ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2025Справа № 910/8187/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця Нємножко Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (вул. Леонтовича, 6, 01030, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 35210739)
про стягнення 7 823, 16 грн,
Представники сторін: не викликались
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа - підприємець Нємножко Олексій Володимирович (далі за текстом - ФОП Нємножко О.В., Позивач) з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (далі за текстом - КП «Київтранспарксервіс», Відповідач) про стягнення 7 823, 16 грн безпідставно отриманих коштів.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що в силу приписів рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 у нього відсутній обов'язок здійснювати плату за Договором за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, за березень 2022, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Заперечуючи щодо заявлених вимог, Відповідач посилається на відсутність підстав застосування рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 за спірний період оскільки опублікування такого рішення відбулося в червні місяці 2022, а в подальшому пункти, на які посилається сторона Позивача взагалі виключено, що унеможливлює задоволення позову.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 02.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
11.07.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
16.07.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
21.07.2025 2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за тестом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
20.09.2019 КП «Київтранспарксервіс» проведено електронний аукціон № UA-PS-2019- 09-12-000029-2 за найменуванням активів (майна)/права лоту (склад лоту): право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Героїв Севастополя, 42, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
Згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2019-09-12-000029-2 від 20.09.2019 переможцем визначено ФОП Нємножко О.В.
17.10.2019 між КП «Київтранспарксервіс» (Сторона-1) та ФОП Нємножко О.В. (Сторона-2) укладено договір № ДНП-2019-10/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (далі за текстом - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Героїв Севастополя, 42, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 31 місце для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Відповідно до підпункту 2.2.6 пункту 2.2 Договору Сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі Стороною-1 згідно з умовами цього договору.
Згідно з пунктом 3.1 Договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що майданчик для паркування вважається фактично повернутим Стороні-1 з моменту підписання сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені пунктогм 7.14.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 7,01 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 1,17 грн.
Згідно з пунктом 4.3 Договору загальна ціна договору становить 261 988, 94 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 43 664, 82 грн., з яких Векспл - 238 171,76 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 39 695,29 грн. та Праз - 23 817,18 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3 969,53 грн.
Відповідно до пункту 4.5 Договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання-передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів у місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.
Згідно з пунктом 4.9 Договору, оплата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування (пункт 7.1 та пункт 7.2 Договору).
09.06.2021 між КП «Київтранспарксервіс» (Сторона-1) та ФОП Нємножко О.В. (Сторона-2) укладена додаткова угода до договору № ДНП-2019-10/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 17.10.2019 (далі за текстом - Додаткова угода), згідно з умовами якої, сторони домовились про внесення змін та викладення пунктів у цій додатковій угоді у наступній редакції, зокрема, в частині пунктів 7.16 - 7.14: «Пункт 7.14 строк дії договору постійно автоматично пролонгується на той самий період на тих же умовах, якщо Сторона-2 за 30 днів до дати закінчення договору не заявить наміру про його розірвання».
Актом від 21.10.2019 Відповідачем передано Позивачу паркувальний майданчик за Договором.
У поданому до суду позові Позивач зазначає, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму.
Посилаючись на пункт 1.3.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX» Позивач стверджує, що він звільнений від здійснення оплати за Договором за період з 24.02.2022 по 15.05.2022.
Так, на переконання Позивача сплачені ним за лютий 2022 кошти (з 24.02.2022 по 28.02.2022) в розмірі 1 086, 55 грн. (217, 31 грн. х 5 днів) та за березень 2022 в розмірі 6 736, 61 грн є такими, що безпідставно сплачені Позивачем, а відтак на підставі статті 12 12 ЦК України підлягають поверненню.
