ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/522/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Діброви Г.І., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» - адвокат Селіванов С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг»
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025, суддя суду першої інстанції Демченко Т.І., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 15.05.2025
по справі №916/522/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг»
про стягнення 1 220 469,38 грн, -
Описова частина.
Приватне акціонерне товариство «Дунайсудноремонт» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг», в якому просило суд стягнути заборгованість за договором підряду у сумі - 1 220 469,38 грн, з яких 1 111 039,02 грн - сума основного боргу, 76 179,03 грн - пеня та 33 251,33 грн - 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «Дунайсудноремонт» посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості виконаних ремонтних робіт, наданих за договором підряду.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 позов Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» про стягнення 1 220 469,38 грн задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» на користь Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» заборгованість в розмірі - 1 220 469,38 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 307,04 грн.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Джі Бі Шіппінг» порушено умови договору на виконання ремонтних робіт №31/ДСР від 27.10.2023 зобов'язань в частині остаточної оплати вартості виконаних позивачем робіт після отримання рахунку на оплату та підписання сторонами акту виконаних робіт, акту приймання танкера «TAMANSKIY» із ремонту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25.
Апелянт вказав, що він неодноразово повідомляв Позивача про існування форс-мажорних обставин, а саме неможливість використовувати танкер «TAMANSKIY» за його призначенням для перевезення палива та інших небезпечних наливних вантажів через ведення бойових дій, ракетні та дронові обстріли портової інфраструктури України, мінування акваторії Чорного моря та Дунаю, тощо.
Апелянт наголошує, що введення воєнного стану впливає на спроможність ведення діяльності та своєчасного ведення розрахунків Апелянтом із своїми контрагентами.
Апелянт вважає, що з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд мав відмовити у задоволенні вимог Позивача в частині стягнення із Апелянта пені на 3 відсотків річних.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15 травня 2025 року у справі № 916/522/25 в частині стягнення 76 179,03 гривень пені та 33 251,33 гривень 3 відсотків річних та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/522/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/522/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/522/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/522/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів 1) на підтвердження реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України 2) сплати судового збору у сумі 4 542,00 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. До даної заяви були додані докази сплати судового збору у сумі 4 542,00 грн та докази на підтвердження реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» електронного кабінету.
Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.07.2025; призначено справу №916/522/25 до розгляду на 28.08.2025 о 12:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 274 від 27.08.2025, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів Поліщук Л.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/522/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025 справу №916/522/25 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Таран С.В., Діброви Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 прийнято справу №916/522/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Таран С.В., Діброва Г.І.
28.08.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» - адвокат Селіванов С.А.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату час ті місце його проведення повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025, якою призначено справу №916/522/25 до розгляду на 28.08.2025 о 12:30, отримана відповідачем у системі електронний суд 04.07.2025.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 28.08.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
27.10.2023 між ПАТ «Дунайсудноремонт» (далі - Виконавець, Підрядник) та ТОВ «Джі Бі Шіппінг» (далі - Замовник), був укладений договір підряду № 31/ДСР, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати на власній базі ремонт танкера «TAMANSKIY». Обсяг ремонтних робіт узгоджений Сторонами в Попередній ремонтній відомості (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору та може змінюватися при взаємній згоді Сторін згідно з пунктом 4.2 цього Договору.
Відповідно до п.1.2. Договору замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані підрядником роботи згідно умов цього Договору.
Згідно з п.1.4. Договору термін виконання робіт - 60 календарних днів з моменту підписання «Акта прийому-передачі в ремонт».
Відповідно до п. 4.3. Договору, Замовник, згідно рахунків Підрядника, здійснює оплату за Договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника в національній валюті України в наступному порядку: 4.3.1. Замовник здійснює оплату в наступному порядку: 100% вартості робіт з ремонту відповідно до підписаної уповноваженими представниками Сторін Виконавчої ремонтної Відомості і «Акту виконаних робіт» здійснюється в термін 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Сума платежів не підлягає коригуванню з метою її збільшення після виконання цього платежу замовником.
Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення термінів оплати, зазначених в договорі, більше ніж на 10 банківських днів, замовник сплачує неустойку в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від несплаченої суми, згідно рахунку, за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 8.1. Договору форс-мажорними обставинами вважаються обставини, що перешкоджають належному виконанню Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором і не залежать від волі Сторін (пожежа, повінь, землетрус, епідемія, епізоотія, акти органів влади, військові дії інше).
У відповідності до пункту 8.2. Договору у разі настання форс-мажорних обставин за умови, що постраждала Сторона повідомляє іншу Сторону письмово про настання таких обставин, і в свою чергу погоджується з тим, що термін виконання зобов'язань постраждалою Стороною буде продовжений на період, що дорівнює періоду дії форс-мажорних обставин. Однак в разі дії форс-мажорних обставин більше трьох місяців Сторони вправі вирішити питання про дострокове розірвання Договору за умови відповідного взаємного повідомлення.
У відповідності до пункту 8.3. Договору початок і закінчення дії форс-мажорних обставин підтверджується документом, виданим Регіональною Торгово-промисловою палатою.
27.10.2023 між ПАТ «Дунайсудноремонт» та ТОВ «Джі Бі Шіппінг» підписано акт прийому-передачі в ремонт танкера «TAMANSKIY».
20.12.2023 між ПАТ «Дунайсудноремонт» та ТОВ «Джі Бі Шіппінг» підписано Додаткову угоду №1 до Договору згідно якої, сторони домовилися викласти п. 1.4. Договору в новій редакції, а саме «Термін виконання робіт - 92 (дев'яносто два) календарних дня з моменту підписання «Акта прийому-передачі в ремонт».
26.01.2024 між ПАТ «Дунайсудноремонт» та ТОВ «Джі Бі Шіппінг» підписано Додаткову угоду №2 до Договору, згідно якої сторони домовилися погодити виконавчу ремонтну відомість від 26.01.2024 року, відповідно до якої кінцева вартість ремонтних робіт складає 1 111 039,02 грн.
26.01.2024 між сторонами підписано Акт виконаних робіт та Акт прийому - передачі з ремонту танкера «TAMANSKIY». Згідно з цим Актом кінцева вартість ремонтних робіт складає 1 111 039,02 грн.
Крім того, 26.01.2024 між ПАТ «Дунайсудноремонт» та ТОВ «Джі Бі Шіппінг» підписано Виконавчу ремонтну відомість танкер «TAMANSKIY» на загальну суму - 1 111 039,02 грн.
06.02.2024 ПАТ «Дунайсудноремонт» надіслало на адресу ТОВ «Джі Бі Шіппінг» рахунок № 178 від 26.01.2024 на суму - 1 111 039,02 грн з ПДВ.
Факт отримання рахунку № 178 від 26.01.2024 на суму - 1 111 039,02 грн з ПДВ саме 06.02.2024 підтверджено самим відповідачем у своїй апеляційній скарзі.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У даному випадку, рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25 оскаржується виключно в частині позовних вимог про стягнення 76 179,03 грн пені та 33 251,33 грн 3% річних.
З огляду на викладене вище, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25 лише в частині позовних вимог про стягнення 76 179,03 грн пені та 33 251,33 грн 3% річних.
В той же час, колегія суддів не переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25 в частині стягнення 1 111 039,02 грн основного боргу.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав установлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Положеннями ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
27.10.2023 між ПАТ «Дунайсудноремонт» та ТОВ «Джі Бі Шіппінг» укладений договір підряду № 31/ДСР, який за своєю правовою природою є договором підряду, укладеним на виконання ремонту речі, а саме: судна.
На виконання умов зазначеного договору між сторонами підписано:
- акт прийому-передачі в ремонт танкера «TAMANSKIY» від 27.10.2023;
- акт виконаних робіт від 26.01.2024;
- акт прийому - передачі з ремонту танкера «TAMANSKIY» від 26.01.2024;
- Виконавчу ремонтну відомість танкер «TAMANSKIY» від 26.01.2024 на загальну суму - 1 111 039,02 грн.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно з положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Умовами п. 4.2.1 Договору установлено, що замовник здійснює оплату в такому порядку: 100% вартості робіт з ремонту відповідно до підписаної між уповноваженими представниками сторін виконавчої ремонтної відомості і «Акту прийняття судна з ремонту» здійснюється в термін 3 банківських дні з моменту виставлення рахунку.
Під час підписання договору на виконання ремонтних робіт сторонами було визначено перелік документів, після отримання та підписання яких у замовника виникає обов'язок здійснити оплату виконаних робіт.
Так, до вказаного переліку документів сторонами було включено, зокрема, виставлений замовнику рахунок на оплату.
Як встановлено вище, 26.01.2024 між сторонами без зауважень підписано Акт виконаних робіт та Акт прийому - передачі з ремонту танкера «TAMANSKIY». Згідно зазначеного Акту виконаних робіт від 26.01.2024 кінцева вартість ремонтних робіт складає 1 111 039,02 грн.
Окрім цього, 06.02.2024 ПАТ «Дунайсудноремонт» надіслало на адресу ТОВ «Джі Бі Шіппінг» рахунок № 178 від 26.01.2024 на суму - 1 111 039,02 грн з ПДВ.
Зазначені відомості підтверджуються наявними в матеріалах справи скриншотами з електронної пошти позивача та посиланнями самого відповідача.
Отже, із зазначеного висновується, що у відповідача виникло зобов'язання зі сплати рахунку, надісланого на його електронну адресу 06.02.2024 ПАТ «Дунайсудноремонт».
Проте, в порушення прийнятих на себе за договором на виконання ремонтних робіт №31/ДСР від 27.10.2023 зобов'язань, ТОВ «Джі Бі Шіппінг» не здійснило остаточної оплати вартості виконаних позивачем робіт після отримання рахунку на оплату та підписання сторонами акту виконаних робіт, акту приймання танкера «TAMANSKIY» із ремонту.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України установлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями цивільного законодавства визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, обов'язок замовника здійснити оплату є абсолютним та не залежить від настання будь-яких інших обставин, окрім факту приймання роботи від підрядника.
Таким чином, відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт у сумі 1 111 039,02 грн, дані обставини відповідачем не оскаржуються.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Так, у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Беручи до уваги, встановлені вище колегією суддів обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових для нарахувань трьох відсотків річних.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, колегія суддів встановила, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 33 251,33 грн - 3% річних.
Щодо вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення термінів оплати, зазначених в договорі, більше ніж на 10 банківських днів, замовник сплачує неустойку в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від несплаченої суми, згідно рахунку, за кожний день прострочення.
Беручи до уваги встановлені вище колегією суддів обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових для нарахувань пені.
Перевіривши наведених позивачем розрахунок пені, колегія суддів встановила, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 76 179,03 грн - пені.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на форс-мажорні обставини, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за:
- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;
- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;
- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Отже, саме лише посилання відповідача на воєнний стан як форс-мажор, який унеможливлює виконання ним зобов'язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов'язання, а відповідач повинен довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов'язання (постанова Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21).
Відповідно до п. 8.1. Договору форс-мажорними обставинами вважаються обставини, що перешкоджають належному виконанню Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором і не залежать від волі Сторін (пожежа, повінь, землетрус, епідемія, епізоотія, акти органів влади, військові дії інше).
У відповідності до пункту 8.2. Договору у разі настання форс-мажорних обставин за умови, що постраждала Сторона повідомляє іншу Сторону письмово про настання таких обставин, і в свою чергу погоджується з тим, що термін виконання зобов'язань постраждалою Стороною буде продовжений на період, що дорівнює періоду дії форс-мажорних обставин. Однак в разі дії форс-мажорних обставин більше трьох місяців Сторони вправі вирішити питання про дострокове розірвання Договору за умови відповідного взаємного повідомлення.
У відповідності до пункту 8.3. Договору початок і закінчення дії форс-мажорних обставин підтверджується документом, виданим Регіональною Торгово-промисловою палатою.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства та умов Договору, підтвердженням існування форс мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
При цьому, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, на який посилається апелянт, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства та не є тим документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.
Однак, Апелянтом в порушення умов п. 8.2. Договору не було надано доказів того, що він письмово повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин.
Крім того, відповідач не надав жодних доказів того, що з метою підтвердження наявності обставин непереборної сили він звертався до Торгово-промислової палати та отримав відповідний сертифіка.
Більше того, Договір підряду № 31/ДСР було укладено 27.10.2023, тобто через півтора року після початку повномасштабної збройної агресії РФ та введення воєнного стану на території України, тому при укладені даного договору відповідач мав враховувати можливий негативний вплив даних обставин на своєчасне виконання ним умов договору.
Таким чином, за відсутності у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин та неповідомлення у письмовій формі ним позивача про такі форс-мажорні обставини, необґрунтованими та безпідставними є посилання останнього на наявність обставин непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 по справі №916/522/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.09.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Г.І. Діброва
С.В. Таран