вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3408/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
за позовом першого заступника керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області, м. Знам'янка, Кіровоградська обл. в інтересах держави особі Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, с. Устинівка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 241 577 грн 75 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Перший заступник керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави особі Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" заборгованість в сумі 241 577 грн 75 коп., з яких: 210 600 грн 00 коп. - сума основного боргу, 30 977 грн 75 коп. - штрафні санкції.
Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 5084 від 08.05.2023 в частині повної та своєчасної поставки оплаченого товару.
Ухвалою господарського суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/3408/25, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 30.06.2025 до електронного кабінету позивача та відповідача 01.07.2025.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати у заявленій до стягнення сумі, наявність підстав для стягнення пені у заявленій до стягнення сумі.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2025 між Устинівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 5084, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність. Товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: Бензин А-92 Energy, бензин А-95, Бензин А-95 Energy дизпаливо Energy, газ (п. 1.2 договору).
Кількість: згідно накладних на товар (п. 1.4 договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 договору).
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (п. 2.1 договору).
Загальна сума договору 427 500 грн 00 коп., у тому числі ПДВ (п. 3.2 договору).
Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки (п. 4.1 договору).
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника.
Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити (п. 4.2 договору).
При ненадходженні оплата у термін, вказаний в п.4.1 договору, постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідної видаткової накладної. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами. Постачальник повертає отримані кошти па розрахунковий рахунок покупця, а договір з такої дати вважається розірваним (п. 4.3 договору).
Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника покупця та печаткою покупця та при наявності в нього паспорту (п. 4.4 договору).
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Відповідно до п. 5.2.договору місце поставки (передачі) товарів:
Передача покупцю товару за цим договором здійснюється з АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (п. 5.2.1 договору).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін попогашених скретч-картках вважаються виконаними, гри цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 договору).
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3 договору).
Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.4 договору).
Відповідно до п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені ним договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 10.1 договору).
Даний договір діє до 31.12.2023 (п. 10.2 договору).
Згідно з платіжною інструкцією №137 від 09.05.2023 відповідно до видаткової накладної №0032/0001399 від 08.05.2023 Устинівською селищною радою здійснено оплату за договором у сумі 427 500 грн 00 коп. за покупку дизпалива у кількості 6000 л та бензину А95 у кількості 3500 л (з ПДВ).
Відповідно до Специфікації №0032/0001399-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0032/0001399 від 08.05.2023 покупець надав скретч-картки, одержувачем яких є Устинівська селищна рада, а саме: скретч-картка Укр ДТ20 л - 300 скретч-карток на 6000 л; скретч-картка УкрА95 20 л - 100 скретч-карток на 2000 л; скретч-картка УкрА95 15 л - 100 скретч-карток на 1500 л.
Звертаючись з даним позовом прокурор вказує на те, що згідно з інформацією Устинівської селищної ради №02-22/204 від 24.02.2025 умови Договору поставки №5084 від 08.05.2023, який укладено між Устинівською селищною радою та ТОВ «ШТЕКС ІНВЕСТ», на даний час не виконуються, пальне не постачається.
На виконання листів Знам'янської окружної прокуратури №52/02-2179вих-25 від 12.03.2025, №52/02-4952вих-25 від 10.06.2025, №52/02-5152вих-25 від 16.06.2025 Устинівською селищною радою листами №02-24/265 від 05.05.2025, №02-12/668 від 11.06.2025, №02-12/711 від 17.06.2025 надано ряд документів, зі змісту яких встановлено наступне.
На даний час реалізація зазначеного договору в повному обсязі фактично не здійснюється через закриття автомобільних заправних станцій (АЗС) постачальника, про що постачальник не попередив покупця.
Так, відповідно до листа Устинівської селищної ради від 17.06.2025 встановлено, що у листопаді АЗС/АГЗС, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, селище Устинівка, вул. Горького, 27 функціонувала у звичному режимі та постачання дизельного пального відбувалося в повному обсязі, про що також свідчить відомість видачі скретч-карток за листопад 2024року. Згідно з цією відомістю за договором №5084 видано 5 скретч-карток на 100 л дизельного палива у листопаді 2024 року.
На початку грудня у селищної ради виникла потреба у пальному, але коли її працівники звернулися до АЗС/АГЗС, то їм було відмовлено, аргументували тим, що наявна тимчасова затримка з пальним по всій Україні. Відсутність можливості отримання пального підтверджується відомістю видачі скретч-карток, відповідно до якої остання видача скретч-карток за цим договором відбулася у грудні 02.12.2024 на 40 л дизельного палива. Після цієї дати договір фактично не виконувався, можливість здійснити заправку транспортних засобів була відсутня.