Заперечуючи щодо задоволення заявлених вимог, Відповідач посилається на наступне:
- плата за послуги нараховувалась відповідно до умов Договору № ДНП-2019-10/02, а будь-які зміни у договорі щодо оплати послуг сторонами не вносилися;
- системний аналіз положень статей 11, 177, 202, статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей);
- підпункт 1.3.2 пункту 1.3 рішення Київської міської ради, на який посилається сторона Позивача виключений відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради № 4577/4618 від 14.05.2022 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності» з 16.05.2022, що на переконання Відповідача свідчить про відновлення з 16.05.2022 у Позивача обов'язку суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з КП «Київтранспарксервіс», оплачувати за послуги з паркування;
- рішення КМР № 4551/4592 від 30.03.2022 не має зворотної дії в часі, тому Позивач не звільнений від здійснення оплати за період з 24.02.2022 та в березні 2022.
Судом встановлено, що у поданому відзиві Відповідач вказує, що враховуючи рішення Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 та № 4577/4618 від 14.05.2022, оплата за квітень та по 16.05.2022 за Договором не нараховувалась, однак Відповідач не заперечує щодо здійснення Позивачем такої оплати фактично, зокрема в частині спірного періоду.
Оплата Позивачем за Договором за лютий 2022 та березень 2022 підтверджується долученою до справи банківською випискою за 2022, вбачається із наданого Позивачем розрахунку, правильність якого не заперечується та не спростовується Відповідачем.
Позивач, обґрунтовуючи посилання на підпункт 1.3.2 пункту 1.3 рішення Київської міської ради № 4577/4618 від 14.05.2022, звертає увагу суду на судову практику, викладену у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 по справі № 910/1248/23.
У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач звертає увагу, що рішення Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 (з урахуванням змін та доповнень, внесених рішенням Київської міської ради № 4569/4610 від 15.04.2022), яке набрало чинності з моменту оприлюднення в силу чого, норми зазначені у ньому не поширюються на відносини, що виникли до його оприлюднення, відтак Позивач не звільнений від обов'язку оплачувати платежі нараховані за послуги, надані до набрання законної сили рішенням, а Позивачем зроблено помилковий висновок про те, що дане рішення має зворотню дію у часі.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди (найму).
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Суд зазначає, що наразі між сторонами існує спір щодо правомірності утримання Відповідачем коштів Позивача, сплачених у якості оплати вартості експлуатації паркувального майданчика за Договором за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 та за 31 день березня 2022.
Рішенням від 30.03.2022 КМР № 4551/4592, зокрема, встановила, що на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, у сфері оренди комунального майна територіальної громади міста Києва: у разі використання об'єкта оренди за цільовим призначенням та/або використання об'єкта оренди для потреб оборони, забезпечення життєдіяльності міста Києва в умовах воєнного стану, орендарі звільняються від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва (підпункт 1.2.1).
Також підпункти 1.3.1, 1.3.2 пункту 1.3 Рішення КМР від 30.03.2022 № 4551/4592 передбачають, що на період воєнного стану у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва: власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються КП "Київтранспарксервіс" згідно з переліком, затвердженим наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації); власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються КП "Київтранспарксервіс" згідно з переліком, затвердженим рішенням КМР, а також звільняються від оплати суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з КП "Київтранспарксервіс".
Рішенням КМР від 15.04.2022 № 4569/4610 «Про внесення змін до Рішення КМР від 30.03.2022» підпункт 1.2 пункту 1 рішення КМР від 30.03.2022 викладено в такій редакції: «У сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати".
Рішенням КМР від 14.05.2022 № 4577/4618 виключено пункти 1.3.1 та 1.3.2 з Рішення КМР від 30.03.2022 № 4551/4592.
Метою прийняття вказаних Рішень КМР є підтримка та полегшення ведення господарської діяльності для орендарів в період воєнного стану, а заходи, передбачені цими рішеннями, мають тимчасовий характер та пов'язані з певною подією (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 910/8348/22).
Пункт 1.2 Рішення КМР від 30.03.2022 № 4551/4592застосовується до оренди іншого комунального майна, а не оренди паркувальних майданчиків, до якої застосовувався пункт 1.3 цього Рішення.
