ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.08.2025Справа № 910/2702/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Моторного (транспортного) страхового бюро України, про стягнення 40 610,61 грн,
за участю представників:
позивача: Гедз Ю.В.;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: Проца А.В.;
У березні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 40 610,61 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1961-IV), не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Однак, 12 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати про закриття провадження у даній справі на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з відсутністю предмета спору. У вказаній заяві Товариство повідомило, що Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) перерахувало позивачу спірну суму заборгованості, на підтвердження чого останній долучив до заяви копію платіжної інструкції від 11 березня 2025 року № 6207_00000/720а7081-е01f-462c-9a85-31892a4edc3e на вказану суму з призначенням платежу: "виплата по справі № 114569, згідно наказу №3.1/6295 від 05.03.2025р., т.з. НОМЕР_1 ". У цій же заяві позивач просив суд повернути з Державного бюджету України сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір, а також стягнути з відповідача на підставі частини 3 статті 130 ГПК України витрати Товариства на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
13 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від вказаної дати вих. № 1303-05, у якому останній теж повідомив суд про сплату МТСБУ на користь позивача спірної суми. Відповідач також зазначив, що рішенням Національного банку України (далі - НБУ) від 31 грудня 2024 року № 460-рш до Компанії було застосовано захід впливу у вигляді заборони проведення будь-яких видаткових операцій за рахунками останньої. У зв'язку з цим відповідач був позбавлений можливості своєчасно виконати зобов'язання перед позивачем. Компанія у відзиві вказала, що виплата страхового відшкодування за її зобов'язаннями наразі здійснюється МТСБУ на підставі укладеного з відповідачем договору за рахунок сформованих з грошових фондів останнього. Крім того, відповідач заперечив проти стягнення з нього понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в зв'язку з недоведеністю їх наявності, а також неспівмірності їх розміру зі складністю справи та предметом позову. Просив суд у задоволенні вказаної вимоги Товариства відмовити.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 березня 2025 року було залучено МТСБУ до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, зобов'язано сторін надіслати на адресу третьої особи копію поданих ними до суду заяв з додатками, а також надати суду відповідні докази такого направлення. Цією ж ухвалою суду встановлено третій особі строк для подачі пояснень по суті спору - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали, вирішено проводити розгляд справи № 910/2702/25 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін, яке було призначено на 3 квітня 2025 року.
20 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача на виконання вказаної ухвали суду надійшла заява від цієї ж дати з доказами надсилання на адресу третьої особи копії відзиву з доданими до нього документами, а також додаткові письмові пояснення по суті спору.
Цього ж дня через систему "Електронний суд" від позивача на виконання ухвали суду від 19 березня 2025 року надійшла заява від 20 березня 2025 року з доказами надсилання на адресу третьої особи копії позовної заяви й заяви про закриття провадження у справі з доданими до них документами.
26 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли: додаткові пояснення по справі від 25 березня 2025 року з додатковим обґрунтуванням наявності правових підстав для закриття провадження у даній справі в зв'язку з відсутністю предмета спору та покладення на відповідача понесених Товариством витрат на професійну правничу допомогу; заява від 25 березня 2025 року про розгляд справи № 910/2702/25 без участі представника Товариства.
Також 26 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача від 26 березня 2024 року вих. № 2603-02, у яких Компанія вказала, що з 3 січня 2025 року вона втратила членство в МТСБУ, а з 28 січня 2025 року було відкрито провадження про її ліквідацію. Відтак, відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-ІХ (далі - Закон № 3720-ІХ), саме МТСБУ з цього моменту зобов'язане здійснювати регламентні виплати за договорами Компанії. Вказане додатково підтверджується наявними в матеріалах справи протокольними рішення МТСБУ, у яких третя особа посилалася на вказаний Закон, як на підставу початку виплат за зобов'язаннями відповідача. Крім того, 27 березня 2025 року позивач визнав факт здійснення МТСБУ регламентної виплати та подав заяву про закриття провадження через відсутність предмету спору. Таким чином, Компанія вважає, що позовні вимоги у даній справі пред'явлені до неналежного відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства задоволенню не підлягають.
У призначене судове засідання сторони та третя особа явку своїх уповноважених представників не забезпечили, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляли. У зв'язку з цим, враховуючи неможливість повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи без участі представників сторін та третьої особи, з метою правильного вирішення спору, суд ухвалою від 3 квітня 2025 року відклав розгляд справи на 1 травня 2025 року.
