Справа № 154/4061/24 Провадження №33/802/486/25 Головуючий у 1 інстанції:Кусік І. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
01 вересня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 24 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , не працює, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,
Постановою судді Володимирського міського суду Волинської області від 24.06.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.10.2024 року о 07.56 годині на вулиці Лотоцького у місті Володимирі керував автомобілем «Фольксваген», д.н.з. INKASATOR, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі, результат згідно акту огляду на стан сп'яніння склав 0,50 проміле, чим порушив п.2.9 А ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.42).
Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає висновки суду помилковими, а оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує на те, що із наданих відеозаписів поліцейських неможливо встановити, що саме він керував автомобілем, неодноразово просив працівників поліції показати відеодоказ керування його транспортним засобом, однак його прохання було проігноровано. Також, працівниками поліції до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б могли підтвердити причину зупинки, якщо припустити, що така зупинка була. Окрім цього відеозаписи, які додані до матеріалів справи, є неналежними та недопустимими доказами, оскільки не є безперервними.
Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.44-48).
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи (а.с.53) не з'явився. На електронну адресу апеляційного суду 01.09.2025 року надійшла заява, із зазначенням адресанта ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи у зв'язку із його перебуванням та мобілізацією в складі ЗСУ.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон) під обов'язковим реквізитом електронного документа розуміють обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Згідно статей 5-7 цього Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Окрім того, відповідно до підпункту 8.2.23. Положення про порядок використання ресурсів локальної комп'ютерної мережі в Державній судовій адміністрації України, територіальних управліннях Державної судової адміністрації України, місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 04.12.2013 № 164, обробці не підлягають електронні листи, в яких відсутня зворотна електронна адреса, зворотня адреса невідома та в тексті листа відсутній підпис, за яким можна ідентифікувати відправника.
Водночас, зазначений електронний лист надійшов на електронну адресу суду без скріплених електронним цифровим підписом документів (заяв, клопотань, тощо), у зв'язку з чим відсутня можливість у встановленому порядку ідентифікувати особу відправника.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» електронні документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), які направляються на електронну адресу суду, необхідно скріплювати електронним цифровим підписом або надсилати через особистий кабінет в системі «Електронний суд». У разі відсутності електронного підпису, документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) і подаються безпосередньо до суду або надсилаються поштою.
Не було надано суду і будь-яких доказів на підтвердження перебування ОСОБА_1 у складі ЗСУ.
Тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 150957 від 15.10.2024 року (а.с.3);
-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.10.2024 рокущодо ОСОБА_1 (а.с.4);
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 (а.с.4а);
-зобов'язанням ОСОБА_1 від 15.10.2025 року (а.с.5);
- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора, які містяться на диску (а.с.7).
Згідно довідки, складеної інспектором САП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Федорук В., вбачається, що відповідно до бази даних ІКС ІПНП громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував посвідчення водія за місцем проживання серії НОМЕР_1 від 02.05.2022 року (а.с.6).
Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими немає.
Апеляційний суд зазначає, що поліцейським дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.
Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, аналогічні тим, що були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції, та не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи як судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.
Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.
Щодо доводів апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, то вони є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом, а також спростовуються відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції, які були досліджені судом першої інстанції, на яких зафіксовано, що після зупинки автомобіля було встановлено особу водія ОСОБА_1 , поліцейський повідомив причину такої зупинки, назвав ознаки сп'яніння, ОСОБА_1 вів себе агресивно, просив працівників поліції виключити камеру та ніяких протоколів не складати.
Доводи апелянта про те, що відео, яке міститься в матеріалах справи, є неналежним доказом у даній справі, не заслуговують на увагу, оскільки даним доводам місцевий суд дав вірну юридичну оцінку.
Апеляційний суд вважає, що усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 24 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.