Виключення пунктів 1.3.1 і 1.3.2 з Рішення КМР від 30.03.2022 № 4551/4592, здійснене Рішенням КМР від 14.05.2022 № 4577/4618, не означає, що оренда паркувальних майданчиків підпадає під дію пункту 1.2. Пунктом 1.3 передбачене не тільки звільнення від орендної плати суб'єктів господарювання, які здійснюють забезпечення паркування, а й власників і користувачів транспортних засобів, що призводило до завідомої збитковості суб'єктів господарювання.
Виключення пунктів 1.3.1 і 1.3.2 з Рішення КМР від 30.03.2022 № 4551/4592 та, відповідно, скасування обох пільг відновило можливість прибуткової діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють забезпечення паркування, а тому чинний пункт 1.2 рішення не можна розглядати як такий, що поширює своє регулювання на орендарів паркувальних майданчиків.
Вказані висновки викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 по справі № 910/1248/23.
Суд звертає увагу Відповідача, що Позивач посилається не на пункту 1.2 Рішення КМР від 30.03.2022 № 4551/4592, що нівелює його заперечення в цій частині.
Натомість із поданого позову вбачається, що Позивач посилається на пункт 1.3.2 Рішення КМР від 30.03.2022 № 4551/4592 в період, коли його ще не було виключено Рішенням КМР від 14.05.2022 №4577/4618.
Знову ж таки, звертаючись до судової практики, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 по справі № 910/1248/23 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила становлять випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частини 1, 2 статті 5 ЦК України передбачають, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Відтак, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки Рішення КМР від 30.03.2022 № 4551/4592 звільняє орендарів від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва на період воєнного стану, введеного 24.02.2022, і це рішення пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, то воно має зворотну дію у часі і, відповідно, Позивач отримав право не здійснювати оплату за Договором саме з 24.02.2022, а не з моменту його опублікування (07.04.2022).
На підтвердження цієї позиції свідчить рішення КМР від 18.05.2023 №6332/6373, яким внесено зміни до Рішення від 30.03.2022, а саме доповнено його пунктом 5 такого змісту: Нарахування за цим рішенням здійснюються, починаючи з 24.02.2022".
В силу зазначеного, суд погоджується з доводами Позивача щодо відсутності у нього підстав для сплати на користь Відповідача заявленої до стягнення суми, оскільки станом на час її оплати така підстава (обов'язок) - відсутня, що свідчить про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог.
Також суд погоджується з нормативно-правовою підставою стягнення заявлених коштів, а саме з посиланнями Позивача на положення статті 1212 ЦК України з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Аналогічні висновки наведені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, на які посилається скаржник.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
Відповідно до частини 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
В силу зазначеного, суд дійшов висновку, що Відповідачем безпідставно утримуються кошти Позивача в розмірі 7 823, 16 грн у якості оплати за Договором за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, та 31 день березня 2022 оскільки підстава для їх отримання Відповідачем була відсутня, що в своїй сукупності свідчить про обґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, судом враховано відсутність доказів зарахування Відповідачем суми 7 823, 16 грн в рахунок подальших платежів за Договором, а також самостійне не нарахування Відповідачем оплати за Договором за квітень 2022.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено безпідставність утримання Відповідача коштів, заявлених до стягнення, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Розподіл витрат Позивача на професійну правничу допомогу наразі судом не здійснюється в силу зазначення стороною про подачу додаткових доказів понесення останніх у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Фізичної особи - підприємця Нємножко Олексія Володимировича - задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (вул. Леонтовича, 6, 01030, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 35210739) на користь Фізичної особи - підприємця Нємножко Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) безпідставно отримані кошти в розмірі - 7 823 (сім тисяч вісімсот двадцять три) грн 16 коп та судовий збір - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 02.09.2025
Суддя Антон ПУКАС