Справа № 760/6815/24
Провадження №2-о/760/28/25
16 липня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
присяжних Коваленко С.Ю., Мелащенко А.Г.,
з участю секретаря судового засідання Омельян Я.С.,
представника заявника - адвоката Деркач В.В.,
представника особи, щодо якої розглядається справа про визнання його недієздатним, ОСОБА_1 - адвоката Андруцької Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,
Представник заявника ОСОБА_2 - адвокат Деркач В.В. вернулася до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою, заінтересована особа - Орган опіки та піклування Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, в якій просить визнати недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із зазначеною заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки, заявник посилається на те, що вона є дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким разом мешкають в одній квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 .
Чоловік постійно вчиняє домашнє насильство відносно дружини.
На підтвердження наявності психіатричного захворювання у чоловіка надала до суду копію діагностичного висновку ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України від 10 березня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено діагноз кістозно-гліозних змін лобної частки як наслідок раніше перенесеного ГПМК в басейні лівої СМА вогнищевих змін головного мозку дисциркуляторного ґенезу прояви церебральної атрофії.
ОСОБА_1 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує медичного нагляду та лікування та постійної сторонньої допомоги і контролю, поводить себе неадекватно.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2024 року для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою від 25 березня 2024 року заяву було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків заяви.
Ухвалою суду від 19 липня 2024 року прийнято заяву до розгляду, відкрито окреме провадження у справі, справу призначено до судового розгляду, особі, щодо якої розглядається справа про визнання його недієздатним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено адвоката з числа адвокатів Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до ухвали від 04 жовтня 2024 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
14 травня 2025 року справу повернуто з ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» без виконання у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 до ДУ для проведення експертизи 26.11.2024 року, 11.02.2024 року, 10.03.2025 року, 14 квітня 2025 року, 12.05.2025 року.
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року провадження у справі було поновлено.
Протокольною ухвалою суду від 16 липня 2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною - адвоката Андруцька Г.О. про залишення заяви без розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 16 липня 2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника заявника - адвоката Деркач В.В. про повторне направлення справи для проведення судово-психіатричної експертизи.
В судовому засіданні представник заявника підтримала заяву, просила її задовольнити.
Представник особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною - адвокат Андруцька Г.О. просила відмовити у задоволенні заяви, оскільки вважає, що заявник не є особою, яка має право звертатися із заявою про визнання ОСОБА_1 недієздатним, адже шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Представник органу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином.
Особа, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, ОСОБА_1 в судове засідання не викликався, оскільки на підставі ч.2, ч.3 ст.299 ЦПК України судом було призначено судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи може він за станом здоров'я з'являтися у судові засідання та особисто давати пояснення по суті справи. На час призначення справи до розгляду така експертиза не проведена.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів суд вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 10 квітня 1976 року.
Згідно діагностичного висновку ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України від 10 березня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено діагноз кістозно-гліозних змін лобної частки як наслідок раніше перенесеного ГПМК в басейні лівої СМА вогнищевих змін головного мозку дисциркуляторного ґенезу прояви церебральної атрофії.
Заявник звернулася до суду з указаною заявою, в якій просить визнати її чоловіка ОСОБА_1 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити її опікуном, покликаючись на те, що ОСОБА_1 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, не може ними керувати та потребує стороннього догляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров'я.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).
Положення статті 299 ЦПК України передбачаються, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я.
З аналізу положень частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім'ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв'язків та стосунків.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина друга статті 3 СК України).
Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України).
Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім'ї суб'єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб'єкта. Члени сім'ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб'єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб'єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року у справі №760/18468/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року залишено без змін, а тому рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року набрало законної сили 03 жовтня 2024 року.
Відтак, з припиненням шлюбу внаслідок його розірвання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинилися права та обов'язки подружжя.
При цьому інших доказів, на підставі яких заявника можна віднести до членів сім'ї чи близьких родичів ОСОБА_1 до заяви не додано.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 недієздатним, встановлення над ним опіки, оскільки заявник не є суб'єктом (у розумінні частини третьої статті 296 ЦК України), який має право на звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною.
Керуючись ст.263-265, 273, 293-294, 295-300, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
заявник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
особа, щодо якої розглядається справа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа - Орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації - код ЄДРПОУ 37485511, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 41.
Суддя Солом'янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова
Присяжні: С.Ю. Коваленко
А.Г. Мелащенко