Справа № 554/6326/24 Номер провадження 22-ц/814/1094/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
20 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С.Б.
Суддів Карпушина Г.Л., Обідіної О.І.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»
на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2024 року у складі судді Сініцина Е. М.
у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,
У червні 2024 року представник ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, посилаючись на підпункт «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив стягнути з винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» в порядку регресу відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 12 527,92 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Позов мотивовано тим, що 24 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «CK «УНІКА» відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом серії ЕР № 216705914.
22 березня 2024 року о 10 год. 15 хв. по вул. Монастирській, 7А, в м. Полтаві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero Wagon, д/н НОМЕР_1 , на паркувальному майданчику поблизу КП «2-А міська клінічна лікарня ПМР», здійснюючи рух заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобом Volkswagen Passat, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а також ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце ДТП, чим порушив пункт 2.10а Правил дорожнього руху України.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 09.04.2024 (справа № 554/3283/24) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі заяви потерпілої особи, полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «УНІКА» відшкодовано ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в загальному розмірі 12 527,92 грн.
В обґрунтування вимог про стягнення з відповідача витрат за надану професійну правничу допомогу, представник позивача посилався на укладений між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ФОП ОСОБА_4 договір доручення № 1 ВНМ від 01.11.2023 та додаткову угоди до нього, відповідно до яких ФОП ОСОБА_4 з метою виконання умов договору, має право залучати для виконання покладених на нього обов'язків адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські об'єднання, оплачувати їх послуги, які підлягають відшкодуванню Довірителем на умовах, порядку та строки визначені частиною 5 Договору.
02 листопада 2023 року між ФОП ОСОБА_4 та адвокатським бюро «Білий» укладено договір про надання правової допомоги № 2/23ю, відповідно до якого адвокатське бюро «Білий» зобов'язується за дорученням ФОП ОСОБА_4 надати правову допомогу та послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», що підтверджується договором доручення № 1 ВНМ від 02.11.2023 та Додатком № 1 до нього.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2024 року у задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Не погодившись з даним рішенням суду, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем додано до позовної заяви витяг з сайту офіційної центральної бази даних МТСБУ, який є публічно доступним та містить достатньо інформації для ідентифікації забезпеченого транспортного засобу та його страховика.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 22 березня 2024 року о 10 год. 15 хв. по вул. Монастирській, 7А, в м. Полтаві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero Wagon, д/н НОМЕР_1 , на паркувальному майданчику поблизу КП «2-А міська клінічна лікарня ПМР», здійснюючи рух заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобом Volkswagen Passat, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а також ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце ДТП, чим порушив пункт 2.10а Правил дорожнього руху України.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 09.04.2024 (справа № 554/3283/24) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 22-24).
22 березня 2024 року потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» з заявою № 17722143379/1 на виплату страхового відшкодування (а. с. 10).
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки Volkswagen Passat, д/н НОМЕР_2 , ПрАТ «СК «УНІКА» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу (а. с. 15) та проведено оцінку визначення вартості відновлювального ремонту, яка склала 13 527,92 грн (а. с.12-14).
Згідно копії страхового акту/наказу № 17722143379/1 від 25 березня 2024 року (а. с. 8), виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору, страховиком - ПрАТ «СК «УНІКА» прийнято рішення про визнання страховим випадком дорожньо-транспортної пригоди із застрахованим легковим автомобілем Mitsubishi Pajero Wagon, д/н НОМЕР_1 (договір страхування №216705914, термін дії з 08.09.2023 по 29.09.2024), в результаті якого була завдана шкода власнику легкового автомобіля марки Volkswagen Passat, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та виплату страхового відшкодування за договором, з урахуванням франшизи, у розмірі 12 527,92 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок ОСОБА_3 , що підтверджується копією платіжного доручення № 151610 від 26 березня 2024 року (а. с. 7).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог страховика забезпеченого транспортного засобу, суд першої інстанції у порушення вимог статей 89, 263 ЦПК України не дав належної оцінки наявним доказам та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи.
Суд не взяв до уваги, що спірні правовідносини ґрунтуються на нормах Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), який був чинним на час події ДТП.
У пункті 22.1. статті 22, статті 28 вказаного Закону зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону № 1961-IV).
За змістом пункту 12.1. статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми.
Відповідно до підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
На момент події ДТП - 22.03.2024 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon, д/н НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «СК «УНІКА» згідно чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 216705914, що вбачається з інформаційної довідки сервісу МТСБУ.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 квітня 2024 року у справі № 554/3283/24 встановлено факт залишення водієм забезпеченого позивачем транспортного засобу ОСОБА_1 , який є винним у ДТП з автомобілем потерпілого ОСОБА_3 Volkswagen Passat, д/н НОМЕР_2 , місця пригоди 22 березня 2024 року.
Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини, які дають підстави страховику після виплати страхового відшкодування заявити регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу знайшли своє підтвердження, проте залишились поза увагою суду першої інстанції при вирішенні даної справи.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як вбачається із матеріалів справи, розмір матеріальних збитків, заподіяних потерпілому ОСОБА_3 внаслідок пошкодження у ДТП автомобіля Volkswagen Passat, д/н НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та розміру франшизи, становить 12 527,92 грн.
Факт відшкодування страховиком - ПрАТ «СК «УНІКА» майнової шкоди потерпілому ОСОБА_3 підтверджується копією платіжного доручення № 151610 від 26 березня 2024 року, згідно якого було здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 12 527,92 грн (а. с. 7).
