вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3471/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Шахтарської окружної прокуратури, м. Шахтарське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі Шахтарської міської ради, м. Шахтарське, Синельниківський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в розмірі 108 498,89 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Шахтарська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Шахтарської міської ради (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 578 від 17.11.2022р у загальному розмірі 108 498,89 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- основна заборгованість у розмірі 95 400,00 грн;
- пеня у розмірі 13 098,89 грн.
Ухвалою від 02.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство “Шахтарська міська лікарня» Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
04.07.2025 від третьої особи через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення по справі.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
02.09.2025 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані припиненням відповідачем відпуску пального за сплаченими скретч-картками за договором № 578 від 17.11.2022р .
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 10.10.2023 11:54.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 26.06.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 26.06.2025 (а.с.91).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Третя особа вважає позовні вимоги правомірними, просить суд їх задовольнити.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту недопоставки відповідачем палива за скетч-картками за договором про закупівлю № 578 від 17.11.2022р, правомірність нарахування пені.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Між Комунальним некомерційним підприємством "Першотравенська міська лікарня" Першотравенської міської ради (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ІНВЕСТ" (далі-Постачальник) укладено Договір №578 від 17.11.2022 (далі-Договір).
Відповідно до умов п.1.1. Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність пально-мастильні матеріали (талони) згідно ДК 021:2015 код 09130000-9 “Нафта і дистиляти», надалі-Товар, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Згідно п. 1.2. договору, найменування товару: пально-мастильні матеріали (талони) (згідно Специфікації та накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін).
Одиниця вимірювання: літр. (п. 1.3. договору).
Відповідно до п.1.5. договору, відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони пластикові, паперові або паливні скетч-картки) на отримання товару відповідно “правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021р. №875).
Згідно п. 3.2. договору, загальна сума Договору: 127500,00 грн, в тому числі ПДВ 8341,12 грн. Ціна на момент укладення договору не повинна відрізнятися від ціни, зазначеної у пропозиції та повідомленні про намір укласти договір.
На протязі п'яти робочих днів з моменту підписання даного договору Постачальник зобов'язаний передати Покупцю, а Покупець зобов'язаний отримати від Постачальника довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скетч-картки) на придбану кількість товару. (п.5.1. договору).
Згідно п. 5.2. договору, місце поставки (передачі) товару: м.Першотравенськ, вул. Шахтарської слави, 1.
В п. 5.2.2. договору передбачено, що довірчі документи, передбачені п.1.5. даного договору є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених довірчих документах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в довірчому документі.
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі (талон пластиковий, паперова або паливна скетч-картка). (п. 5.3. договору).
Пунктом 10.1. договору встановлено, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторін).
Даний договір набирає чинності з дня його підписання та діє 31.12.2022. (п. 10.2. договору).
Покупець та Постачальник підписали Додаток №1 до Договору- специфікацію від 12.12.2022 (арк.с. 42), в якій зазначили найменування пально-мастильних матеріалів - Дизельне паливо, кількістю - 2500 літрів, сума з ПДВ 127500,00 грн.
Додатковою угодою № 1 від 24.11.2022 сторони домовились змінити ціну договору на 127 200,00 грн., в тому числі ПДВ 8 321,50 грн та збільшити ціну за одиницю товару на 1,86916 грн. без ПДВ та викласти додаток №1 до договору - Специфіацію в новій редакції.
Відповідно до видаткової накладної №0015/0000181 від 24.11.2022 (арк.с. 53), за якою Позивач отримав талони на пальне, 25.11.2022 Позивачем було проведено оплату за видатковою накладною №0015/0000181 від 24.11.2022 та договором №578 від 17.11.2022 на суму 127 200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №335 (арк.с. 52).
Проте, як зазначає прокурор у позові, починаючи з 27.12.2024 та станом на день звернення прокурора з позовом до суду ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ» не забезпечено відпуск на АЗС 1800 літрів пального за талонами, оплаченими Замовником.
Починаючи з 27.12.2024 представниками замовника в присутності співробітників АЗС “АВІАС ПЛЮС» (смт. Межова, Синельниківський район, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, м.Павлоград, Павлоградський район, Дніпропетровська область, м.Дніпро) складалися Акти 27.12.2024,27.02.2025,04.06.2025 (арк.с. 55-56), відповідно до яких пального на АЗС в наявності немає.
Як зазначає прокурор у позові, станом на день звернення з вказаним позовом до суду, отримати Товар (пальне) за талонами, придбаними у ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ», виявилось неможливим у зв'язку з відсутністю пального на АЗС.
Замовником засобами поштового зв'язку були направлені претензії від 13.03.2025 №01-24/11-306 та від 15.04.2025 № 01-24/11-471 (арк.с. 59-65).
Відповідач відповіді на претензії не надав, передоплату не повернув.
Вказане стало причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Щодо представництва прокурора в суді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення ч. ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. “Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.
Підґрунтям для зростання економіки будь-якої країни, а також її макроекономічної стабільності є державний та місцеві бюджети. Вони є центром зосередження та розподілу ресурсів відповідно до потреб суспільства та основою позитивного фінансового середовища для динамічного розвитку ринкових відносин, дієвим стратегічним інструментом реалізації державної політики та місцевого самоврядування. Бюджетна політика має бути спрямована на виділення коштів для реалізації програм, що є важливими для суспільства в конкретний період розвитку: витрати на соціальний захист, оборону, науку й освіту, утримання державних органів тощо.
Державний та місцеві бюджети є однією з головних ланок фінансової системи нашої країни, за рахунок якої забезпечується виконання покладених на неї функцій. При цьому виконання державного та місцевих бюджетів за видатками реалізується у більшій своїй частині завдяки здійсненню закупівель товарів, робіт та послуг.
Завдяки чіткому та ефективному функціонуванню бюджетної сфери забезпечуватиметься й належне фінансування господарської та соціальної сфери, зокрема, своєчасно виплачуватиметься заробітна плата, пенсії, стипендії та інші платежі, бюджетні кошти використовуватимуться за цільовим призначенням.
Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України.
До того ж питання дотримання уповноваженими особами вимог законодавства під час витрачання коштів набувають особливої актуальності в умовах збройної агресії російської федерації.
Повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні з 24.02.2022 правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності розподілу бюджету та потреби безпрецедентно значних фінансових ресурсів.
У таких умовах пріоритетними є питання захисту інтересів держави у бюджетній сфері, зокрема, щодо використання бюджетних коштів в умовах воєнного стану, дотримання умов договорів, укладених за результатами публічних закупівель, виконання зобов'язань за ними стосовно строків, належної якості та комплектації постачання товарів, робіт і послуг.
Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим у той же день Верховною Радою України, в державі запроваджено воєнний стан.
Вищезазначеним Указом на всі державні органи та органи місцевого самоврядування, органи державної влади покладено обов'язки із запровадження та здійснення передбачених Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Таким чином, на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні органи першочергово покладено виконання дій, які направлені на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, територіальних громад.
Крім того, розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації №699/0/527-24 від 23.08.2024 КНП “Шахтарська МЛ» Шахтарської міської ради визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливим для забезпечення потреб Збройних сил України.
Невиконання ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ» зобов'язань за Договором №578 від 17.11.2022 на постачання пального для КНП “Шахтарська МЛ» Шахтарської міської ради, який фінансується за бюджетні кошти, порушує інтереси держави, не відповідає матеріальним інтересам Шахтарської міської територіальної громади щодо своєчасного та в повному обсязі отримання товарів за договором, загрожує можливості виконання комунальним підприємством завдань щодо забезпечення життєдіяльності міста, призводить до необхідності вжиття додаткових заходів щодо проведення нової закупівлі та пошуку постачальників зазначених товарів.
Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а правочини, що порушують інтереси держави та суспільства на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес».
Поняття “суспільний», “публічний» інтерес ЄСПЛ тлумачить широко - від інтересу держави загалом до інтересу окремої територіальної громади.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а заходи щодо стягнення коштів у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором є невідкладними.
Щодо органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи зміст поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
При цьому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
За ч. 1 ст. 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, підприємства, установи та організації та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 8 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Сільські, селищні, міські ради, відповідно до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 2 ст. 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
КНП “Шахтарська міська лікарня» Шахтарської міської ради засноване на комунальній власності територіальної громади міста Шахтарське і знаходиться в управлінні Шахтарської міської ради. Власником Підприємства є Шахтарська міська рада.
Враховуючи викладене, Шахтарська міська рада, як представник територіальної громади м. Шахтарське, за рахунок якої здійснювалось фінансування Договору поставки, власник комунального підприємства - замовника за Договором, є заінтересованою особою щодо ефективного витрачання бюджетних коштів, а отже є уповноваженим органом щодо здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Щодо нездійснення органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
При цьому “нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
У постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
Установлено, що Шахтарська міська рада як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Згідно з абзацами 1- 3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
На виконання вимог, установлених абз. 4. ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», Шахтарською окружною прокуратурою листом від 13.06.2025 №64/1-633-25 (арк.с. 73-74) повідомлено Шахтарську міську раду про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень.
У відповіді Шахтарська міська рада повідомила (арк.с. 75), що нею не вживались заходи досудового врегулювання спору, а також не було подано позовної заяви до суду щодо стягнення коштів з ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ».
При цьому, будь-яких відомостей про причини невжиття цих заходів, або про намір їх вжити в майбутньому орган місцевого самоврядування не повідомив.
Таким чином, з боку уповноваженого органу - Шахтарської міської ради допущено нездійснення відповідного захисту інтересів держави: не пред'явлено до суду позову на захист інтересів держави про стягнення з ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ» коштів за непоставлений Товар.
До того ж, окружною прокуратурою листом від 30.05.2025 за №64/1-586вих-25 (арк.с.66-67) повідомлялось про наявність порушень інтересів держави КНП “Шахтарська міська лікарня» Шахтарської міської ради.
Листом від 04.06.2025 №01-24/2-672 (арк.с. 68) КНП “ШМЛ» ШМР підтвердило факт невиконання ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ» умов Договору, повідомило про те, що заходи щодо звернення до суду з метою стягнення коштів не вживало.
Отже, КНП “ШМЛ» ШМР також не повідомило про вжиття заходів щодо захисту інтересів держави або про намір вжити зазначених заходів у майбутньому.
У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Однак, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Унаслідок нездійснення вказаним органом належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.
У зв'язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Отже, Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру». На виконання зазначених норм Шахтарською окружною прокуратурою попередньо, до пред'явлення позову, листом повідомлено позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).
Відповідач не виконав вимоги Позивача щодо повернення сплачених коштів за непоставлений Товар.
Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Отже, з моменту передання відповідачем скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів.
Передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар загальною вартістю 171180,00 грн.
За умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний позивачем товар, загальною вартістю 171180,00 грн., по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 95 400,00 грн., що є предметом даного спору.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 95 400,00 грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Правомірність нарахування пені.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 7.2. договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором,сторони несуть відповідальність шляхом сплати неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
Прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 098,89 грн. за загальний період прострочення 27.12.2024 по 12.06.2025.
Відповідач розрахунок позивача не спростував, контррозрахунок пені не надав.
Проте, з визначеним прокуратурою періодом нарахування пені суд не погоджується, оскільки відповідно до положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів, 13.03.2025 Комунальним некомерційним підприємством "Шахтарська міська лікарня" Шахтарської міської ради на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" було направлено претензію №01-24/11-309 про повернення суми попередньої оплати протягом десяти календарних днів з дати отримання претензії
З цього моменту зобов'язання Відповідача з поставки перетворилися на зобов'язання з повернення передоплати.
Із дослідження сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень за трекінгом №5280100045053 (арк.с. 97) претензія була отримана адресатом 21.03.2025, тобто, кінцевим строком повернення попередньої оплати було 31.03.2025, а отже, право на застосування наслідків порушення грошового зобов'язання виникло у прокуратури з 01.04.2025 року.
Враховуючи викладене, сума пені судом встановлена у розмірі 5 914,80 грн за період з 01.04.2025 по 12.06.2025, що тягне за собою часткове задоволення позову в цій частині позову.
В частині стягнення пені в розмірі 7 184,09 грн. слід відмовити.
Таким чином, позов Шахтарської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шахтарської міської ради підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 95 400,00 грн. та пені в розмірі 5 914,80 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 7 184,09 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.91), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Шахтарської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шахтарської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (49600, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд. 47, к.206/2, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Шахтарської міської ради (52803, Дніпропетровська область, Синельниківський район, м.Шахтарське, вул.Шкільна, 20, код ЄДРПОУ 34357055) 95 400,00 грн основної заборгованості та 5 914,80 грн пені.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (49600, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд. 47, к.206/2, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2 262,02 грн (реквізити отримувача: 49044, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UА228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800).
В решті позову відмовити.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 02.09.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко