ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"02" вересня 2025 р. Справа № 918/90/22
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Олексюк Г.Є., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 (суддя Церковна Н.Ф.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Костюк Анатолія Віталійовича
до Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на сторонні відповідача ОСОБА_1
про переведення прав та обов'язків покупця
У лютому 2022 Фізична особа-підприємець Костюк Анатолій Віталійович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М", в якій просив перевести на нього права та обов'язки покупця за договорами купівлі - продажу павільйонів, які за договором оренди нежитлового приміщення №21/03 були переданні позивачу у тимчасове оплатне строкове користування.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 позов задоволено.
До Північно-західного апеляційного господарського суду 25.08.2025 надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22, в якій третя особа просить поновити їй пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції не отримувала, про його існування дізналася 06.08.2025. Апелянт вказує, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну виїхала зі своїми малолітніми дітьми за кордон, де перебуває і по сьогоднішній день. Також скаржник звертає увагу на те, що 06.08.2025 друзі родини ОСОБА_1 повідомили їй, що її торговими павільйонами користуються невстановлені особи, після чого остання звернулася до Адвокатського бюро "Любаренко та Партнери", представники якого зробили запит до державного реєстру, та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (Номер інформаційної довідки: 438393251; Дата, час формування: 06.08.2025 12:57:12) представники Адвокатського бюро "Любаренко та Партнери" дізналися про оскаржуване рішення та повідомили апелянта.
ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи міститься її заява (б/н від 25.05.2022), згідно якої заявник просить відкласти розгляд справи або зупинити провадження у даній справі до закінчення воєнного стану, оскільки остання перебуває за кордоном. Дана заява не свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про наявність рішення, яким її позбавлено майна навіть не зазначаючи відповідачем. До повномасштабного вторгнення в ОСОБА_1 був її представник, який займався судовими справами (№ 569/24096/21 про вчинення домашнього насильства; № 569/819/21 розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів). Після повномасштабного вторгнення її колишні представники не мали змоги зв'язатися з Сумко Т.С. повідомити її про наявність спору та формулювання правової позиції, а тому наявність клопотання, в якому колишній представник просить суд відкласти розгляд справи або зупинити провадження у даній справі до закінчення воєнного стану, оскільки ОСОБА_1 перебуває за кордоном під тимчасовим захистом, не свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про наявність судової справи де її позбавляють майна, не ставлячи відповідачем по справі.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 25.08.2025 з Господарського суду Рівненської області витребувано матеріали справи.
28.08.2025 матеріали справи надійшли до суду.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, перевіривши відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, враховуючи наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.
Згідно із ч. 3 ст. 2 ГПК України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Положення ч. 2 ст. 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов'язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України.
За змістом положень ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об'єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущене та чи підлягає він поновленню.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. В іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Апеляційний господарський суд вказує, що повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано 10.06.2022, проте із апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася лише 24.08.2025, тобто більше ніж через три роки, обмежуючись лише тим, що вона нібито лише 06.08.2025 дізналася про існування оскаржуваного рішення. Жодних пояснень щодо неможливості раніше дізнатись про існування даного рішення, апеляційна скарга не містить.
Разом з тим, статтею 43 ГПК України встановлений обов'язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Також суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_1 (а. с. 64, 79, 95, 97, 99), згідно яких вона просила суд першої інстанції відкласти розгляд справи або зупинити провадження у даній справі до закінчення воєнного стану, оскільки остання перебуває за кордоном.
При цьому сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Також суд зазначає, що у пункті 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії зазначено наступне: "Сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов'язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне".
При цьому неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту можливості ознайомитися, в тому числі, зі змістом оскаржуваного судового рішення є свідченням того, що скаржник не намагався вчинити усі залежні від нього дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, якщо вважає, що таке право у нього є, що в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, а також вчинення усіх можливих та залежних від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що несвоєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення та суб'єктивної поведінки самого скаржника, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини, викладені в клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, не є поважними.
При цьому посилання скаржника на те, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, вона виїхала зі своїми малолітніми дітьми за кордон, де перебуває і по сьогоднішній день і жодного разу не поверталася на територію України, не підтверджуються у встановленому порядку відповідними доказами.
Із урахуванням викладеного, суд зазначає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими та неповажними.
Згідно з ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 ГПК України, суд
1. Визнати неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 - залишити без руху.
3. Роз'яснити скаржнику про право на звернення до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали із заявою, в якій зазначити підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22.
4. При неподанні відповідної заяви у встановлений вище строк або у разі, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Олексюк Г.Є.