Отже, наданими позивачем доказами, які відповідають вимогам процесуального закону щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, підтверджується факт заподіяння потерпілому ОСОБА_3 шкоди, її розмір та відшкодування страховиком у порядку, встановленому спеціальним Законом № 1961-IV.
Відповідачем будь-яких доказів у заперечення розрахунку страхового відшкодування по справі не надано та підстав для звернення позивача з регресним позовом до нього не спростовано.
Факт укладення договору обов'язкового страхування з іншою особою - власником автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon, д/н НОМЕР_1 не звільняє відповідача ОСОБА_1 від обов'язку повернути страховику суму виплаченого страхового відшкодування, оскільки на момент ДТП він був водієм забезпеченого транспортного засобу та визнаний винним у спричиненні ДТП та залишенні після цього місця пригоди, тому вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.
Суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув та безпідставно встановив, що полісом № 216705914 забезпечується цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Passat, д/н НОМЕР_2 , що не відповідає дійсності.
Внаслідок неправильної оцінки доказів по справі, суд дійшов помилкових висновків про необґрунтованість позовних вимог ПрАТ «СК «УНІКА» до водія забезпеченого договором № 216705914 транспортного засобу - Mitsubishi Pajero Wagon, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який відповідає за спричинену потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на підставі частини другої, п'ятої статті 1187 ЦК України, як особа, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, та не довела, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За таких обставин рішення суду першої інстанції, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «УНІКА» до ОСОБА_1 .
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (частина перша, пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Згідно статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 зазначеного Закону).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору доручення № 1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги від 01.11.2023 ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» доручило, а повірений ФОП ОСОБА_4 зобов'язалась від імені і за рахунок довірителя вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з фізичних та юридичних осіб, до яких довіритель має права вимоги відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору доручення № 1 ВНМ від 01.11.2023, з метою виконання обов'язків передбачених Договором, повірений має право залучати до виконання покладених на нього обов'язків про надання правової допомоги адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські об'єднання на договірних засадах. При цьому повірений зобов'язаний забезпечити дотримання професійних прав адвокатів, гарантій адвокатської діяльності та умов даного договору. При укладенні договорів з адвокатом, Бюро чи Об'єднанням, повірений самостійно та на власний ризик визначає перелік справ, які мають бути передані. Повірений має право самостійно оплачувати послуги залучених до виконання Договору адвокатів, Бюро чи Об'єднань. Витрати повіреного на виконання даного договору, підлягають відшкодуванню довірителем на умовах, порядку та строки визначені частиною 5 даного договору.
Згідно з договором № 2/23ю про надання правової допомоги від 02.11.2023, адвокатське бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В. С. та ФОП ОСОБА_4 погодили, що Бюро прийняло доручення клієнта (ФОП ОСОБА_4 ) та зобов'язувалось надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Додатком № 2 до вказаного договору сторони погодили, що клієнт доручив, а адвокатське бюро «Білий» в особі адвоката Білого В. С. зобов'язалось надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним або господарським судочинством за переліком справ клієнта, зокрема, номер страхової справи 35439, страховий акт 17722143379/1, страхувальник ОСОБА_1 , особа відповідальна за завданий збиток - ОСОБА_1 . Вартість послуг сторони погодили у розмірі 5 000 грн за одну годину роботи за підготовку доказів та написання й подання позову до суду у кожній справі окремо та 10 000 грн за одну годину роботи з підготовки апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та подання такої скарги до суду, але не більше 1,5 години по кожній справі окремо.
На підтвердження надання послуг адвокатським бюро «Білий» по справі за позовом ПрАТ «СК «УНІКА» до ОСОБА_1 , АБ «Білий» та ФОП ОСОБА_4 підписали акти прийому-передачі наданих послуг № 1/35439 від 10.06.2024 на суму 5 000 грн та акт прийому-передачі наданих послуг № 2/35459 від 11.12.2024 на суму 10 000 грн (а. с. 33, 59).
Відповідно до частини першої статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Повноваження Білого В. С. представляти інтереси позивача в судах загальної юрисдикції всіх інстанції підтверджуються довіреністю Голови Правління ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» Ульє О. В. № 783/4 від 20.02.2023, виданою до 31.12.2024 без права передоручення (а. с. 34).
Таким чином, наданими по справі доказами підтверджено надання правничої допомоги позивачеві адвокатським бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В. С., який брав безпосередню участь у справі, подавши до суду позов та апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від імені та в інтересах довірителя - ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА».
Вирішуючи питання розподілу заявлених стороною позивача судових витрат на правничу допомогу у сумі 15 000 грн, колегія суддів виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, як зазначено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Cуд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо (див. постанову додаткову Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20 (провадження № 61-5063св23)).
Враховуючи складність даної справи, яка належить до малозначних, а також обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартості, колегія суддів вважає, що обґрунтованим, таким що відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, є розмір компенсації позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача у сумі 3 000 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що ПрАТ «СК «УНІКА» було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн та за подання в електронній формі через систему «Електронний суд» апеляційної скарги у сумі 4 542 грн.
Оскільки, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, у тому числі апеляційної скарги на рішення суду, в електронній формі має застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, компенсації позивачеві за рахунок відповідача підлягає судовий збір у сумі 6 661,60 грн (3 028 + 4 542 х 0,8).
У випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» задовольнити.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» 12 527,92 грн виплаченого страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» 6 661,60 грн у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна