вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" вересня 2025 р. Справа№ 910/894/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Майданевича А.Г.
без виклику представників сторін
розглядаючи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 року
у справі №910/894/25 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
про стягнення неустойки, ціна позову 39 670,86 грн-
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 39670,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № ПР/ВЧДЕ-16-2020-032/НКМ-дч від 01.12.2020 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 року у позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Акціонерного товариства "Українська залізниця" у встановлений процесуальний строк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 року № 916/3351/22, Південно-Західного апеляційного господарського суду у постанові від 22.04.2024 року у справі №916/3351/22)
При цьому, за твердженням скаржника, застосування при нарахуванні неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, щомісячного коригування на індекс інфляції, є правомірним, якщо це випливає з умов договору. Так, договором оренди окремого індивідуально визначеного майна від 01.12.2020 року № ПР/ВЧДЕ-16-2020-032/НКМ-дч передбачено щомісячне коригування орендної плати на індекс інфляції, з огляду на що робить таку умову обов'язковою для застосування, оскільки якщо припустити, що відповідач і надалі б правомірно користувався спірним майном, то мав би обов'язок сплачувати орендні платежі з обов'язковим застосуванням вказаного вище індексу інфляції.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
У зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 у справі №910/894/25 залишено без руху.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 року у справі №910/894/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
13.06.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 року у справі № 910/894/25 без змін.
Разом з цим, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що позивачем було повідомлено відповідача про припинення договору оренди без подальшої пролонгації після закінчення встановленого строку, що підтверджується позивачем в т.ч. шляхом долучення до позовної заяви листа Акціонерного товариства «Укрзалізниця» вих. № 577 від 08.07.2024 року (додаток 3 до позовної заяви).
Таким чином, за твердженням представника відповідача, позивач при розрахунку неустойки безпідставно після припинення строку дії договору продовжує застосовувати пункт 3.1. договору, відповідно до якого орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
При цьому, представник відповідача зауважив, що зважаючи на те, що правовідносини сторін за договором оренди майна у разі (після) припинення договору не можуть бути врегульовані іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, безпідставне застосування позивачем пункту 3.1. договору для обрахунку неустойки після припинення строку дії договору, та сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" неустойки у подвійному розмірі орендної плати за період 24.07.2024 року по 30.11.2024 року на загальну суму 1 343 026,08 грн, то позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрзалізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"» про стягнення неустойки за період з 01.08.2024 року по 30.11.2024 року у розмірі 39 670,86 грн є протиправними, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 року на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (орендар) був укладений договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № ПР/ВЧДЕ-16-2020-032/НКМ-дч (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, відповідно до акта приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною договору, а відповідач - прийняти вищевказане майно та сплачувати за його користування орендну плату на умовах договору.
Відповідно до п .1.3 договору майно надається орендарю для його користування за цільовим призначенням, а саме обладнання вагонного депо Кам'янське в кількості 558 одиниць для виробничої діяльності (проведення ремонту залізничного рухового майна) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Енергетиків, 28 б.
Вартість майна згідно з довідкою про балансову вартість 01.03.2020 року становить 137302,60 грн (п. 1.4 договору).
Як передбачено п. 2.1 договору, передача орендареві майна в строкове платне користування здійснюється на підставі акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного відповідно з формою, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (у разі наявності) в строки, встановлені цим договором; при цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.
За п. 2.4 договору орендар не пізніше останнього дня строку (терміну) дії договору зобов'язаний повернути, а орендодавець прийняти майно за актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця, що складається та підписується сторонами відповідно до форми, наведеної у додатку 2 до цього договору. Майно має бути повернуто з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна без нанесення шкоди цьому майну, в стані не гіршому, ніж на момент прийняття майна в оренду за актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, з урахуванням його нормального зносу. Вартість здійсненого орендарем м ремонту та/або поліпшення майна орендодавцем не компенсується.
Згідно з п. 2.5 договору майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця та скріплення печатками (у разі наявності).
