пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 серпня 2025 року Справа № 903/512/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В. розглянувши матеріали
заяви фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни про компенсацію судових витрат
за позовом Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради, м. Володимир
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради, м. Володимир
до відповідача: фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни, м. Володимир
про стягнення 546 132,08 грн,
В засіданні приймали участь:
від позивача: Самчук А.М.
від відповідача: Сорокопуд М.О.
від третьої особи: н/з
встановив:
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.07.2025 позов Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради до фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни про стягнення 546132,08 грн залишено без розгляду.
04.08.2025 надійшла заява фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни про компенсацію судових витрат в сумі 38 000 грн.
08.08.2025 надійшли заперечення Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради, згідно яких просить відмовити у задоволенні заяви відповідачки. Зазначає, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, виключно можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Відповідачкою не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним вчинені в процесі розгляду справи та в чому вони полягають. Визначений відповідачкою гонорар в розмірі 38 000,00 грн не є співмірним до часу наданих послуг.
Згідно відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу “Діловодство спеціалізованого суду» суддя Бідюк С.В. у період з 05.08.2025 по 18.08.2025 перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 19.08.2025 заяву фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни про компенсацію судових витрат прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 26 серпня 2025 року о 14:30 год.
Третя особа правом участі у судовому засіданні не скористалася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні представник відповідача заяву підтримав.
Представник позивача у задоволенні заяви просив відмовити з підстав, наведених у запереченнях.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
31.07.2025 у підготовчому засіданні представник позивача подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, просив залишити позов без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Ухвалою суду від 31.07.2025 позов Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради до фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни про стягнення 546 132,08 грн - залишено без розгляду.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 ГПК України).
В силу приписів частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 цієї ж статті).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Частинами 2-4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України.
У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 по справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 по справі № 922/2157/20).
При цьому ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Такі обставини встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).
Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 р. у справі 922/2017/17).
З системного аналізу наведеного вище вбачається, що відповідач має право на компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, якщо буде встановлено, що дії позивача були необґрунтованими і у зв'язку з такими діями позивача відповідач поніс витрати з оплати професійної правничої допомоги в порушеній позивачем справі.
З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2025 Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни, в якому просило стягнути: на користь позивача 60% суми у розмірі 267181,43 грн, 11769,22 інфляційного збільшення до загального фонду Володимир-Волинської територіальної громади; на користь позивача 10% суми в розмірі 44 530,22 грн до спеціального фонду бюджету Володимир-Волинської територіальної громади; на користь третьої особи КП “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради 30% з усієї суми в розмірі 222 651,21 грн.
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради до фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни про стягнення 546 132,08 грн залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду впродовж 10-ти календарних днів з дня одержання цієї ухвали: доказів реєстрації електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд»; пояснення щодо статусу третьої особи, яку просить залучити до участі у справі; уточнення позовних вимог у частині заявлених до стягнення кожної із грошових сум (орендної плати, інфляційного збільшення, 3% річних, пені тощо); розрахунок ціни позову з врахуванням вказаних у даній ухвалі недоліків.
03.06.2025 надійшли заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви та долучення уточненої редакції позовної заяви з уточненими розрахунками.
Ухвалою суду від 04.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємства “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради. Призначено підготовче засідання у справі на 02 липня 2025 року о 10:30 год. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, третій особі, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу, третій особі; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу, третій особі; третій особі - строк не пізніше ніж протягом 10-ти календарних днів з дня отримання ухвали суду подати пояснення по суті спору, з доказами надіслання іншим учасникам справи.
Отже, звертаючись з позовом до суду, позивачем допущено ряд недоліків позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою суду від 19.05.2025 було залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
13.06.2025 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, згідно яких позовні вимоги підтримує. Зазначає, що починаючи з грудня 2023 року балансоутримувачем щомісячно надсилалися листи про сплату орендної плати з виставленими рахунками, проте орендарем не було здійснено плати у встановлений строк (листи додаються). На день подання позовної заяви заборгованість відповідача по орендній платі перед балансоутримувачем становить 190954,11 грн.
Відповідачка у відзиві від 18.06.2025 у задоволенні позову просила відмовити. Зазначає, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 року у справі № 903/360/24 встановлено, що спірний договір оренди від 17.06.2016 приміщення за адресою вул. Шпитальна, 20 у м. Володимир припинений 17.04.2022. В той же час, позивач, як на підставу нарахування орендної плати за 2024-2025 роки покликається на пункт 9.3 договору оренди від 17.06.2016. Таким чином вимоги позивача щодо стягнення орендної плати після припинення договору оренди є безпідставними. Відсутність договірного зобов'язання орендаря після припинення дії договору зі сплати орендної плати виключає можливість стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних, оскільки частина друга статті 625 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних виключно у разі порушення боржником грошового зобов'язання перед кредитором, так само як і виключає можливість стягнення пені та штрафу з відповідача за відсутності порушення основного зобов'язання під час дії договору
За результатами ознайомлення позивача з відзивом відповідача, управлінням підготовлено та подано до суду відповідь на відзив від 23.06.2025, згідно якого зазначає, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Таким чином позивач мав право нараховувати орендну плату з 01.12.2023 по 18.03.2025.
Також, судом встановлено, що позивачем було подано до суду ряд клопотань про відкладення розгляду справи, які унеможливили розгляд справи у підготовчому засіданні у найкоротші строки та перехід до розгляду справи по суті, а саме клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 01.07.2025 з метою подання нових доказів по справі, від 16.07.2025 з метою ознайомлення нового представника управління з матеріалами справи та уточнення позовних вимог.
Таким чином, суд вважає, що розгляд справи в підготовчому засіданні протягом майже двох місяців, з процесуальних підстав, ініційованих позивачем, підтверджує доводи відповідачки про необґрунтованість дій позивача, у зв'язку з чим представник відповідачки довів наявність необґрунтованих дій позивача у даній справі.
У справі № 922/1001/20 Верховний Суд підтвердив можливість стягнення судових втрат з позивача у випадку залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, тобто на підставі поданої позивачем заяви (постанова Верховного Суду від 21.12.2020).
Як зазначено судом вище, що провадження у даній справі відкрито 04.06.2025, а з клопотанням про залишення позову без розгляду позивач звернувся лише 31.07.2025, тобто більш ніж через півтора місяця після відкриття провадження у справі.
Отримавши примірник позовної заяви та, в подальшому, ухвалу суду про відкриття провадження у справі, відповідачка цілком обґрунтовано та правомірно вважала, що потребує правничої допомоги та належного захисту своїх прав та інтересів у суді під час розгляду цієї справи.
Крім того, представником відповідачки за час розгляду справи було виконано певний обсяг юридичної роботи на спростування позовних вимог позивача.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання відповідачці професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, позивач своїми діями щодо подання позову фактично спонукав відповідачку звертатися за професійною правничою допомогою до адвоката та витрачати кошти на таку допомогу. У зв'язку з цим, цілком обґрунтованим, раціональним, виправданим та законним є бажання ФОП Новікової Г.Л. стягнути з позивача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Суд відзначає, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду спричинив необхідність несення відповідачкою витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак у подальшому фактична необхідність цього була нівельована, знов ж таки, за наслідками диспозитивної реалізації позивачем своїх прав щодо залишення позову без розгляду, на що, за будь-яких обставин, відповідачка не могла вплинути.
Враховуючи, що понесені в межах даної справи витрати сторін могли б бути розподілені між сторонами за наслідками розгляду даної справи, однак, така можливість залежить виключно від волі позивача (чого не відбулось), а тому є неприпустимим обмеження можливості отримання відповідачкою законного відшкодування понесених витрат волею іншої особи, за рахунок якої і підлягає компенсація таких витрат.
Таким чином, необґрунтованість дій позивача виражається у непослідовності дій останнього, а саме, звернення з позовом до суду, подання відповіді на відзив та клопотань про неодноразове відкладення підготовчого засідання з метою подання нових доказів та уточнення позовних вимог, та в подальшому про залишення вказаного позову без розгляду, що, по суті, є діями, які суперечать одна одній.
З огляду на вищевикладене, поведінка позивача розцінюється судом, як необґрунтовані дії у розумінні частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у результаті чого відповідачка ФОП Новікова Г.Л. наділена процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У відзиві на позовну заяву від 18.06.2025 відповідачем зазначений орієнтовний розмір судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді першої інстанції в сумі 35 000 грн.
У заяві від 04.08.2025 про компенсацію судових витрат відповідач просить стягнути з позивача 38 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
16.06.2025 між АО «Ковальов, Сорокопуд та Партнери» (виконавець) та ФОП Новіковою Г.Л. (замовник) укладено договір №16/06/25 про надання послуг професійної правничої (правової) допомоги, згідно умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо представництва і захисту інтересів замовника у господарській справі №903/512/25 (п. 1.1). За послуги, визначені в п. 1.1 договору, замовник сплачує виконавцю гонорар за домовленістю, виходячи із витраченого часу, а також всі понесені виконавцем витрати на представництво (п. 4.1). Початкова оплата виконавцю відповідно до п. 4.1 договору за домовленістю сторін складає 2 000 грн за одну годину (п. 4.2). Договір припиняє свою дію по виконанню сторонами своїх обов'язків, розірванню договору за згодою сторін, чи за вимогою однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством з діяльності адвокатури в Україні (п. 7.4).
04.08.2025 АО «Ковальов, Сорокопуд та Партнери» та ФОП Новіковою Г.Л. підписано акт №1 прийому наданих послуг з професійної правничої (правової) допомоги, згідно якого виконавець надав, а замовник отримав професійну правничу допомогу у господарській справі за позовом ФОП Новікової Г.Л. (справа №903/512/25) про стягнення коштів під час розгляду справи у Господарському суді Волинської області (п. 1). Визначено, що адвокатом виконано такий об'єм робіт (наданих послуг):
- ознайомлення із позовною заявою, матеріалами справи, поясненнями третіх осіб з додатками, їх аналіз, консультації замовника та вироблення правової позиції щодо представництва в суді, вивчення практики ВС щодо аналогічних справ тощо, дата виконання: 16.06.2025, 17.06.2025, 5 год;
- підготовка, оформлення та подання відзиву на позовну заяву позивача за допомогою ЄСІТС, дата виконання: 18.06.2025, 5 год;
- ознайомлення та аналіз відповіді позивача на відзив сторони відповідача, заявами та клопотаннями сторони позивача, дата виконання: 23.06.2025, 01.07.2025, 16.07.2025, 2 год;
- підготовка та подання заяв, в тому числі через ЄСІТС, про вступ до справи, приєднання відомостей, закінчення підготовчого провадження, дата виконання: 19.06.2025, 15.07.2025, 1 год;
- участь у судових засіданнях Господарського суду Волинської області з урахуванням витраченого часу на прибуття до суду, дата виконання 23.07.2025, 3 год;
- ознайомлення та аналіз процесуальних ухвал Господарського суду, дата виконання: 16.06.2025, 02.07.2025, 16.07.2025, 31.07.2025, 2 год;
- підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з додатками, дата виконання: 04.08.2025, 2 год.
Загальний витрачений час адвоката становить 19 год, вартістю 38 000 грн, з розрахунку 2 000 грн за 1 год.
АО «Ковальов, Сорокопуд та Партнери» виставлено ФОП Новіковій Г.Л. рахунок-фактуру №04/08/2025 від 04.08.2025 на суму 38 000 грн.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Усталеним у судовій практиці є те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує і ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Дослідивши заяву ФОП Новікової Г.Л. про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору та складність справи, об'єм фактично наданих послуг, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому судом враховується, що вказані заявником в акті наданих послуг такі окремі види послуг як ознайомлення із позовною заявою, матеріалами справи, поясненнями третіх осіб з додатками, їх аналіз, консультації замовника та вироблення правової позиції щодо представництва в суді, вивчення практики ВС щодо аналогічних справ тощо охоплюються послугою з підготовки, оформлення та подання відзиву на позовну заяву позивача за допомогою ЄСІТС.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022.
На переконання суду, вказані види послуг, які зазначені відповідачем окремо, зокрема ознайомлення та аналіз відповіді позивача на відзив сторони відповідача, заявами та клопотаннями сторони позивача, ознайомлення та аналіз процесуальних ухвал є одним і тим же видом послуг та цілком охоплюються таким видом, як підготовка та участь у судових засіданнях.
Судом враховано, що за результатами ознайомлення із відповіддю на відзив, заперечення на відповідь на відзив від відповідачки на адресу суду не надходили.
Подані відповідачкою заяви про вступ її представника до справи, проведення судового засідання без участі її представника, закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не є заявами по суті спору, не є неминучими витратами, їх підготовка та подання не є співмірними із часом та обсягом виконаних робіт, вказаних у акті.
Щодо послуги з підготовки та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, на яку адвокатом витрачено 2 години (4 000 грн), суд зазначає, що така заява є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 №910/9714/22.
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена, у зв'язку з чим посилання відповідача на відсутність доказів оплати витрат на правову допомогу, як на підставу недоведеності розміру, їх реальності та можливості оплати, не приймається судом до уваги.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
Ураховуючи викладене, клопотання позивача про зменшення розміру витрат, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об'ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги об'єм наданих правових послуг, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, натомість в іншій частині заява задоволенню не підлягає.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з наданими адвокатом послугами.
Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов'язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни про компенсацію судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради (вул. Устилузька, 17, м. Володимир, Волинська обл., код ЄДРПОУ 44365036) на користь фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковою ухвалою законної сили.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.09.2025.
Суддя С. В. Бідюк