Справа № 761/15986/24
Провадження № 2/761/2151/2025
07 травня 2025 рокуШевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Марінченко Л.В.,
за участі
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Приткової М.С.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Газ» про визнання права користування квартирою та зобов'язання вчинити дії,
Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації , мотивуючи заявлені вимоги наступним. Позивач є рідною племінницею ОСОБА_3 , який до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач постійно підтримувала родинні зв'язки з ОСОБА_3 , який в січні 2020 захворів та мав потребу у постійному сторонньому догляді. З цього часу позивач постійно проживала з померлим, доглядала за ним та вела домогосподарство. В той же час позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 де разом з нею зареєстровані рідний син ОСОБА_4 та її рідний брат ОСОБА_5 . За свого життя ОСОБА_3 не встиг приватизувати квартиру, оформити право власності. Все своє майно ОСОБА_3 заповів позивачу. Враховуючи все вищенаведене ОСОБА_1 звернулась до ЦНАП Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням змінити договір найму та переоформити особливий рахунок на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на власне ім'я. у зв'язку зі смертю основного наймача ОСОБА_3 . До заяви була додана копія акту про проживання особи без реєстрації від 26.01.2024. Відповідь на заяву надано 21.03.2024 де було зазначено, що змінити договір найму немає підстав, оскільки позивач не належить до членів сім'ї наймача, що не відповідає положенням ст. 106 ЖК України. За таких обставин представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати ОСОБА_1 наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Виконавчий комітет Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації укласти з ОСОБА_1 договір найму квартири.
Провадження у справі відкрито 31.10.2024, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача подано відзив на позов, де зазначено наступне. Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація заперечує проти позову. ШРДА є органом державної влади, який діє згідно з Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та реалізує окремі делеговані йому повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), визначені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації №121 від 31.01.2011 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень». Отже, Шевченківська РДА як місцевий орган державної виконавчої влади приймає відповідні розпорядження про зміну договорів найму за наявності відповідних правових підстав. Неприватизована квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , щодо якої виникло спірне питання, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва та на балансованому обліку у Комунальному підприємстві «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Вказана квартира була отримана на ім'я ОСОБА_6 та членів її сім'ї - чоловіка ОСОБА_7 , сина ОСОБА_3 Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2025 4 та дочки ОСОБА_8 на підставі ордеру від 15.12.1962 року № 76307. Згідно інформації, наданої відділом з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб, за адресою АДРЕСА_1 по теперішній час зареєстрованих фізичних осіб немає. Твердження позивача про те, що вона піклувалася та дбала про ОСОБА_3 надавала допомогу по господарству, готувала, прибирала не доводять факту її постійного та тривалого проживання у спірній квартирі, оскільки такі стосунки притаманні і особам, які спільно не проживають. Окрім того, згідно інформації, наданої Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» нарахування житлово комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 здійснюється за особовим рахунком, відкритим на ОСОБА_3 . Заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території станом на 01.01.2025 складає 15 142,62 грн. Таким чином, є хибним твердження позивача про те, що вона виконувала і виконує до сьогоднішнього дня усі обов'язки, що випливають із договору найму житлового приміщення. ОСОБА_1 не надано до суду доказів того, що вона вселилася у спірну квартиру в установленому законом порядку. Також, позивач не надала жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 виявляв бажання та надавав згоду на її вселення у займану квартиру у встановленому законом порядку та що вживав з приводу цього передбачені законом заходи. Відповідно до ст.ст.103,106 Житлового кодексу України, договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця. Жодного документу, який є підставою для проживання в спірному жилому приміщенні Позивач не має. Відповідно до ст. 58 ЖК УРСР єдиною законною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер. Позивачу не надавався ордер на право проживання в спірній квартирі, тобто немає законної підстави проживання в спірній квартирі. Відповідно до Листа Верховного суду України від 26.05.2001 «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ» по змісту ст.ст. 64, 65 Житлового кодексу України, за особою, яка проживає у іншого наймача жилого приміщення, не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням в будинку державного чи громадського житлового фонду, або у приватизованому нею жилому приміщенню. Зазначене підтверджується і позицію Верховного Суду.
