Справа № 358/1089/25 Провадження № 2/358/706/25
29 серпня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Богуслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Чехун Ю.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 29.05.2024 укладено кредитний договір (оферти) № 28.05.2024-100002768.
Відповідно до Договору від 29.05.2024 та квитанції про видачу коштів, кредитором 29.05.2024 надано позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000,00 грн. строком на 98 днів. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п.10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця.
ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок, який вказано у договорі та заявці кредитного договору: НОМЕР_1 кошти у розмірі 12000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, натомість відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 25991,32 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5202,22 грн; заборгованості по процентам в розмірі - 14789,10 грн, неустойки в розмірі 6000,00 грн., чим порушуються права позивача, які позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 30.06.2025 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу роз'яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не скористалася своїм правом та відзив на позовну заяву не надала.
Суд, розглянувши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Із матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 29.05.2024 було укладено Кредитний договір № 28.05.2024-100002768, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Заявки кредитного договору №28.05.2024-100002768 (кредитної лінії) від 29.05.2004 та паспорта споживчого кредиту, які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису позичальника та одноразового ідентифікатора відповідача - «Е588, А588, К646».
Сторони уклали Договір на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 29.05.2024; сума кредиту - 12000,00 грн., строк на який надається кредит - 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 03.09.2024.
Відповідач була ознайомлена з кредитним договором № 28.05.2024-100002768 від 29.05.2024, паспортом кредиту та графіком платежів, які підписані одноразовим ідентифікатором позичальника.
На виконання умов Договору, позивачем ТОВ «Споживчий центр» перераховано відповідачу на карту № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 12000,00 грн., що підтверджується листом «iPay.ua» ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за № 37-2406 від 24.06.2025, номер транзакції в системі 409850649, призначення платежу: видача за договором кредиту № 28.05.2024-100002768.
В порушення умов Договору, ОСОБА_1 у строк кредитування грошові кошти не повернула, внаслідок чого, як вбачається із Довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 28.05.2024-100002768 від 29.05.2024, у останньої перед позивачем утворилась загальна заборгованість у розмірі у розмірі 25991,32 грн., з яких: основний борг складає 5202,22 грн., заборгованість по процентам - 14789,10 грн., неустойка - 6000,00 грн.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Так, судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надіслано позивачу на її фінансовий номер та підписано останньою 29.05.2024. Відповідач на веб-сайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді CMC-повідомлення, який заявник використала для підтвердження підписання кредитного договору.
Відповідач була повністю ознайомлена з умовами кредитного договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.
З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій ОСОБА_1 , кредитний договір не міг бути укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Вищезазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20.
Додатки до кредитного договору містять персональні дані відповідача, зокрема її паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону.
Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
За змістом ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та статтею 79 КАС України. Отже, подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування його доводів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не спростовано обставини щодо факту укладення відповідачем зі сторони позичальника кредитного договору, факту належності їй платіжної картки, номер якої вказано у договорі, та факту отримання нею в межах договору кредитних коштів в розмірі 12000,00 грн від ТОВ «Споживчий центр».
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 5202,22 та процентів в розмірі 14789,10 грн., що разом становить 19991,32 грн., оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.
Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 6000,00 грн. суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф,пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою відповідно до договору є безпідставними у зв'язку зі звільненням позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором у період дії воєнного стану.
З огляду на викладене, враховуючи період нарахування пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, що було здійснено безпосередньо в період дії воєнного стану, правові підстави для стягнення з відповідача неустойки в сумі 6000,00 грн., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Отже, з відповідача на користь позивача згідно кредитного договору №28.05.2024-100002768 від 29.05.2024 стягненню підлягає: сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5202,22 грн., заборгованість за процентами у розмірі 14789,10 грн., що разом становить 19991,32 грн., відповідно в іншій частині позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Інших доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, отримання коштів, стороною відповідача суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00023085 від 25.06.2025.
Оскільки вимоги позивача задоволено частково на 76,92%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1863,31 грн.
Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833 заборгованість за кредитним договором № 28.05.2024-100002768 від 29.05.2024 у розмірі 19991 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833 судові витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) грн. 31 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий: суддя К. С. Романенко