповідачем наявності об'єктивних і поважних причин для такого тривалого розгляду антимонопольної справи, загальна тривалість розгляду антимонопольної справи майже понад 9 років не відповідає принципу верховенства права як одному з основних принципів демократичного суспільства.

В силу положень ст. 42 Закону №2210 суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності, що безпосередньо свідчить про наявність підстав для визнання недійсним рішення Комітету №60/79-р/к в частині, що стосується Товариства.

3. Стислий виклад пояснень відповідача на новому розгляді.

Відповідач також подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на наступне.

Відділення просить врахувати, що встановлені в оскаржуваному рішенні обставини свідчать про вчинення відповідного порушення, а тому відсутні підстави вважати його недійсним відповідно до вимог Закону №2210, а ця судова справа розглядається в межах позовних вимог саме до позивача - Товариства.

Так, верховний Суд неодноразово вказував на те, що кожна зі справ за участю органів АМКУ є індивідуальною, з притаманною лише даній справ специфікою та особливостями; доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджений дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення.

Протягом розгляду антимонопольної справи Товариство в особі його засновників та/або виконавчих органів були обізнані про наявність у Відділенні розпочатої справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не могли не знати про хід розгляду справи, а також не були обтяжені наданням інформації у зв'язку зі зміною засновників та/чи керівників, зміною місця проживання тощо.

З фактичних обставин періоду строку розгляду антимонопольної справи №865/89-р-02-06-14 не вбачається, що Відділення таким тривалим строком розгляду будь-яким чином порушило чи обмежило майнові чи немайнові права та/або законні інтереси Товариства.

Отже, строк розгляду Відділенням антимонопольної справи є прийнятним та таким, що відповідає встановленому Законом №2210, а стадія розгляду справи не може вважатись такою, що провадилась з неналежною сумлінністю та незабезпечення балансу інтересів та прав між органом та юридичною особою.

4. Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025, справа була передана для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2025 прийнято справу №910/19061/21 до свого провадження та її розгляд вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 02.04.2025.

17.03.2025 через систему «Електронний Суду» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської Фірми "Професіонал" подано заяву, в якій просить надати можливість представнику позивача - адвокату Петровій Олені Євгенівні взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 02.04.2025 року на 16:30 в режимі відеоконференції поза межами зали суду із використанням власного технічного засобу за допомогою сервісу "Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом" https://vkz.court.gov.ua/.

17.03.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Професіонал" надійшли письмові пояснення.

20.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал" задовольнити та забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал" Петрової Олени Євгенівни при розгляді справи № 910/19061/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Судове засідання, призначене на 02.04.2025 о 16:30 год. провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 02.04.2025 по справі № 910/19061/21 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву до 30.04.2025.

26.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська Фірма «ПРОФЕСІОНАЛ» подано заяву, в якій просить надати можливість представнику позивача - адвокату Петровій Олені Євгенівні взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 30.04.2025 о 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами зали суду із використанням власного технічного засобу за допомогою сервісу "Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом" https://vkz.court.gov.ua/.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал" задовольнити та забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал" Петрової Олени Євгенівни при розгляді справи № 910/19061/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Судове засідання, призначене на 30.04.2025 о 11 год. 00 хв. провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

30.04.2025 у судове засідання з'явився представник позивача та відповідача.

У судовому засіданні 30.04.2025 представник позивача зазначив про подання до наступного судового засідання додаткових пояснень з доказами.

У судовому засіданні 30.04.2025 представник відповідача не заперечувала щодо клопотання представника відповідача в частині долучення додаткових пояснень, а заперечувала щодо долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 14.05.25.

Судове засідання призначене на 14.05.2025 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 призначено засідання у справі на 04.06.25.

10.06.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал" надійшло клопотання про визнання поважності пропуску строку щодо надання доказів, які свідчать про порушення прав позивача тривалим розглядом антимонопольної справи відповідачем та приєднати додаткові докази до матеріалів справи разом із додатковими поясненнями поданими до суду 12.05.2025.

У судовому засіданні від 04.06.25 по справі № 910/19061/21 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 11.06.2025.

11.06.2025 у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

11.06.2025 у судовому засіданні представник відповідача заперечив клопотання про визнання поважності пропуску строку позивачем щодо надання доказів та приєднання додаткових доказів, які свідчать про порушення прав позивача тривалим розглядом антимонопольної справи відповідачем від 12.05.2025 та клопотання про визнання поважності пропуску строку позивачем щодо надання доказів, які свідчать про порушення прав позивача тривалим розглядом антимонопольної справи відповідачем та приєднання додаткових доказів до матеріалів справи від 10.06.2025. Також відповідно до письмових пояснень, поданих 12.05.2025, в яких представник позивача зазначає, що Верховний суд у своїй постанові у справі №910/19061/21 від 11.02.2025 року та постанові у справі №910/19008/21 від 14.05.2024, вказав, що надані вказівки Верховного суду, були проігноровані судами попередніх інстанцій, а тому представник позивача вважає за доцільне надати додаткові докази, які підтверджують той факт, що тривалий розгляд справи був надмірним тягарем для Позивача, що такий тривалий розгляд вплинув на права Позивача, в тому числі майнові. Позивач враховуючи вказівки Верховного суду вважає, що докази, які не були подані разом з позовною заявою можуть бути приєднані судом до матеріалів справи на стадії підготовчого провадження, оскільки про таку необхідність зазначив Верховний суд, який виснував про необхідність дослідження певних питань та доказів і в тому випадку, якщо Позивач не надав їх добровільно, суд мав витребувати такі докази, адже це відповідно до вказівок Верховного суду унеможливлює подальший розгляд справи та винесення законного та обґрунтованого рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал" про визнання поважності пропуску строку позивачем щодо надання доказів та приєднання додаткових доказів, які свідчать про порушення прав позивача тривалим розглядом антимонопольної справи відповідачем від 12.05.2025 та від 10.06.2025 - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку позивачем щодо надання доказів, які свідчать про порушення прав позивача тривалим розглядом антимонопольної справи відповідачем від 12.05.2025 та від 10.06.2025. Приєднано додаткові докази, які свідчать про порушення прав позивача тривалим розглядом антимонопольної справи відповідачем від 12.05.2025 та від 10.06.2025.

11.06.2025 у судовому засіданні судом запропоновано надати сторонам (представникам сторін) пояснення (позиції) з урахуванням правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в аналогічних спорах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 16.07.2025.

14.07.2025 через систему "Електронний суд" від представника Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 судове засідання у справі №910/19061/21 призначено на 30.07.2025.

30.07.2025 у судове засідання з'явилась представник позивача.

Представник відповідача 30.07.2025 з'явилась у судове засідання.

У судовому засіданні від 30.07.2025 р. судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача 30.07.2025 не заперечувала щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

30.07.2025 у засіданні представник відповідача не заперечувала щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.08.2025.

20.08.2025 у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

20.08.2025 у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

20.08.2025 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.

20.08.2025 у судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

20.08.2025 у судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частина) рішення суду.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Розпорядженням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Одеське відділення АМК) від 05.06.2012 №68-р розпочато розгляд справи №64-02/2012 за ознаками вчинення позивачем та іншим учасником торгів порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час проведення Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" у 2012 році конкурсних торгів на закупівлю послуг зі складання звітів проведення ревізій.

Розпорядженням адміністративної колегії Одеського відділення АМК від 24.01.2013 №13-р розпочато розгляд справи №13-02/2013 за ознаками вчинення позивачем та іншим учасником торгів порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, за результатами проведених у 2012 році Державним підприємством обслуговування повітряного руху України відкритих торгів на закупівлю консультативних послуг з питань управління комерційною діяльністю.

Згідно з розпорядженням адміністративної колегії Одеського відділення АМК від 05.03.2013 №36-р розпочато розгляд справи №32-02/2013 за ознаками вчинення позивачем та іншим учасником торгів порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час проведення у 2011 році підприємством відкритих торгів на закупівлю послуг зі складання звітів та проведення ревізій.

Згідно з дорученням АМК від 23.04.2013 №12-01/2826 Одеському відділенню АМК доручено передати матеріали справи №64-02/2012 до АМК.

АМК 02.12.2014 доручив провести розслідування у справі №20-26.13/73-14/64-13/86-13/87-13 Київському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.

Розпорядженням адміністративної колегії Київського відділення АМК від 23.12.2014 №89-р справі №20-26.13/73-14/64-13/86-13/87-13 присвоєно №865/89-р-02-06-14.

Київським відділенням АМК іншому учаснику торгів надіслано вимогу про надання інформації від 26.12.2014 №02-06/2734; Товариству - вимогу про надання інформації від 26.12.2014 №02-06/2735.

Розпорядженням адміністративної колегії Київського відділення АМК від 10.09.2019 №60/95-рп/к збір та аналіз доказів у справі №865/89-р-02-06-14 вирішено доручити Четвертому відділу досліджень і розслідувань.

Київське відділення АМК 02.06.2020 змінило найменування на Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

У зв'язку із зміною структури та штатного розпису та враховуючи службову необхідність, розпорядженням Адміністративної колегії Відділення АМК від 12.06.2020 №60/46-рп/к збір та аналіз доказів у справі №865/89-р-02-06-14 вирішено доручити Шостому відділу досліджень і розслідувань.

23.09.2021 Адміністративною колегією Відділення АМК за результатами розгляду матеріалів справи №865/89-р-02-06-14 прийнято рішення №60/79-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК), яким, зокрема:

- визнано, що Товариство та інший учасник торгів вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у конкурсній процедурі із закупівлі «Послуги зі складання звітів і проведення ревізій (консультаційні послуги з трансформації фінансової звітності Украероруху за 2010 рік відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності та проведення аудиту фінансової звітності Украероруху за 2010 рік, складеної відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності)» (лот № 1), яка проводилась Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (номер бюлетеня: 79 (525) від 04.07.2011, номер оголошення у бюлетені: 104554);

За порушення, вказані в пунктах 1, 4, 7 резолютивної частини Рішення АМК, на Товариство накладено штраф у загальному розмірі 204 000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням з підстав викладених у ньому, звернувся до Господарського суду міста Києва.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовували свої доводи та заперечення, а саме копії: рішення №60/79-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»; листів №70 від 12.07.2012, №2397-02/2012 від 19.07.2012, №72 від 30.07.2012, №4993/04/117/12 від 12.06.2012, №420-02/2013, №13-р від 24.01.2012, №564-02/2013, №4 від 18.02.2013, №1112-02/2013, №1267-02/2013 від 18.03.2013, №13 від 05.04.2013; вимоги №127-26.13/09-5767 від 07.06.2013; листа №19 від 12.07.2013; вимоги №02-06/2735 від 26.12.2014; розпорядження №89-р від 23.12.2014; листів №1/2015 від 04.02.2015, №02-06/292 від 14.02.2015, №2/2015 від 20.03.2015, №02-06/642 від 31.03.2015, №05/2015 від 27.03.2015, №02-06/582 від 19.02.2016; вимоги №02-06/582 від 19.02.2016; листа №192 від 22.10.2014, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", «Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Суд зазначає, що вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Під час розгляду справи № 865/89-р-02-06-14 відділенням Антимонопольного комітету України встановлено:

- використання учасниками у своїй господарській діяльності під час проведення процедур закупівель одного номера телефонного зв'язку, який належав Приватному акціонерному товариству аудиторській фірмі "Де Візу";

- спільні особливості в оформленні документів, наданих учасниками для участі у процедурах закупівель - отриманні довідок для участі у процедурах закупівлі однією особою, яка була працівником одного з учасників;

- наявність в учасників у період проведення процедур закупівлі регіональних представництв, які розташовані за однією адресою;

- відхилення ціни ТОВ АФ "Професіонал" від ціни ПрАТ АФ "Де Візу" на однаковий відсоток у процедурі закупівлі-3, тобто є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів процедур закупівель.

Встановивши вищевказане в рішенні № 60/79-р/к, Адміністративна колегія відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що така поведінка учасників становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів), заборонених відповідно до п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №910/19061/21 та передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 29.02.2024 зазначив, зокрема, таке:

- Верховний Суд висновує, що дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- хоч окремі розслідування можуть проводитись з прийнятною тривалістю, проте загальна тривалість має відповідати, зокрема, принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конституцією України так принципу «належного урядування»;

- проведення розслідування у такий строк (майже понад 9 років) за трьома процедурами закупівель з двома учасниками, ураховуючи строки притягнення до відповідальності встановлені у статті 42 Закону (п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) має бути обґрунтовано об'єктивними та поважними причинами, які пов'язані безпосередньо із розглядом справи АМК, як-то: складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі, АМК тощо;

- з'ясуванню підлягає питання чи вплинуло розслідування у такий строк та прийняття рішення АМК після 9 років з початку розслідування на права позивача, у тому числі, майнові. Також оцінка доводів має відбуватися, у тому числі, в контексті реалізації позивачем права на захист у межах антимонопольної справи з урахуванням того, чи не було надмірним тягарем для позивача реалізація такого права у такий строк (9 років);

- у розгляді справи № 910/19061/21 скаржник послідовно зазначав про те, що розслідування Відділенням АМК тривало значний час і Відділення АМК не приймало рішення в антимонопольній справі протягом 9 років;

- водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій фактично залишили вказаний довід позивача без дослідження та оцінки, зокрема, з урахуванням та в аспекті тих критеріїв, які наведені у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 зі справи №910/19008/21 щодо необхідності: встановлення наявності/відсутності об'єктивних та поважних причин, які пов'язані безпосередньо із розглядом справи органом АМК, як-от: складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі, органу АМК тощо; дослідження питання чи вплинуло розслідування у такий строк та прийняття Рішення АМК після 9 років з початку розслідування на права позивача, у тому числі, майнові. Також оцінка доводів має відбуватися, у тому числі, в контексті реалізації позивачем права на ефективний захист у межах антимонопольної справи з урахуванням того, чи не було надмірним тягарем для позивача реалізація такого права у такий строк (9 років);

- однак, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не з'ясували означені питання, які мають істотне та важливе значення для встановлення обставин у справі.

За результатами нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 10.09.2024, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 26.11.2024 у цій справі, у задоволенні позову відмовив повністю з наступних обставин:

- з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи №865/89-р-02-06-14 здійснювався з 2012 року до 2021 рік;

- при цьому ні Закон, ані Правила не містять строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК чи його територіальним відділенням;

- АМК як державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (частини перша статті1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»), будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (стаття 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»);

- при прийнятті оспорюваного рішення АМК діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, висновки, викладені у його рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими, в той час як вимога позивача про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8 Рішення є необґрунтованою, недоведеною та не підлягає задоволенню;

- при цьому судом першої інстанції враховано вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду справи та вирішено спір на підставі достатніх доказів, яким дана належна правова оцінка;

- як вбачається з матеріалів антимонопольної справи №865/89-р-02-06-14 Товариством в частині реалізації та захисту своїх немайнових прав та інтересів, у тому числі наданих законодавством про захист економічної конкуренції, не перебував у несприятливому становищі, оскільки, позивач надавав інформацію на вимоги Відділення АМК, а також заперечення на подання про попередні висновки (неодноразово), всі матеріали та документи враховані Відділенням АМК при розгляді антимонопольної справи №865/89-р-02-06-14 в якості доказів, що свідчить про забезпечення Відділенням АМК та відсутність з боку останнього порушення будь-яких прав та інтересів, обмеження свобод, тощо Товариства в цій частині;

- при цьому суд вказує, що протягом всього розгляду антимонопольної справи №865/89-р-02-06- 14 від позивача до Відділення АМК не надходило будь-яких клопотань, заяв, листів тощо з питань, пов'язаних зі ходом розгляду справи, строками проведення розслідування тощо, що могло свідчити про обмеження будь-яких перелічених свобод та прав та вплив на них;

- натомість, відсутність зацікавленості протягом 9 років від Товариства в частині тривалого розгляду антимонопольної справи №865/89-р-02-06-14 свідчить про відсутність будь-якого впливу на господарську діяльність останнього;

- отже, порушення немайнових прав щодо отримання та надання доказів у справу, інших фактичних даних стосовно проведення процедур закупівель в частині тривалого проміжку часу проведення розслідування не відбулось та не доведено Товариством;

- Закон в частині приписів статті 52, якою регламентований розмір штрафу, у період розгляду антимонопольної справи не змінювалось, отже, обмеження майнових прав в частині суми накладених розмірів штрафів за період розгляду антимонопольної справи жодним чином не змінилось, оскільки, останній був накладений відповідно до частини другої статті 52 Закону, з врахуванням частини шостої цієї статті - у розмірах до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому без застосування 10% доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф; таким чином розмір штрафу був би в грошовому виразі аналогічним протягом будь-якого року винесення рішення у справі. Отже, розмір загальної суми накладених штрафів - 204 000 грн свідчить про дотримання балансу інтересів позивача з огляду на стабільну участь останньої та отримання прибутку, а також дотримання Відділенням АМК приписів статті 52 Закону;

- таким чином, з фактичних обставин періоду строку розгляду антимонопольної справи №865/89-р-02-06-14 не вбачається, що Відділення АМК таким тривалим строком розгляду будь-яким чином порушило чи обмежило майнові чи немайнові права та/або законні інтереси Товариства; доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано;

- отже, строк розгляду антимонопольної справи №865/89-р-02-06-14 Відділенням АМК є прийнятним та таким, що відповідає нормам Законом, а стадія розгляду справи №865/89-р-02-06- 14 не може вважатись такою, що провадилась з неналежною сумлінністю та незабезпечення балансу інтересів та прав між органом та юридичною особою;

- у свою чергу суд вказує, що з матеріалів антимонопольної справи №865/89-р-02-06-14 вбачається, що труднощі розгляду полягали у проведенні дій службовцями Відділення АМК, що були направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін відповідно до пункту 23 Правил з огляду на:

проведення процедури закупівель-1,-2,-3 за Законом України «Про державні закупівлі» (що втратив чинність), який передбачав письмову процедуру проведення торгів;

отримання Відділенням АМК по суті всіх матеріалів антимонопольної справи у 2015 році, а саме початок розгляду справи відповідно до розпорядження Відділення АМК;

складність отримання та пошуку інформації з огляду на вплив істотного періоду часу з моменту проведення процедури закупівлі-1,-2,-3, відповідно технічної складності отримання таких доказів, які потрібно було вивчити у справі про спотворення торгів;

- таким чином, строк розгляду антимонопольної справи №865/89-р-02-06-14 є прийнятним і таким, що відповідає, встановленому Законом з врахуванням зупиненням перебігу, а стадія розгляду справи №865/89-р-02-06-14 не може вважатись такою, що проводилась з неналежною сумлінністю та незабезпечення балансу інтересів та прав між органом та юридичною особою;

- розгляд антимонопольної справи №865/89-р-02-06-14 з моменту передачі дорученням в.о. Голови АМК від 02.12.2014 №136/ПС-02-06 саме Відділенням АМК (винесення розпорядження головою Відділення АМК про присвоєння номеру у справі) до винесення рішення №60/79-p/к здійснювало в межах та відповідно до засадах діяльності органів Антимонопольного комітету України, що визначені спеціальним законодавством, яке не міститься будь-яких норм права щодо строків такого розгляду або строків зупинення розгляду справ названих органів;

- щодо посилання позивача на справу №910/19008/21, в межах розгляду якої оскаржувалося те саме рішення від 23.09.2021 №60/79-р/к у справі № 865/89-р-02-06-14, суд першої інстанції вказує, що як вбачається з постанови Верховного Суду від 14.05.2024, суди попередніх інстанцій на виконання вказівок Верховного Суду встановили такі обставини, зокрема, розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом 9 років став надмірним тягарем для іншого учасника торгів, в тому числі, і для можливості конкурувати на відповідному ринку;

- тобто, в межах розгляду вказаної справи, позивачем (іншим відповідачем у справі Відділення АМК №865/89-р-02-06-14) доведено, а судами, відповідно, встановлено, що тривалий розгляд справи Відділенням АМК став надмірним тягарем для іншого учасника торгів, у тому числі, і для можливості конкурувати на відповідному ринку;

- у свою чергу, під час розгляду господарським судом справи №910/19061/21 позивачем жодним доказом не доведено, а, відповідно, судом не встановлено, що саме для Товариства тривалий розгляд справи №865/89-р-02-06-14 Відділенням АМК став надмірним тягарем та вплинув на його немайнові та майнові права;

- таким чином, з наведеного вбачається, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та не відповідають обставинам, встановленим судом;

- позовна заява Товариства містить виключно думку позивача щодо прийнятого Відділенням АМК рішення, не містить жодного документального підтвердження доводів позивача та не спростовує встановлених Відділенням АМК під час розгляду справи обставин та зібраних останнім доказів;

- перевіривши юридичну оцінку обставин справи Відділення АМК та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону, Правил, у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини учасників.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 910/19061/21 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 910/19061/21, а справу № 910/19061/21 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на те, що:

- суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи та ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували правові висновки, викладені у пункті 8.31 цієї постанови, яка була ухвалена 14.05.2024, тобто до ухвалення рішення суду першої інстанції 10.09.2024 та постанови суду апеляційної інстанції 14.05.2024, а також не дотримались виконання вказівок Верховного Суду у цій справі, що є порушенням статті 316 ГПК України та свідчить про підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, і часткове підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України;

- судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правову позицію щодо застосування статті 42 Закону у контексті тривалого розгляду антимонопольної справи Відділенням АМК;

- зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що міркування та висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно тривалості розгляду Відділенням АМК не обґрунтовані (що, є порушенням частини п'ятої статті 236 ГПК України), оскільки, ухвалені на підставі неповно та не всебічно з'ясованих обставин справи, на які посилалися Товариство та Відділення АМК як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;

- виснуваючи про «труднощі розгляду», суди попередніх інстанцій не вказали, які саме докази були досліджені, оцінені та стали підставою для такого висновку.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

У частині 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції";

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

У статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Відділенням АМК було встановлено факти, які у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) учасниками своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах (тендері), зокрема, про обмін ними інформацією.

Під час первісного розгляду судові рішення були мотивовані тим, що встановлені відповідачем факти у своїй сукупності підтверджують як пов'язаність Товариства та Фірми, так і обмін інформацією/узгодження дій під час підготовки та проведення трьох торгів, і не можуть бути результатом випадкового збігу обставин.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи у сукупності здійснювався з 2012 року по 2021 рік. Водночас, пояснень необхідності розгляду антимонопольної справи Відділенням АМК у строк понад 9 років, враховуючи обсяг наданих на вимоги Відділенням АМК документів, період їх надання та встановлені останнім обставин, Відділенням АМК не було надано.

Відділення АМК під час нового розгляду справи у письмових поясненнях зазначало, що:

- згідно з відкритими даними за пошуком на "Clarity-project" Фірма у період з 01.03.2019 по 18.01.2021 включно взяла участь у 9 процедурах закупівель (торгах), проведених різними замовниками; при цьому відповідно до даних відкритих відомостей "Держзакупівлі.Онлайн" Фірма уклала 5 договорів на надання послуг за результатами торгів, проведених різними замовниками на загальну суму 2 091 800,00 грн.;

- окрім того, слід звернути увагу, що законодавство, а саме Закон в частині приписів статті 52, якою регламентований розмір штрафу, не змінювалось; отже, обмеження майнових прав в частині суми накладених розмірів штрафів за період розгляду антимонопольної справи жодним чином не змінилось, оскільки останній був накладений відповідно до частини 2 статті 52 Закону, з врахуванням частини 6 цієї статті - у розмірах до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому без застосування 10 % доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф; таким чином розмір штрафу був би в грошовому виразі аналогічним протягом будь-якого року винесення рішення у справі;

- натомість, розмір загальної суми накладених штрафів - 204 000,00 грн свідчить про дотримання балансу інтересів Фірми з огляду на стабільну участь останньої та отримання прибутку, а також дотримання Відділенням АМК приписів статті 52 Закону.

Разом з тим, статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Ні Законом, ані Правилами розгляду заяв і справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням АМК № 5 від 19.04.1994, не визначено строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК.

Рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Ireland v. the United Kingdom (Ірландія проти Сполученого Королівства, від 18.01.1978, § 154) містить вказівку про те, що судові рішення, насправді, слугують не лише для вирішення справ у суді, а і загалом для того, щоб пояснити, забезпечити й удосконалити норми, визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), сприяючи таким чином виконанню державами своїх зобов'язань як учасників Конвенції.

АМК як державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (частина 1 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"), будує свою діяльність на принципах законності, гласності та захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (стаття 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов'язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи № 910/23000/17).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу (пункт 75 постанови від 02.07.2019 зі справи № 910/23000/17).

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У пункті 45 Доповіді Венеціанської комісії щодо верховенства права, серед іншого, зазначено, що "Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій".

У пункті 47 Венеціанська комісія корелювала ці вимоги із зверненням до законодавчого органу: "…парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб".

Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Венеційської комісії хоч формально і не мають обов'язкового характеру, однак вони є дуже важливими для національної практики, зокрема, для надання змістовного тлумачення.

Конституційний Суд України визнає за органом публічної влади право на певні дискреційних повноваження у прийнятті рішень, та застерігає, що "цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів" (абзац 3 підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення № 3-рп/2016 від 08.06.2016).

З позиції гарантування основоположних прав людини надання дискреційних повноважень органам, обсяг яких не має чітко визначених меж, було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією і Конституцією України.

У пункті 70 рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" [заява № 29979/04, прийняте 20.10.2011, набуло статусу остаточного 20.01.2012] вказав таке: "Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119) ".

Отже, принцип "належного урядування" покладає обов'язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування" має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу "належного урядування" забезпечує прийняття суб'єктами легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип "належного урядування" підкреслює те, що між особою та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Тобто, дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права, та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.

При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Враховуючи статтю 19 Конституції України, статтю 6 Конвенції, вказані рішення ЄСПЛ, приписи Закону, Закону України "Про Антимонопольний комітет України", АМК під час прийняття рішення має переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватися принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечувати належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймати своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечувати послідовне застосування загальних нормативно-правових приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи, пропорційності, розумності строку, обґрунтованості.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності такого суб'єкта, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) АМК поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України та статті 59 Закону.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Відтак, судова практика ЄСПЛ щодо правозастосування статті 6 Конвенції у контексті питання необхідного обсягу судового контролю встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися.

Критеріями перевірки законності оспорюваного рішення є конституційні положення про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (формальний критерій), а складові принципу верховенства права дають суду підстави досліджувати зміст ухваленого (сутнісний критерій) на предмет відповідності легітимній меті, недискримінації, пропорційності тощо.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України

Хоч окремі розслідування можуть проводитись з прийнятною тривалістю, проте загальна тривалість має відповідати, зокрема, принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конституцією України так принципу "належного урядування".

Проведення розслідування у такий строк (майже понад 9 років) за трьома процедурами закупівель з двома учасниками, враховуючи строки притягнення до відповідальності встановлені у статті 42 Закону (п'ять років з дня вчинення порушення з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) має бути обґрунтовано об'єктивними та поважними причинами, які пов'язані безпосередньо із розглядом справи АМК, як-то складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі, АМК тощо (див. п. 8.51 постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/19008/21).

Всі доводи Відділення АМК, викладені у поданих поясненнях, зводяться до того, що оскільки протягом періоду розгляду Відділенням АМК антимонопольної справи Фірма не заперечувала проти тривалого розгляду, то порушення прав щодо отримання та надання доказів у справу, інших фактичних даних стосовно проведення процедур закупівель в частині тривалого проміжку часу проведення розслідування не відбулось та не доведено позивачем.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що під час тривалого розслідування позивач знаходився в стані правової невизначеності, що не є прийнятним.

Проте збір доказів в антимонопольній справі, які лягли в основу оскаржуваного антимонопольного рішення, відбувався у 2012-2014 роках, і позивачем було надано всі документи, які витребовувалися Відділенням АМК.

Так, збір доказів у антимонопольній справі був завершений у 2014 році, після об'єднання справ в одну і нових доказів АМК зібрано не було, і дій щодо їх збору не проводилось. При цьому, надіслана Відділенням АМК Фірмі вимога № 60-02/343 від 21.01.2020, про яку йдеться у пункті 16 антимонопольного рішення, щодо надання інформації,- жодним чином не стосувалася обставин справи і процедур закупівель, які були підставою для розгляду Відділенням АМК антимонопольної справи.

У вказаній вимозі Відділення АМК просило позивача надати інформацію:

- бухгалтерські (податкові) звіти за 2019 рік; балансовий звіт про фінансові результати, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (або податкову декларацію платника єдиного податку);

- відомості про всі процедури закупівлі, в яких позивач брав участь протягом 2016-2019 років;

- інформацію про особу, яка готувала інформацію на вимогу.

Відповідно до матеріалів справи, суд зазначає, що відповідачем не доведено об'єктивної складності антимонопольної справи, при цьому предмет закупівлі є однотипним, у справі об'єднано лише три закупівлі, кількість учасників закупівель невелика, і позивач не ухилявся від надання запитуваної інформації, вчиняв дії щодо об'єктивного розгляду справи шляхом подачі своїх пояснень. В оскаржуваному рішенні відповідач посилався виключно на ті докази, які були зібрані АМК в 2012-2014 роках і дій щодо збирання додаткових доказів після 2014 року АМК не було здійснено, проте рішення прийнято лише 23.09.2021.

Разом з тим, розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом 9 років став надмірним тягарем для позивача, з огляду на відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання порушення/непорушення Закону України "Про захист економічної конкуренції", що було предметом розгляду антимонопольної справи, у зв'язку з чим позивачем після 2014 року вчинялись дії шляхом надання необхідної інформації на запити АМК, яка в подальшому не була застосована та відображена у рішенні АМК.

Розгляд Антимонопольним комітетом України антимонопольної справи протягом тривалого часу також позбавляє учасника такої справи належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які можуть втратити достовірність і повноту з плином часу, що також безпідставно не враховано відповідачем.

У контексті доводів відповідача стосовно відсутності у положеннях Закону України "Про захист економічної конкуренції" чітко визначених строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення органом Антимонопольного комітету України, суд також вважає за необхідне зазначити, що з 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" №3295-IX від 09.08.2023, яким суттєво змінено правила проведення перевірок суб'єктів господарювання, у тому числі і вчинення окремих процесуальних дій з боку органів Антимонопольного комітету України в аспекті забезпечення дотримання прав суб'єктів господарювання.

Загальною метою вищенаведеного закону є наближення підходів до застосування українського антимонопольного законодавства до підходів, які застосовуються в Європейському Союзі задля підвищення ефективності застосування українського законодавства.

Зокрема, цим Законом №3295-IX від 09.08.2023 внесені зміни до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Відповідно до положень наведеної норми: справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша цієї статті). За наявності обґрунтованих підстав, що перешкоджають розгляду справи у строк, визначений частиною першою цієї статті, органи Антимонопольного комітету України можуть продовжити цей строк, але не більше ніж на два роки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі (частина друга цієї статті). До строку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не зараховується час зупинення розгляду справи відповідно до частини другої статті 38 цього Закону (частина третя цієї статті). Якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону (частина четверта цієї статті).

Суд зазначає, що хоча Законом №3295-IX від 09.08.2023 не встановлено зворотну дію в часі його норм, однак правозастосування положень статей 42, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у сукупності з положеннями статей 1, 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у повній мірі також узгоджується з концепцією та метою цього Закону, зокрема, в аспекті забезпечення дотримання прав суб'єктів господарювання на розумність строку розгляду питання щодо наявності/відсутності у його діях порушень конкурентного законодавства.

У постанові від 14.05.2025 у справі №910/19008/21 про оскарження рішення Відділення №60/79-р/к Верховний Суд зазначав наступне.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, Товариство, зокрема, послідовно наголошувало на тому, що розгляд антимонольної справи здійснювався протягом тривалого строку (понад 9 років) і такі дії / бездіяльність органу АМК, на його думку, є порушенням розумних строків її розгляду.

У вирішенні доводів касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 59 Закону № 2210 (пункти 4.1.5., 4.1.6. цієї постанови) та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд повторно наголошує на тому, що законодавче регулювання не є і не може бути всеосяжним за формою та змістом. Відтак, під час здійснення органом своїх повноважень наявність у нього певної міри розсуду є допустимою та належною. Попри це, межі дискреційних повноважень такого органу не можуть бути неоглядними. Міра такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, зокрема, з метою уникнення порушення нормативно-правових приписів та запобіганню зловживання.

Таким чином, в силу положень Закону № 3659-XII питання щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК, незважаючи на відсутність нормативно запроваджених у Законі № 2210 строків розгляду й прийняття відповідного рішення, не дозволяє сприймати стан розв'язання цього питання безмежним, безкінечним, таким, що може тривати невиправдано довго.

З позиції гарантування основоположних прав людини, надання дискреційних повноважень органам обсяг яких не має чітко визначених меж було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і Конституцією України (висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.05.2023 у справі, яка переглядається - №910/19008/21).

Верховний Суд вважає, що з огляду на характер спірних правовідносин / юридичну природу заявлених позивачем вимог та кореспондуючих їм підстав (зміст заявлених позовних вимог в аспекті порушення відповідачем принципів належного врядування), у спірних правовідносинах межі фактичної та правової оцінки судом ролі, поведінки та компетенції АМК відносно порушених у позові питань, в силу положень статті 2 ГПК України має відповідати меті господарського судочинства та узгоджуватись з положеннями частин другої, третьої цієї статті.

У цьому аспекті Верховний Суд першочергово враховує, що органи АМК у своїй діяльності щодо виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції керуються положеннями статей 8, 9, 19 Конституції України, положеннями Закону № 3659-XII та Закону № 2210 у тому числі і щодо вчинення процесуальних дій, визначених у Розділі VII цього Закону "Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

У наведеному Розділі VII Закону № 2210 містяться положення норм, які регламентують порядок, послідовність та певні строки вчинення органом АМК у межах своїх повноважень дій щодо розгляду антимонопольної справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зокрема, згідно положеннями статті 35 Закону № 2210 розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Частиною другою статті 38 Закону № 2210 визначено, що розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, господарським судом пов'язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов'язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.

Так, відповідно до положень статті 42 Закону № 2210:

Суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга).

Суд зазначає, що аналіз положень статті 35 Закону № 2210 дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації).

Крім того, у Розділі VІІ Правил розгляду заяв і справ, ким визначено порядок розгляду справ також визначено, що службовцями Комітету (АМК), відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін. У справах можуть проводитися, зокрема такі дії: дослідження регіонального або загальнодержавного ринку; одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі; вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі. За результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, яке вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, розпорядженням органів Комітету, яким підвідомча справа, може бути призначена експертиза.

Підсумовуючи наведене вище Верховний Суд констатує, що дійсно положення частини другої статті 42 Закону № 2210 визначають, що перебіг строку позовної давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону № 3659-XII не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону № 2210.

Отже, у вирішенні питання щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи". Тобто, вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб'єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб'єкта до відповідальності.

У разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону № 2210 за відсутності об'єктивних і поважних причин, що пов'язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи / поведінка сторін антимонопольної справи / дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону № 2210.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин, зокрема, не доведення відповідачем наявності об'єктивних та поважних причин для такого тривалого розгляду антимонопольної справи, загальна тривалість розгляду антимонопольної справи майже понад 9 років не відповідає принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства.

З огляду на викладене, рішення Відділення №60/79-р/к підлягає визнанню недійсним в частині, що стосується Товариства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, в тому числі за подання апеляційних та касаційних скарг, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської Фірми "Професіонал" задовольнити повністю.

2. Визнати частково недійсними пункти 1, 4 і 7 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 21602826) від 23.09.2021 №60/79-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №865/89-р-02-06-14 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської Фірми "Професіонал" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 55/57, код ЄДРПОУ 31200292).

3. Визнати недійсними пункти 2, 5 і 8 резолютивної частини рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 21602826) від 23.09.2021 №60/79-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №865/89-р-02-06-14, якими накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторської Фірми "Професіонал" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 55/57, код ЄДРПОУ 31200292) штрафи.

4. Стягнути з Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 21602826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської Фірми "Професіонал" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 55/57, код ЄДРПОУ 31200292) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп., видовий збір за подання апеляційних скарг у розмірі 13 620 (тринадцять тисяч шістсот двадцять) грн 00 коп. та судовий збір за подання касаційних скарг у розмірі 18 160 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 02.09.2025.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА

Попередній документ

129890682

Наступний документ

129890684

Інформація про рішення:

№ рішення:	129890683
№ справи:	910/19061/21
Дата рішення:	20.08.2025
Дата публікації:	03.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них; щодо захисту економічної конкуренції, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (23.10.2025)
Дата надходження:	20.02.2025
Предмет позову:	визнання недійсним та скасування рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (31)

20.01.2022 10:30	Господарський суд міста Києва
15.09.2022 14:00	Господарський суд міста Києва
06.10.2022 14:20	Господарський суд міста Києва
13.10.2022 10:20	Господарський суд міста Києва
17.11.2022 11:00	Господарський суд міста Києва
08.12.2022 11:30	Господарський суд міста Києва
28.03.2023 12:45	Північний апеляційний господарський суд
24.05.2023 13:10	Північний апеляційний господарський суд
19.06.2023 10:15	Північний апеляційний господарський суд
09.08.2023 13:45	Північний апеляційний господарський суд
03.10.2023 13:30	Північний апеляційний господарський суд
12.12.2023 14:40	Північний апеляційний господарський суд
15.02.2024 12:30	Касаційний господарський суд
29.02.2024 13:30	Касаційний господарський суд
23.04.2024 15:40	Господарський суд міста Києва
28.05.2024 11:20	Господарський суд міста Києва
18.06.2024 11:40	Господарський суд міста Києва
09.07.2024 10:40	Господарський суд міста Києва
27.08.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
10.09.2024 14:40	Господарський суд міста Києва
26.11.2024 12:20	Північний апеляційний господарський суд
11.02.2025 12:00	Касаційний господарський суд
02.04.2025 16:30	Господарський суд міста Києва
30.04.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
14.05.2025 14:00	Господарський суд міста Києва
04.06.2025 15:30	Господарський суд міста Києва
11.06.2025 17:20	Господарський суд міста Києва
16.07.2025 16:00	Господарський суд міста Києва
30.07.2025 10:45	Господарський суд міста Києва
20.08.2025 15:00	Господарський суд міста Києва
11.11.2025 12:20	Північний апеляційний господарський суд