79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" серпня 2025 р. Справа №909/999/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС», вих.№7116АРКС від 03 квітня 2025 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2025 року (повний текст підписано 02.04.2025), суддя Неверовська Л.М.
у справі №909/999/24
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Надія», м. Івано-Франківськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , м. Київ
про стягнення 120 356,23 грн сплаченого страхового відшкодування
встановив:
21 жовтня 2024 року Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Надія» про стягнення 120 356,23 грн сплаченого страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2025 року у справі №909/999/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено розміру шкоди (збитків), яку відповідно до законодавства має відшкодувати відповідач у разі недостатності суми страхового відшкодування, та не надано вірогідних доказів на підтвердження розміру збитків, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач - Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2025 року у справі №909/999/24 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не були з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Поряд з цим, апелянт зазначає, що доказом дійсності вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу, в даному випадку, доказами вартості відновлювального ремонту ТЗ та фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є рахунок СТО ТОВ »Автоград» №М_СчТ028292 від 15.08.2023 року та підтвердження його оплати - платіжне доручення №998015 від 05.09.2023 року. Разом з тим, заперечуючи проти суми майнового відшкодування, виявлених пошкоджень, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування визначеної вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна та доказів в обґрунтування того, що сума страхового відшкодування, яка сплачена позивачем не відповідає розміру завданих збитків, є завищеною та відповідно є необґрунтованою, також ним не надано доказів та матеріалами справи не підтверджено.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі №909/999/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2025 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; відповідачу та третій особі надано строк (15 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзивів на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником та отримана третьою особою, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що подані позивачем докази не відповідають критеріям достатності, а заявлені вимоги недоведеними, зокрема, з акту огляду транспортного засобу від 01.08.2023, який складено позивачем, та рахунку №М_СчТ028292 від 15.08.2023, виписаного ТОВ »Автоград» для оплати ремонту автомобіля вбачається, що ці два документи були підписані однією і тією ж особою ОСОБА_2 . Тобто, як вказує відповідач, з даного слідує, що працівник станції технічного обслуговування, яка здійснює ремонт автомобіля, здійснив раніше огляд цього ж автомобіля відімені позивача, описав ряд пошкоджень та направив його для ремонту на СТО, де власне сам надає такі послуги, що викликає сумніви у його об'єктивності. Також відповідач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що на підтвердження оплати ремонтних робіт спірного автомобіля, як і відсутні докази на підтвердження фактичного ремонту пошкодженого автомобіля.
Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи до суду не надходив.
Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.07.2023 о 09 год. 30 хв. у м. Івано-Франківську, по вул.Є.Коновальця, 225 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу “Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та автомобіля "Mitsubishi Outlander" державний номерний знак НОМЕР_2 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2023 року у справі №344/14263/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Власником пошкодженого в ДТП транспортного засобу є ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача).
На момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника автомобіля "Mitsubishi Outlander" державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в АТ "СК "АРКС" договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №87874Га3к3 від 01 березня 2023 року.
Власник пошкодженого автомобіля "Mitsubishi Outlander" державний номерний знак НОМЕР_2 звернувся до АТ "СК "АРКС" із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортіюго засобу від 01.08.2023 року. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля було визнано страховим випадком.
Як вбачається з акту огляду транспортного засобу від 01.08.2023 страховика АТ "СК "АРКС", в графі “акт склав, направлення на СТО видав» підписано ОСОБА_2 без зазначення посади.
Також, рахунок №М_СчТ028292 від 15.08.2023 виписаний ТОВ "Автоград" для оплати ремонту автомобіля підписано ОСОБА_2 .
АТ "СК "АРКС", на підставі: акту огляду транспортного засобу від 01.08.2023 року, ремонтної калькуляції ТОВ »Автоград» №1.0033.23.0 від 30.08.2023 року, рахунку ТОВ »Автоград» №М_СчТ028292 від 15.08.2023 року, страхового акту № АКХ3801274 від 04.09.2023 року, розрахунку страхового відшкодування, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 278856,23 грн на рахунок ТОВ »Автоград», згідно платіжного доручення №998015 від 05.09.2023 року.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля “Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ "НАСК "ОРАНТА" полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ4311825, з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну 160 000 грн, у зв'язку з чим ПАТ "НАСК "ОРАНТА" здійснило виплату страхового відшкодування на користь АТ "СК "АРКС" в розмірі 145820 грн, згідно платіжного доручення №57385 від 13.11.2023.
Так, між ПАТ "НАСК "ОРАНТА" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" укладено угоду про здійснення страхового відшкодування від 09.11.2023, та додаток № 1 до угоди від 09.11.2023, згідно якої розмір страхового відшкодування, розрахований в порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" становить: 158 500 грн, а узгоджений сторонами розмір страхового відшкодування становить 145 820 грн.
