вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3557/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО", Київська область, м. Вишгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", Дніпропетровська область, м. Павлоград
про розірвання договору поставки та стягнення заборгованості у загальному розмірі 176 847,16 грн.
Приватне акціонерне товариство "УКРГІДРОЕНЕРГО" (далі - позивач) через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (далі - відповідач), у якій просить:
1. Розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 745/2024 від 02.02.2024;
2. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 176 847,16 грн , яка складається з наступних сум:
- 103 529,04 грн - основна заборгованість;
- 3 664,14 грн - інфляційне збільшення;
- 944,53 грн - 3% річних;
- 11 491,72 грн - пеня;
- 7 247,03 грн - штраф у розмірі 7 %;
- 49 970,70 грн - штраф у розмірі 10 % від ціни Договору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Ухвалу суду від 07.07.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 07.07.2025 (о 17:24 год.), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 66).
Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 23.07.2025. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів № 745/2024 від 02.02.2024 в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
02.02.2024 Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО" (далі - Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (далі - Постачальник, Відповідач) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів № 745/2024 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну поставку пального та мастил для автотранспорту Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ).
Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у специфікації, яка є Додатком № 1 до цього Договору (далі - Специфікація, копія надається) (п. 1.2. Договору).
Покупець передає визначений ним обсяг ПММ на відповідальне зберігання Постачальнику, а Постачальник зобов'язується зберігати ПММ, передані йому Покупцем, і повернути ПММ Покупцю у схоронності (п. 1.4. Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору право власності на ПММ, вказані у Специфікації, переходить до Покупця з моменту поставки ПММ. Моментом поставки ПММ є отримання Покупцем на підставі видаткової накладної талонів (бланків-дозволу) на всю кількість ПММ про що Сторонами підписується Акт приймання-передачі талонів (бланків-дозволу).
Згідно з п. 2.2. Договору Постачальник на підтвердження свого обов'язку, що випливає з цього Договору, передає Покупцеві талони (бланки-дозволи) на всю кількість ПММ згідно зі Специфікацією в десятиденний строк після отримання від Покупця Повідомлення про готовність до виконання Договору. Талони (бланки-дозволи) за цим Договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою) у розумінні Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» і призначені виключно для підтвердження повноважень представників Покупця на отримання ПММ за цим Договором. На талоні (бланку-дозволі) повинно бути відображено марку бензину або дизпалива із зазначенням кількості літрів, яку представник Покупця може отримати за цим талоном (бланком-дозволом). Талон (бланк-дозвіл) повинен містити реквізити, котрі дозволяють його індивідуалізувати (номер, дата, кількість літрів ПММ, якісні показники ПММ тощо).
Пунктом 2.4 Договору сторони домовились про те, що Покупець передає прийнятий за Актом приймання-передачі талонів (бланків-дозволу) обсяг ПММ Постачальнику на відповідальне зберігання в резервуарах АЗС Постачальника.
ПММ вважаються переданими на відповідальне зберігання Покупцем Постачальнику з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі талонів (бланків-дозволу), та зберігаються Постачальником до моменту фактичної заправки автотранспортних засобів Покупця (довірених осіб Покупця) на АЗС. Постачальник зобов'язаний вживати усіх заходів для забезпечення схоронності ПММ (п. 2.5. Договору).
ПММ повертаються (видаються) Покупцю зі зберігання лише на підставі та в обмін на талон (бланк-дозволу), виданий Постачальником Покупцю. Талон (бланк-дозволу) є товарно-розпорядчим документом на ПММ, на підставі якого здійснюється видача (повернення) ПММ за місцем його зберігання (АЗС). Для отримання ПММ зі зберігання (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) представник Покупця пред'являє оператору АЗС талон (бланк-дозволу). Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талона, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) ПММ відповідної марки та кількості. При видачі ПММ, талон (бланк-дозволу) залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем ПММ зі зберігання відповідного асортименту та кількості (п. 2.7. Договору).
Відповідно до п. 2.11. Договору Постачальник зобов'язаний зберігати ПММ до пред'явлення Покупцем вимоги про їх повернення. Вимогою Покупця про повернення ПММ вважається пред'явлення уповноваженою особою талону (бланку-дозволу).
Зберігання та видача (передача) ПММ зі зберігання здійснюється цілодобово на АЗС Постачальника, перелік яких узгоджується сторонами у Додатку 2 до цього Договору. У разі виникнення у Постачальника необхідності технічної перерви у відпуску ПММ на час зливання бензовозу, аварійного пошкодження, проведення ремонту, реконструкції АЗС тощо, Постачальник зобов'язаний протягом доби письмово повідомити про це Покупця та надати перелік найближчих АЗС, які забезпечать безперебійну видачу ПММ під час дії таких обставин. Видача (передача) ПММ зі зберігання Покупцю підтверджується фактом повернення Постачальнику талону (бланку-дозволу) в обмін на видані (передані) ним ПММ зі зберігання, що підтверджується чеком касового апарату (РРО) (п. 2.12-2.13. Договору).