У відповіді на відзив представник позивача вказав, що з січня 2020 року позивач, маючі усі законні підстави, вселилася до наймача (свого дядька, який немає більш близьких родичів) в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом складеним мешканцями будинку за вищевказаною адресою та розташованих поруч будинків, та фактично користується даним житлом по сьогоднішній день (копія акту є в додатках до позовної заяви). Відповідно, позивач, являючись членом сім'ї наймача (свого дядька, який не мав більш близьких родичів), проживала разом з ним, та користувалась нарівні з наймачем усіма правами і виконувала усі обов'язки, що випливали з договорів найму цього житлового приміщення. Статтею 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно в період з січня 2020 року постійним місцем проживання Позивача є житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, Позивач проживаючи разом зі своїм рідним дядьком ОСОБА_3 , користувалася нарівні з ним (як наймачем) усіма правами і виконувала усі обов'язки, що випливають з вищезазначеного договору найму житлового приміщення. Позивач постійно проживає в квартирі свого померлого дядька ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , а отже ця квартира є житлом у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такої позиції дотримується Верховний Суду у своїй Постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 932/3942/20. Крім того, позивач є єдиним спадкоємцем свого рідного дядька ОСОБА_9 та відповідно право користування житловим приміщенням - квартири загальною площею 27,09 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 спадкується позивачем, як спадкоємцем померлого на загальних підставах.
В судовому засіданні позивач, її представник підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову, у зв'язку із його безпідставністю.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надавши належну оцінку наявним доказам, суд приходить до наступних висновків.
Встановлено і не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , про що 15.05.2022 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис про смерть № 00143657195.
Також не заперечувалась учасниками процесу та обставина, що ОСОБА_3 з 01.12.1982 року був зареєстрований, проживав за адресою: АДРЕСА_1 та був власником особового рахунку.
Як вбачається з листа відділу (органу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.01.2025 № 64 квартира АДРЕСА_3 не приватизована.
Відділ з питань реєстрації місця проживання проживання/перебування фізичних осіб28.01.2025 повідомив відповідача про те, що зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 немає.
Сторона позивача зазначає, що ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 та його член сім'ї (рідна племінниця) з 2020 року у зв'язку із хворобою наймача проживала разом з ним, вела домогосподарство, а тому як член його родини, звернулась до Управління (центру) надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про зміну договору найму за адресою: АДРЕСА_1 на власне ім'я.
Як вбачається з відповіді ЦНАП від 21.03.2024 за № 109/109/К-150 у задоволенні заяви щодо зміни договору найму було відмовлено, у зв1язку із тим, що позивач не є членом сім'ї наймача.
Так, як вбачається з наданих стороною позивача доказів, 03.04.2023 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом щодо майна померлого13.03.2022 ОСОБА_3 , видане державним нотаріусом Чотирнадцятої державної нотаріальної контори Марущак С.В.
Матеріали справи також підтверджують ту обставину, яка визнається відповідачем, що позивач є рідною племінницею спадкодавця.
До матеріалів справи долучено Акт, складений мешканцями кв. АДРЕСА_4 за ініціативою ОСОБА_1 де вказано, що позивач фактично проживає без реєстрації за даресою: АДРЕСА_1 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ( проживають в буд. АДРЕСА_5 ) повідомили, ОСОБА_1 з 2020 року доглядала за ОСОБА_3 .
Так, в розумінні положень ст. 58 ЖК України єдиною законною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер. Позивачу не надавався ордер на право проживання в спірній квартирі, тобто немає законної підстави проживання в спірній квартирі.
За приписами ст. 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст.ст.103,106 Житлового кодексу України, договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця.
З іншого боку, за змістом ст. 65 ЦК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому житловому приміщенні, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 577/4979/15-ц (провадження № 61-746св17) та аналогічний за змістом висновок Верховний Суд зробив у справі № 554/17676/14-ц (постанова від 12.05.2021 р.).
Так, як свідчать матеріали справи, і визнається стороною позивача, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 з 11.07.1997 і на день розгляду справи, що унеможливлює визнання права користування за позивачем спірною квартирою.
Крім того, слід зазначити, що мешканці буд. АДРЕСА_5 , які склали акт про фактичне проживання позивача в кв. 28 , будучи опитаними в якості свідків, не повідомили обставин, достатніх для того, щоб зробити висновок про постійне проживання ОСОБА_12 у вказаній квартирі та ведення спільного господарства з померлим наймачем.
Також не свідчить про таке спільне проживання і наявність у позивача свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки таке свідоцтво було видано з огляду на положення ч. 3 ст. 1266 ЦК України, відповідно до яких племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
За обставин, встановлених під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання права користування спірною квартирою.
Також, зважаючи на відсутність підстав для задоволення позову у вищенаведеній частині похідні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання її наймачем кв. АДРЕСА_3 та зобов'язання укласти договір найму, які безпосередньо пов'язані з визнанням права користування квартирою також задоволенню не підлягають.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,137,141,258,259,263,268, 352,354 ЦПК України, ст.ст. 64,65,103,106 ЖК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Газ» про визнання права користування квартирою та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: