Справа № 537/3840/25 Номер провадження 11-сс/814/583/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 серпня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника власників майна-адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника власників майна адвоката ОСОБА_7 , поданої в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 11 липня 2025 року у кримінальному провадженні №12024020180000232,-
Оскаржуваним рішенням слідчий суддя задовольнив клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та наклав арешт на тимчасово вилучене майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024020180000232 від 22.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, а саме: банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 ; сім-карту НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Samsung» imei: НОМЕР_3 ; сім-карту з літерами НОМЕР_4 ; упаковку від стартового пакету червоного кольору з номером НОМЕР_5 ; пластикову карту для сім-карт з мобільним номером НОМЕР_6 ; карту пластикова для сім-карт «Київстар» з № НОМЕР_7 ; тримач під сім-карту та сім-карту з літерами НОМЕР_8 ; аркуш паперу з літерами; банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_9 на ім'я ОСОБА_10 ; банківську карту «Ощадбанк» № НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_10 ; банківську карту «Ощадбанк» № НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_10 ; банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_12 ; банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_13 ; банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_14 ; банківська карта «Абанк» № НОМЕР_15 ; мобільний телефон «Poco x6 56» imei1: НОМЕР_16 imei2: НОМЕР_17 з сім-картою НОМЕР_18 , яке 09.07.2025 було виявлено та вилучено в ході обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 , з позбавленням права на розпорядження та користування до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку, може бути доказами у кримінальному провадженні, тому клопотання про накладення арешту є законним та обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі представник власників майна адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно та зобов'язати прокуратуру повернути власнику майна- ОСОБА_8 , вилучене в ході обшуку 09.07.2025 майно.
Зазначає, що ОСОБА_8 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України і санкція цієї статті не передбачає покарання у виді конфіскації майна.
Стверджує, що ні клопотання прокурора, ні судове рішення не визначають мету арешту тимчасово вилученого майна.
ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час апеляційного розгляду, у судове засідання апеляційного суду не з'явилась.
Положеннями ч. 4 ст. 405 КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які судом були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення адвоката ОСОБА_7 , на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до слідуючого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо кримінального правопорушення у якому внесені до ЄРДР 22.06.2024 за №12024020180000232 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.06.2024 до ЧЧ Тульчинського РВП ГУ НП у Вінницькій області надійшла заява від ОСОБА_11 про те, що їй на месенджер «VIBER» в групу «заступники директорів» прийшло повідомлення від одного з учасників з посиланням «про можливість отримання благодійної допомоги», на що заявниця перейшла за вказаним посиланням. Після чого, до неї зателефонували з абонентського номеру НОМЕР_19 та попросили сказати коди, на що остання погодилась та повідомила невідомій особі, коди якій їй прийшли в смс-повідомленні. В подальшому з картки ОСОБА_11 АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_20 було списано біля 36 000 грн, а з іншої картки АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_21 списано 29 000 грн.
09.07.2025 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено: банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 ; сім-карту НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Samsung» imei: НОМЕР_3 ; сім-карту з літерами НОМЕР_4 ; упаковку від стартового пакету червоного кольору з номером НОМЕР_5 ; пластикову карту для сім-карт з мобільним номером НОМЕР_6 ; карту пластикова для сім-карт «Київстар» з № НОМЕР_7 ; тримач під сім-карту та сім-карту з літерами НОМЕР_8 ; аркуш паперу з літерами; банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_9 на ім'я ОСОБА_10 ; банківську карту «Ощадбанк» № НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_10 ; банківську карту «Ощадбанк» № НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_10 ; банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_12 ; банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_13 ; банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_14 ; банківська карта «Абанк» № НОМЕР_15 ; мобільний телефон «Poco x6 56» imei1: НОМЕР_16 imei2: НОМЕР_17 з сім-картою НОМЕР_18 .
09.07.2025 слідчим СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 винесено постанову про визнання та приєднання речових доказів у кримінальному провадженні, які поміщено до камери зберігання речових доказів ВНП № 1 КРУП ГУ НП в Полтавській області за адресою.
10 липня 2025 прокурор Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Крюківського районного суду Полтавської області з клопотанням про арешт вищевказаного майна, мотивуючи своє клопотання необхідністю збереження речових доказів та забезпечення кримінального провадження.
11 липня 2025 року слідчий суддя Крюківського районного суду Полтавської області задовольнив клопотання прокурора та наклав арешт на вище вказане майно.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання вказав, що вказане майно може слугувати доказом обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на даному етапі досудового розслідування є необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.
Під час апеляційного перегляду було встановлено наявність мети арешту вказаного майна: збереження речових доказів, для встановлення обставин, а також запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення та відчуження вилученого майна.
Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вилучене майно, як самостійно, так і в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами має суттєве значення для з'ясування обставин вчинення злочину та відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Вказане свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких представник власника майна просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, не підтверджуються матеріалами справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для інших осіб колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Разом з цим , вважаємо за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 409 та ст.422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 11 липня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4