З метою вирішення цього питання селищна рада також зверталася до постачальника в телефонному режимі, який обіцяв відновлення постачання пального протягом місяця.
Водночас можливість заправки у замовника була відсутня, у зв'язку з чим 12.02.2025 Устинівською селищною радою на електронну пошту постачальника, яка зазначена в розділі 12 договору, скеровано лист №02-22/173 від 11.02.2025 про наявність недоотриманого за договором дизельного палива кількістю 4680 л на суму 210 600 грн.
Попри це постачальник на вказаний лист не відреагував, реалізація пального не відновлена.
За результатами виїзду робочої групи з метою обстеження підприємств та фізичних осіб-підприємців з питань «тіньової» зайнятості та легалізації заробітної плати від 03.04.2025 в селищі Устинівка за місцем розташування АЗС по вул. Горького (Медова), 27 постачальника встановлено, що АЗС не працює, працівники на робочому місці відсутні, про що складено відповідний акт.
Згідно з даними веб-сайту https://avias.ua/karta-azs/, вказана АЗС належить до бренду ANP.
Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального вимогою покупця за фактом пред'явлення талонів та не передав покупцю товар у повному обсязі та у кількості, і на умовах встановлених у договорі поставки №5084 від 08.05.2023.
Вищевикладене свідчить про те, що Устинівська селищна рада, виконавши зобов'язання за договором поставки №5084 від 08.05.2023, сплативши попередню плату за товар, набула право на отримання товару, втім внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, не отримала у фактичне володіння дизельне паливо по скретч-карткам на 4680 л, загальною вартістю 210 600 грн 00 коп. (234 скретч-картки номіналом по 20 л), яка підлягає стягненню із ТОВ "Інтекс Інвест".
Вказане вище і є причиною виникнення спору.
Щодо підстав для їх представництва прокурором у суді.
У зв'язку з початком повномасштабної військової агресії проти нашої країни, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території держави введено воєнний стан.
Станом на дату звернення до суду з даним позовом вже більше 3 років тривають тяжкі бої за суверенітет та незалежність нашої країни. При цьому, кожен день війни спричиняє втрати лише державного бюджету України близько 2 млрд. грн.
Дотримання суворого порядку використання державних коштів має забезпечити потребу фінансування соціально захищених статей, військових потреб, допомоги постраждалим, вимушеним переселенцям, відбудови нашої держави загалом.
Зважаючи на викладене, порушення визначеного порядку та встановленого устрою беззаперечно має тягнути за собою відповідну юридичну відповідальність та фінансові наслідки для винних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Щодо порушення інтересів держави
Першим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для застосування положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є поняття «інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи зміст поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (нолітичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», насамперед у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це справді потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.
Згідно з п. 2 Рекомендації СМ/Rес (2012) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їхня місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява №42454/02, п.35; рішення від 01.04.2010 у справі «Корольов проти Росії», заява №5447/03, п.З8).
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності І господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси Держави та місцевого самоврядування, повністю збігаються.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес та державний інтерес. При цьому факт перерахування на рахунки Відповідача бюджетних коштів за неповно та неякісно виконані будівельні роботи такому інтересу не відповідає та порушує вимоги чинного законодавства, принципи щодо цільового та ефективного використання бюджетних коштів, а тому підриває фінансово-економічні основи держави та перешкоджає ефективному виконанню відповідних функцій бюджетної системи.
Отже, звернення прокурора з указаним позовом спрямоване на захист і відновлення майнових інтересів Устинівської територіальної громади, оскільки стягнення коштів з ТОВ «Інтекс Інвест» за неналежно виконаними зобов'язаннями надасть можливість в подальшому використати їх на цільові потреби громади, зокрема, забезпечення благоустрою.
Щодо органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та нездійснення такого захисту
У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи зміст поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що його потрібно розуміти як орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституція України в частинах першій та третій статті 140 визначає, що місцеве самоврядування це право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Це право територіальна громада може реалізувати в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні та обласні ради).
Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно з ч. ч. 1,4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, закладикультури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №461/10922/15-а: «У системі органів місцевого самоврядування України має місце певна субординація її елементів - територіальної громади, ради, її виконавчих органів із збереженням відповідного розмежування їх прав і повноважень... Територіальна громада є основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради ... є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради мають свої виконавчі органи, які їм підзвітні та підконтрольні» Устинівська селищна рада Кіровоградської області - представницький орган місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, належного виконання передбачених законом повноважень.
Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
За приписами п. 6 ч. 1 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Статтею 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).
Ураховуючи викладене, позивач уповноважений на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.
Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.
Щодо нездійснення органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює Його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі №927/246/18 від 06.02.2019).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17.
Установлено, що Позивач як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Знам'янська окружна прокуратура листами від 12.03.2025 та від 10.06.2025 повідомила Устинівську селищну раду про порушення ТОВ "Інтекс Інвест" вимог законодавства під час виконання умов Договору поставки №5084 від 08.05.2025.
Згідно відповіді Устинівської селищної ради №02-12/105 від 29.02.2024 та 02-24/265 від 05.05.2025 можна дійти висновку, що селищна рада зверталися до суду не буде та просить прокурора про здійснення належного захисту.
Про причини не здійснення захисту відповідних інтересів держави прокурора не повідомлено.
Тобто, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави та обізнаність про виявлені порушення законодавства, в тому числі після повідомлення прокурором про їх наявність, Устинівська селищна рада не вжила заходів для усунення цих порушень.
Вказане свідчить про нездійснення селищною радою захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень вказаної вище Інструкції 28.12.2022 відповідачем були передані позивачу талони відповідних номіналів, що підтверджують право на отримання товару.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарським судом встановлено, що Устинівська селищна рада, виконавши зобов'язання за договором поставки №5084 від 08.05.2023, сплативши попередню плату за товар, набула право на отримання товару, втім внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, не отримала у фактичне володіння дизельне паливо по скретч-карткам на 4680 л, загальною вартістю 210 600 грн 00 коп. (234 скретч-картки номіналом по 20 л.
В свою чергу, відповідач не спростував доводи позивача щодо непоставки товару за договором на залишкову суму 210 600 грн 00 коп.
Також відповідач не надав доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в загальному розмірі 210 600 грн 00 коп.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У даному випадку прокурор посилається на те, що товар на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 210 600 грн 00 коп. відповідачем поставлений не був, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на суму 210 600 грн 00 коп. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати позивачу.
Отже, доводи прокурора щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги прокурора є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару, зокрема, на суму 210 600 грн 00 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 210 600 грн 00 коп. попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 210 600 грн 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за ним договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язанім за кожний день прострочення.
За прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, на підставі пункту 7.2 договору, прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 03.12.2024 по 03.06.2025 в сумі 30 977 грн 75 коп.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що вимога прокурора в частині стягнення пені в сумі 30 977 грн 75 коп. не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Так, згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Відповідно до п. 5.2.договору місце поставки (передачі) товарів:
Передача покупцю товару за цим договором здійснюється з АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (п. 5.2.1 договору).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 договору).
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3 договору).
Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.4 договору).
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як було встановлено судом вище, у договорі сторонами не були визначені умови щодо строку поставки товару (кінцевий термін дії скретч-картки); доказів узгодження сторонами строків поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в сумі 210 600 грн 00 коп. матеріали справи також не містять. Доказів, на підтвердження того, в який день та в якій кількості пального відповідачем було відмовлено позивачу у заправці його автомобілів суду не надано, отже факт прострочення поставки товару на суму 210 600 грн 00 коп. в період з 03.12.2024 по 03.06.2025 прокурором належними доказами не доведений.
Більше того, прокурор здійснює нарахування пені за прострочення поставки товару по 03.06.2025 включно, в той час, як сам прокурор посилається на те, що 12.02.2025 відповідачем була отримана вимога про поставку товару або повернення суми здійсненої попередньої оплати в розмірі 210 000 грн 00 коп.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З цього приводу суд також зазначає, що у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов'язки одночасно:
1) обов'язок щодо поставки товару на суму 210 600 грн 00 коп., а також,
2) обов'язок щодо повернення попередньої оплати на суму 210 600 грн 00 коп.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення пені в сумі 30 977 грн 75 коп.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 159 грн 00 коп.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, к. 206/2, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (28600, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Устинівка, вул. Ювілейна, 4, код ЄДРПОУ 04364549) 210 600 грн 00 коп. основного боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, к. 206/2, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (одержувач - Кіровоградська обласна прокуратура, ЄДРПОУ: 02910025, р/рахунок: UА848201720343100001000004600, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО: 820172, призначення платежу: повернення судового збору) судовий збір у розмір 3 159 грн 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 01.09.2025.
Суддя І.А. Рудь