1 травня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 травня 2025 року позов Товариства залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 червня 2025 року вказану ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви Товариства скасовано. Справу № 910/2702/25 передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
У період з 21 липня 2025 року по 8 серпня 2025 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.
28 липня 2025 року справа № 910/2702/25 повернулася до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2025 року було призначено судове засідання по справі на 21 серпня 2025 року та викликано у засідання уповноважених представників учасників справи. Явка представників позивача, відповідача та третьої особи була визнана судом обов'язковою.
У той же час, сторони й третя особа явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили. Однак, 12 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи № 910/2702/25 без участі його представника. Будь-яких поважних причин неможливості явки позивача в призначене судове засідання на виклик суду у вказаній заяві наведено не було.
У зв'язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 28 серпня 2025 року та повторно викликано у призначене засідання уповноважених представників учасників справи, явка яких була визнана судом обов'язковою.
27 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких вказано, що твердження відповідача про покладення обов'язку відшкодування шкоди на МТСБУ є безпідставним. На момент звернення із заявою про страхове відшкодування (листопад 2024 року) Компанія ще не була ні банкрутом, ні ліквідованою, а також залишалася членом МТСБУ. Відповідно до Закону № 1961-IV обов'язок МТСБУ з відшкодування шкоди виникає лише у випадку, коли страховика визнано банкрутом чи ліквідовано та бракує його майна для виконання зобов'язань. У зв'язку з цим саме Компанія є належним відповідачем у цій справі. Позивач посилався на аналогічну правову позицію, викладену в постанові Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2025 року в справі № 910/3269/25. Додатково Товариство зазначало, що відповідач у липні 2025 року здійснював видаткові операції із свого рахунку, що спростовує його доводи про неможливість виконання грошових зобов'язань. У зв'язку з цим Товариство повторно просило суд закрити провадження у даній справі на підставі статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, повернути позивачу з Державного бюджету України сплачений судовий збір, а також стягнути з відповідача на підставі частини 3 статті 130 ГПК України понесені Товариством витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
У судовому засіданні 28 серпня 2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у його заяві від 12 березня 2025 року та додаткових поясненнях, просив суд закрити провадження у справі.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти закриття провадження у даній справі не заперечував.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд
6 вересня 2024 року о 15 годині 25 хвилин по вулиці Джерельна в селі Велика Снітинка Фастівського району Київської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Toyota Auris", державний номерний знак: НОМЕР_2 , здійснила зіткнення з автомобілем "Skoda Karoq", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , чим порушила вимоги пунктів 2.3.в, 13.1. Правил дорожнього руху України.
Зазначені обставини були встановлені постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року в справі № 381/4390/24, якою водія автомобіля "Toyota Auris", державний номерний знак: НОМЕР_2 , ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справ копіями схеми місця ДТП та довідки Національної поліції України №3024253357505205.
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль "Skoda Karoq", державний номерний знак: НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу було Підприємство з іноземними інвестиціями "Віп-Рент", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 5 жовтня 2022 року серії НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі генерального договору страхування наземних транспортних засобів від 30 грудня 2021 року № 28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS. Копія цього правочину містяться в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами 9 вересня 2024 року страхувальник звернувся до позивача із заявою № СТОКА-24384 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Судом також встановлено, що на підставі: акта огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 13 вересня 2024 року, складеного уповноваженим представником позивача Кривуном Є.О.; наряду-замовлення від 15 листопада 2024 року № VCN1104491 та акта наданих послуг від вказаної дати № VCN1104491 на загальну суму 40 610,61 грн з ПДВ, складених суб'єктом господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія-Трейд" (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи), - позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт від 19 листопада 2024 року № СТОКА-24384.
Відповідно до цих документів, належні копії яких містяться в матеріалах справи, загальна сума страхового відшкодування склала 40 610,61 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вказана сума страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок власника застрахованого транспортного засобу, - Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 19 листопада 2024 року № 84755. Також з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 21 листопада 2024 року № 23752 на суму 40 610,61 грн вбачається, що Підприємство з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" перерахувало зазначену суму страхового відшкодування на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - ТОВ "Синергія-Трейд", за рахунком останнього від 11 вересня 2024 року № 1610.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах проведеної виплати у вищенаведеній сумі.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль "Toyota Auris", державний номерний знак: НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії ЕР № 218868080 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
Судом також встановлено, що 21 листопада 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою від вказаної дати вих. № 52730 про виплату вищезазначеного страхового відшкодування, яка була отримана уповноваженою особою останнього 25 листопада 2024 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення вказаної заяви № 0304000054827.
Як зазначав позивач у своєму позові, відповідач покладений на нього обов'язок зі сплати страхового відшкодування не виконав, у зв'язку з чим Товариство просило стягнути в судовому порядку з Компанії на свою користь страхове відшкодування в розмірі 40 610,61 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, чинного на час скоєння ДТП та виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем страхового відшкодування, положення статей 12, 22, 29 Закону № 1961-IV, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, а також враховуючи встановлений полісом серії ЕР № 218868080 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 160 000,00 грн та франшизу - 0,00 грн, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 40 610,61 грн.
Разом із цим, пунктами 35.1 та 35.2 статті 35 Закону № 1961-IV встановлено прямий обов'язок потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, подати страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV чітко визначено, що страховик (МТСБУ) зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову в його здійсненні протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою на виплату страхового відшкодування 21 листопада 2024 року, яка була отримана Компанією 25 листопада 2024 року.
Відтак, передбачений статтею 36 Закону № 1961-IV строк щодо прийняття відповідачем рішення про здійснення (відмову у здійсненні) страхового відшкодування сплив 24 лютого 2025 року.
Водночас судом встановлено, що рішенням Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 31 грудня 2024 року "Про застосування до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування", відповідачу було анульовано ліцензію на здійснення діяльності із страхування, а також вирішено звернутися до господарського суду із заявою про відкриття ліквідаційної процедури відповідача. Одночасно, рішенням НБУ було встановлено заборону на будь-які видаткові операції за рахунками відповідача.
Отже, з 31 грудня 2024 року Компанія позбавлена можливості здійснювати розрахунки за своїми зобов'язаннями.
Крім того, згідно з витягом з протоколу від 3 січня 2025 року №70/2025 дистанційного засідання загальних зборів членів МТСБУ, у зв'язку з анулюванням ліцензії відповідача на здійснення діяльності із страхування, останнього було виключено з членів МТСБУ.
23 січня 2025 року НБУ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про прийняття рішення про ліквідацію Компанії. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 січня 2025 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/850/25. Рішенням Господарського суду міста Києва від 9 квітня 2025 року в справі № 910/850/25, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, вказаний позов НБУ задоволено, ліквідовано Компанію та призначено ліквідатора.
При цьому, 20 червня 2024 року набрав чинності Закон № 3720-IX, який введений в дію з 1 січня 2025 року.
Частиною 1 статті 43 Закону № 3720-IX передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України, зокрема транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди укладено внутрішній договір страхування із страховиком, який на дату подання заяви про регламентну виплату не мав права здійснювати обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності у зв'язку з припиненням членства в МТСБУ, і такий страховик (його правонаступник) із закінченням строку, визначеного цим Законом для прийняття рішення щодо здійснення страхової виплати, не прийняв відповідного рішення або прийняв рішення про здійснення страхової виплати, але не здійснив її, а також у разі відкриття провадження у справі про банкрутство такого страховика чи ліквідації такого страховика - для виконання його зобов'язань за внутрішніми договорами страхування (пункт 4).
Таким чином, як на момент спливу встановленого статтею 36 Закону № 1961-IV 90-деннного строку щодо прийняття рішення про здійснення (відмову у здійсненні) страхового відшкодування, так і на момент звернення позивача до суду з даним позовом (6 березня 2025 року) обов'язок з виплати страхового відшкодування перейшов від відповідача до МТСБУ.
Зважаючи на те, що на час пред'явлення даного позову - 5 березня 2025 року, ліцензія відповідача на здійснення діяльності зі страхування в установленому законом порядку була анульована, вказану особу було виключено з членів МТСБУ, а також зважаючи на прийняте НБУ рішення на підставі частини 9 статті 123 Закону України "Про страхування", яким було заборонено відповідачу проводити будь-які видаткові операції за рахунками, крім операцій, необхідних для забезпечення здійснення повноважень тимчасового адміністратора, та заборонено проводити будь-які операції з майном, суд дійшов висновку про те, що на момент подачі Товариством даного позову до суду обов'язок по сплаті спірної суми страхового відшкодування перейшов до МТСБУ, а відтак даний позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Аналогічна позиція в тотожних правовідносинах також викладена в постановах Північного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А., Барсук М.А.): від 23 червня 2025 року № 910/2703/25, від 26 травня 2025 року № 910/1877/25.
У зв'язку з цим посилання позивача на висновок, зроблений колегією суддів Північного апеляційного господарського суду в складі: головуючого Корсака В.А., суддів: Євсікова О.О., Алданової С.О., у постанові від 23 червня 2025 року в справі № 910/3269/25 про те, що "Товариство вірно пред'явило позов саме то страховика, а не до МТСБУ, оскільки на час подання відповідної заяви про регламентну виплату Компанія не втратила свого членства в МТСБУ", - є необґрунтованим.
Відповідно до вимог статті 14 ГПК України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Статтею 162 ГПК України встановлено, що саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду: від 16 грудня 2020 року в справі № 278/1258/16-ц та від 25 листопада 2020 року в справі № 233/1950/19.
При цьому, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Ця правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18 та від 13 жовтня 2020 року в справі № 640/22013/18.
Частинами 1-2 статті 48 ГПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача.
Однак, позивач під час розгляду даної справи клопотання про заміну первісного відповідача належним чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв, повідомивши суду в своїх додаткових поясненнях, що даний позов пред'явлений виключно до Компанії.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду про стягнення страхового відшкодування, без урахування на час такого звернення факту переходу обов'язку з його виплати від Компанії до МТСБУ, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства про стягнення 40 610,61 грн страхового відшкодування заявлена до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в задоволенні позову.
Суд також встановив, що 11 березня 2025 року МТСБУ здійснило на користь позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 40 610,61 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від вказаної дати № 6207_00000/720a7081-e01f-462c-9a85-31892a4edc3e з призначенням платежу: "Виплата по справі №114569, згідно наказу №3.1/6295 від 05.03.2025р., т.з. KA3709IA". У зв'язку з цим позивач звернувся до суду із заявою від 12 березня 2025 року про закриття провадження у справі з огляду на відсутність предмета спору.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України можливе виключно у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина має наслідком відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Враховуючи те, що Товариство звернулося до суду з даним позовом 5 березня 2025 року, тобто на момент, коли обов'язок із здійснення виплати страхового відшкодування перейшов від Компанії до МТСБУ, суд дійшов висновку про те, що спір між позивачем та відповідачем про стягнення страхового відшкодування у розмірі 40 610,61 грн вже був відсутнім на момент такого звернення. Відтак, правові підстави для задоволення заяв позивача та відповідача про закриття провадження у справі відсутні.
Суд також відхиляє посилання позивача на те, що правовідносини у даній справі повинні бути врегульовані виключно на підставі Закону № 1961-ІV, який діяв на момент їх виникнення, з огляду на те, що як на момент пред'явлення позову у даній справі, так і на момент прийняття рішення у даній справі, набрав чинності Закон № 3720-IX, підстави для незастосування положень якого, зокрема, у частині зобов'язань МТСБУ здійснити регламентну виплату замість страховика на умовах, передбачених частиною 1 статті 43 Закону № 3720-IX, відсутні.
При цьому, саме на підставі положень Закону № 3720-IX МТСБУ здійснило виплату спірної суми страхового відшкодування, яку позивач прийняв як належну та саме у зв'язку з цим просив суд закрити провадження у справі.
Судом також враховано, що факт оплати Компанією на користь позивача грошових коштів на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2025 року в справі № 910/3269/25 жодним чином не нівелює дії імперативної заборони НБУ на здійснення будь-яких видаткових операцій за рахунками Компанії. У свою чергу, прийняті НБУ рішення щодо Компанії на час розгляду даної справи судом є чинними та в установленому законом порядку скасовані не були. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні й сторонами та третьою особою до суду подані не були.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на зміст позовних вимог та обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства.
Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, у задоволенні позову Товариства слід відмовити в зв'язку з його безпідставністю.
Відповідно до статті 129 ГПК України понесені позивачем судові витрати, які, зокрема, складаються зі сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а також понесених витрат на професійну правничу допомогу, залишаються за Товариством та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення: 2 вересня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко