Справа № 132/2298/25
3/132/1364/25
Іменем України
01 вересня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Карнаух Н.П., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст. 173 КУпАП,
До Калинівського районного суду Вінницької області з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області 14.07.2025 надійшов протокол серії ВАД № 677462 від 07.07.2025, із додатками, про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Згідно із протоколом серії ВАД № 677462 від 07.07.2025, 20.06.2025 близько 10:00 год. громадянка ОСОБА_2 в с. Вишневе, вул. Садова, біля будинку № 3, висловлювалася словами нецезурної лайки та зводила наклеп відносно громадяни ОСОБА_3 , чим вчинила дрібне хуліганство, за що передбачена відповідальність ст. 173 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 ці матеріали передано на розгляд судді Карнауху Н.П.
Після отримання матеріалів, розгляд справи було призначено на 16.07.2025, 08.08.2025, однак, відкладено на 09:20 год. 18.08.2025 через неявку ОСОБА_2 .
У це судове засідання з'явилася ОСОБА_2 , яка свою вину у вчиненому не визнала, пояснила, що насправді це ОСОБА_3 до неї чіпляється і втручається у її особисте життя, забороняє ходити по дорозі. Крім того, зазначила, що ніяких конфліктів з потерпілою у них не було, а це була просто розмова.
У судовому розгляді справи оголошено перерву, наступне судове засідання у справі призначено на 13:30 год. 01.09.2025 з метою виклику до суду потерпілої ОСОБА_3 .
У судове засідання, призначене на 13:30 год. 01.09.2025, з'явилася ОСОБА_2 , яка підтримала попередні свої пояснення.
У вказане судове засідання потерпіла ОСОБА_3 не прибула, однак подала до суду письмову заяву, у якій зазначила, що покарання просить обрати на розсуд суду. Також просить розглянути справу за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя дійшов такого висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, серед іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.
Диспозицією статті 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом правопорушення, відповідальність за яке визначена ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері громадського порядку, тобто з об'єктивної сторони хуліганство, характеризується порушенням громадського порядку.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вищевказаного правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце.
Суд враховує те, що для кваліфікації дій особи за ст. 173 КУпАП необхідна наявність у цих діях хуліганського мотиву. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок.
Таким чином, умовою притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, є вчинення нею дій, які порушують громадський порядок і спокій громадян.
З протоколу серії ВАД № 677462 від 07.07.2025 вбачається, що 20.06.2025 близько 10:00 год. громадянка ОСОБА_2 в с. Вишневе, вул. Садова, біля будинку № 3, висловлювалася словами нецезурної лайки та зводила наклеп відносно громадяни ОСОБА_3 , чим вчинила дрібне хуліганство, за що передбачена відповідальність ст. 173 КУпАП.
Разом з тим, дії, які у протоколі кваліфіковано як «зведення наклепу», взагалі не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Законодавець не відносить поширення недостовірної інформації чи наклеп до складу дрібного хуліганства, оскільки такі дії не мають ознак посягання на громадський порядок.
Водночас у долученому до матеріалів справи поясненняі ОСОБА_3 від 20.06.2025 не конкретизовано, які саме образливі слова на її адресу висловлювала ОСОБА_2 , дату і час їх висловлювань.
Таким чином, судом не встановлено обставин, підтверджених достовірними, допустимими та у достатній кількості доказами, які б підтверджували те, що ОСОБА_4 вчинила дрібне хуліганство, тобто, нецензурно лаялася в громадському місці, образливо чіплялася до громадян та вчиняла інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Отже, виходячи з викладених у протоколі формулювань, вказані дії за своєю правовою природою не можуть бути віднесені до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки не містять обов'язкових ознак дрібного хуліганства. Таким чином, обставини, зафіксовані у протоколі, самі по собі не утворюють підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 (справа №560/751/17) зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто, зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно із пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 Постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року (справа №754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
У зв'язку з викладеним, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суддя дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 173, 245, 247, 251, 280, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Н. П. Карнаух