пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
28 серпня 2025 року Справа № 903/648/25
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий фонд» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
до відповідача: Приватного підприємства "КОНСТАНТА - М"
про стягнення 979 306,05 грн. заборгованості
Суддя Шум М.С.
Без виклику представників сторін
встановив: в позовній заяві від 24.06.2025 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий фонд» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» просить суд стягнути з Приватного підприємства "КОНСТАНТА - М" 979 306,05 грн. заборгованості з яких: 934 725,22 грн. основного боргу, 18 694,51 грн. штрафу, 20 662,10 грн. інфляційних, 5 224.22 грн. 3% річних, а також 14 689,59 грн. витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу необробленої деревини №П-2023/33 від 13.02.2023.
Ухвалою суду від 27.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відзив відповідача на адресу суду не надходив.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
13.02.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України» в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" (продавець, правонаступник Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий фонд» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») та Приватним підприємством "КОНСТАНТА - М" (покупець) укладено договір №П-2023/33 купівлі-продажу необробленої деревини .
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Між сторонами зобов'язання виникли з договору №9800/170122/28/1 від 17.01.2022 купівлі-продажу необробленої деревини.
Згідно умов договору за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2023 року, продавець передає, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, вказаних у цьому договорі (п.с. 1.1). Товаром є необроблена деревина, стандартизована в лоти та реалізована під час аукціону, а саме сКруглі лісоматеріали (п. 1.3). Загальна вартість товару, що є предметом даного договору, складає 3 612 677.50 грн (п. 2.1). Датою передачі товару продавцем та прийому покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 3.4). За несвоєчасну або неповну оплату товару покупець несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 2% від вартості неоплаченої продукції (п. 5.2). Договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання сторонами та реєстрації на біржі (п. 7.1).
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
На виконання умов договору позивачем за період 21.02.2023 по 31.03.2023 поставлено товар на загальну суму 1 878 203,06 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с .12-45).
Відповідачем свої зобов'язання щодо оплати товару виконано частково на загальну суму 883 861, 08 грн., що підтверджується платіжними інструкціями , у зв'язку з чим заборгованість за отриманий товар становить 934 725,22 грн.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи вищевикладене, часткову оплату боргу, заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 934 725,22 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).
За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно п. 5.2 договору купівлі-продажу від 13.02.2023 за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 2% від вартості неоплаченої продукції.
Суд здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, дійшов висновку, що нараховані позивачем 18 694,51 грн. штрафу, 20 662,10 грн. інфляційних втрат, 5 224,22 грн. 3% річних підставні та підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до ст.ст. 549, 625 ЦК України, п. 5.2 договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 14 689,59 грн. відповідно до ст.ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "КОНСТАНТА - М" (44500, вул. 1 Грудня,9 с. Олексіївка, Камінь - Каширський р-он, Волинська обл., код ЄДРПОУ 31820131) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Поліський лісовий фонд» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (43010, Волинська обл., Луцький р-он, м. Луцьк, пр. Волі, 30, код ЄДРПОУ 45601597, IBAN НОМЕР_1 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313) 979 306,05 грн. заборгованості, з яких: 934 725,22 грн. основного боргу, 5 224,22 грн. 3% річних, 20 662,10 грн. інфляційних втрат, 18 694,51 грн. штрафу та 14 689,59 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Микола ШУМ