Різниця між сумою страхового відшкодування, сплаченою за договором майнового страхування в розмірі 278856,23 грн та сумою страхового відшкодування сплаченою ПАТ "НАСК "ОРАНТА" за полісом №АТ4311825 в розмірі 158500 грн становить 120 356,23 грн.
У зв'язку з тим, що на момент дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля “Ford Transit» ОСОБА_3 працював водієм у ТОВ “Фірма “Надія», у жовтні 2024 року Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Надія» 120 356,23 грн сплаченого страхового відшкодування, оскільки відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен сплатити на користь позивача вказану різницю суми страхового відшкодування.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України “Про страхування», Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (у редакції чинній станом на момент виникнення страхових правовідносин).
Статті 979 ЦК України та 16 Закону України “Про страхування» (що діяв на момент виникнення страхових правовідносин) визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Матеріалами справи підтверджено, що АТ "СК "АРКС", на підставі: акту огляду транспортного засобу від 01.08.2023 року, ремонтної калькуляції ТОВ »Автоград» №1.0033.23.0 від 30.08.2023 року, рахунку ТОВ »Автоград» №М_СчТ028292 від 15.08.2023 року, страхового акту № АКХ3801274 від 04.09.2023 року, розрахунку страхового відшкодування, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 278856,23 грн на рахунок ТОВ »Автоград», згідно платіжного доручення №998015 від 05.09.2023 року.
При цьому, експертиза (оцінка) для визначення розміру шкоди до здійснення страхового відшкодування не проводилася.
ПАТ "НАСК "ОРАНТА" здійснило виплату страхового відшкодування на користь АТ "СК "АРКС" в розмірі 145 820 грн за угодою про здійснення страхового відшкодування від 09.11.2023 та додатку № 1 до угоди від 09.11.2023, згідно якої розмір страхового відшкодування, розрахований в порядку Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 158 500 грн, а узгоджений сторонами розмір страхового відшкодування становить 145 820 грн.
Різниця між сумою страхового відшкодування, сплаченою за договором майнового страхування в розмірі 278 856,23 грн та сумою страхового відшкодування сплаченою ПАТ "НАСК "ОРАНТА" за полісом №АТ4311825 в розмірі 158500 грн становить 120 356,23 грн.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 36.1., абз. 2 п. 36.2 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 1.3 Методики її вимоги є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Згідно положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, страховик здійснив страхову виплату страхувальнику без проведення експертизи. Вказане свідчить про те, що сторонами фактично було досягнуто згоди щодо розміру та способу здійснення страхового відшкодування.
Такі дії потерпілої особи та страховика відповідають положенням пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, в силу якої, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов'язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.
Таким чином, якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню:
- загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи;
- розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV;
- чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року по справі №362/3043/18, від 27 жовтня 2021 року по справі №208/2600/17).
Однак, як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази здійснення оцінки шкоди заподіяної внаслідок ДТП транспортному засобу "Mitsubishi Outlander" державний номерний знак НОМЕР_2 в порядку передбаченому ст. 22, 29, 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно матеріалів справи, розмір суми відновлювального ремонту визначено на підставі акту огляду транспортного засобу від 01.08.2023 та ремонтної калькуляції №1.003.23.0 від 30.08.2023.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження фактичного здійснення ремонту автомобіля, а саме акту виконаних ремонтних робіт.
Також, як вбачається з ремонтної калькуляції №1.003.23.0 від 30.08.2023 (оформленої за допомогою програмного забезпечення Audatex) здійсненої ТОВ »Автоград» інформація щодо вартості значної частини запасних частин та вартості виконання робіт містить позначки (*) (арк.1 та арк. 2 ремонтної калькуляції), що означає введення такої інформації в ручну користувачем.
Будь-яких доказів на підтвердження вказаної в калькуляції вартості запасних частин та вартості робіт суду не надано.
Колегія суддів вважає недоведеними позивачем фактичних витрат на відновлення автомобіля після ДТП, оскільки останній не надав належних та допустимих доказів та не навів підставності підписання акту огляду транспортного засобу від 01.08.2023 та рахунку №М_СчТ028292 від 15.08.2023 однією і тією ж особою Гнева І. В.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Враховуючи те, що відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Враховуючи наведене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено та не надано вірогідних доказів на підтвердження розміру збитків.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено розміру шкоди (збитків), яку відповідно до законодавства має відшкодувати відповідач у разі недостатності суми страхового відшкодування, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог про стягнення 120 356,23 грн сплаченого страхового відшкодування.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування визначеної вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна та доказів в обґрунтування того, що сума страхового відшкодування, яка сплачена позивачем не відповідає розміру завданих збитків, є завищеною та відповідно є необґрунтованою, оскільки доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2025 року у справі №909/999/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС» - без задоволення.
Матеріали справи №909/999/24 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.