ПММ вважають переданими Постачальником та прийнятими Покупцем за якістю, згідно з умовами цього Договору, якщо протягом 10 (десяти) днів з дати видачі визначеної п. 2.7. цього Договору, Покупець не пред'явить письмової вимоги (п. 2.15. Договору).
Ціна Договору дорівнює ціні ПММ, що постачаються за Договором, та становить: 416 422,50 грн (Чотириста шістнадцять тисяч чотириста двадцять дві грн. 50 коп.), крім того ПДВ 20% - 83 284,50 грн (Вісімдесят три тисячі двісті вісімдесят чотири грн. 50 коп.), разом 499 707,00 грн (Чотириста дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сім грн. 00 коп.) (п. 3.1. Договору).
Покупець сплачує Постачальникові ціну ПММ, вказану у Специфікації (Додаток №1), на підставі виставленого Постачальником рахунку, протягом 14 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної та Акта приймання передачі талонів (бланків-дозволу) на весь обсяг ПММ, та за умови реєстрації Постачальником податкових накладних з дотриманням вимог Податкового кодексу України (п. 3.2. Договору).
Згідно умов п. 4.2. Договору ПрАТ “Укргідроенерго», зокрема, має право вимагати передачі оплачених та переданих на зберігання ПММ або повернення сплачених за ПММ коштів за вирахуванням прийнятих ПММ, а Постачальник зобов'язаний виконати законні вимоги Покупця.
Разом, з цим відповідно до п. 4.3. Договору Постачальник зобов'язаний, зокрема:
- Забезпечити передачу талонів (бланків-дозволу) в строки, встановлені Договорами, забезпечити заправку ПММ транспорту ПрАТ “Укргідроенерго» на автозаправних станціях згідно з Переліком АЗС (Додаток № 2 до Договору, копія надається).
- Відшкодовувати Покупцю повну вартість оплаченого ним обсягу ПММ (у тому числі в мережі інших автозаправних станцій) через їх відсутність у Постачальника або поломку терміналу зчитування талонів (бланків-дозволу). Окрім цього, у такій ситуації для Постачальника настають несприятливі наслідки щодо обов'язку сплати штрафних санкцій, передбачених розділом 5 цього Договору.
У випадку відмови Постачальника надати довідку, передбачену п. 4.3.7 цього Договору, факт невиконання договору у частині відвантаження ПММ за пред'явленими талонами (бланками-дозволу) підтверджується претензією. Така претензія повинна містити в тому числі, але не виключно: дату, час, місце пред'явлення Покупцем талонів (бланків-дозволу) до поставки, ідентифікаційні дані талонів (бланків-дозволу), причину відмови поставити ПММ та надати довідку (зі слів Постачальника), вимоги Покупця, дані про його уповноважену особу (посада, прізвище) та її підпис. Покупець надсилає претензію протягом 7 (семи) днів, від дня відповідної відмови, а Постачальник вважається належним чином повідомленим зі змістом претензії, у випадку надсилання її Покупцем за адресою Постачальника, зазначеною в розділі 13 цього Договору, з повідомленням про вручення (пп. 4.3.7.1 Договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (п. 8.1. Договору).
Строк дії Договору, відповідно до п. 8.2. Договору, починає свій перебіг в момент, визначений у п. 8.1 цього Договору, та закінчується “ 31» грудня 2024 року, але у будь-якому випадку після повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього Договору (п. 8.3. Договору).
Продовження строку дії Договору та виконання зобов'язань щодо поставки ПММ оформляється додатковою угодою до цього Договору та можливе у разі: документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Покупця, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі (п. 8.4. Договору).
Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, які
оформлюються додатковою угодою до цього Договору (п. 8.5. Договору).
Дострокове розірвання Договору можливе лише за взаємною згодою Сторін, що оформлюється відповідною угодою до даного Договору, крім випадків, передбачених цим Договором (п. 8.7. Договору).
Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві (п. 8.8. Договору).
На виконання умов Договору Позивач на підставі виставлених Постачальником рахунків сплатив Постачальникові ціну ПММ, вказану у Специфікації (Додаток № 1) та у Акті приймання передачі талонів (бланків-дозволу) на весь обсяг ПММ, що підтверджується платіжною інструкцією.
Позивач зазначив, що починаючи з початку січня 2025 року, на АЗС Постачальника по всій Україні фактично припинився відпуск ПММ за талонами (бланками-дозволу), на стелах АЗС відсутня інформація щодо наявності палива.