Відповідно до п. 3.1. договору розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць листопад 2020 року користування майном 101 109,11 грн, крім того ПДВ - 20 221,82 грн, а всього разом з ПДВ - 121 330,93 грн (далі - орендна плата). У разі підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць, визначеної у пункті 3.1 договору, на індекс інфляції за місяць, що передують місяцю підписання та за місяць підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції розрахований Державною службою статистики України та опублікований на офіційному ресурсі.
Орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за Актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором. (п. 3.2. договору).
Нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном (п. 3.4. договору).
Відповідно до п. 3.6. договору у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дати фактичного повернення майна за актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку виконання перед орендодавцем всіх грошових зобов'язань за цим договором враховуючи і відповідальність за порушення умов договору.
У разі невиконання обов'язку щодо повернення майна у строки відповідно до умов договору орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення зобов'язання щодо повернення майна (п. 8.7. договору).
Згідно з п. 11.1. договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до 23.07.2024 року та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Отже, виходячи із змісту ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив відповідача, що не має наміру продовжувати дію договору та зазначив про закінчення його строку (припинення) 23.07.2024 року.
Тому, як правильно встановлено судом першої інстанції з урахуванням пункту 11.1. договору, останній є припиненим з 24.07.2024 року.
Тобто строк дії договору закінчився 24.07.2024 року.
Доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна до часу розгляду справи суду не надано.
Так, за твердженням позивача, відповідачем не був виконаний обов'язок за договором щодо належної сплати неустойки у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов'язання щодо повернення майна за період 1 серпня - 30 листопада 2024 року у розмірі 39670,86 грн, що було підставою для звернення до суду з даним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розрахунком позивача за період 1 серпня-30 листопада 2024 року неустойка у подвійному розмірі орендної плати за користування орендованим майном загалом становить 1301301,42 грн, зокрема, за серпень 2024 року - 317299,88 грн, вересень 2024 року -322059,38 грн, жовтень 2024 року - 327856,44 грн, листопад 2024 року - 334085,72 грн.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст.ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим, вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
При цьому, як вбачається з викладеного позивачем розрахунку неустойки суму пені було обчислено позивачем з урахуванням п. 3.1. договору шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Проте, як було зазначено вище, строк дії договору припинено 24.07.2024 року.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як було зазначено вище, відповідач після закінчення строку дії договору (24.07.2024 року) не повернув орендоване майно позивачу.
Так, користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим, вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Перевіривши надані позивачем розрахунки неустойки за спірний період та з огляду на встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, шо позивач безпідставно після спливу строку дії та припинення договору продовжує застосовувати умови його п. 3.1., які передбачають коригування розміру орендної плати на індекс інфляції.
Тобто до правовідносин сторін з питань відповідальності орендаря за невиконання обов'язку з повернення об'єкта оренди після припинення договору, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а не положення договору оренди, чинність умов якого припинена із закінченням строку, на який його було укладено.
Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України проценти на неустойку не нараховуються.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, правомірно не взяв до уваги розрахунок неустойки позивача, як такий, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зібраних у справі доказах та встановлених обставинах.
З огляду на викладене, твердження скаржника, що застосування при нарахуванні неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, щомісячного коригування на індекс інфляції, є правомірним, якщо це випливає з умов договору, колегія суддів не визнає переконливими доводами.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, неустойка, яка підлягала сплаті за період неправомірного користування майном у період з 1 серпня-30 листопада 2024 року у відповідності до вимог ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, була у повному обсязі сплачена відповідачем до моменту звернення позивача із даним позовом до суду, що підтверджується платіжними інструкціями №№ 7113 від 09.09.2024 року, 7900 від 11.10.2024 року, 8387 від 05.11.2024 року, 8878 від 27.11.2024 року, 9545 від 30.12.2024 року стверджується факт оплати відповідачем неустойки за орендну майна за спірний період у загальному розмірі 1261630,56 грн, тобто всю належну суму неустойки.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
При цьому, наведена скаржником у апеляційній скарзі судова практика (постанова Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 року № 916/3351/22 та постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 року у справі №916/3351/22) не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, зокрема у даній справі позовні вимоги мотивовані положеннями договору оренди, а не нормами положення ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим доводи скаржника у відповідній частині, не можуть бути взяті судом до уваги.
Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 року у справі №910/894/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 року у справі №910/894/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/894/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
А.Г. Майданевич