Справа № 154/174/25 Провадження №33/802/469/25 Головуючий у 1 інстанції:Кусік І. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
01 вересня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Кірносова Олексія Олександровича в інтересах особи, що притягається до адміністративної ОСОБА_1 , на постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 19 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,
Постановою судді Володимирського міського суду Волинської області від 19.06.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 05.01.2025 року о 03.21 годині на вулиці Незалежності у селі П'ятидні Володимирського району Волинської області керував транспортним засобом «Хюндай Санта», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роту, нечітка мова), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою пристрою «Drager» та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.36-37).
Не погоджуючись з таким судовим рішенням захисник Кірносов О.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що працівники поліції не мали підстав для зупинки транспортного засобу, адже порушення «комендантської години» не є підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про національну поліцію». Окрім того, місцевим судом не взято до уваги відсутності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а працівниками поліції не було ознайомлено, на вимогу останнього, з матеріалами справи, а саме: фактом керування транспортним засобом, що є значним порушенням норм ст.268 КпАП України.
Вважає, що судом не було взято до уваги і порушення вимог щодо відеофіксації під час складання протоколу про адміністративне правопорушення,оскільки він не відповідає встановленим законом вимогам щодо безперервності та початку відеофіксації з моменту виконання службових обов'язків поліцейськими.
Також зазначає, що сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатньою підставою для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, за відсутності інших доказів та є недопустимим та належним доказом у справі (а.с.39-41).
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Кірносова О.О.,будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи (а.с.59) не з'явилися. Від захисника на адресу апеляційного суду 01.09.2025 року надійшла заява про слухання справи у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, просили задовольнити їх апеляційну скаргу (а.с.61). А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його захисник Кірносова О.О.,відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КпАП України, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КпАП України, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що місцевий суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень згаданих статей КпАП України.
Відповідно до диспозиції ст.130 КпАП України адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно з вимогами п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213131 від 05.01.2025 року стосовно ОСОБА_1 (а.с.3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 05.01.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (а.с.4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.01.2025 року (а.с.5);
- розпискою, згідно якої ОСОБА_1 зобов'язується не керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння від 05.01.2025 року (а.с.7);
- довідкою, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія (а.с.8);
- відеозаписом з боді-камер працівників поліції (а.с.9).
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КпАП України, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація велась на відео реєстратор автомобіля та нагрудні бодікамери працівників поліції.
Від так, згідно з наявного в матеріалах справи відеозапису чітко встановлено факт переслідування поліцейськими транспортного засобу марки «Хюндай Санта», який зупинився у подвір'ї. Службовий автомобіль працівників поліції зупинився біля паркану подвір'я і поліцейський відразу ж зайшов за цим автомобілем на подвір'я. Біля автомобіля знаходився лише ОСОБА_1 , який намагався втекти з місця події, інших осіб поряд не було. Водія було повідомлено про причину зупинки, а саме порушення комендантської години. Поліцейський вказав, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту та нечітка мова, після чого запропонував пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився, а також відмовився від отримання відповідних копій.
Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення є безперервними в тій частині, що має значення для справи, та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а саме відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.
Щодо доводів апелянта про те, що працівники поліції не мали підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , адже порушення «комендантської години» не є підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про національну поліцію», апеляційний суд зазначає наступне.
Комендантська година є юридичною підставою для перевірки документів, зупинки автомобіля, затримання тощо.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» для попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні
Порядок використання спеціальних засобів фіксації врегульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, пунктами 4,5 якої передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, аналогічні тим, що були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції, та не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи як судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.
Судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують наявність складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, в діях ОСОБА_1 та правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу захисника Кірносова Олексія Олександровича в інтересах особи, що притягається до адміністративної ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 19 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.