02.09.2025 Справа № 908/2738/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши без виклику представників сторін (учасників) заяву акціонерного товариства “Райффайзен Банк» (надійшла в системі «Електронний суд» 01.09.25) про забезпечення позову у справі №908/2738/25
за позовною заявою: акціонерного товариства “Райффайзен Банк», 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а
до відповідача-1: Фермерського господарства “Брат», 71220, Запорізька область, Чернігівський район, с. Стульневе, вул. Перемоги, буд. 189
до відповідача-2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 6 282 087,21 грн
01.09.25 до Господарського суду Запорізької області в системі «Електронний суд» надійшла позовна заява акціонерного товариства “Райффайзен Банк» з вимогами до відповідачів: 1. Фермерського господарства “Брат», 71220, Запорізька область, Чернігівський район, с. Стульневе, вул. Перемоги, буд. 189; 2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , стягнення 6 282 087,21 грн, з яких: 4 059 250,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 222 837,21 грн - заборгованість за відсотками.
Також 01.09.25 до Господарського суду Запорізької області в системі «Електронний суд» від акціонерного товариства “Райффайзен Банк» надійшла заява про забезпечення позову у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.25 вказану позовну заяву визначено для розгляду судді Корсуну В.Л.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.09.25 заяву про забезпечення позову визначено для розгляду судді Корсуну В.Л.
Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» у заяві про забезпечення позову просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 51,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер: 1223077123101, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В обґрунтування необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову Акціонерним товариством “Райффайзен Банк» зазначено наступне (дослівно):
«Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ФГ «БРАТ» прийнятих на себе грошових зобов'язань та наявність заборгованості за Кредитним договором №012/10892/0995821 від 16 березня 2021 року, а також невиконання ОСОБА_1 вимоги Банку про погашення заборгованості у відповідності до умов договору поруки №12/Д4-1-РБ/22/365 від 16 березня 2021 року. Таким чином, відповідачами порушено умови Кредитного договору та договору поруки, внаслідок чого АТ «Райффайзен Банк» вимушено звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржників у примусовому порядку… Вимога Банку на адресу Позичальника ФГ «БРАТ» про погашення заборгованості в розмірі 6 282 087,21 гривень, яка була направлено в порядку визначеному Кредитним договором, була залишена без виконання. Також, з метою досудового врегулювання заборгованості ОСОБА_1 , який виступає в якості поручителя за зобов'язанням ФГ «Брат» за договором поруки №12/ Д4-1-РБ/22/365 від 16 березня 2021 року, було направлено відповідну вимогу, яка так само залишена без відповіді… Отже, оскільки предметом судового спору є стягнення з Відповідачів на користь Позивача заборгованості в сумі 6 282 087,21 гривень, тому, враховуючи значну ціну позову, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі та ефективне поновлення порушених прав Позивача - повернення заборгованості за кредитом у значній сумі, залежить від наявності у Відповідачів майна чи грошових коштів. Позивач вважає, що для забезпечення виконання рішення Господарського суду м. Києва по даній справі, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Накладення арешту на майно є реальним способом забезпечення виконання судового рішення і захисту прав та інтересів Позивача у даній справі. Зважаючи на те, що на спірному майну відсутні будь-які обмеження щодо його відчуження Відповідачем-2, останній, без жодних перешкод, може його відчужити до ухвалення рішення у даній справі, що унеможливить поновлення прав та інтересів позивача у даній справі. Виходячи з того що: ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства «Брат», був підписантом Кредитного договору та заяви про видачу кредитних коштів. При цьому, після виникнення проблемної заборгованості Відповідач-2 не виходив на зв'язок з Банком задля добровільно врегулювання заборгованості та станом на сьогодні продовжує ігнорувати вимоги Позивача про погашення кредитної заборгованості, достатнім та адекватним забезпеченням позову є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту нерухоме майно, що знаходиться у м. Запоріжжя до набрання законної сили рішення у даній справі а саме квартиру площею 51,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . На підтвердження наявності вищевказаного майна за Відповідачем-2 надаємо Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.».
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову з наданими до неї документами судом враховано наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За змістом норм чинного законодавства, у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, щодо захисту яких пред'явлено позов, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.
Суд звертає увагу, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.20 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог ст. 2 ГПК України є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції» зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Враховуючи викладене та доводи позивача, суд дійшов висновку про те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру площею 51,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , який виступає в якості поручителя за зобов'язаннями ФГ «Брат», є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. Оскільки предметом спору є стягнення 6 282 087,21 грн, що є значною сумою, накладення арешту на нерухоме майно щодо якого відсутні обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідачів, не ускладнюючи їх господарську діяльність. Отже, такий вид забезпечення позову - накладення арешту на майно (нерухоме), що належить відповідачу 2 на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи викладене суд погоджується із тим, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких подано заяву, сприятиме запобіганню порушення прав заявника на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить захист прав і законних інтересів позивача.
При цьому, судом враховано, що застосування заходів забезпечення позову у відповідності до норм чинного законодавства жодним чином не порушують ані інтересів Фермерського господарства “Брат», ані інтересів ОСОБА_1 , який одночасно є керівником та одним із засновників фермерського господарства, оскільки забезпечення позову лише обмежує право на відчуження та розпорядження майном на певний час без обмеження права користування ним, а тому обрані заходи забезпечення позову жодним чином не будуть порушувати збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
Водночас, подальше відчуження спірного майна може призвести (призведе) до неможливості виконати рішення суду в разі задоволення позову та захистити права позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду.
Накладення арешту на спірне майно забезпечить виконання у майбутньому судового рішення у цій справі (в разі задоволення позову), однак не завдасть шкоди відповідачу 2, не позбавить його прав на володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежить право відчужити спірне майно третім особам.
Отже, заходи забезпечення позову, із заявою про застосування яких позивач звернувся до суду, є розумним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову та відповідають меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд враховує висновки постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.23 у справі № 910/15043/21, постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 17.06.22 у справі № 908/2382/21, постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.20 у справі № 381/4019/18.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення виконання рішення в даній справі та запобігання можливому утрудненню реалізації прав позивача в разі задоволення позову, суд ухвалив задовольнити заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» та забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 51,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер: 1223077123101, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - до вирішення справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили.
Керуючись ст. ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» про вжиття заходів забезпечення у справі № 908/2738/25 задовольнити.
Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ):
- квартиру загальною площею 51,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер: 1223077123101 - до вирішення справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили.
Стягувач: акціонерне товариство “Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а; ідентифікаційний код 14305909);
Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ):
Згідно із ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, а саме з 02.09.25.
Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» зі строком пред'явлення до виконання до 02.09.28 року і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст.ст. 255-257 ГПК України. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.Л. Корсун