Працівники філії “Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПрАТ “Укргідроенерго» (з талонами (бланки-дозволів) №№ 304622311436, 304622311435, 304622311437, 304622311438, 304622311439) систематично здійснювали заїзди на АЗС за адресами, відповідно до додатка 2 Договору, зокрема 06.03.2025, 17.03.20205, 19.03.2025, 21.03.2025 було здійснено заїзди на АЗС за такими адресами:
1. “ANP» за адресою: квартал 5, буд. 19, м. Новодністровськ, Дністровського району Чернівецької області.
2. “ANP» за адресою: квартал 28, буд. 1, м. Новодністровськ, Дністровського району Чернівецької області.
Разом із тим на зазначених вище АЗС працівники філії “Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПрАТ “Укргідроенерго» не змогли отримати пальне за талонами (бланки-дозволів) №№ 304622311436, 304622311435, 304622311437, 304622311438, 304622311439, про що було складено відповідні акти (копії надаються), крім того, працівники філії “Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПрАТ “Укргідроенерго» зафіксували факт закриття АЗС, відсутність працівників АЗС та неможливість відпуску ПММ.
Таким чином, працівники (представники) ПрАТ “Укргідроенерго» не змогли отримати пальне за талонами (бланками-дозволів) №№ 304622311436, 304622311435, 304622311437, 304622311438, 304622311439, про що було складено відповідні акти про неможливість отримання ПММ згідно талонів (бланків-дозволів) (копії надаються), крім того, представники Товариства зафіксували (шляхом фотофіксації) факт закриття АЗС, відсутність працівників АЗС та неможливість отримання ПММ (докази надаються).
Станом на червень 2025 року на філії “Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПрАТ “Укргідроенерго», відповідно до Договору, обліковується 2020 літрів дизельного палива, яке неможливо використати, вартістю: без ПДВ - 86 274,20 грн (вісімдесят шість тисяч двісті сімдесят чотири грн 20 коп.), ПДВ (20 %) - 17 254,84 грн (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири грн 84 коп.), разом з ПДВ - 103 529,04 грн (сто три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять грн 04 коп.).
Позивач стверджує. що Постачальником не було виконано в повному обсязі зобов'язання з поставки ПММ, попередньо оплаченого Товариством, та не забезпечено відпуск ПММ представникам Покупця на підставі талонів (бланків-дозволів), внаслідок чого, станом на дату подачі позову, за відповідачем утворилася заборгованість на суму 103 529,04 грн, чим порушено умови Договору.
Позивач зазначає, що ПрАТ “Укргідроенерго» з метою досудового врегулювання спору направило Відповідачу претензію від № 12-4/1451 від 13.03.2025 та претензію № 12-4/1719 від 01.04.2025 щодо відшкодування вартості оплаченого ПММ, в розмірі 103 529,04 гривень.
Проте, вищезазначені претензії, Постачальник, проігнорував, зобов'язання з поставки ПММ не виконав, передплату не повернув, а отже, Позивач звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. (абз. 2 п. 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
З дати підписання договору і по теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕНЕГІЯ» поставило ПАТ "УКРГІДЕНЕРГО" лише дизпаливо 7730 літрів на суму 396 177,96 грн. в т.ч. ПДВ. Тобто Відповідачем виконано зобов'язання не в повному обсязі, поставлено менша кількість товару, ніж це передбачено домовленістю сторін.
Внаслідок чого, залишилось недопоставленими Позивачу дизпаливо - 2020 літрів на суму 103 529,04 грн. в т.ч. ПДВ. по причині відсутність палива на АЗС.
Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем зобов'язань за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів № 745/2024 від 02.02.2024 в частині повної та своєчасної поставки товару, у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість в сумі 103 529,04 грн.
Відповідно до пункту 4.1.1. Покупець зобов'язаний оплачувати ПММ згідно умов договору, що і було зроблено належним чином. Тобто Позивач виконав свої зобов'язання згідно договору.
В свою чергу, Постачальник не виконав свої зобов'язання, поставивши Товар в меншій кількості, ніж це передбачено домовленістю Сторін і оплачений Покупцем.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, враховуючи зазначене, у зв'язку з недопоставкою (поставкою в меншій кількості) відповідачем позивачу товару у визначений Договором строк, у відповідача виникло зобов'язання (грошове зобов'язання) із повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем в розмірі 103 529,04 грн., відповідно до частини другої статті 693 ЦК України та частини першої статті 530 ЦК України.
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням.
Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні (стаття 669 ЦК України).
Правові наслідки порушення умов Договору поставки щодо кількості товару передбачено статтею 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж: це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Так, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати від продавця передати кількості товару, якої не вистачає. Він також має право відмовитися від товарів, які вже були передані (тобто частини товару, що є предметом договору купівлі-продажу) та їх оплати, а у випадку, якщо зазначений у договорі товар вже оплачений, - вимагати сплаченої за нього грошової суми.
Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, що свідчить про неможливість в односторонньому порядку відмови відповідача від виконання умов Договору.
Згідно частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З метою досудового врегулювання спору направило Відповідачу претензію від № 12-4/1451 від 13.03.2025 та претензію № 12-4/1719 від 01.04.2025 щодо відшкодування вартості оплаченого ПММ, в розмірі 103 529,04 гривень.
Проте, Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.
Відповідач, доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 103 529,04 грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо правомірності нарахування штрафних санкцій.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно п.5.1. Договору при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від ціни не поставлених своєчасно ПММ, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від ціни недопоставлених ПММ.
У разі відмови Покупцю у передачі ПММ на АЗС, що знаходяться на відповідальному зберіганні у Постачальника, крім випадків, зазначених у пункті 4.4.5 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від вартості цього Договору (п. 5.2. Договору).
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 11 491,72грн за період з 06.03.2025 до 25.06.2025, штраф 7% у розмірі 7 247,03 грн, штраф 10%. у розмірі 49 970,70 грн.
Перевіркою наданого позивачем розрахунків пені, штрафу встановлено, що пеня та штраф розраховані відповідно до умов п. 5.1 та 5.2 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунки є арифметично вірними та підлягають задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд відзначає, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №902/186/21).
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 944,53 грн за загальний період з 06.03.2025 до 25.06.2025 та інфляційні втрати у розмірі 3 664,14 грн. за період з березня по травень 2025 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, судом помилок не виявлено, а тому підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про розірвання договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів № 745/2024 від 02.02.2024 господарський суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частинами 1-3 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до частин 4, 5 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Як вже було зазначено вище, у пункті 8.1. Договору сторони погодили, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.
Строк дії Договору, відповідно до п. 8.2. Договору, починає свій перебіг в момент, визначений у п. 8.1 цього Договору, та закінчується “ 31» грудня 2024 року, але у будь-якому випадку після повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього Договору (п. 8.3. Договору).
Продовження строку дії Договору та виконання зобов'язань щодо поставки ПММ оформляється додатковою угодою до цього Договору та можливе у разі: документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Покупця, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі (п. 8.4. Договору).
Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, які
оформлюються додатковою угодою до цього Договору (п. 8.5. Договору).
Дострокове розірвання Договору можливе лише за взаємною згодою Сторін, що оформлюється відповідною угодою до даного Договору, крім випадків, передбачених цим Договором (п. 8.7. Договору).
Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві (п. 8.8. Договору).
Доказів пролонгації спірних договорів матеріали не містять.
Господарський суд звертає увагу на те, що варто розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином. Припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань не є тотожними поняттями.
Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що розірвано може бути лише чинний договір (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення).
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2023 № 910/97/22, від 20.09.2023 у справі № 910/11390/22, від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.
Відповідно, право сторони розірвати договір, передбачене статтею 651 Цивільного кодексу України, виникає лише щодо договорів, які є чинними.
Господарським судом встановлено, що на час звернення позивача з даним позовом спірний договір закінчив свою дію - 31.12.2024 відповідно.
Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 912/1025/20, від 10.02.2021 у справі № 908/288/20, від 04.04.2023 № 916/1349/21 та від 26.07.2023 у справі № 914/1954/20.
З огляду на те, що з позовною заявою про розірвання спірного договору позивач звернувся у липні 2025 року, тобто після закінчення строку їх дії, та зважаючи на те, що розірвано може бути лише чинний договір (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення), вимога Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО" про розірвання договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 745/2024 від 02.02.2024, у зв'язку з істотним порушенням їх умов, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір у розмірі 2 422,40 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
В задоволенні вимоги, щодо розірвання, укладений між Приватним акціонерним товариством "УКРГІДРОЕНЕРГО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 745/2024 від 02.02.2024 - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Приватне акціонерне товариство "УКРГІДРОЕНЕРГО" (07300, Київська область, м. Вишгород, код ЄДРПОУ 20588716) попередню оплату вартості пального у розмірі 103 529,04 грн, пеню у розмірі 11 491,72 грн - пеня; штраф 7% у розмірі 7 247,03 грн, штраф 10 % від ціни Договору у розмірі 49 970,70 грн, 3% річних у розмірі - 944,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 664,14 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 179 269,56 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 02.09.2025.
Суддя В.Г. Бєлік