ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.08.2025Справа № 910/5391/25
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/5391/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕТ ЮА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ БЕТОН"
про стягнення 3 976 736,07 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Щелакова К.В.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕТ ЮА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ БЕТОН" про стягнення 3 976 736,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 03-К-0924 купівлі-продажу від 02.09.2024, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 527 847,78 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані 3% річних у розмірі 30 051,48 грн, інфляційні втрати - 124 431,33 грн та пеня - 294405,48 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 прийнято справу №910/5391/25 до провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.05.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 підготовче засідання у справі призначено на 03.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 підготовче засідання у справі призначено на 10.07.2025, у зв'язку перебуванням судді на дату проведення судового засідання у відрядженні.
Представники сторін у засідання суду не з'явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/5391/25 та призначено справу до судового розгляду по суті.
28.07.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕТ ЮА" Щелакової Катерини Валеріївни про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 21.08.2025 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання черговий раз не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.05.2025, а також ухвали суду від 19.05.2025, від 24.06.2025, від 10.07.2025 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 33, м. Київ, 01032, однак, до суду повернулися усі конверти з ухвалами суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.
Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитися з усіма ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 21.08.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕТ ЮА" (за договором - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ БЕТОН" (за договором - Покупець) було укладено Договір № 03-К-0924 купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю металопродукцію, іменовану надалі «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити за Товар у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Умовами п. 2.1. Договору передбачено, що Покупець сплачує вартість Товару на наступних умовах: оплата 100% вартості Товару, визначеної у відповідній Специфікації, на протязі 3 робочих днів від дати відвантаження, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього Договору. Дата отримання Товару - дата видаткової накладної.
Поставка Товару здійснюється на умовах FCA - склад Постачальника: м. Київ, вул. Баренбойма, 1, згідно Міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМ» у редакції 2010 року з урахуванням особливостей, встановлених цим Договором (п. 3.1. Договору).
Як убачається з доданих до позовної заяви видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень, у період з 06.09.2024 по 03.02.2025 позивач здійснив поставку товарів відповідачу на загальну суму 15 872 095,27 грн. Відповідач, у свою чергу, оплатив отриманий товар частково на загальну суму 12 344 247,57 грн, що підтверджується випискою АТ «Перший Український Міжнародний Банк» з особового рахунку ТОВ "ТРАНСМЕТ ЮА".
Отже, у відповідача утворилася перед позивачем заборгованість за поставлений товар у загальному розмірі 3 527 847,78 грн, що, серед іншого, підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період 2024 р. і видатковою накладною № 0000-000312 від 03.02.2025 на суму 36 282,33 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки відповідачем порушено умови Договору № 03-К-0924 купівлі-продажу від 02.09.2024 та припинено проведення розрахунків за поставлений товар, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 527 847,78 грн, за прострочення сплати якої нараховані за період з 03.01.2025 по 16.04.2025 3% річних у розмірі 30 051,48 грн, інфляційні втрати - 124 431,33 грн та пеню - 294 405,48 грн, стягнення якої передбачено п. 6.3. Договору.
Відповідач відзив на позов не подав та позовні вимоги не оспорив.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір № 03-К-0924 купівлі-продажу від 02.09.2024, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом установлено з доданих до позовної заяви видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень, у період з 06.09.2024 по 03.02.2025 позивач здійснив поставку товарів відповідачу на загальну суму 15 872 095,27 грн.
Ураховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до умов п. 2.1. Договору, Покупець сплачує 10% вартості Товару на протязі 3 робочих днів від дати відвантаження, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього Договору. Дата отримання Товару - дата видаткової накладної.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару, настав.
Проте, відповідачем свої обов'язки в частині повної оплати поставленого товару в обсязі та строки, які визначено умовами укладеного договору, належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у сумі 3 527 847,78 грн.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати в повному обсязі та в строки, погоджені сторонами, переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Станом на 31.12.2024 сторони підписали Акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості в розмірі 3 491 565,45 грн.
Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18.
За таких підстав, суд приймає до уваги Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 в якості належного та допустимого доказу, оскільки у матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, якими підтверджується виникнення заборгованості в розмірі 3 491 565,45 грн.
Крім того, після підписання Акту звірки взаємних розрахунків позивач поставив відповідачу за видатковою накладною № 0000-000312 від 03.02.2025 товар на суму 36 282,33 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, при зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь за прострочення виконання зобов'язань за договором пеню в розмірі 294 405,48 грн, 3% річних - 30 051,48 грн та інфляційні втрати - 124 431,33 грн, розраховані з 03.01.2025 по 16.04.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
Перевіривши наведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд установив, що вони є вірними, відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Умовами п. 6.3. Договору визначено, у разі прострочення оплати вартості Товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, з урахуванням стандарту вірогідності доказів та принципу змагальності у господарському процесі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та як наслідок їх повне задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за надану правничу допомогу в сумі 21000,00 грн.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 21 000,00 грн позивач надав до матеріалів справи: копію Договору № 01-19-03/25 про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 19.03.2025, укладеного між ТОВ «ТРАНСМЕТ ЮА» та адвокатом, фізичною особою-підприємцем Щелаковою Катериною Валеріївною; копію платіжної інструкції № 246 від 19.03.2025 на суму 21000,00 грн; копію Акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 4/1 від 20.03.2025 на суму 21000,00 грн, підписаного між ФОП Щелаковою К.В. та ТОВ «ТРАНСМЕТ ЮА».
Як убачається з п. 2.1. Договору № 01-19-03/25 про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 19.03.2025, укладеного між ТОВ «ТРАНСМЕТ ЮА» (за договором - Замовник) та адвокатом, фізичною особою-підприємцем Щелаковою Катериною Валеріївною (за договором - Виконавець), Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати йому, відповідно до умов цього Договору, юридичні послуги (правничу допомогу), пов'язані зі складанням та передачею позовної заяви про стягнення боргу у господарському провадженні, інших процесуальних документів, запитів, прийняттям участі під час розгляду будь-яких інших справ у кримінальному, адміністративному, цивільному, господарському провадженні з будь-яких питань, що стосуються або порушують права, інтереси або мають відношення до Замовника, а Замовник зі свого боку зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх.
Відповідно до п. 3.1. Договору № 01-19-03/25 про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 19.03.2025, вартість послуг, що надаються Виконавцем відповідно до умов цього Договору, становить 21 000,00 грн.
20.03.2025 між ТОВ «ТРАНСМЕТ ЮА» та фізичною особою-підприємцем Щелаковою Катериною Валеріївною Акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 4/1 від 20.03.2025 на суму 21000,00 грн, відповідно до якого Виконавець надав Замовнику юридичні послуги за Договором про надання юридичних послуг (правничої допомоги) № 01-19-03/25 від 19.03.2025 у господарському провадженні, а Замовник прийняв і оплатив надані Виконавцем послуги в повному обсязі. Вартість наданих юридичних послуг становить 21000, 00 грн без ПДВ.
Також, суду надано копію платіжної інструкції № 246 від 19.03.2025 на суму 21000,00 грн, згідно якої отримувачем коштів визначено ФОП Щелакову К.В. з призначенням платежу «Сплата за юридичні послуги, згідно рах. № 06-03/25 від 19.03.2025».
Отже, аналізуючи докази, надані на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, судом установлено, що адвокатом, фізичною особою-підприємцем Щелаковою Катериною Валеріївною надано ТОВ «ТРАНСМЕТ ЮА» надані юридичні послуги на суму 21000,00 грн згідно укладеного договору.
Проте, ані з умов договору № 01-19-03/25 від 19.03.2025 , ані з Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 4/1 від 20.03.2025, ані з платіжної інструкції № 246 від 19.03.2025 на суму 21000,00 грн неможливо встановити, що вказані правовідносини стосуються надання адвокатом Щелаковою Катериною Валеріївною ТОВ «ТРАНСМЕТ ЮА» саме послуг з надання правничої допомоги у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ БЕТОН" заборгованості, яка виникла, у зв'язку з порушенням останнім зобов'язань за Договором № 03-К-0924 купівлі-продажу від 02.09.2024.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування понесення витрат на правничу допомогу у даній справі, у зв'язку з чим витрати на правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ БЕТОН" (вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 33, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 45238510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕТ ЮА" (вул. Чорноморського козацтва, 115, м. Одеса, Одеська обл., 65003; код ЄДРПОУ 41696109) заборгованість у розмірі у розмірі 3 527 847 грн 78 коп., 3% річних - 30 051 грн 48 коп., інфляційні втрати - 124 431 грн 33 коп., пеню - 294 405 грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 59 651 грн 04 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 01.09.2025.
Суддя А.І. Привалов